Рішення

від 27.02.2023 по справі 917/713/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 Справа № 917/713/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Іванко Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра", 41653, Сумська обл., Конотопський р-н, с.Землянка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30490331

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", 37500, м.Лубни, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00446813

про стягнення 272 000, 00 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" про стягнення 272000,00 грн. боргу згідно Договору на закупівлю молока №15 від 28.03.2022 (далі - Договір). Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 4080,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за передане йому у власність молоко.

Ухвалою суду від 16.08.2022 було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін, а також пунктом 3 даної ухвали встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду від 16.08.2022 відповідач отримав 14.10.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому останнім днем строку для подання відзиву є 31.10.2022.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

28 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" укладено Договір № 15 на закупівлю молока.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору ТОВ "Лубенський молочний завод" є Переробником, а ТОВ Агрофірма "Довіра" є Виробником сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1.1. зазначеного Договору визначено, що Виробник зобов`язується передати у власність Переробнику молоко-сировину коров`яче натуральне незбиране (далі по тексту - молоко) партіями, в порядку і на умовах визначених цим Договором, а Переробник зобов`язується прийняти такі партії молока та оплатити їх.

На виконання умов Договору Виробник належним чином та в обумовлені строки передав у власність Переробнику молоко, а саме: в березні 2022 року в кількості 20 991,90 літрів, у квітні 2022 року в кількості 18 019,00 літрів, загальна залікова кількість молока становить 39 010,90 літрів на загальну суму 345 167,87грн.

Пунктом 5.1. зазначеного Договору визначено, що розрахунок за закуплене молоко Переробник проводить на розрахунковий рахунок Виробника не пізніше як через 30 (тридцять) календарних днів із дня одержання молока та оформлених документів, належним чином, зазначених у даному Договорі.

Остання поставка партії молока відбулася 06 квітня 2022 року, отже кінцевий термін оплати становить 06 травня 2022 року.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач розрахувався за отримане молоко частково, в розмірі 73 167, 87 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №166 від 04.04.2022; №266 від 29.04.2022; №362 від 17.05.2022; №380 від 18.05.2022 (в матеріалах справи).

Борг відповідача перед позивачем на день звернення до суду становить 272000, 00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач звернувся до відповідача з претензією №28 від 29.06.2022 року.

25.07.2022 відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій визнав борг в сумі 272 000, 00 грн й зобов`язувався перерахувати кошти.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 272 000, 00 грн за передане молоко - сировину.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором - поставив відповідачу 39010,90 літрів молока на загальну суму 345 167, 87 грн.

Оскільки остання поставка партії молока була здійснена 06.04.2022, то кінцевий термін оплати - 06.05.2022 року.

Однак, розрахунок проведений частково, залишок боргу становить 272000,00 грн.

Відповідач існування заборгованості перед позивачем в сумі 272000, 00 грн не заперечує.

Таким чином, позовні вимоги позивача обгрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 4080, 00 грн покладається на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 15 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на надані докази суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 15000, 00 грн є підтверджений матеріалами справи, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 9 ст. 192 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (37500, м.Лубни, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" (41653, Сумська обл., Конотопський р-н, с.Землянка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30490331) 272 000, 00 грн основного боргу, 4080, 00 грн витрат зі сплати судового збору, 15000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.