Постанова

від 28.02.2023 по справі 820/277/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 820/277/17

адміністративне провадження № К/9901/31989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (головуючий суддя Бондар В.О., судді Калитка О.М., Калиновський В.А.) у справі №820/277/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Інвест Плюс» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, податковий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402.

Мотивуючи позовну заяву, Товариство посилалось на помилковість тверджень відповідача про безпідставне формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, правовідносини з яким були предметом перевірки, які, на думку податкового органу, не відбулися; натомість виконання таких господарських операцій підтверджуються сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2017, позов задоволено.

Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи в повній мірі відображають фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Коралсіті» у періоді, що перевірявся. Зазначили, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства спростовані під час вирішення спору, а наявність кримінального провадження за відсутності обвинувального вироку, не може бути прийнято як доказ нереальності господарських операцій, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, обґрунтовуючи яку, вказує на недотримання при їх ухваленні вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, адже суди залишили поза увагою та не надали правової оцінки висновкам акта документальної позапланової перевірки від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228, на яких наголошувалось як в запереченнях на позовну заяву, так і апеляційній скарзі стосовно неможливості надання контрагентом позивача - ТОВ «Коралсіті» послуг відповідно до договору про проведення рекламної компанії від 30.01.2015 №КС-30, про що свідчить наявна податкова інформація, згідно якої це товариство використовується для надання безпідставної податкової вигоди третім особам. Додатково вказує на те, що подані позивачем первинні документи не містять детального змісту господарської операції, а з фотозвітів неможливо ідентифікувати власника рекламних щитів; крім того, посилається на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015, та результати обшуку (протокол обшуку від 22.03.2016), які підтверджують висновки акта перевірки. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у зв`язку із отриманням ухвал Солом`янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 та від 01.08.2016 відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Коралсіті» за період березень 2015 року, за результатами якої складений акт від 19.09.2016 №4369/20-38-14-02-08/36456228.

За висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 236515,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Коралсіті» в березні 2015 року; пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», схваленого Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, статті 135 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 212863,00 грн.

Податковий орган, мотивуючи факт порушення позивачем податкового законодавства при відображенні у бухгалтерській та податковій звітності результатів взаємовідносин з ТОВ «Коралсіті» при придбанні позивачем рекламних послуг, посилався на отримання податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 №471/10-13-22-05/39472353, згідно із якою дане товариство відсутнє за місцезнаходженням; має явні ознаки ризикового ведення господарської діяльності, який здійснює постачання сумнівного податкового транзиту; види послуг, реалізованих у березні 2015 року не відповідають видам послуг, які були придбані в цей період; зареєстровані податкові накладні на продаж послуг, які не притаманні основному виду діяльності та без їх придбання; з поданих Товариством фотозвітів неможливо ідентифікувати власника рекламних щитів.

Податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 354772,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 236515 грн. та штрафними санкціями - 118257 грн.; від 04.10.2016 №0004121402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 212863 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області, а згодом до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.12.2016 №27642/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення - рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004121402 та у відповідній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги; податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.10.2016 №0004111402 - залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

Предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0004111402.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом не можуть свідчити про волевиявлення сторін щодо реального здійснення господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість проведення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, виконання операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15.12.2017).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, який зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс» (замовник) та ТОВ «Коралсіті» (виконавець) укладено договір від 30.01.2015 №КС-30, предметом якого є виготовлення та/чи розміщення рекламних матеріалів, проведення рекламної кампанії.

В додатках до вказаного договору міститься інформація про види робіт, сюжет рекламної компанії, місце проведення рекламних заходів, опис рекламного обладнання та його кількість, ціна за надані послуги.

На підтвердження реальності отриманих рекламних послуг та їх сплати позивачем надані первинні документи: акти надання послуг, податкові накладні, фотозвіти, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та по рахунку 3772 за березень 2015 року, звіт з оприбуткування за березень 2015 року.

Як встановлено судами з пояснень представника позивача, отримані у ТОВ «Коралсіті» рекламні послуги були використані у господарській діяльності позивача, направленої на реалізацію укладених договорів позивача з контрагентами - покупцями, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи договорами, податковими накладними, актами надання послуг тощо.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Коралсіті» були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість за березень 2015 року, поданої до податкового органу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені вище первинні документи підтверджують фактичне виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Коралсіті» договору.

Разом з тим, судами не надано правової оцінки доводам податкового органу про неможливість контрагентом виконати умови договору, укладеного із ТОВ «Мегаполіс Інвест Плюс», з огляду на виявлення обставин, що свідчать про незаконну діяльність даного товариства, а саме: відсутність за місцезнаходженням; недостатність трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; невідповідність придбаних послуг тим, які надані позивачу тощо. Також не надано оцінки посиланням відповідача на те, що надані фотозвіти не надають можливість ідентифікувати виконавця таких послуг та власника щитів, на яких розміщено рекламні матеріали, з урахуванням того, що у користуванні чи власності ТОВ «Коралсіті» такі відсутні.

Крім того, судами залишено поза увагою посиланням контролюючого органу на обставини, встановлені в ході досудового слідства у кримінальному провадженні №12015000000000630, та протокол обшуку від 22.03.2016, відповідно до якого вилучені печатка ТОВ «Коралсіті», копії актів, договорів, банківських рахунків, копії карток зі зразками підписів, копії паспортів з картками фізичної особи-платника податків, видаткові накладні, товарно транспортні накладні та інші документи.

До того ж судами не враховано, що перевірка позивача призначена на виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 №760/6919/16-к про надання дозволу на її проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, в ході досудовим розслідуванням у якому встановлено, що учасниками організованої групи у період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Коралсіті», та не з`ясовано яке значення для справи мають наведені обставини, обмежившись констатацією відсутності обвинувального вироку.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в даному випадку: умов виготовлення, розміщення рекламних матеріалів, змісту послуг, що надаються, наявності у контрагента позивача об`єктивної можливості вчинити відповідні операції в силу відсутності задекларованих матеріальних та трудових ресурсів тощо.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №820/277/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер