Постанова

від 26.06.2023 по справі 917/713/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/713/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

за участі представників сторін:

від відповідача Петраков В.А.,

від інших, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №521 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.23 (суддя Іванко Л.А.) у справі №917/713/22

за позовом ТОВ Агофірма "Довіра",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", м.Лубни, Полтавська область,

про стягнення 272 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" про стягнення 272000,00 грн. боргу згідно Договору на закупівлю молока №15 від 28.03.2022 (далі - Договір). Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 4080,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за передане йому у власність молоко.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2022 було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також пунктом 3 даної ухвали встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 27.02.2023 р. по справі № 917/713/22, яким позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (37500, м.Лубни, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" (41653, Сумська обл., Конотопський р-н, с.Землянка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30490331) 272 000, 00 грн основного боргу, 4080, 00 грн витрат зі сплати судового збору, 15000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення по справі в частині стягнення коштів на правничу допомогу, вважаючи їх розмір завищеним та не підтвердженим матеріалами справи.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д.

У зв`язку з перебуванням судді Гези Т.Д. на лікарняному на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І. суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 р. відкрите апеляційне провадження за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 по справі № 917/713/22, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 917/713/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.23 , розгляд справи призначено на 26.06.2023 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.06.2023 р. в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача ( заявника апеляційної скарги ), який підтримав свої вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні участі не приймав. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 30 діб. Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. В подальшому дію воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

28 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" укладено Договір № 15 на закупівлю молока.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору ТОВ "Лубенський молочний завод" є Переробником, а ТОВ Агрофірма "Довіра" є Виробником сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1.1. зазначеного Договору визначено, що Виробник зобов`язується передати у власність Переробнику молоко-сировину коров`яче натуральне незбиране (далі по тексту - молоко) партіями, в порядку і на умовах визначених цим Договором, а Переробник зобов`язується прийняти такі партії молока та оплатити їх.

На виконання умов Договору Виробник належним чином та в обумовлені строки передав у власність Переробнику молоко, а саме: в березні 2022 року в кількості 20 991,90 літрів, у квітні 2022 року в кількості 18 019,00 літрів, загальна залікова кількість молока становить 39 010,90 літрів на загальну суму 345 167,87грн.

Пунктом 5.1. зазначеного Договору визначено, що розрахунок за закуплене молоко Переробник проводить на розрахунковий рахунок Виробника не пізніше як через 30 (тридцять) календарних днів із дня одержання молока та оформлених документів, належним чином, зазначених у даному Договорі.

Остання поставка партії молока відбулася 06 квітня 2022 року, отже кінцевий термін оплати становить 06 травня 2022 року.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач розрахувався за отримане молоко частково, в розмірі 73 167, 87 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №166 від 04.04.2022; №266 від 29.04.2022; №362 від 17.05.2022; №380 від 18.05.2022 (в матеріалах справи).

Борг відповідача перед позивачем на день звернення до суду становить 272000, 00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач звернувся до відповідача з претензією №28 від 29.06.2022 року.

25.07.2022 відповідач надав позивачу відповідь на претензію, в якій визнав борг в сумі 272 000, 00 грн й зобов`язувався перерахувати кошти.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 272 000, 00 грн за передане молоко - сировину.

Як зазначалося вище, рішенням по справі, позовні вимоги було задоволено повністю. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідач ( заявник апеляційної скарги) оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, Судова колегія переглядає справу лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. ( ч.3 ст.126 ГПК України)

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.5 ст.126 ГПК України)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.6 ст.126 ГПК України)

Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно котрої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови КГС ВС від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, судова колегія при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат, в даному випадку, не керується частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 висловив правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування, зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн враховуючи нижче викладене.

З тексту позовної заяви убачається, що Позивачем було заявлено до стягнення 15 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Як зазначалося вище, відповідно до приписів частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, до позовної заяви на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав лише копію рахунку №13/07 від 13.07.2022 р., з тексту якого убачається, що адвокатом було складено позовну заяву про стягнення з ТОВ «Лубенський молочний завод» 272000грн боргу та представництва у господарському суді Полтавської області по цій справі.

Проте, справа розглядалася без виклику представників сторін. Тобто адвокат взагалі не приймав участь у судових засіданнях.

До матеріалів справи позивачем не було надано Договір на надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт, акт прийома-передачі виконаних робіт, докази сплати позивачем вище зазначеної суми.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 15000, 00 грн не підтверджений матеріалами справи, а тому заява позивача, в цій частині, не підлягала задоволенню.

Крім того, винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку судової колегії, є завищеною та не співмірною зі складністю справи: з урахуванням обсягу та характеру доказів та кількості сторін. Справа не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В даному випадку, судом першої інстанції не було взято до уваги усі обставини справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення по справі, в оскаржуваній частині, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення , в цій частині, про відмову у задоволенні вимог про покладання на відповідача витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/713/22 від 27.02.2023 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/713/22 від 27.02.2023 скасувати в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

3.В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Довіра" (41653, Сумська обл., Конотопський р-н, с.Землянка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30490331) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (37500, м.Лубни, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00446813) витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн.

В решті рішення по справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.06.2023

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов