Постанова

від 14.02.2023 по справі 521/15465/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 року м. Одеса

справа 521/15465/21

провадження 22ц/813/3818/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий:Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Приходько Л.А., Склярська І.В.

секретар судового засідання : Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 липня 2022року, постановлене під головуванням судді Мурзенко М.В., у цивільній справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіперіон» (далі ТОВ «БК «Гіперіон») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстраційний номер1872.

Позов мотивовано тим, що предметом оспорюваного договору є купівля-продаж залізничної під`їзної колії при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, загальною довжиною 2707,69 п.м. Позивач стверджує, що придбане відповідачем майно належить ТОВ «БК «Гіперіон», а тому не могло бути відчужено на користь відповідача з огляду на наступне.

19 січня 2010року ТОВ «Абріс» за договором купівлі-продажу придбало у ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» залізничну під`їзну колію при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, яку в подальшому за договором купівлі-продажу від 17 червня 2016року відчужило на користь ТОВ «БК «Гіперіон» .

На підставі договору оренди №01/17 від 03 квітня 2017року позивач передав спірне майно в оренду ТОВ «Декар ЛТД», яке здійснило реконструкцію частини цієї залізничної під`їзної колії, в ході якої довжина колії була збільшена на 145,38 п.м.

Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2016року ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визнано банкрутом та відносно товариства відкрито ліквідаційну процедуру, під час проведення якої 09 лютого 2018року відбувся аукціон з продажу майна товариства, до складу якого незаконно включено належне позивачу майно у вигляді залізничної під`їзної колії при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142. Переможцем аукціону з придбання цього майна був визнаний ОСОБА_1 , з яким 23 квітня 2018року укладений договір купівлі-продажу майна, загальна протяжність якого становить 2707,69 п.м.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2019року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2019року, серед іншого, ТОВ «БК «Гіперіон» відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону від 09 лютого 2018року з продажу майна ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат».

Позивач вважає себе власником реконструйованої частини спірної колії довжиною 145,38 п.м, яку було відчужено на користь відповідача під час укладення спірного договору. Зазначає, що з огляду на висновки судів у справі про банкрутство, проведена реконструкція є самочинним будівництвом, а тому ОСОБА_1 не міг набути право власності на вказану частину колії, у зв`язку із чим спірний договір слід визнати недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 21 липня 2022року у задоволенні позовних вимог ТОВ «БК «Гіперіон» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту виконання робіт з реконструкції спірної колії та належності частини цієї колії позивачу, а отже відсутності порушених прав товариства оспорюваним договором. Цих висновків суд дійшов проаналізувавши технічну документацію на майно ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», згідно якої довжина спірної колії станом на 01 червня 2008року складала 2707,69 п.м. При цьому, суд критично оцінив надані стороною позивача документи щодо товариством реконструкції колії у встановленому законом порядку або самовільно та вважав недоведеним факт набуття позивачем прав на майно, зауваживши, що це питання неодноразово вирішувалося при розгляді інших господарських справ ініційованих за позовами ТОВ «БК «Гіперіон», за результатами розгляду яких товариству було відмовлено у задоволенні пред`явлених вимог. Також суд відхилив доводи представника відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності звернення до суду, пославшись на необґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «БК «Гіперіон», вказавши на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду від 21 липня 2022року скасувати та прийняти у справі нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до набуття ТОВ «БК «Гіперіон» права на реконструйовану шляхом збільшення довжини частину колії протяжністю 145,38 п.м. та твердження про те, що ця частина колії входить в довжину залізничної під`їзної колії, яку ОСОБА_1 придбав за спірним договором купівлі-продажу від 23 квітня 2018року, предметом якого є колія довжиною 2707,69 п.м.

Ці твердження апелянт обґрунтовує укладенням 03 квітня 2017року між товариством та ТОВ «Декар ЛТД» договору оренди, за яким ТОВ «Декар ЛТД» здійснило реконструкцію належної позивачу частини залізничної під`їзної колії, збільшивши довжину колії №22, яка є тотожною колії №10 згідно технічного паспорту ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» від 25 березня 2008року, що також підтверджено технічним паспортом під`їзної колії від 29 грудня 2017року, за яким довжина колії становить 2469,92 п.м.

Товариство зазначило, що за наведених обставин відчуження належного ТОВ «БК «Гіперіон» майна відбулося всупереч внутрішній волі та без відома власника, що , на думку апелянта, є підставою для визнання оспорюваного договору від 23 квітня 2018року недійсним на підставі положень ст.203 ч.3, 215 ч.1 ЦК України.

Також апелянт вказав, що згідно висновків суду, зроблених в ході розгляду справи №5017/2749/2012, реконструйована частина колії є самочинно збудованим майном, а тому відповідач, з урахуванням положень ст.376 ч.1 ЦК України, не міг набути право власності на це майно.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ «БК «Гіперірон» було подано клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, від якого під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник товариства відмовився.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кравченко І.В., пославшись на законність та обґрунтованість рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 липня 2022року, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Зазначив, що ТОВ «БК «Гіперіон» не було та не є власником залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці АТ «Укрзалізниця», що підтверджено судовими рішеннями, які розглядалися судами господарської юрисдикції, у зв`язку з чим у позивача відсутнє суб`єктивне право на звернення до суду з позовом у цивільній справі про визнання договору недійсним.

Представник відповідача вказав про недоведеність тверджень позивача про проведення ТОВ «БК «Гіперіон» разом з ТОВ «Декар ЛТД» будівельних робіт з реконструкції залізничної під`їзної колії. При цьому зауважив про відсутність в матеріалах справи, як договору оренди №01/17 від 03 квітня 2017року, на який позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, так і на відсутність у позивача технічних умов, проектної документації, дозвільних документів на проведення цих робіт. Зазначив, що у разі проведення ТОВ «Декар ЛТД», на замовлення позивача, реконструкції частини під`їзної колії без отримання необхідних дозвільних документів, в силу положень ст.376 ч.1 ЦК України це є самочинним будівництвом, яке не породжує для особи, яка його здійснила, виникнення прав на майно.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції

Первісним власником залізничної під`їзної колії при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 було Державне підприємство «Одеський домобудівний комбінат», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівний комбінат».

Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2016 року у справі №5017/2749/2012 ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру (т.1 а.с. 88-90).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у наведені справі до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» включено нерухоме майно (споруду) - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Зі змісту цієї ухвали встановлено, що у відповідності до даних техніко-розпорядчого акту станції «Одеса-Застава-1» Одеської залізниці, затвердженого 15 травня 1984року, складеного на бланку Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення, домобудівний комбінат значився власником залізничної гілки, яка примикає стрілочним переводом №142 до залізничної станції Одеса-Застава-1.

В 2008р. спеціалізованою організацією ТОВ «Експрес-Проект» виготовлений на ім`я ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» технічний паспорт на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142 в парній горловині Нового парку, загальною площею 2707,69 погонних метрів.

Боржником не укладалися правочини, за якими передавалось би право власності на це майно іншим особам, будь-яких належних доказів відчуження вказаної залізничної під`їзної колії не надано (т.1 а.с. 91).

Вказана ухвала була оскаржена ТОВ «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н». Згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019року ухвала Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017року залишена без змін (т.1 а.с. 92-97; а.с. 99-105).

У вказаній постанові суду від 11 червня 2018року, суд апеляційної інстанції вказав, що залізнична під`їзна колія, як об`єкт нерухомості, у відповідності до ст.657, 181, 220 ЦК України може бути відчужена лише за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу від 19 січня 2010року укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ТОВ «Абріс-Н», та договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 17 червня 2016року укладений між ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «БК «Гіперіон» укладено в простій письмовій формі, що суперечить вимогам законодавства, та не доводить факт набуття ТОВ «БК «Гіперіон» права власності на це майно.

09 лютого 2018 року Приватним підприємством «Агенція з реалізації проблемних активів Технореал» проведений аукціон з продажу майна ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» - залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, загальною протяжністю 2707,69 п.м, переможцем якого визнаний ОСОБА_1 , що підтверджено копією протоколу аукціону (т.1 а.с. 85).

13 лютого 2018 року придбане на аукціоні майно було передано відповідачу за актом приймання-передачі (т.1 а.с. 86-87).

23 квітня 2018 року між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» в особі ліквідатора та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, загальною протяжністю 2707,69 п.м., стан незадовільний. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстраційний номер1872 (т.1 а.с. 152-153).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2019 року (справа №5017/2749/2012), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня року2019 року та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 листопада 2019 року, було відмовлено ТОВ «БК «Гіперіон» у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна від 09 лютого 2018року (т.1 а.с. 110-111, 119-124).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Положеннями статей15,16 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третястатті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Частиною третьоюстатті 215 ЦК Українивстановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, зміст частини третьоїстатті 215 ЦК Українинеобхідно тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, та на час розгляду справи судом має право власності чи речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи має полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене,суд першої інстанції правильно прийняв до уваги висновки господарського суду у справі№5017/2749/2012, які є преюдиційними, та вважав, що власником залізничної під`їзної колії при станції Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, протяжністю 2707,69 погонних метрів, було ВАТ «Одеський домобудівний комбінат». В ході проведення ліквідаційної процедури, уповноважений арбітражний керуючий, діючи від імені боржника, здійснив відчуження належного товариству майна шляхом його продажу на аукціоні, законність проведення якого підтверджена відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили. За наведених обставин усі твердження ТОВ «БК «Гіперіон» про зворотне колегія суддів визнає неприйнятними.

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача на технічні паспорти залізничної під`їзної колії від 2014, 2017р., виготовлені на замовлення ТОВ «Абріс-Н», як на доказ належності саме ТОВ «БК «Гіперіон» спірного майна та проведення товариством будівельних робіт щодо його реконструкції. Суд зауважує, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, не дає право володіти, користуватися чи розпоряджатися майном.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції адвокатом ТОВ «БК «Гіперіон» був наданий експертний висновок №11/07/22 будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2023року, складений судовим експертом Накул О.М. у кримінальному провадженні №12021160000000143, порушеному за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.362 ч.3, 382 ч.1, 358 ч.3,4, 190 ч.4 КК України, проти залучення якого до матеріалів справи представник відповідача не заперечував.

Згідно цього висновку не підтверджено наявність вантажного фронту, розташованого між коліями №8 та №10 залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава 1, яка примикає стрілочним переводом №142 в період з 1998 по 2014роки. Експерт припустив, що роком будівництва навантажувально-розвантажуваного фронту №4, який є продовженням колії №22 спірної залізничної колії є 2017рік.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд, серед іншого повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, тощо.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Проаналізувавши наданий експертний висновок №11/07/22 від 09 січня 2023року, колегія суддів вважає за можливе визнати його неприйнятним, оскільки зроблені висновки суперечать іншим доказам у справі. Зокрема, з наданих саме представником ТОВ «БК «Гіперіон» документів: технічного паспорта залізничної під`їзної колії на станції Одеса-Застава-1 за 2014рік; договору купівлі-продажу від 19 січня 2010 року; акту обстеження умов роботи під`їзної колії і станції примикання від 19 грудня 2013 року; договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 14 березня 2014 року; договору купівлі-продажу від 17 червня 2016 року та акту приймання-передачі до цього договору; встановлено, що загальна довжина спірної колії становила 2711,61м, що спростовує твердження товариства про здійснення ним реконструкції частини колії у 2017році, в ході якої її протяжність була збільшена на 145,38 п.м. та висновок експерта в цій частині.

У переважній більшості надані експерту на дослідження документи мають 2017 рік видання. Разом з цим, серед наданих документів вказано технічні паспорти залізничної під`їзної колії від 25 березня 2008року; 1998року та 2014року, в яких протяжність колії зазначена як 2707,69 п.м. Дослідницька частина експертизи не містить переконливих відомостей щодо неприйняття експертом до уваги вищезазначеної інформації та даних за рахунок якої частини, на його думку, зменшилася довжина колії, яка належала попередньому власнику. Наведене свідчить про неповноту проведеного експертного дослідження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду справи позивачем не доведено проведення на його замовлення у 2017році реконструкції залізничної під`їзної колії, оскільки не надано на підтвердження цих обставин відповідних документів у вигляді проектної та технічної документації, актів приймання-передачі виконаних робіт та інш. А надані стороною позивача копії договорів на придбання ТОВ «Декар ЛТД» виробів для ремонту залізничної колії (а.с. 33-42, 44-47), видаткові накладні (а.с. 43, 57), товарно-транспортні накладні (а.с. 9-10, 58-59), акти виконаних робіт щодо підготовки предпроектних пропозицій варіантів колійного розвитку (а.с. 55) та виготовлення та погодження проекту реконструкції колії № 3,10 (а.с. 56), не є належними доказами здійснення реконструкції колії у встановленому законом порядку.

Отже, слід вважати, що в ході розгляду справи ТОВ «БК «Гіперіон» не довело факту того, що оспорюваним договором були порушенні права та охоронювані законом інтереси товариства, які є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ТОВ «БК «Гіперіон» не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного23 квітня 2018 року між Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_1 , вказаним правочиномправа та охоронювані законом інтереси ТОВ «БК «Гіперіон» не порушені, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не дають підстав вважати, що оскаржене судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 липня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 лютого 2023року.

Головуючий : В.О. Бездрабко

Судді: Л.А. Приходько

І.В. Склярська