Постанова

від 22.02.2023 по справі 913/142/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 913/142/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Салівонський С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (колегія суддів: Слободін М. М., Ільїн О. В., Шутенко І. А.) у справі

за позовом виконуючого обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області та Фермерського господарства "Агроолімп-М" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

за участю представника Офісу Генерального прокурора - Голуба Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Виконувач обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (далі - Біловодська селищна рада) та Фермерського господарства "Агроолімп-М" (далі - "Агроолімп-М") про:

- визнання незаконним та скасування рішення Біловодської селищної ради від 23.04.2020 № 43/27 "Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_1 ";

- визнання недійсною додаткової угоди від 29.04.2021 про поновлення договору оренди землі № 132 від 20.12.2011 ;

- зобов`язання ФГ "Агроолімп-М" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 50 га з кадастровим номером 4420686600:18:003:0012 Біловодській селищній раді.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації Біловодської районної державної адміністрації від 05.06.2020 № 29-15/468 між райдержадміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 50 га (рілля), який зареєстровано у відділі Держкомзему у Біловодському районі Луганської області 20.02.2012 за № 44206864000435. Договір оренди землі закінчився у 2017 році, його дія райдержадміністрацією не подовжувалася.

3. 13.03.2012 ОСОБА_1 створила ФГ "Агроолімп-М".

4. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру) 23.02.2017 видало наказ № 215-сг "Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_1 "

Пунктом 1 наказу встановлено поновити договір оренди землі від 20.12.2011 терміном на 7 років шляхом укладення договору оренди землі типової форми.

Пунктом 3 наказу ОСОБА_1 зобов`язано укласти договір оренди землі типової форми з ГУ Держгеокадастру та здійснити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з вимогами чинного законодавства.

5. Проте ОСОБА_1 договору оренди землі не уклала, з 2017 року продовжувала користуватися земельною ділянкою площею 50 га лише на підставі наказу ГУ Держтеокадастру.

6. На виконання рішення Біловодської селищної ради від 23.04.2020 № 43/27 між Біловодською селищною радою та ОСОБА_1 29.04.2020 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.12.2011 № 132, якою внесено зміни у договір оренди землі та викладено його у новій редакції.

7. Проте, на думку прокурора, оскільки ОСОБА_1 у 2017 році втратила право на поновлення договору оренди землі № 132 від 20.12.2011 внаслідок закінчення строку його дії (понад 4 роки на час звернення до Біловодської селищної ради із клопотанням), передача земельної ділянки з кадастровим номером 4420686600:18:003:0012 мала відбуватися на загальних підставах, тобто на земельних торгах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.12.2021 позов виконуючого обов`язки керівника Старобільської окружної прокуратури залишено без розгляду.

9. Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що прокурор, який звернувся до суду як самостійний позивач, не підтвердив підстав для представництва інтересів держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". За висновками суду уповноваженим органом, який здійснює відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду скасовано, ухвалено нове рішення, яким провадження у справі закрито.

11. Постанова мотивована тим, що після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

12. ФГ "Агроолімп-М" є юридичною особою, для створення якої ОСОБА_1 задовго до ухвалення оскаржуваного рішення вже отримала земельну ділянку. Тому немає підстав вважати, що земельна ділянка згідно з оскаржуваним рішенням і договором оренди виділялася для того ж фермерського господарства і що обов`язки землекористувача земельної ділянки після укладення цього договору здійснює ФГ "Агроолімп", а не ОСОБА_1 .

13. Та обставина, що участь фізичної особи, можливо, була обумовлена намаганням сторін уникнути конкурентного розпорядження земельною ділянкою, не скасовує факту, що права і обов`язки за правочином виникли саме у фізичної особи і не могли бути законно набутими ФГ "Агроолімп-М".

14. З огляду на викладене, враховуючи правовий характер відносин (неможливість законного набуття прав на землю юридичною особою) і суб`єктний склад сторін спору (права на землю отримала виключно фізична особа), суд дійшов висновку, що його слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги

15. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

16. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 20, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку прокурора, справа має розглядатися в судах господарської юрисдикції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

19. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

20. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

21. Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

22. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

23. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

24. У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

25. За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

26. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

27. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

28. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

29. Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

30. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

31. Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

32. За положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

33. Отже, відповідно і до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", і до статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

34. Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

35. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

36. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

37. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства, і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

39. У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що суди під час вирішення аналогічних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду.

40. Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, є останнім у часі, порівнюючи з тим висновком, на який посилався апеляційний господарський суд, увалюючи оскаржувану постанову у справі, яка розглядається, а отже, в цьому випадку має враховуватися саме він.

41. Оскільки згідно з останнім висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, спори щодо користування землями фермерського господарства незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства, мають розглядатися господарськими судами, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Судові витрати

43. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 913/142/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя С. К. Могил