Постанова

від 21.02.2023 по справі 373/46/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/46/21 Головуючий 1 інстанція - Залеської А.О.

Провадження № 22-ц/824/ 4727/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі представника Негрич Світлани Юріївни на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Продтовари» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року представник позивача ТДВ «Продтовари» адвокат Міщенко С.В. звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 67469,49 грн, спричинених у дорожньо-транспортній пригоді внаслідок взаємодії транспортних засобів та пошкодження належного позивачу автомобіля марки «ГАЗ-3302ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 .

Після залучення до участі у справі як співвідповідача страховика цивільно-правової відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА», уточнивши позовні вимоги просив стягнути із заподіювача шкоди ОСОБА_1 на користь позивача ТДВ «Продтовари» 1500,00 грн, а з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - 65969,00 грн збитків (а.с 207-210). Також просив розподілити та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги до відповідачів представник позивача обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , є винуватцем ДТП, яка сталась 28.05.2019 року о 09:30 год в с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області з участю автомобіля «ВАЗ-21011», д/н НОМЕР_2 під керуванням його власника - ОСОБА_1 , та автомобіля «ГАЗ-3302 ЗНГ», д/н НОМЕР_3 , який належить ТДВ «Продтовари» та яким на момент події керував водій підприємства ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортних засобів вони зазнали механічних пошкоджень, а винний у ДТП водій ОСОБА_1 , отримав також серйозні тілесні ушкодження та був госпіталізований до медичного закладу. Позивачу ТДВ «Продтовари», як власнику автомобіля «ГАЗ-3302 ЗНГ», д/н НОМЕР_3 завданий матеріальний збиток в розмірі 67469,49 грн. Такий розмір визначений автотоварознавчої експертизою та не перевищує суму страхового ліміту за договором обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який ОСОБА_1 , уклав з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та, який був чинним на момент ДТП.

Однак страхової виплати позивачу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не здійснила, так як ТДВ «Продтовари» у досудовому порядку звернувся за такою виплатою після спливу встановленого законом річного строку від моменту ДТП, що є страховим випадком. Пропуск цього строку позивач обґрунтовує вилученням та арештом транспортних засобів одразу після ДТП разом з реєстраційними документами, тривалим досудовим розслідуванням, та тим, що слідчий, прокурор не повідомили ТДВ «Продтовари» про закриття кримінального провадження 30.04.2020року, тобто менш ніж за місяць до спливу одного року від дня дорожньо-транспортної події. При цьому питання зняття арешту з належного позивачу транспортного засобу слідчий, прокурор при закритті кримінального провадження не порушували, а тому про результат досудового розслідування, яким встановлено винуватість ОСОБА_1 , позивач дізнався лише 12.06.2020 року із судового рішення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за відповідним фактом ДТП. Одразу після цього позивач звернувся до суду з заявою про зняття арешту з належного йому транспортного засобу, а також подав заяву до страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА», де повідомив про страховий випадок, який стався з вини страхувальника ОСОБА_1 .

Оскільки всі ці активні дії позивач з об`єктивних причин вчиняв вже після спливу одного року від моменту ДТП, він одночасно зі зверненням до страховика самостійно замовив оцінку пошкоджень транспортного засобу в експерта. Пізніше позивач подав висновок експерта до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» разом із заявою про виплату страхового відшкодування та, як пояснив представник позивача, в усній розмові з ОСОБА_1 , запропонував йому відшкодувати збитки хоча б частково, але той відмовився, зіславшись на договір зі страховиком, який в свою чергу також відмовив позивачу у виплаті матеріальної шкоди.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 , завдав шкоди забезпеченим страховим Полісом транспортним засобом, і розмір такої шкоди (67469,49 грн) не перевищує ліміт страхової виплати за договором, то страховик цивільно-правової відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА», за твердженням позивача, повинен відшкодувати відповідні збитки, оскільки позивач діяв добросовісно і одразу, як дізнався про винуватість водія ОСОБА_1 , подав відповідну заяву до його страховика, забрав автомобіль з-під арешту та провів оцінку збитків. Так як франшиза у Полісі обов`язкового страхування визначена в розмірі 1500,00 грн, і страховик має право зменшити суму страхової виплати на розмір франшизи, то цю суму збитків позивач просить стягнути із заподіювача шкоди страхувальника ОСОБА_1 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022 року позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Продтовари» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Продтовари» матеріальну шкоду в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Продтовари» матеріальну шкоду в розмірі 65969,00грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товаристваз додатковою Івідповідальністю «Продтовари» судові витрати в розмірі 151,85 грн. (сто п`ятдесят одна гривня 85 копійок), з яких: 48,35 грн. судового збору; 103,50 грн. вартості експертної оцінки матеріального збитку.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Продтовари» судові витрати в розмірі 6450,15грн (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 15 копійок), з яких: 2053,65 грн. судового збору; 4396,50 грн. вартості експертної оцінки матеріального збитку.

Не погодившись із рішенням суду, Публічне акціонернетовариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі представника Негрич Світлани Юріївни звернулось до суду з апеляційною скаргою. Представник апелянта посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В огрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з часу настання ДТП 20 травня 2019 року до 03 грудня 2020 року із заявою про виплату страхового відшкодування в зв`язку із пошкодженням транспортного засобу по даному випадку до НАСК «Оранта» позивач не звертався, окрім того, постанова про скасування арешту на транспортний засіб від 17.08.2020 року, не є обставиною з якою повязується перебіг однорічного строку для подачі заяви на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.06.2020 року ОСОБА_1 , визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.10).

За змістом цієї постанови 28 травня 2019 року о 09 год. 50 хв водій ОСОБА_1 ,керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21011» , державний номер НОМЕР_4 , по вул. Миру, неподалік перехрестя з вул. Перемоги, в с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим порушив пункти 1.5, 2.3 б), 12.1, 10.1 ПДР та допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .Внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Закриваючи провадження у справі, суддя вказав у своїй постанові про сплив, передбачених ч.5 ст. 38 КУпАП строків накладання адміністративного стягнення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за даним фактом складено 26.05.2020року на підставі постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 30.04.2020 року, а до суду адміністративний матеріал поступив 28.05.2020року.

У даній дорожньо-транспортній події водій ОСОБА_1 , з вини якої вона сталась, отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим був госпіталізований з місця події до медичного закладу та проходив стаціонарне лікування з 28.05.2019 року по 09.09.2019 рік у відділенні політравми в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, що підтверджується випискою №10643 із медичної картки стаціонарного хворого (а.с.69- 70).

По даному факту з огляду на наявність особи, яка зазнала тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області було зареєстрована кримінальне провадження, ЄРДР № 12019110240000203 від 29.05.2019 року та одночасно вилучено та поміщено на спецмайданчик тимчасового утримання транспортні засоби як речові докази кримінального правопорушення.

Вилучення працівниками поліції транспортних засобів у день ДТП, в тому числі автомобіля марки «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 , а також реєстрація відповідного кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної події від 28.05.2019 року підтверджуються Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.05.2019 року, якою за клопотанням слідчого накладено арешт на автомобіль «ВАЗ-21011» , державний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіль «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 , який належить ПАТ «Продтовари» (код ЄДРПОУ: 00380735), із встановленням заборони власникам та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам розпоряджатися та користуватися даним майном, з метою збереження цих транспортних засобів та використання їх у слідчих діях під час кримінального провадження ЄРДР № 12019110240000203 (а.с.11).

За змістом постанови слідчого СВ Переяслав-Хмельницького ВП кримінальне провадження ЄРДР № 12019110240000203 від 29.05.2019 року було закрите 30.04.2020 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 , який отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, визнав свою винуватість у недбалому ставленні до Правил дорожнього руху та порушенні їх, що також встановлено слідством (а.с. 8-9).

Закриваючи кримінальне провадження слідчий виділив з нього матеріали для притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. При цьому слідчий не вирішив питання скасування арешту майна, в тому числі транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 , який за його клопотанням був застосований слідчим суддею.

Конкретної вказівки про направлення постанови про закриття кримінального провадження власнику арештованого транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ», а саме: ТДВ «Продтовари» або водію ОСОБА_2 , ця постанова не містить. Відповідних доказів направлення постанови слідчого на адресу позивача у суду немає.

Право власності позивача ТДВ (попередньо ВАТ) «Продтовари» на автомобіль «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 (Фургон хлібний) підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 08.10.2008 року (а.с.20).

Згідно Полісу №АМ/7555165 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на період дії Поліса , а саме: з 03.08.2018 року по 02.08.2019 рік мало обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого у межах страхового ліміту - 100000,00 грн, спричинену з використанням транспортного засобу «ВАЗ-21011», номерний знак НОМЕР_4 . Розмір франшизи за Полісом визначено 1500,00 грн (а.с.68).

22.07.2020рокув позивач ТДВ «Продтовари», як потерпіла особа внаслідок пошкодження транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ н/зн. НОМЕР_1 , після встановлення винуватості у ДТП водія автомобіля «ВАЗ-21011» н/зн. НОМЕР_4 ОСОБА_1 , отримавши відповідну постанову суду від 12.06.2020року, звернувся до страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 28.05.2019 року з участю автомобіля «ВАЗ 21011 н/зн. НОМЕР_4 , забезпеченим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цією заявою позивач повідомив страховика про місце перебування пошкодженого транспортного засобу на майданчику тимчасового утримання та просив оцінити завданий матеріальний збиток для виплатити страхового відшкодування (а.с.196).

На вищевказану заяву ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповіло позивачу листом №7220 від 31.07.2020 року, повідомивши, що страховик відповідно до положень ст. 37.1 та 37.1.4 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки у передбачені Законом строки ТОВ «Продтовари» не подало заяви про страхове відшкодування (а.с.199).

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з клопотанням про зняття арешту з транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ н/зн. НОМЕР_1 , накладеного у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019110240000203 від 29.05.2019 року .

Ухвалою слідчого судді від 17.08.2020 року скасовано арешт на автомобіль «ГАЗ-3302 ЗНГ н/зн. НОМЕР_1 та повернуто його власнику ТДВ «Продтовари» (а.с.13-14).

За зверненням директора ТДВ «Продтовари» від 30.09.2020 року судовий експерт автотоварознавець СПД ОСОБА_4 , провів огляд та дослідження пошкоджень автомобіля «ГАЗ-3302 ЗНГ н/зн. НОМЕР_1 та склав висновок автотоварознавчої експертизи від 26.10.2020 року, яким визначив розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження даного автомобіля під час ДТП 28 травня 2019 року, що складає 67469,49 грн (а.с.22-47).

Вищевказаний висновок разом із заявою про страхове відшкодування від 23.11.2020 року позивач надіслав страховику ПАТ «НАСК «ОРАНТА», повідомив про зміну місця перебування пошкодженого транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ н/зн. НОМЕР_1 та просив відшкодувати матеріальний збиток за рахунок страхового ліміту згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП ОСОБА_1 , який керував забезпеченим транспортним засобом «ВАЗ 21011 н/зн. НОМЕР_4 (а.с.197-198).

Листом №11863 від 07.12.2020 оку ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повторно надало відповідь ТДВ «Продтовари», що для виплати страхового відшкодування майнових збитків на підставі його заяви немає правових підстав, так як заява надійшла 03.12.2020 року, тобто після спливу, встановленого законом річного строку для її подання, який обчислюється від дня настання страхового випадку (а.с.21).

Спір між сторонами виник з деліктних зобов`язань про відшкодування шкоди, які регулюються нормами глави 82 Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Відповідно до ст. 386 ЦК України захист права власності забезпечується, в тому числі правом власника на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права

Згідно з ч.ч.1,3ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка навідповідній правовій підставі (правовласності, інше речове право,договір підряду,оренди тощо)володіє транспортним засобом,механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом вказаних норм (за загальним правилом) шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Відповідно до положень ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IVвід 01.07.2004 (далі Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (ст. 3 Закону).

За правилами статті. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума цегрошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповіднодо умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати.

Цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 33 Закону визначає дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

За правилами пункту 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) представник (працівник,аварійний комісарабо експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженогомайна (транспортнихзасобів).

Відповідно до пункту 33-1.1 статті 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Стаття 34 Закону визначає дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, які полягають у розслідуванні відповідної пригоди, встановлення наявності страхового випадку, огляду місця події та визначення розміру збитків, спричинених з використанням забезпеченого транспортного засобу.

Водночас, пунктом 34.3 статті 34 Закону передбачено право потерпілого самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, якщо представник страховика (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону,-МТСБУ)не з`явивсяу визначений пунктом 34.2строк (протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Порядок подання заяви для отримання страхового відшкодування, визначений у ст. 35 Закону № 1961-IV.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону,-МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 35.2 статті 35 передбачені документи, які повинен додати потерпілий до заяви про виплату страхового відшкодування, серед яких: документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно та інші.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченоїпідпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 36.6 статті 36 цього Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Статтею 32 Закону № 1961-IV визначені випадки, коли страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду.

Ця нормає імперативною, оскільки чітковиражає правило поведінки та прямо вказуєна видшкоди без будь-яких відхилень від наведеного переліку, який є вичерпним.

Статтею 37 Закону № 1961-IV передбачені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати), які гуртуються на оцінці дій страхувальника або іншої особи, яка завдала шкоди з використанням забезпеченого транспортного засобу, а також дій потерпілого на предмет їх добросовісності при здійсненні своїх цивільних прав та обов`язків.

Зокрема, цією нормою Закону визначено, що страховик ненесе обов`язку виплатити страхове відшкодування таможе відмовитиу її виплаті, якщо: мало місце невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (п.п. 37.1.3); неподана заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 37.1.4).

Отже відповідні положення Закону№ 1961-IV, викладені у статті 37 містять у собі формально визначене правило поведінки представницько-зобов`язувального характеру, оскільки надаючи права страховику при наявності відповідних підстав відмовити у здійсненні страхового відшкодування ця норма покладає на особу, яка згідно цього Закону має право на отримання страхової виплати (потерпілого), обов`язок вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Враховуючи те, що на виконання обов`язку потерпілого подати заяву про страхове відшкодування у строки, передбачені Законом можуть впливати як суб`єктивні, так і об`єктивні фактори, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 в справі № 147/66/17 висловила правову позицію щодо наслідків застосування страховиком строку, передбаченого підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону та обсягу відповідальності страхувальника, особи яка керувала забезпеченим транспортним засобом, у випадку пропуску відповідного строку.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року (справа № 147/66/17) ґрунтуються на дотриманні загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності і розумності, як при застосуванні закону, так і при здійсненні учасниками цивільних відносин своїх прав та виконанні обов`язків.

Згідно висновку, викладеного у пункті 61 означеної постанови, саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

У пункті 68 постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту праваосіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії)та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п.85 постанови від 14.12.2021 ).

У п. 86 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду підтвердила попередні правові висновки, зазначивши, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).

Відтак Закон, який спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Отже винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика (п.п. 87,88 постанови ВП ВС від 14.12.2021).

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до цього Закону та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб учасників цих правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що за змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 14.12.2021 (справа № 147/66/17) сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди,ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплатвзагалі (п. 132 постанови ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Аналіз норм цивільного законодавства з врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що неподання потерпілим, який зазнав майнової шкоди, заяви про страхове відшкодування у річний строк від дня настання страхового випадку (ДТП), є підставою та правом страховика відмовити у страховій виплаті в порядку позасудової процедури, визначеної Законом № 1961-IV.

При цьому практика Верховного Суду зводиться до того, що у випадку незастосування, визначеної Законом позасудової процедури відшкодування збитків за рахунок страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди, потерпілий, має право пред`явити до цього страховика позов про відшкодування збитків в межах страхового ліміту визначеного Полісом обов`язкового страхування. Таке право потерпілий має і тоді, коли для застосування позасудової процедури отримання відшкодування (страхової виплати) минули строки, передбачені підпунктом 37.1.4. статті 37 Закону № 1961-IV.

Відтак, позивач ТДВ «Продтовари», який зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу по вині відповідача ОСОБА_1 , з використанням автомобіля забезпеченим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків в межах страхового ліміту із страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки це право він не реалізував в позасудовому прядку. Також розмір позовних вимог до ОСОБА_1 , позивач правильно визначив сумою франшизи, яка за Законом не відшкодовується страховиком.

Актами цивільного законодавства не встановлено обов`язкової досудової процедури врегулювання спору із заподіювачем частини шкоди, яка не охоплена страховою виплатою або яка не відшкодована страховиком.

Правовими нормами підпунктом 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV встановлено обов`язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП з використанням забезпеченого транспортного засобу невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання страхового випадку.

Як зазначив Верховний Суд постанові від 18.07.2018 у справі № 759/19724/15-ц, такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості розпочати розслідування, перевірити обставини ДТП власними силами, визначити розмір шкоди і запобігти необґрунтованим виплатам.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року по справі № 619/4145/15-ц зазначено, що системний аналіз положень страхового законодавства України дає підстави вважати, що письмове повідомлення страховика про ДТП не є виключним обов`язком потерпілої сторони, а тому не може слугувати правовою підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Отже обов`язок невідкладно повідомити страховика про настання страхового випадку перш за все лежить на його страхувальнику або особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом в момент ДТП.

Як встановлено вище ОСОБА_1 , не повідомив свого страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про настання страхового випадку у строки, передбачені Законом, оскільки отримав серйозні тілесні ушкодження, у зв`язку одразу після ДТП 28.05.2019 року був госпіталізований до медичного закладу, де перебував на стаціонарному лікуванні близько чотирьох місяців.

Апеляційний суд погоджується із висовком суду першої інстанції, що немає підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 , проявив недобросовісність по відношенню до свого обов`язку невідкладно повідомити страховика про ДТП.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021року у справі № 147/66/17 наголосила, що потерпілий, який бажає отримати відшкодування збитків за рахунок страховика, не позбавлений права довести в суді, що він в позасудовому порядку у строки, визначені підпунктом 37.1.4 статті 37 з певних причин не звернувся за страховим відшкодуванням, але при цьому не допускав недобросовісної поведінки та не вчиняв дій які могли б порушити права та інтереси страховика чи інших осіб в тому числі дій, які б унеможливили визначити розмір шкоди

Крім того, у означеній постанові зазначається, що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та встановлення його винуватості за фактом ДТП від 28.05.2019 року відбувся у суді лише 12.06.2020 році на підставі матеріалів, які надійшли до суду 28.05.2020 року після закриття кримінального провадження.

Із встановленням винуватості ОСОБА_1 , визначилась потерпіла особа у дорожньо-транспортній пригоді - ТДВ «Продтовари», яке є власником пошкодженого транспортного засобу «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 , яким керував водій підприємства ОСОБА_2 .

Подія ДТП була предметом досудового розслідування, а транспортний засіб потерпілого перебував під арештом, який був застосований одразу після ДТП з метою його збереження та забезпечення кримінального провадження. Отже позивач - власник пошкодженого автомобіля «ГАЗ-3302 ЗНГ», державний номер НОМЕР_1 був позбавлений вчиняти будь-які дії з використанням належного йому транспортного засобу, не міг розпоряджатися ним, щоб сприяти страховику у розслідуванні страхового випадку, як передбачено Законом, а також не мав можливості надати автомобіль для огляду, подати необхідні документи до заяви про страхове відшкодування, оскільки правовстановлюючі документи на транспортний засіб були вилучені разом з ним.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач не звернувся в річний строк за страховою виплатою з об`єктивних, незалежних від нього причин. Однак, за першої ж можливості ним було подано відповідну заяву та здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо визначення розміру збитків та отримання страхового відшкодування.Отже, потерпілий ТДВ «Продтовари» має право на відшкодування матеріального збитку, розмір якого визначено авто товарознавчою експертизою від 26.10.2020 року. Обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IVвиникає у страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Водночас, частина вимоги про стягнення матеріального збитку у розмірі, який відповідає розміру франшизи, що за договором складає 1500,00 грн та згідно Закону страховиком не відшкодовується, має бути компенсована особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно до пункту 36.6. статті 36 Закону та положень ст. 1194 ЦК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє аргументи страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про те, що він не має обов`язку відшкодовувати шкоду тому, що позивач протягом річного строку від моменту дорожньо-транспортної пригоди, не лише не подав заяви на виплату страхового відшкодування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення - відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі представника Негрич Світлани Юріївни - залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 21.02.2023.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник