Постанова

від 28.02.2023 по справі 460/1929/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/1929/21 пров. № А/857/14850/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №460/1929/22 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до Благодійної організації «Будинок милосердя» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) (головуючий суддя першої інстанції Махаринець Д.Є., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 14.09.2022),-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі позивач, Головне управління ДСНС України у Рівненській області) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Благодійної організації «Будинок милосердя» (далі відповідач) про застосування заходів реагування. Позивач просив суд застосувати заходи реагування у виді повного зупинення роботи Благодійної організації «Будинок милосердя», що знаходиться за адресою:34500, Рівненська область, м.Сарни, вул.Ковельська, 89, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом опечатування вхідних дверей будівлі та відключення від системи електрозабезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами позапланової перевірки встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, покликаючись на те, що перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначені у акті перевірки, створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі. Крім того, на момент прийняття рішення судом першої інстанції, відповідачем не усунуто усі зафіксовані порушення, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про усунення Благодійною організацією «Будинок милосердя» більшості порушень чинного законодавства у сфері пожежної безпеки, які були зафіксовані в Акті від 19.02.2021 № 5, вказавши про надання Відповідачем доказів такого усунення, а тому з урахуванням принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, свідчать на користь висновку про відсутність підстав для застосування такого виключного заходу реагування, як повне зупинення роботи відповідача.

Головне управління не погоджується з даною позицією суду, оскільки Головним управлінням було зафіксовано 19 порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Більш того, будь-яких скарг чи заперечень на Акт від 19.02.2021 № 5 під час перевірки та після неї від відповідача не надходило.

Як висновок, відповідач в повній мірі усвідомлює, що у такому стані пожежної та техногенної безпеки приміщення Благодійної організації «Будинок милосердя» є небезпечним, оскільки, відвідувачі та персонал постійно перебувають в умовах, коли існує реальна загроза життю, отримання травм, шкоди здоров`ю через невиконання та ігнорування посадовими особами відповідача вимог законодавства з питань пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту.

Зазначені в позові порушення є суттєвими, адже можуть призвести до швидкого поширення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища.

Крім цього, на момент розгляду даної справи виявлені Позивачем порушення не усунуто в повному обсязі, що не заперечується обома сторонами. У свою чергу, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 823/589/16.

В мотивувальній частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 у справі № 460/1929/21 зазначено, що усунення виявлених позивачем порушень підтверджується наступними доказами, а саме: актом від 04.06.2021 №102 про прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного обробляння, протоколом від 22.06.2021 №204/06-21 перевірки ізоляції силової та освітлювальної електропроводки та обладнання, протоколом від 22.06.2021 №205/06-21 перевірки повного опору петлі фаза-нуль, протоколом від 22.06.2021 №206/06-21 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, протоколом від 22.06.2021 №207/06-21 перевірки захисту автоматичних вимикачів напругою до 100В, актом від 04.06.2021 №205 прийняття в експлуатацію контуру блискавкозахисту, актом від 20.05.2021 №220 прийняття пожежної сигналізації та системи оповіщення людей при пожежі до експлуатування, договором від 25.06.2021 №31/С щодо проведення робіт з технічного обслуговування установок пожежної сигналізації, протоколом від 13.09.2021 №336/09-21 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі відповідачем усунуто 13 з 19 виявлених при перевірці порушень.

Судом першої інстанції не встановлено усіх обставин справи, Благодійною організацією «Будинок милосердя» не надано доказів повного усунення виявлених Головним управлінням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, що призвело до неправильного ухвалення рішення у справі №460/1929/21.

Просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає, що усі твердження, що наведені позивачем у поданій ним апеляційній скарзі являються такими, що не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Як правильно зазначив суд, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

При прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, суд врахував не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті обставини, які існували на час ухвалення судового рішення, зокрема що на день ухвалення рішення відповідачем усунуті усі вкрай необхідні для забезпечення безпеки життя та здоров`я громадян, раніше виявлені порушення, а не усунутими залишились такі, так звані порушення, які раніше не вважалися такими.

Зокрема, пунктом 4 припису № 5 від 19.02.2021 року, передбачено необхідність збільшення ширини евакуаційних виходів з будівель і приміщень, а саме ширини коридорів не менше 1,8 м., для осіб вільнопересуваючих, або 2.2 м., при наявності крісел-колясок, ширину дверей не менше 0,8 м., для осіб вільнопересуваючих, або 2.2 м., при наявності крісел-колясок.

Під час будівництва та здачі в експлуатацію приміщень "Будинку милосердя", їх проектування та будівництво здійснювалося згідно з діючими на той час будівельними та пожежними нормами, а для того, аби на теперішній час розширити ці коридори, необхідне проведення повної реконструкції цих приміщень, що на даний час це неможливо зробити. Тим більше під час запровадження в Україні воєнного стану.

Ширина усіх коридорів приміщень та дверних пройомів, дає можливість усім його мешканцям вільно пересуватися як із застосуванням крісел- колясок, так і без них.

Крім цього, не можливо виконати пункт 10 вищевказаного припису, який передбачає дотримання протипожежних розривів між будівлями.

За цим приписом зобов`язано фактично відсунути приміщення "Будинку милосердя" на певну відстань від одного з приміщень, яке розташоване по сусідству та не належить відповідачу, адже воно є приватною власністю іншої особи.

Відстань між цими приміщеннями є достатньою та не впливає негативно на забезпечення протипожежної безпеки, а тому ця вимога не являється такою, невиконання якої призведе до якихось негативних наслідків.

Таким чином, на сьогоднішній день усі вимоги, які мали безпосередній вплив на безпеку громадян і не виконання яких могло призвести до реального створення загроз життю та/або здоров`ю людей, усунені, а ті, які не встигли усунути, самі по собі не призводять до виникнення та розповсюдження пожежі, а отже не створюють загрози життю і здоров`ю людей, а тому відсутня необхідність і підстави у примусовому порядку застосовувати заходи реагування зазначені позивачем.

З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що у період з 16.02.2021 по 19.02.2021 посадовими особами Сарненського районного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на підставі наказу від 29.01.2021 №1 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 15.02.2021 №5 було проведено позапланову перевірку Благодійної організації «Будинок милосердя», розташованої за адресою: вул.Ковельська, 89, м.Сарни, Рівненська область, 34500 щодо дотримання нею вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За наслідками проведеного зазначеного позапланового заходу складено акт від 19.02.2021 №5 (далі Акт №5), відповідно до якого встановлені порушення у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, а саме:

1.Посадова особа відповідальна за дотримання правил пожежної безпеки не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2016 №444 (п.16 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

2.Допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (люк виходу на горище не замінено на протипожежний, сертифікований в Україні) (п.2.3 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

3.Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, ляти) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (п.2.5 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

4.Зменшено ширину евакуаційних виходів з будівель і приміщень (ширину коридору не менше 1.8 м для осіб вільнопересуваючих або 2.2 м при наявності крісел-калясок, ширину дверей не менше 0,8 м для осіб вільнопересуваючих або 2,2м при наявності крісел-калясок) (п.2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні п.6.3.16 п.6.3.18 ДБН В.2.2-18:2007 «Заклади соціального захисту населення»);

5.Шляхи евакуації (вихід з 2-го поверху) не приведено у відповідність (п.2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

6.Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (п.1.20 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

7.Не проведено перевірку установок захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних проявів (п.1.21. розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

8.Не проведено технічне обслуговування вогнегасників (п.3.17 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

9.Не проведено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (п.8 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України);

10.Не дотримано протипожежні розриви між будівлями (п.1.1 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

11.Приміщення не дозабезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно з Типовими нормами належності вогнегасників (п.3.6 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

12.Не здійснюється підтримання експлуатаційної придатності СПЗ відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту (п.1.14 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

13.Обслуговуючий персонал не забезпечено електричними ліхтарями (п.2.34 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

14.У житлових кімнатах відсутні на видимих місцях план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також пояснювальний текст і пам`ятка про дії на випадок виникнення пожежі (п.5.1 розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні);

15.Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлено вказівні знаки згідно з ДСТУ (п.3.10 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

16.Для приміщень об`єкта не розроблено та не затверджено керівником об`єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки (п.4 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні);

17.Будівлю не приведено до ІІ ступеня вогнестійкості (п.2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, п.7.2 ДБН В.2.2-18:2007 «Заклади соціального захисту населення);

18.Допускається використання об`єктів нерухомості без зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (ст.57 Кодексу цивільного захисту України);

19.Відсутній інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту (п.13 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444).

Згідно з Актом №5, у відповідача відсутні заперечення щодо проведеного заходу та змісту складеного акта. Примірник зазначеного акта перевірки отримано ОСОБА_1 19.02.2021.

Враховуючи те, що під час проведення перевірки відповідача виявлено ряд порушень вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, цивільного захисту, що створює, на думку позивача, загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з позовом до суду щодо застосування заходів реагування.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що доказів того, що порушення, які залишились не усунутими на момент розгляду справи судом, зафіксованих в Акті №5, та які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей позивачем не надано. Поряд з цим, надані відповідачем докази підтверджують, що ним дійсно вживаються необхідні заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697.

Відповідно до статей 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Відповідно до статей 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:

- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

- складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;

- звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій).

Згідно пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.02.2013 № 3, в редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 29.03.2021 № 167) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статті 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підстави для зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів встановлені статтею 70 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до цієї правової норми, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з частиною другої статті 51 та частиною третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до пункту 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України вказаної статті техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Таким чином, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Отже, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники (пункт 32 частини 1статті 2 Кодексу цивільного захисту України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Отже, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 КЦЗ України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Суд, при вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 (справа № 809/443/16), від 11.09.2019 (справа № 807/1410/17), від 19.05.2020 (справа № 420/5156/18), які полягають у такому.

Орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону№ 877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Позивач просить застосувати заходів реагування у виді повного зупинення роботи Благодійної організації «Будинок милосердя», обґрунтовуючи своє вимоги тим, що вказаний захід є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд першої інстанції вірно вказав, що при прийнятті рішення враховуються не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті обставини, які існують на час ухвалення судового рішення.

Вичерпного переліку порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, у Кодексі не наведено. Отже, це є оціночним поняттям.

Іншою важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

Судом враховується, що станом на день прийняття рішення у справі відповідачем усунуто 13 з 19 виявлених при перевірці порушень, що підтверджується наступними доказами, а саме: актом від 04.06.2021 №102 про прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного обробляння, протоколом від 22.06.2021 №204/06-21 перевірки ізоляції силової та освітлювальної електропроводки та обладнання, протоколом від 22.06.2021 №205/06-21 перевірки повного опору петлі фаза-нуль, протоколом від 22.06.2021 №206/06-21 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, протоколом від 22.06.2021 №207/06-21 перевірки захисту автоматичних вимикачів напругою до 100В, актом від 04.06.2021 №205 прийняття в експлуатацію, актом від 20.05.2021 №220 прийняття пожежної сигналізації та системи оповіщення людей при пожежі до експлуатування, договором від 25.06.2021 №31/С, протоколом від 13.09.2021 №336/09-21 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування.

Крім цього, позивачем зазначено порушення, які фактично неможливо у сунути, або їх усунення потребує проведення капітальних реконструкцій.

Зокрема, пунктом 4 припису №5 від 19.02.2021 року, передбачено необхідність збільшення ширини евакуаційних виходів з будівель і приміщень, а саме ширини коридорів не менше 1,8 м., для осіб вільнопересуваючих, або 2.2 м., при наявності крісел-колясок, ширину дверей не менше 0,8 м., для осіб вільнопересуваючих, або 2.2 м., при наявності крісел-колясок.

Проте, під час будівництва та здачі в експлуатацію приміщень «Будинку милосердя», їх проектування та будівництво здійснювалося згідно з діючими на той час будівельними та пожежними нормами, а для того, аби на теперішній час розширити ці коридори, необхідне проведення повної реконструкції цих приміщень, що на даний час це неможливо зробити, з урахуванням запровадження в Україні воєнного стану.

Також не можливо виконати пункт 10 вищевказаного припису, який передбачає дотримання протипожежних розривів між будівлями.

Доказів того, що порушення, які залишились не усунутими на момент розгляду справи судом, зафіксованих в Акті №5, та які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей позивачем не надано. Поряд з цим, надані відповідачем докази підтверджують, що ним дійсно вживаються необхідні заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень.

Встановлені судом фактичні обставини, з урахуванням принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, свідчать на користь висновку про відсутність підстав для застосування такого виключного заходу реагування, як повне зупинення роботи відповідача.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт наявності у минулому низки порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з боку відповідача, які створювали загрозу життю та здоров`ю людей, однак в подальшому, такі були усунуто відповідачем самостійно до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, що, в свою чергу виключає реальність виникнення загрози життю і здоров`ю людей, а не усунені відповідачем порушення, не викликають необхідності застосування судом крайнього заходу реагування у виді повного зупинення роботи Благодійної організації «Будинок милосердя», що знаходиться за адресою:34500, Рівненська область, м.Сарни, вул.Ковельська, 89, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом опечатування вхідних дверей будівлі та відключення від системи електрозабезпечення, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися неусунутими на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову шляхом застосування заходів реагування до Благодійної організації «Будинок милосердя», що знаходиться за адресою:34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Ковельська, 89, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом опечатування вхідних дверей будівлі та відключення від системи електрозабезпечення..

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №460/1929/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький