Вирок

від 28.02.2023 по справі 522/9703/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

28.02.23

Справа №522/9703/20

Провадження №1-кп/522/1435/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020162500000875 від 19.05.2020 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, який не навчається та не працює, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2020 року приблизно, о 01.48 годині, неповнолітній ОСОБА_3 разом з неповнолітнім (особа № 1) та повнолітнім (особа № 2), матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження перебуваючи біля будинку № 30 по вул. Князівській в м. Одесі, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи ціль особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, таємно спільно заволоділи двома магістралями трубопроводу до кондиціонера довжиною 1.5 метри кожний, загально довжиною 3 метра та вартістю 300 грн. погонний метр, завдавши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 900 грн..

Крім того, 18.05.2020 року, приблизно о 02.30 годині, неповнолітній ОСОБА_3 разом з разом з неповнолітнім (особа № 1) та повнолітнім (особа № 2), матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, перебуваючи біля аптеки «Адоніс» ідентифікаційний код 23872168, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Кінна 32, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи ціль особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, таємно спільно заволоділи двома магістралями трубопроводу до кондиціонера довжиною 1.5 метри кожний, загально довжиною 3 метра та вартістю 300 грн. погонний метр, завдавши ТОВ «Адоніс» матеріальної шкоди на загальну суму 900 грн..

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинених злочинів визнав повністю, щиро кається у вчиненні інкримінованих правопорушень, підтвердив обставини злочинів, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті та надав наступні покази.

Досудовим слідством дії ОСОБА_3 кваліфіковано:

- за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано правильно.

Відповідно до положень ст. ст. 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суд\ з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 370 КІЖ України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно 5 нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. З ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 при участі його захисника зазначив, що провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2ст.185КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення злочину викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро покаявся

Одночасно ОСОБА_3 зазначив, що докази його вини добуті під час досудового розслідування визнає повністю і не оспорює їх, правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Визнання вини ОСОБА_3 є послідовним, логічним і не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення. добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 при участізахисника,визнавсвою виниу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КІІК України.

При цьому, судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. їм було роз`яснено про те. що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 увчиненні нимкримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,та кваліфікуєйого дії,як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин: відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, який, згідно ст. 12 КК України, є не тяжкими злочином, особу винного, який має місце проживання і реєстрацію, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,

У відповідності до приписів ст. 66 КК України, суд визнає обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зокрема, активне сприяння у розкритті злочине, щире каяття та відшкодування завданої шкоди.

Також, враховуючи приписи ст.67 КК України, суд встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно практики Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі №756/4830/17-к). згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. І (я функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочине, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням конкретних обставин справи та їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 має бути призначене покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі у нижчої межі передбаченої санкцією статті.

Також суд визнає обґрунтованими доводи сторони захисту про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, ч. 1 ст. 104 КК України.

Так, під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнавсвою вину в повному обсязі, щиро кається у вчиненому злочині та шкоду відшкодував, що на думку суду свідчить про те, що обвинувачений критично ставиться до своїх дій та виявив готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, має родину, місце реєстрації та проживання.

Зазначені обставини на думку суду свідчать про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків.

Також суд враховує той факт, що протягом тривалого часу, зокрема, після вчинення злочину до винесення вироку, обвинувачений жодних порушень закону не допускав.

Вищевикладені обставини суд вважає такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та вчиненого злочину.

Згідно з висновоку ДУ «Центра пробації» філії ДУ «Центр пробації в Одеській області» сектора ювенальної пробації м. Одеси щодо соціально-побутових умов, сімейних стосунків та поведінки ОСОБА_3 , позитивно характеризується та на думку органу пробації його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, за умови контролю з боку органу пробації.

За таких обставин, суд переконаний в тому, що призначене обвинуваченому реальне покарання у виді позбавлення волі за обставин, встановлених судом, є недоцільним, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, за умови контролю з боку органу пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ч. 1 ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Таким чином,суд занаявності вищевказанихобставин,що пом`якшуютьпокарання таістотно знижуютьступінь суспільноїнебезпечності вчиненогозлочину,відсутності обставин,що обтяжуютьпокарання,з урахуваннямособи ОСОБА_3 ,враховуючи засадизаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання, вважає за можливе, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених п.п.1, 2; ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню у зв`язку із постановленням кінцевого рішення по справі.

У кримінальному провадженні експертні дослідження не проводились, у зв`язку з чим витрати на залучення експертів відсутні, цивільного позову матеріали справи не містять та запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, ч.15ст.615КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покаранная у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі

На підставіст.75,ст.104КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Початок відбування іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 28.02.2023 року.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Речові докази компакт диск, відповідно до постанови про визнання речових доказів від 11.04.2020 року - залишити та зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: