Рішення

від 28.02.2023 по справі 906/1318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/48/22)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Макаревича В.А., за участі секретаря судового засідання Зоренка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) до Приватного підприємства «АБЗ ПРОСПЕКТ» (м. Житомир) про стягнення 1 369 027,66 грн у межах справи №906/1318/19

за заявами Виробничо-комерційної фірми "Урарту" (м.Баранівка, Житомирська область) та Приватного підприємства "Автомагістраль" (с. Синяк, Вишгородський район, Київська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про банкрутство

за участі:

від позивача: адвокат Чайківська Н.М., довіреність №83 від 08.06.2022; посвідчення адвоката України №001299 від 17.05.2022;

від відповідача: не з`явився;

присутні: Гурковська А.В. - представник Міністерства юстиції України - посвідчення Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) серії АБ №011156 від 10.04.2020;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

21.01.2022 Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства «АБЗ ПРОСПЕКТ» (м. Житомир) про стягнення 1 369 027,66 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження у справі (суддя Кравець С.Г.)

Ухвалою суду від 05.10.2022 суддею Кравець С.Г. матеріали справи №906/48/22 за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного підприємства «АБЗ ПРОСПЕКТ» (м. Житомир) про стягнення 1 714 011,81 грн передано до Господарського суду Житомирської області для їх розгляду в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №906/1318/19 (906/48/22) для подальшого розгляду розподілено судді Макаревичу В.А., у провадженні якого перебуває справа №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою суду від 07.10.2022 прийнято справу №906/1318/19 (906/48/22) за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного підприємства «АБЗ ПРОСПЕКТ» (м. Житомир) про стягнення 1 714 011,81 грн до свого провадження. Справу призначено до розгляду в межах справи про банкрутство №906/1318/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.11.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження до наступного судового засідання включно та призначено наступне судове засідання на 10.01.2023. Зобов`язано учасників провадження у справі виконати вимоги ухвали суду від 07.10.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження до наступного судового засідання включно, призначено наступне судове засідання 16.02.2023, прийнято та призначено до розгляду в наступне судове засідання заяву №13 Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 09.01.2023 про збільшення позовних вимог, прийнято та призначено до розгляду в наступне судове засідання клопотання б/н від 10.01.2023 про залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення недоплаченого гарантійного платежу в сумі 48 557,74 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2023 прийнято до розгляду заяву позивача від 09.01.2023 вих.№13 про збільшення позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням, залишено без розгляду позовну вимогу в частині стягнення недоплаченого гарантійного платежу в сумі 48 557,74 грн, закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви та призначено позовну заяву до судового розгляду по суті.

У засіданні суду представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з урахуванням заяви від 09.01.2023 вих.№13 про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином про дату, час та місце даного судового засідання на відомі суду адреси.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явився в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" адвоката Чайківської Н.М., господарський суд встановив наступне.

15.08.2019 між Дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «АБЗ ПРОСПЕКТ» (відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 4, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відкриту площадку з щебеневим покриттям загальною площею 13050 м2, яке розташоване за адресою: Житомирська обл., Коростишівський район с. Великі Кошарища, що обліковується на балансі філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (т.1 а.с.16-18).

15.08.2019 ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передав ПП «АБЗ ПРОСПЕКТ» зазначене в договорі оренди майно, що підтверджується актом приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди індивідуально визначеного майна № 4 від 15.08.2019 (т.1 а.с. 20).

21.10.2019 відповідачем сплачено 32751,26 грн за послуги оренди майна згідно рахунку №72 від 30.09.2019, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.28).

Позивач надсилав відповідачу листи-вимоги №58 від 18.02.2021 з доданим актом звіряння розрахунків, №225 від 19.07.2021 з доданим актом звіряння розрахунків та рахунком-фактурою №128 від 19.07.2021, №12 від 20.01.2022 з доданим актом звіряння розрахунків та рахунком-фактурою №21 від 11.01.2022, у яких просив сплатити заборгованість з орендної плати (т.1 а.с.21-34).

Відповідач відповіді на вказані листи-вимоги не надав та заборгованість з орендної плати не сплатив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного майна № 4 від 15.08.2019 в частині сплати орендної плати у сумі 1 238 606,15 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.01.2023 вих. №13), позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Крім суми основної заборгованості позивач заявив до стягнення з відповідача 23029,42 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу, 5121,27 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу, 134779,13 грн пені, 68530,88 грн 3% річних, 415190,60 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.01.2023 вих. №13).

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши усні пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.08.2019. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до ч.1,2 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

За приписами частин 1,2,5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок сплачувати за користування майном, в силу ст.11 ЦК України виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановленим ст.3 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.285 Господарського кодексу України до основних обов`язків орендаря належить своєчасна та в повному обсязі сплата орендної плати. Аналогічне положення закріплено в п.4.2 договору оренди № 4 від 15.08.2019.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу згідно з актом приймання-передачі майна від 15.08.2019 (додаток №2 до договору №4 від 15.08.2019) в платне строкове користування індивідуально визначене майно, а саме: відкриту площадку з щебеневим покриттям площею 13050 кв.м, яке розташоване за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, с.Великі Кошарища, що обліковується на балансі філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» АТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» (т.1 а.с.20).

За умовами п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка - травень 2019 року) - 27103,00 грн (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Розрахунок плати за базовий місяць оренди індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі філії «Житомирська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» міститься у додатку №1 до договору оренди №4 від 15.08.2019 та становить 27103,00 грн (без ПДВ) за перший базовий місяць оренди - травень 2019 (т.1 а.с.19).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата перераховується орендодавцем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Згідно з п.3.3 договору зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між сторонами.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (п.3.5 договору).

За умовами п.9.1 цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 14.07.2022.

Відповідно до п.9.6 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку дії договору.

Судом встановлено, що договір оренди індивідуально визначеного майна №4 від 15.08.2019 припинений 14.07.2022 у зв`язку із закінченням строку дії договору згідно з п.9.1 та 9.6 цього договору.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендну плату за жоден місяць оренди, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 1238606,15 грн за весь період дії договору.

Як було зазначено вище, 21.10.2019 відповідачем сплачено 32751,26 грн за послуги оренди майна згідно рахунку №72 від 30.09.2019, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.28).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що 32751,26 грн сплачено відповідачем в рахунок часткової сплати гарантійного платежу за оренду індивідуально визначеного майна згідно договору №4 від 15.08.2019 на підставі рахунку-фактури №72 від 30.09.2019 на загальну суму 81 309,00 грн (т.1 а.с.30).

При цьому, у акті звіряння розрахунків за період з 01.08.2019 - 31.12.2020 позивач зазначає про сплату у жовтні 2019 року відповідачем орендної плати у розмірі 32751,26 грн та відповідно зменшує загальний розмір заборгованості з орендної плати на цю суму (т.1 а.с.23). Однак, у подальшому у актах звіряння розрахунків за період з 01.08.2019 - 01.07.2021 (т.1 а.с.25) та за період з 01.08.2019 - 11.01.2022 (т.1 а.с.32) позивач не зазначає про сплату відповідачем вказаної суми орендної плати, Зменшення загального розміру заборгованості з орендної плати на цю суму також відсутнє. У акті звіряння розрахунків за період з 01.08.2019 -14.07.2022 позивач знову зазначає про сплату відповідачем у жовтні 2019 року 32751,27 грн, але вказану сплату вже іменує: «Гарантійний платіж» (т.1 а.с.130).

Дослідивши надані до суду матеріали, з урахуванням того, що відповідачем сплачено 32751,26 грн, що відповідає розміру заборгованості з орендної плати за вересень 2019 року, а пунктом 2.5 договору сторони погодили використання гарантійного платежу в рахунок сплати, зокрема, орендної плати; враховуючи, що у акті звіряння розрахунків за період з 01.08.2019 - 31.12.2020 позивач зазначає про сплату у жовтні 2019 року відповідачем орендної плати (а не гарантійного платежу) у розмірі 32751,26 грн, з метою уникнення подвійного стягнення з відповідача заборгованості, за сукупністю суд дійшов висновку, що зазначена сума 32751,26 грн має бути зарахована в рахунок сплати заборгованості з оренди за вказаний період.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості з орендної плати на суму 1 205 854,89 грн (1 238 606,15 грн - 32 751,26 грн).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягає частковому задоволенню на суму 1 205 854,89 грн. Вимоги в частині стягнення 32 751,26 грн не підлягають задоволенню, а тому суд у їх задоволенні відмовляє.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 23 029,42 грн інфляційних втрат та 5121,27 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу суд зазначає наступне.

Згідно з п.2.5 договору для забезпечення виконання даного договору сторони встановлюють такий вид забезпечення, як гарантійний платіж. Гарантійним платежем за цим договором є грошова сума у розмірі 3-х місячних орендних плат. Гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця в день укладення даного договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного договору є порушенням даного договору. Сторони даного договору свідчать, що орендодавець має право використовувати даний платіж у випадку: несвоєчасної сплати орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним договором, для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди/завдання збитків орендованому майну. Орендар зобов`язується протягом дії договору забезпечувати гарантійний платіж в розмірі не менш як 3-х місячних орендних плат. В разі використання гарантійного платежу відповідно до умов даного пункту договору орендар зобов`язується поповнювати платіж у строк 10 днів з моменту використання гарантійного платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16.02.2023, зокрема, залишено без розгляду позовну вимогу в частині стягнення недоплаченого гарантійного платежу в сумі 48 557,74 грн на підставі поданого відповідного клопотання позивача.

У заяві про збільшення позовних вимог від 09.01.2023 вих. №13 позивач також просив залишити позовну вимогу про стягнення недоплаченого гарантійного платежу в сумі 48 557,74 грн з метою уникнення притягнення відповідача до подвійної відповідальності за невиконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями згідно з ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За невиконання (не належне виконання) зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним Договором (п. 10.1 Договору).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до п.2.5 договору гарантійний платіж є забезпеченням виконання даного договору, складає три розміри місячних орендних плат та підлягає використанню орендодавцем у випадку несвоєчасної сплати орендарем орендної плати, з урахуванням, що позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за невиконання умов договору також на суми заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що нарахування та стягнення з відповідача вказаних сум 23 029,42 грн інфляційних втрат та 5121,27 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу фактично є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, що суперечить чинному законодавству.

Суд зазначає, що стягнення в даному випадку подвійної суми 3% річних та інфляційних втрат є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в несвоєчасній сплаті платежів орендної плати, передбачених договором.

Суд наділений повноваженнями перевіряти обраний сторонами договору спосіб врегулювати свої відносини на предмет відповідності Конституції України.

Одночасне стягнення подвійної суми 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату платежів орендної плати (єдине порушення) є подвійним стягненням за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою гарантовано заборону подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") та має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 23 029,42 грн інфляційних втрат та 5 121,27 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 779,13 грн пені, 68 530,88 грн 3% річних та 415 190,60 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що позивач при його здійсненні не врахував ч.5 ст.254 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування, а саме з 11.11.2019, 11.05.2019, 11.10.2020, 11.01.2021, 11.04.2021, 11.07.2021, 11.10.2021, 11.04.2022, 11.07.2022, оскільки останні дні строку виконання зобов`язання - 10.11.2019, 10.05.2019, 10.10.2020, 10.01.2021, 10.04.2021, 10.07.2021, 10.10.2021, 10.04.2022, 10.07.2022 припали на вихідні дні, тому вірним є нарахування пені відповідно з 12.11.2019, 12.05.2020, 13.10.2020, 12.01.2021, 13.04.2021, 13.07.2021, 12.10.2021, 12.04.2022, 12.07.2022.

Крім того, позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на 32 751,26 грн орендної плати за вересень 2019 року, яка була сплачена відповідачем, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.28) та зазначені обставини були встановлені судом, про що зазначено вище.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних та інфляційних втрат із врахуванням виявлених помилок та вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявлені суми складають 130 254,84 грн пені, 65 314,26 грн 3% річних, 400 095,57 грн інфляційних втрат.

У стягненні 4524,29 грн пені, 3 216,62 грн 3% річних та 15 095,03 грн інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 205 854,89 грн заборгованості з орендної плати, 130 254,84 грн пені, 65 314,26 грн 3% річних, 400 095,57 грн інфляційних втрат.

У стягненні 32 751,26 грн заборгованості з орендної плати, 23 029,42 грн інфляційних втрат за несплату гарантійного платежу, 5 121,27 грн 3% річних за несплату гарантійного платежу, 4 524,29 грн пені, 3 216,62 грн 3% річних та 15 095,03 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обсяг, зміст та вартість наданих у цій справі адвокатом послуг підтверджується наявними у матеріалах справи договором про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2021, актами приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.02.2022 на суму 10570,00 грн, №2 від 11.08.2022 на суму 1500,00 грн (т.1 а.с.45-47, 131).

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2021, що укладений між адвокатом Литвинчук Ю.В. та позивачем, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу по стягненню дебіторської заборгованості по ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по 4 (чотирьом) боржникам.

Згідно з п.3.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

За умовами п.3.2 договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 50 000,00 грн, але сума договору може бути збільшена або зменшена, згідно з актом виконаних робіт, визначеному в додатку №1 до даного договору. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи клієнта, внесена сума гонорару не повертається.

- 1500,00 грн (за 1 годину роботи адвоката) за ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультації.

- 1500,00 грн участь в одному судовому засіданні (навіть у випадку, коли судове засідання не відбулося, крім неявки в судове засідання адвоката).

- 1000,00 грн претензійна робота.

- 2000,00 грн (за 1 годину роботи) написання позовної заяви, заперечення на відзив, апеляційної скарги або заперечення на апеляційну скаргу; касаційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу, адвокатських запитів та інших документів, пов`язаних з підготовкою або розглядом даної справи.

Згідно з актами приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.02.2022 на суму 10 570,00 грн, №2 від 11.08.2022 на суму 1 500,00 грн адвокатом були надані послуги на загальну суму 12 070,00 грн, з яких:

- 1500,00 грн - вивчення документів, консультації, аналіз законодавчої бази, формування правової позиції;

- 1000,00 грн - претензійна робота;

- 8000,00 грн - написання позовної заяви та підготовка документів для звернення до суду;

- 70,00 грн - поштові витрати (поштова квитанція від 20.07.2021 та від 21.01.2022 - 2 шт.);

- 1500,00 грн - участь в судовому засіданні 23.02.2022.

Проаналізувавши вказані документи, суд дійшов висновку, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи. Обсяг та зміст правової допомоги відповідає фактичним діям представника позивача у судовому процесі, з огляду на що суд вважає обґрунтованим витрачений час змісту наданих послуг.

Суд також врахував, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АБЗ ПРОСПЕКТ» (10029, м.Житомир, вул.Небесної Сотні, 60, код ЄДРПОУ 41876039) на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278):

- 1 205 854,89 грн заборгованості з орендної плати;

- 130 254,84 грн пені;

- 65 314,26 грн 3% річних;

- 400 095,57 грн інфляційних втрат;

- 11 533,88 грн витрат на правничу допомогу;

- 27 022,79 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повне рішення складено: 01.03.23

Суддя Макаревич В.А.

Список розсилки:

1 - в справу

2 - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75 - рек.;

та на ел. адр.: chaikivska.n.07.01@gmal.com) - на електр. пошт.;

3 - а/к Мельник М.А. - 33013,м.Рівне, вул.Кавказька,3оф.305,(прост.)

та електронна пошта:3017600418@mail.gov.ua, meinik0854@gmail.com - на електр.пошт.

4,5 - Приватному підприємству "АБЗ Проспект" 10029, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, 60

та на адр.: вул.Параджанова,77 м.Житомир 10024 (рек.)

та на електр. пошту: ABZPROSPEKT@UKR.NET - ел. пошта