Постанова

від 29.11.2023 по справі 521/15465/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 521/15465/21

провадження № 61-4137св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року у складі судді Мурзенка М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Приходько Л. А., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (далі - ТОВ «БК «Гіперіон», товариство) звернулася до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Одеський домобудівельний комбінат» (далі - ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат») і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстраційний номер 1872.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «БК «Гіперіон» посилалося на те, що предметом оспорюваного договору є купівля-продаж залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, загальною довжиною 2 707,69 п. м. Придбане відповідачем майно належить товариству, а тому воно не могло бути відчужене на користь відповідача з огляду на таке.

19 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс» (далі - ТОВ «Абріс») на підставі договору купівлі-продажу придбало у ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, яку в подальшому за договором купівлі-продажу від 17 червня 2016 року відчужило на користь товариства.

На підставі договору оренди від 03 квітня 2017 року № 01/17 позивач передав майно в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Декар ЛТД» (далі - ТОВ «Декар ЛТД»), яке здійснило реконструкцію частини залізничної під`їзної колії, в результаті якої довжина колії була збільшена на 145,38 п. м.

Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2016 року ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, під час проведення якої 09 лютого 2018 року відбувся аукціон з продажу майна товариства, до складу якого незаконно включено належне товариству майно - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142. Переможцем аукціону з придбання цього майна визнаний ОСОБА_1 , з яким 23 квітня 2018 року був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2019 року, серед іншого, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону від 09 лютого 2018 року з продажу майна ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат».

Товариство вважає себе власником реконструйованої частини спірної колії довжиною 145,38 п. м, яку було відчужено на користь відповідача під час укладення спірного договору. З огляду на висновки судів у справі про банкрутство проведена реконструкція є самочинним будівництвом, а тому ОСОБА_1 не міг набути право власності на вказану частину колії, у зв`язку із чим оспорюваний договір слід визнати недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 21 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів факту виконання робіт з реконструкції спірної колії та належності йому частини цієї колії, тобто не довів наявності порушення прав товариства оспорюваним договором. Таких висновків суд, дійшов проаналізувавши технічну документацію на майно ВАТ «Одеський домобудівний комбінат», згідно з якою довжина спірної колії станом на 01 червня 2008 року становила 2 707,69 п. м. При цьому суд критично оцінив документи щодо реконструкції товариством колії у встановленому законом порядку або самовільно та вважав недоведеним факт набуття ним прав на майно, врахувавши, що це питання неодноразово вирішувалося при розгляді інших господарських справ за позовами ТОВ «БК «Гіперіон», за результатами розгляду яких товариству було відмовлено у задоволенні пред`явлених вимог. Також суд відхилив доводи відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, пославшись на необґрунтованість цих вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ТОВ «БК «Гіперіон» залишив без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд виходив з того, що в ході розгляду справи ТОВ «БК «Гіперіон» не довело факту того, що оспорюваним договором порушено права та охоронювані законом інтереси товариства, що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2023 року ТОВ «БК «Гіперіон» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/879/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 924/233/18, від 03 березня 2021 року у справі № 307/3501/16, від 21 березня 2021 року у справі № 752/21411/17; суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непорушення прав позивача оспорюваним правочином, помилково вважаючи, що позивач не надав доказів на підтвердження належності йому майна, яке було предметом договору.

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко І. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а в разі розгляду скарги по суті - відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08 серпня 2023 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що первісним власником залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, було Державне підприємство «Одеський домобудівний комбінат», правонаступником якого є ВАТ «Одеський домобудівний комбінат».

Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2016 року у справі № 5017/2749/2012 ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» включено нерухоме майно (споруду) - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Зі змісту цієї ухвали відомо, що згідно з інформацією техніко-розпорядчого акта станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, затвердженого 15 травня 1984 року, складеного на бланку Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення, домобудівельний комбінат значився власником залізничної гілки, яка примикає стрілочним переводом № 142 до залізничної станції Одеса-Застава-1.

У 2008 році спеціалізована організація - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Проект» виготовила на ім`я ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» технічний паспорт на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 в парній горловині Нового парку, загальною довжиною 2 707,69 п. м.

ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не укладало правочинів, за якими передавалося право власності на це майно іншим особам, будь-яких належних доказів відчуження вказаної залізничної під`їзної колії не надано.

Цю ухвалу оскаржено ТОВ «Гіперіон» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» (далі - ТОВ «Абріс-Н»).

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року та Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року залишено без змін.

У постанові від 11 червня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначив, що залізнична під`їзна колія як об`єкт нерухомості відповідно до статей 657, 181, 220 ЦК України може бути відчужена лише за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу від 19 січня 2010 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і ТОВ «Абріс-Н», та договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 17 червня 2016 року, укладений між ТОВ «Абріс-Н» і ТОВ «БК «Гіперіон», укладено в простій письмовій формі, що суперечить нормам законодавства та не доводить факту набуття ТОВ «БК «Гіперіон» права власності на це майно.

09 лютого 2018 року Приватне підприємство «Агенція з реалізації проблемних активів Технореал» провело аукціон з продажу майна ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» - залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, загальною протяжністю 2 707,69 п. м, переможцем якого визнаний ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом аукціону.

13 лютого 2018 року придбане на аукціоні майно на підставі акта приймання-передачі було передано ОСОБА_1

23 квітня 2018 року між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» в особі ліквідатора і ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, загальною протяжністю 2 707,69 п. м, стан - незадовільний. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстраційний номер 1872.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 листопада 2019 року у справі № 5017/2749/2012, відмовлено ТОВ «БК «Гіперіон» у задоволенні заяви про визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна від 09 лютого 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою і третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені норми та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні норми статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме її порушеного цивільного права.

Отже, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У справі, що переглядається, позивач не є стороною договору купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, укладеногоміж ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і ОСОБА_1 .Отже, позивач зобов`язаний був довести, що оспорюваним договором порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційній суд, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, правильно виходили з того, що ТОВ «БК «Гіперіон» не довело факту того, що оспорюваним договором були порушені права та охоронювані законом інтереси товариства. При цьому суди взяли до уваги обставини встановлені господарським судом у справі №5 017/2749/2012, які є преюдиційними, та вважали, що власником залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №142, протяжністю 2 707,69 п. м., було ВАТ «Одеський домобудівний комбінат». Під час проведення ліквідаційної процедури уповноважений арбітражний керуючий, діючи від імені боржника, здійснив відчуження належного товариству майна шляхом його продажу на аукціоні, законність проведення якого підтверджена відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також апеляційний суд, оцінивши висновок будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2023 року № 11/07/22 в сукупності з іншими доказами, вважав його неналежним доказом на підтвердження заявлених вимог з огляду на те, що зроблені висновки суперечать іншим доказам у справі. Зокрема, з наданих представником ТОВ «БК «Гіперіон» документів встановлено, що загальна довжина спірної колії становила 2 711,61 п. м, що спростовує твердження товариства про здійснення ним реконструкції частини колії у 2017 році, за результатами якої її протяжність була збільшена на 145,38 п. м, та висновок експерта в цій частині. У переважній більшості надані експерту на дослідження документи мають 2017 рік видання. Разом з цим, серед наданих документів вказано технічні паспорти залізничної під`їзної колії від 25 березня 2008 року; 1998 року та 2014 року, в яких протяжність колії зазначена як 2707,69 п. м. Дослідницька частина висновку не містить переконливих відомостей щодо залишення поза увагою експерта зазначеної інформації та даних, про те за рахунок якої частини, на його думку, зменшилася довжина колії, яка належала попередньому власнику.

Встановивши, що позивач не довів свого права на майно, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів факту порушення його прав та інтересів оспорюваним договором.

Посилання в скарзі на неврахування судом преюдиціних обставин, встановлених у справі № 521/2770/21, а саме: набуття ТОВ «Абріс-Н» права власності на спірне майно у законний спосіб та реєстрації ОСОБА_1 права власності на майно, належне ТОВ «Абріс-Н», на підставі документів, легітимність яких викликає сумніви, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній справі суд не робив висновків щодо майна, яке є предметом оспорюваного правочину у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу просив закрити касаційне провадження, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Враховуючи висновки, наведені в мотивувальній частині цієї постанови, підстав для закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов