Рішення

від 27.02.2023 по справі 920/982/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27.02.2023м. СумиСправа № 920/982/22Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без виклику сторін заяву б/н від 24.01.2023 (Вх.№544 від 14.02.2023) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» про ухвалення додаткового рішення у справі №920/982/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс»

до - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про стягнення 120503 грн 03 коп.

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.01.2023 у справі №920/982/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» до відповідача: Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення 120503 грн 03 коп. задовольнити частково: стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» 90298 грн 00 коп. основного боргу, 1859 грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору; у частині стягнення зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» 20531 грн 88 коп. пені, 1231 грн 91 коп. - 3% річних, 8441 грн 24 коп. інфляційних збитків - відмовлено.

14.02.2023 позивач надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 15.02.2023 було призначено розгляд питання про стягнення витрат на правничу допомогу на 27.02.2023 без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

У позовній заяві було зазначено про орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Бі ПОІНТ» в особі Голови (Керуючого партнера) адвоката Садиленка Олексія Леонідовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2001 від 21.04.2009) (Об`єднання) 31.10.2022 було укладено договір №34/22 про надання правової (правничої) допомоги (далі за текстом «Договір»).

Відповідно до п. 1.3. Договору вартість послуг Об`єднання за цим Договором визначається на підставі погоджених сторонами цього Договору завдань та/або складених Об`єднанням та погоджених (затверджених) Клієнтом актів виконаних робіт (наданих послуг), а також рахунків, оплачених клієнтом.

Згідно з умовами, узгодженими сторонами вищевказаного Договору, що викладені у Завданні № 1 Щодо надання правової (правничої) допомоги від 07.11.2022 року, Завдання Клієнт доручає Об`єднанню (адвокатам, що входять до складу Об`єднання) надавати правову (правничу) допомогу щодо захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта усіма законними методами і способами, без обмежень прав адвокатів щодо стягнення в інтересах Клієнта заборгованості з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та/або будь-яких його правонаступників, що виникла на підставі Договору про надання послуг № 43316700/3-22 від 28.04.2022 року (з урахуванням усіх Специфікацій та фактично наданих Клієнтом послуг в межах вказаного Договору), як під час розгляду судом позову Клієнта, в усіх інстанціях, так і на стадії примусового виконання рішення суду ( п. 1).

У п. 3 Завдання сторони домовилися, що вартість послуг Об`єднання є фіксованою - 10 000,00 грн.

Зі змісту п. 4 Завдання вбачається, що оплата здійснюється Клієнтом у безготівковому порядку на рахунок Об`єднання на підставі цього Завдання.

Відповідно до умов п. 5 Завдання факт надання Об`єднанням послуг підтверджується Заявами по суті, заявами (клопотаннями) з процедурних питань, відзивами, запереченнями, скаргами, іншими документами, що фактично надійдуть до суду в межах розгляду справи щодо стягнення в інтересах Клієнта заборгованості, що виникла на підставі Договору про надання послуг № 43316700/3/22 від 28.04.2022 року.

Таким чином, TOB «ІТ ФОРС» та Адвокатське об`єднання «Бі ПОІНТ» узгодили, що вартість послуг Об`єднання є фіксованою - 10 000,00 грн.

Зазначена сума сплачена позивачем Об`єднанню відповідно до платіжного доручення №2421 від 14.11.2022 та платіжної інструкції №2481 від 13.01.2023 (а.с. 49, 141).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

У той же час, судом встановлено, що позивачем не враховано положення ч.1 ст 129 ГПК України щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з урахуванням часткового задоволення позову до розподілу підлягає 7493 грн 42 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, 27.12.2022 відповідачем було подано до суду відзив на позов (вх. №6210/22), у якому, серед іншого, також зазначено про те, що відповідач вважає суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп. завищеною та такою, що не відповідає складності справи.

Так, на думку відповідача заявлені 10000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі не є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами; із часом, витраченим адвокатом для надання таких послуг; із обсягом наданих адвокатом послуг; не є співмірними із ціною позову та значенням справи для сторони, а також не відповідають критерію реальності таких витрат, а тому їх розмір є необґрунтованим.

З огляду на наявність клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши надані позивачу адвокатом послуги, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає, що заява представника ТОВ «ІТ Форс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2500 грн 00 коп.

В іншій частині суд відмовляє в задоволенні вимог заявника про стягнення витрат в розмірі 2506 грн 58 коп. у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Заяву б/н від 24.01.2023 (Вх.№544/22 від 14.02.2023) представника позивача ТОВ «ІТ Форс» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп. по справі №920/982/22 задовольнити частково.

2.Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» (вул. Вокзальна, буд. 5, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 41484498) 2500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У стягненні 2506 грн 58 коп. відмовити за необґрунтованістю.

4.Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (визнання розміру судових витрат необґрунтованим) задовольнити. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2500 грн 00 коп.

5.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТ Форс» наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано суддею 01.03.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко