Постанова

від 28.02.2023 по справі 757/8791/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Підпалий В.В.

Єдиний унікальний номер справи № 757/8791/20-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3231/2023

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про повернення заявнику заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Медікс-рей Інтернешнл Груп» про відшкодування завданої шкоди,

встановив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року відкрито провадження у справі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року клопотання повернуто заявниці. Ухвалу суду мотивовано тим, що до заяви не долучені докази сполати судового збору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року скасувати та направити справу для розгляду клопотання по суті до суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі вказує, що що позивачка є споживачем у розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів», тому вона звільнена від сплати судового збору за подання такого клопотання.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення клопотання, суд першої інстанції посилався на те, що до нього не додано документів, які підтверджують сплату судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч.3 ст.116 ЦПК України).

Частиною 2 ст.116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Тобто одним із способів забезпечення судом доказів є призначення експертизи, що передбачено ст.116 ЦПК України.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до суду: заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз`яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів; встановлюються у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для фізичних осіб.

Разом з цим, як видно зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась із позовом до ТОВ «Медікс-рей Інтернешнл Груп» про відшкодування завданої шкоди, посилаючись на неналежне надання відповідачем медичних послуг та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що підставою позову є неналежне надання медичних послуг, внаслідок чого позивачу було завдано фізичну, матеріальну та моральну шкоду. Спір, який ініціювала позивачка, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача.

Суд першої інстанції не врахував наявності у позивачки передбаченої частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги по сплаті судового збору за подання позовної заяви та інших процесуальних заяв та клопотань в цій справі, тому дійшов помилкового висновку про невідповідність заяви про призначення експертизи встановленим ЦПК України вимогам.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»)

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.І. Савченко