Постанова

від 22.02.2023 по справі 128/1409/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 128/1409/20

провадження № 61-11368св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року у складі судді Шевчук Л. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Агрономічна сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником 27/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2011 року.

Будинок збудований у 1979 році на земельній ділянці, виділений Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції у АДРЕСА_5, площею 0,22 га згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів № 66 від 27 лютого 1978 року, актом вибору та відведення земельної ділянки, заключенням та викопіюванням.

Нею приватизована лише частина земельної ділянки загальною площею 0,0940 га, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ВН б/н від 29 грудня 1998 року, виданого Агрономічною сільської радою.

Інша частина земельної ділянки площею 0,0345 га залишається неприватизованою, у зв`язку з чим вона звернулася з відповідною заявою до сільської ради.

Агрономічна сільська рада повідомила, що вказана земельна ділянка не є вільною, нею понад сорок років користуються громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , орієнтовними площами по 0,01 га і вона є прибудинковою територією домоволодіння АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відсутністю погодження меж земельної ділянки з Агрономічною сільською радою державним кадастровим реєстратором згідно з рішенням від 09 листопада 2017 року відмовлено у внесенні земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

30 листопада 2017 року вона звернулася із заявою до Агрономічної сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд площею 0,0345 га, на АДРЕСА_1 , та погодження як органу, в розпорядженні якого перебуває вказана земельна ділянка, її межі.

Рішенням Агрономічної сільської ради 24 сесії 7 скликання від 08 грудня 2017 року їй відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки на земельній ділянці розташоване нерухоме майно громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_2 та користуються нею понад сорок років і значиться дана земельна ділянка прибудинковою територією домоволодіння АДРЕСА_2 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року вказане рішення сільської ради визнано протиправним та скасовано, зобов`язано Агрономічну сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

На виконання цього судового рішення Агрономічною сільською радою 37 сесією 7 скликання 13 лютого 2019 року їй повторно відмовлено у затвердженні технічної документації, а рішенням 42 сесії 7 скликання від 13 лютого 2019 року № 291 відмовлено у погодженні меж.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року визнано протиправним та скасовано вказані рішення і зобов`язано сільську раду повторно розглянути її заяву щодо погодження меж.

Рішенням Агрономічної сільської ради 47 сесії 7 скликання від 21 листопада 2019 року № 449 їй відмовлено у погодженні меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Одночасно рішенням Агрономічної сільської ради 47 сесії 7 скликання від 21 листопада 2019 року № 406 видано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0026 га під будівництво індивідуального гаража в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № НОМЕР_1 у АДРЕСА_5.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії закрито і роз`яснено, що спір може бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Позивачка вважає рішення Агрономічної сільської ради 47 сесії 7 скликання від 21 листопада 2019 року № 449 та 47 сесії 7 скликання від 21 листопада 2019 року № 406 незаконними, оскільки їй на праві спільної часткової власності належить 27/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням виконкому Вінницької районної ради № 66 від 25 лютого 1978 року дозволено будівництво двоквартирного житлового будинку для Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції на території АДРЕСА_5, ділянка площею 0,22 га. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ВН б/н від 29 грудня 1998 року їй на підставі рішення 23 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 23 березня 1998 року передано у приватну власність земельну ділянку біля вказаного домоволодіння площею 0,0940 га, для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею Серії І-ВН № 001263 від 05 квітня 1996 року Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції Агрономічною сільською радою на підставі рішення 10 сесії 22 скликання надано у постійне користування земельну ділянку, площею 1 229,6 га для сільськогосподарського використання.

Згідно з листом Національної академії аграрних наук України до Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН від 17 вересня 2012 року, Президія Академії своїм рішенням від 21 грудня 2011 року (протокол № 23) затвердила порядок надання документів для розгляду питань щодо припинення права постійного користування земельними ділянками в межах своєї мережі. Цим порядком передбачено, що для розгляду надається клопотання органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в межах його повноважень відповідно до статті 149 ЗК України з обґрунтуванням необхідності відведення земельної ділянки, мети її подальшого використання, орієнтовного розміру, умов вилучення, графічних матеріалів місця розташування.

Окрім того, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/40/14-а від 04 липня 2014 року встановлено, що з часу виділення земельної ділянки площею 0,22 га під будівництво двоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , пройшло більше 30 років і за цей період на земельній ділянці, щодо якої позивачка оспорює рішення сесії сільської ради, зі сторони із суміжними землекористувачами двоє громадян здійснили самочинне будівництво господарських будівель (гараж і господарське приміщення), якими користуються більше 10 років, і яке зазначено в їх техпаспортах на житло, як самочинно збудоване.

Отже, на думку позивачки, Агрономічною сільською радою прийняте рішення про надання дозволу на виготовлення документації за рахунок земель, що виділялися для будівництва двоквартирного будинку на АДРЕСА_1 особі, яка не є співвласником вказаного будинковолодіння, а здійснила самочинне будівництво господарської споруди - гаражу в межах земельної ділянки вказаного будинковолодіння, чим порушила право на земельну ділянку співвласників будинковолодіння, яке перейшло до них при переході права власності на частину будинку.

Також зазначає, що оскаржуване рішення сільської ради не містить жодного обґрунтування, окрім посилання на статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Зі всіма суміжними землевласниками та землекористувачами межі земельної ділянки були погоджені, залишалося узгодити межі частини земельної ділянки, яка межує із землями, не переданими у власність та користування, які перебувають у розпорядженні Агрономічної сільської ради, на яких розташований, зокрема, багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 . Право користування (власності) земельною ділянкою під зазначений багатоквартирний будинок не оформлено. Отже, сільська рада є одним і тим же органом, який узгоджує межі як суміжний землекористувач і розглядає земельні спори з даного приводу. Однак, рішення Агрономічної сільської ради прийнято без будь-якого обґрунтування причин відмови, оскільки у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна бути дотримана цим суб`єктом. Вказаний принцип порушений відповідачем.

За обставин, коли відповідач фактично не врахував висновків кількох рішень суду у вже розглянутих справах та прийняв рішення з очевидними ознаками незаконності, саме собою скасування судом такого рішення з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача не матиме ефекту, а судовий захист у такому разі буде вважатися неповним.

Тому позивачка систематично вимушена звертатися за захистом своїх прав до суду з одного й того ж питання, суд може врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з метою захисту прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси позивачки і позивачка тривалий час намагається оформити право на земельну ділянку, виконавши при цьому усі передбачені законом умови, зважаючи на те, що позивач вже зверталася до суду щодо оскарження бездіяльності та рішень відповідача і судовий захист виявився неефективним, з метою забезпечення реального поновлення порушених прав особи у спірних правовідносинах, просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача прийняти рішення про погодження меж.

Щодо скасування проведеної державної реєстрації права власності, позивачка посилалася на те, що спірний гараж зареєстрованого згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 09 жовтня 2019 року, технічний паспорт виданий 13 вересня 2019 року.

Водночас з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , який виготовлений КП «ВООБТІ» 30 травня 2013 року, вбачається, що вказаний об`єкт (гараж) є самочинно побудований та інвентаризований як сарай із погребом «Б», розмірами 4,56 х 6,2 м, а у технічному паспорті, виготовленому ПП «КИЇВ БУД КОНСАЛТИНГ» від 13 вересня 2019 року, що став підставою для реєстрації, вже зазначено, що це гараж із погребом, розмірами 4,56 на 6,24 м.

Рішенням виконавчого комітету Агрономічної сільської ради № 160 від 29 листопада 2017 року затверджено Порядок присвоєння та зміни адрес об`єктам нерухомого майна на території Агрономічної сільської ради, де у пункті 1.5 визначено, що присвоєння поштових адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Агрономічної сільської ради. У пункті 5.4 вказаного рішення визначено, що один із обов`язкових документів для присвоєння поштової адреси об`єктам побудованим до 1992 року є документ, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою, пункт 5.7 визначає, що поштова адреса вважається присвоєною з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Агрономічною сільською радою.

Отже, документ на право землекористування під самочинно побудованою господарською будівлею (сарай «Б», гараж № НОМЕР_1 ) у ОСОБА_4 на момент проведення реєстрації був відсутній, а Агрономічна сільська рада вже після реєстрації права власності надала дозвіл на виготовлення технічної документації, рішення про присвоєння поштової адреси виконавчим комітетом не приймалося, отже у державного реєстратора не було підстав проводити державну реєстрацію речового права.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21 листопада 2019 року № 406 та від 21 листопада 2019 року № 449;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права - права власності за ОСОБА_4 на гараж площею 25,5 кв. м, розташований у АДРЕСА_5 , вчинений 09 жовтня 2019, на підставі рішення державного реєстратора Козловського М.С., індексний номер 49093387;

- зобов`язати Агрономічну сільську раду розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року та прийняти рішення, яким погодити межі земельної ділянки згідно із технічної документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , розробленої ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс».

30 вересня 2020 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, оскільки під час розгляду справи відповідачем прийнято рішення 60 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 347 від 24 вересня 2020 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена на підставі рішення 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 406 від 21 листопада 2019 року, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ОСОБА_4 ; передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0029 га, кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража масив АДРЕСА_5.

Відповідно до інформаційної довідки № 226011384 від 29 вересня 2020 року за ОСОБА_4 вже зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, рішення державного реєстратора Агрономічної сільської ради номер 54299326 від 29 вересня 2020 року. Вказане рішення порушує права позивачки на земельну ділянку, на якій побудований житловий будинок, власником 27/50 часток якого вона є.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову та уточнення вимог просила суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21 листопада 2019 року № 406 та від 21 листопада 2019 року № 449;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права - права власності за ОСОБА_4 на гараж площею 25,5 кв. м, розташований в АДРЕСА_5 , вчинений 09 жовтня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М. С., індексний номер 49093387;

- зобов`язати Агрономічну сільську раду розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року та прийняти рішення, яким погодити межі земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, розробленої ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс»;

- визнати незаконним та скасувати рішення № 347 Агрономічної сільської ради 60 сесії 7 скликання від 24 вересня 2020 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена на підставі рішення № 406, 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21 листопада 2019 року, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:03:003:0406 площею 0,0029 га для будівництва індивідуального гаража масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », № НОМЕР_1 в АДРЕСА_5;

- скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 54299326 від 29 вересня 2020 року ) про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0029 га кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража, розташовану на території масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», № НОМЕР_1 в АДРЕСА_5.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника померлої відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Парвадова С. М. про поновлення строку для подання доказів.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення № 449 від 21 листопада 2019 року 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради та рішення № 406 від 21 листопада 2019 року 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради.

Скасовано запис про проведену державну реєстрацію речового права - права власності за ОСОБА_4 на гараж площею 25,5 кв. м, який розташований в АДРЕСА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_1» масив гараж НОМЕР_1 , вчинений 09 жовтня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М. С., індексний номер 49093387.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року в частині, що стосується питання щодо погодження меж, та прийняти за наслідком розгляду заяви у вказаній частині та поданих документів відповідне рішення.

Визнано незаконним та скасовано рішення 60 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 347 від 24 вересня 2020 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена на підставі рішення № 406, 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21 листопада 2019 року, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0029 га, кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 .

Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 54299326 від 29 вересня 2020 року) про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0029 га кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража, розташовану на території масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 .

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вживала усіх передбачених законом заходів щодо отримання у власність спірної земельної ділянки, однак Агрономічна сільська рада передала земельну ділянку у власність іншій особі - ОСОБА_4 .

У позивачки наявне право на захист «законних очікувань» щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, оскільки вона вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї, у зв`язку із чим вона мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого органу.

Обмеження позивачки у реалізації її права на набуття прав на земельну ділянку, має бути об`єктивно виправданим, обґрунтованим та справедливим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду та ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2022 року про відмову в поновленні строку для подання доказів оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасовано ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2022 року про відмову в поновленні строку для подання доказів та постановлено нову ухвалу, якою клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Парвадова С. М. задоволено, поновлено йому строк для подання доказів у справі, зокрема, висновку експерта від 21 січня 2022 року № СЕ-19/102-22/275 (з квитанцією про оплату) та копії реєстраційного посвідчення № 9 від 30 серпня 1991 року на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки оскаржувані позивачкою рішення Агрономічної сільської ради прийняті з порушенням порядку їх прийняття, є необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивачки.

Висновки місцевого суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду від 18 лютого 2022 року,суд апеляційної інстанції вказав про те, що судом першої інстанції не було повною мірою з`ясовано обставини, що зумовили пропуск строку на подання доказів представником відповідача. Місцевий суд не врахував те, що докази, які просив долучити до матеріалів справи представник відповідача, були відсутні у нього на момент першого судового засідання, в якому він брав участь, і отримані адвокатом лише у січні 2022 року, та не надав належної правової оцінки таким обставинам, що призвело до передчасного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на подання представником відповідача доказів у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення, яким заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги залишити без задоволення.

В іншій частині рішення місцевого суду, постанова суду апеляційної інстанції заявником не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України до спірних правовідносин та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 128/3851/14-ц.

Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вказує, що місцевим судом не враховано підстав, з яких позивачу неодноразово відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, не надано оцінки тим обставинам, що позивачка ніколи не користувалася спірною земельною ділянкою, на якій розташоване спадкове майно. Факт порушення прав позивача не встановлено. Крім того, до участі у справі не залучено інших осіб, на частки земельної ділянки яких претендує позивачка - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Провадження у суді касаційної інстанції

28 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

07 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 27/50 часток житлового будинку на АДРЕСА_1 .

До складу вказаного житлового будинку входить: квартира АДРЕСА_7 з верандою «а», загальною площею 124,5 кв. м, житловою площею 73,3 кв. м., гараж літ. «В», 1/2 сараю літ. «Г», навіс літ. «Д», ворота з хвірткою - № 1, огорожа - № 2, ворота з хвірткою - № 3, хвіртка - № 4, огорожа - № 5, ворота - № 6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2011 року серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області взамін договору міни від 19 жовтня 1994 року (т. 1, а. с. 35).

З копії витягу про державну реєстрацію прав № 32795097 від 06 січня 2012 року право власності ОСОБА_1 06 січня 2012 року зареєстровано в КП «ВООБТІ».

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії ВН без номера від 29 грудня 1998 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0940 га на території Агрономічної сільської ради для ведення особистого підсобного господарства, з яких: 0,0593 га - сільськогосподарські угіддя - багаторічні насадження, 0,0247 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями.

Відповідно до копії відповіді № 324 від 23 грудня 2008 року Агрономічної сільської ради сільська рада не володіє інформацією про розмір та місце розташування земельної ділянки, яка виділялася під будівництво та обслуговування будинку АДРЕСА_2 . Ця земельна ділянка знаходиться в розпорядженні Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, куди і пропонують звернутися (т. 1, а. с. 49).

Згідно з довідкою № 01-05/01/217 від 13 січня 2009 року, наданою Вінницькою державною сільськогосподарською дослідною станцією, інформація про розмір та місце розташування земельної ділянки, яка видавалася під будівництво та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , відсутня (т. 1, а. с. 50).

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року (справа № 203/5081/12) визнано протиправним та скасовано рішення 12 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради від 16 березня 2012 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ». Постанова суду набрала законної сили 18 травня 2013 року (т. 1, а. с. 44-45).

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року (справа № 128/440/14-а) визнано протиправним та скасовано рішення 23 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради від 30 липня 2013 року про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо погодження місця розташування об`єкта вилучення земельної ділянки площею 0,0350 га; зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути звернення ОСОБА_1 від 18 червня 2013 року та направити до Національної академії аграрних наук України лист-клопотання та інші необхідні документи відповідно до статті 149 ЗК України та пункту 12 Перехідних положень ЗК України. Постанова набрала законної сили 15 липня 2014 року (т. 1, а. с. 46-48).

Ухвалюючи вказані рішення, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів № 66 від 25 лютого 1978 року дозволено будівництво двоквартирного житлового будинку для Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції на території АДРЕСА_5, ділянка площею 0,22 га, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05 квітня 1996 року Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції Агрономічною сільською радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області на підставі рішення 10 сесії 22 скликання надано у постійне користування земельну ділянку, площею 1 229,6 га для сільськогосподарського використання.

30 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Агрономічної сільської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0345 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та погодження її межі, додавши технічну документацію, виготовлену ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» у 2017 році, копію рішення реєстратора від 09 листопада 2017 року (т. 1, а. с. 17-29, 32-33).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (справа № 802/1139/18-а) визнано протиправним та скасовано рішення Агрономічної сільської ради 24 сесії 7 скликання від 08 грудня 2017 року № 355; зобов`язано Агрономічну сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та прийняти рішення. Рішення набрало законної сили 15 січня 2019 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (справа № 120/2623/19-а) визнано протиправним та скасовано рішення 42 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 13 серпня 2019 року № 291; зобов`язано Агрономічну сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року в частині, що стосується погодження меж, та прийняти за наслідком розгляду заяви у вказаній частині та поданих документів відповідне рішення. Рішення набрало законної сили 28 листопада 2019 року.

Рішенням 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 449 від 21 листопада 2019 року, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відмовлено в погодженні меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Рішенням 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 406 від 21 листопада 2019 заяву ОСОБА_4 задоволено та вирішено: надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0026 га під будівництво індивідуального гаража в масиві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », № НОМЕР_1 АДРЕСА_5; ОСОБА_4 замовити відповідній землевпорядній проектній організації розробку документації, вказаної в пункті 1.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання рішень 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 406 та № 449 від 21 листопада 2019 року протиправними та зобов`язання вчинити дії - розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року, закрито провадження у справі, роз`яснено, що спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а саме Вінницьким районним судом Вінницької області.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 184219247 від 09 жовтня 2019 року за ОСОБА_4 02 жовтня 2019 року зареєстровано право власності на гараж, площею 25,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 .

Право власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49093387 від 09 жовтня 2019 року, державний реєстратор КП «Агентство адміністративних послуг», Вінницька область - Козловський М. С., правовстановлюючий документ - технічний паспорт № 19-0169-ТП, виданий 13 вересня 2019 року ПП «КИЇВ БУД КОНСАЛТИНГ».

За відповіддю Агрономічної сільської ради за № 15-запит від 25 лютого 2020 року Агрономічною сільською радою видано довідку від 29 вересня 2019 року за № 821 про те, що ОСОБА_4 належить індивідуальний гараж, розташований за адресою: масив «ІНФОРМАЦІЯ_1» № НОМЕР_1 у АДРЕСА_5.

З акту обстеження земельної ділянки від 28 липня 2020 року видно, що за заявою ОСОБА_4 проведено обстеження для погодження меж земельної ділянки під нерухомим майном - гаражем № НОМЕР_1 в масиві «ІНФОРМАЦІЯ_1», орієнтовною площею 0,0029 га в АДРЕСА_5. В результаті обстеження земельної ділянки встановлено, що вона належить до зони ТР-2 «Зона транспортної інфраструктури».

Відповідно до акту приймання-передачі межових знаків на зберігання суміжними користувачами земельної ділянки є: від А до Б землі комунальної власності, погодження наявне; від Б до В гр. ОСОБА_1 , погодження відсутнє; від В до А землі комунальної власності, погодження наявне. ОСОБА_1 пояснила, що відмовляється погодити межі та підписати акт прийому-передачі межових знаків у зв`язку із тим, що вона протягом багатьох років намагається довести право на обстежувану земельну ділянку, станом на момент обстеження у провадженні Вінницького районного суду перебуває цивільна справа за її позовом до Агрономічної сільської ради про оскарження рішення 47 сесії 7 скликання № 406 та № 449 від 21 листопада 2019 року. На момент обстеження у ОСОБА_4 наявний витяг на нерухоме майно. Гараж ОСОБА_4 прибудований до стіни господарської будівлі, яка належить ОСОБА_1 , при цьому межа земельної ділянки проходить по стіні, до якої прибудований гараж № НОМЕР_1 у масиві «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висновок комісії: у зв`язку із наявним конфліктом та спором щодо права власності на земельну ділянку, винести це питання на обговорення та вирішення по суті на чергову сесію Агрономічної сільської ради.

Згідно з копією акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 2019 року, який не містить підпису ОСОБА_4 , межові знаки на земельній ділянці площею 0,0029 га, на якій знаходиться гараж № НОМЕР_1 у масиві «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_5, передані ОСОБА_4 .

Відповідно до акту обстеження нежитлового приміщення в масиві «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 березня 2020 року, проведений постійно діючою комісією з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Агрономічної сільської ради виявлено, що гараж № НОМЕР_1 у масиві «ІНФОРМАЦІЯ_1» належить ОСОБА_4 , побудований впритул до господарської будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0520680200:03:003:0249, яка належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Агрономічної сільської ради 60 сесії 7 скликання № 347 від 24 вересня 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена на підставі рішення № 406 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради від 21 листопада 2019 року для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ОСОБА_4 . Передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, площею 0,0029 га для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», № НОМЕР_1 АДРЕСА_5.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 226011384 від 29 вересня 2020 року на підставі рішення 60 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради № 347 від 24 вересня 2020 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0029 га, кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, індексний номер 54299326.

Згідно з копією актового запису про смерть № 32 від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_5.

З копії спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцем є її син - ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення ОСОБА_2 оскаржені в частині задоволених судових вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи спір по суті, місцевий та апеляційний суди, взявши до уваги преюдиційність фактів, встановлених у справах № 203/5081/12, № 128/440/14-а, № 802/1139/18-а та № 120/2623/19-а, вказали про наявність порушення прав та інтересів позивачки, яка тривалий час намагається оформити право власності на спірну земельну ділянку.

Так, постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року у справі № 203/5081/12 встановлено, що рішенням 12 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради від 16 березня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0350 га, згідно з поданою заявою у зв`язку з відсутністю даної земельної ділянки.

Місцевий суд у цій справі виходив із того, що відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. З урахуванням того обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , підтвердилися у судовому засіданні, суд, задовольняючи позов, визнав протиправним та скасував рішення 12 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради.

Агрономічна сільська рада у цій справі пояснила, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , значиться прибудинковою територією згідно з інвентаризаційною справою за домоволодінням АДРЕСА_2 та знаходиться в постійному користуванні Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції. Цими ділянками прибудинкової території користуються мешканці будинку (під грядки) вже понад сорок років.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 липня 2014 року у справі № 128/440/14-а встановлено, що 18 червня 2013 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Агрономічної сільської ради Вінницького району з заявою надати їй письмовий висновок із погодженням місця розташування об`єкта щодо розміру земельної ділянки та умови її вилучення відповідно до постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року у справі № 203/508/12 та листа Національної академії аграрних наук України ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України» № 01-04/158 від 12 вересня 2012 року.

30 липня 2013 року рішенням 23 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради ОСОБА_1 відмовлено у погодженні місця розташування об`єкта щодо розміру земельної ділянки та умов її вилучення.

Агрономічна сільська рада у цій справі пояснила, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,035 га, щодо якої звертається ОСОБА_1 , розташовані самочинні будівлі мешканців сусіднього багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Крім того, земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Національної академії аграрних наук України. При цьому ОСОБА_1 вже має на праві власності земельну ділянку площею 0,0940 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради і на якій знаходиться її частка будинковолодіння, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства.

ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України» у письмових поясненнях у цій справі вказало про те, що земельна ділянка, яка у свій час була передана під забудову будинку АДРЕСА_1 , не відноситься до земель Агрономічної сільської ради, а належить на праві постійного користування Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції згідно з державним актом на право постійного користування землею серія 1-ВН № 001263 від 05 квітня 1996 року, виданого Агрономічною сільською радою на підставі рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради від 05 квітня 1996 року. Копію державного акту разом з викопіюванням схематичного плану земельної ділянки було надано громадянці ОСОБА_1 .

Правонаступником Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції є ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України», про що повідомлялося ОСОБА_1 листом Національної академії аграрних наук України ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України» від 30 жовтня 2012 року за № 01-04/174.

У цій справі суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд зазначив, що ні Агрономічною сільською радою, ні ДП «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України», ні ОСОБА_1 не ставили питання про знесення самовільно збудованих будівель.

З урахуванням наведених обставин судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення 23 сесії 6 скликання Агрономічної сільської ради від 30 липня 2013 року про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо погодження місця розташування об`єкта вилучення земельної ділянки площею 0,0350 га та зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області сільської ради розглянути звернення ОСОБА_1 від 18 червня 2013 року та направити до Національної академії аграрних наук України лист-повідомлення та інші документи відповідно до статті 149 ЗК України та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 802/1139/18-а встановлено, що 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Агрономічної сільської ради з заявою та просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,0345 га, що розташована в АДРЕСА_1 , та погодити, як орган, у розпорядженні якого перебуває вказана земельна ділянка, її межі.

За наслідком розгляду заяви Агрономічною сільською радою рішенням 24 сесії 7 скликання № 355 від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації з підстав того, що на земельній ділянці розташовано нерухоме майно громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_2 та користуються нею понад сорок років, а земельна ділянка значиться прибудинковою територією цього будинковолодіння.

У цій справі Агрономічна сільська рада пояснила, що на спірній земельній ділянці розташовано нерухоме майно інших громадян, а також звернула увагу на те, що спірна ділянка є прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , адміністративний суд вказав, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що належність спірної земельної ділянки до прибудинкової території відповідного будинку, її реєстрації, користування нею іншими громадянами та якими саме.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 120/2623/19-а визнано протиправним та скасовано рішення 42 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року в частині, що стосується питання щодо погодження меж, та прийняти за наслідком розгляду заяви у вказаній часині та поданих документів відповідне рішення.

Рішення адміністративного суду мотивовано тим, що обмеження позивачки у реалізації її права на набуття прав на земельну ділянку має бути об`єктивно виправданим, обґрунтованим і справедливим.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником 27/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Агрономічної сільської ради від 28 жовтня 2011 року. Житловий будинок побудований у 1979 року на земельній ділянці, виділеній Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції в АДРЕСА_5 площею 0,22 га, що підтверджується рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 27 лютого 1978 року за № 66, актом вибору земельної ділянки, заключенням та викопіюванням. Позивачкою приватизована частина земельної ділянки площею 0,0940 га, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю, виданого Агрономічною сільською радою серії ВН б/н від 29 грудня 1998 року та зареєстрованого за № 1496.

Також встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Агрономічної сільської ради з заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розширення території для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в оренду площею 0,0345 га, що розташована в АДРЕСА_1 , та погодити, як орган, у розпорядженні якого перебуває вказана земельна ділянка, її межі.

Рішенням Агрономічної сільської ради від 16 вересня 2017 року рада взяла питання ОСОБА_1 до відома та рекомендувала їй звернутися до землевпорядної організації для присвоєння кадастрового номера на земельну ділянку площею 0,0940 га, на яку виготовлений державний акт на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства старого зразка.

У липні 2017 року позивачка звернулася до Агрономічної сільської ради з заявою про погодження меж ділянки 0,0940 га та надання дозволу на складання проекту відведення на ділянку площею 0,0345 га, на що отримала відповідь Агрономічної сільської ради від 17 липня 2017 року, в якій роз`яснено, що вказана ділянка площею 0,0345 га не є вільною.

В подальшому на замовлення позивачки ЮЗС «Альянс» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_1 .

На звернення позивачки щодо створення комісії з вирішення земельного спору та складання акту про підписання акту приймання-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_1 , без погодження із сусіднім землекористувачем ОСОБА_6 , листом Агрономічної сільської ради від 17 липня 2017 року повідомлено, що для врегулювання цього спору мають бути залучені землевпорядна організація або сертифікований інженер-землевпорядник, які за допомогою спеціальних приладів відновлять межі ділянки. Щодо земельної ділянки площею 0,0345 га, то ОСОБА_1 роз`яснено, що ця земельна ділянка не є вільною. Понад сорок років нею користуються громадяни похилого віку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , орієнтовними площами по 0,01 га, та вказана земельна ділянка значиться прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відсутністю погодження меж земельної ділянки з Агрономічною сільською радою державним кадастровим реєстратором рішенням від 09 листопада 2017 року відмовлено у внесенні земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

30 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Агрономічної сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,0345 га, що розташована в АДРЕСА_1 , та погодження як органу, в розпорядженні якого перебуває вказана земельна ділянка, її межі. На розгляд Агрономічної сільської ради подано технічну документацію, копію рішення реєстратора від 09 листопада 2017 року.

Рішенням Агрономічної сільської ради 24 сесії 7 скликання від 08 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 802/1139/18-а визнано протиправним та скасовано рішення Агрономічної сільської ради 24 сесії 7 скликання від 08 грудня 2017 року № 355. Зобов`язано Агрономічну сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та прийняти рішення.

На виконання вказаного рішення суду Агрономічної сільською радою 37 сесією 7 скликання 13 лютого 2019 року повторно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації, а рішенням 42 сесії 7 скликання від 13 серпня 2019 року № 291 їй відмовлено у погоджені меж.

Агрономічна сільська рада у цій справі пояснила, що оскільки в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на території Агрономічної сільської ради відсутня інформація про кадастровий номер, тобто інформація про земельну ділянку не внесена до Державного земельного кадастру, в зв`язку з чим рада не може затвердити технічну документацію через відсутність всіх необхідних документів.

Колегія суддів звертає увагу, що за висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на уникнення необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 619/1415/19 (провадження № 61-5024св21).

Зокрема, у справі № 619/1415/19 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами порушення його права користування земельною ділянкою внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, а саме по собі не підписання позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання цього рішення недійсним.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) дійшла таких висновків: «Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), не розкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди».

Отже, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18 (провадження №61-15223св21).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (адміністративне провадження № К/9901/67463/18), системний аналіз норм статей 22, 116, 118 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та постанові Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі № 240/16949/21 (адміністративне провадження № К/9901/48479/21).

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (постанова Верховного Суду від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20, провадження № 61-11769св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 14-509цс19) звернула увагу на те, що відмова особі в наданні земельної ділянки в користування через неподання нею необхідних документів, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

У справах № 203/5081/12, № 128/440/14-а, № 802/1139/18-а та № 120/2623/19-а, обставини, які встановлені судами попередніх інстанцій та взяті до уваги як преюдиційні, не встановлюють факту порушення майнових (речових) прав позивачки на спірну земельну ділянку.

Факт наявності існуючого речового права позивачки на спірну земельну ділянку судами також не встановлено, як і не встановлено факт незаконного заволодіння земельної ділянки ОСОБА_4 .

Спірна земельна ділянка на час її передачі ОСОБА_4 не перебувала ні у власності, ні у законному користуванні позивачки, а відтак висновки про те, що право ОСОБА_1 порушено внаслідок надання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки у власність є неправильними.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18 та від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (заява № 22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 128/3851/14-ц, провадження № 61-1405св19).

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка на час її передачі у власність ОСОБА_4 не перебувала ні у власності, ні у законному користуванні позивачки ОСОБА_1 , колегія суддів доходить висновку, що право ОСОБА_1 внаслідок надання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки у власність не порушено.

За таких обставин колегія суддів не погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому касаційну скаргу слід задовольнити, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

За подання апеляційної скарги на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1 488,00 грн, а за подання касаційної скарги - 4 742,40 грн.

З огляду на висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишення позову в цій частині без задоволення, судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду та у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції у загальному розмірі 6 230,40 грн (1 488,00 грн + 4 742,40 грн), підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення № 449 від 21 листопада 2019 року 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, рішення № 406 від 21 листопада 2019 року 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області; скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права - права власності за ОСОБА_4 на гараж площею 25,5 кв. м, який розташований в АДРЕСА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_1» масив гараж НОМЕР_1 , вчинений 09 жовтня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Козловського М. С., індексний номер 49093387; зобов`язання Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2017 року в частині, що стосується питання щодо погодження меж, та прийняти за наслідком розгляду заяви у вказаній частині та поданих документів відповідне рішення; визнання незаконним та скасування рішення 60 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 347 від 24 вересня 2020 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена на підставі рішення № 406, 47 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21 листопада 2019 року, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0029 га, кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 ; скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 54299326 від 29 вересня 2020 року) про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0029 га кадастровий номер 0520680200:03:003:0406, для будівництва індивідуального гаража, розташовану на території масив «ІНФОРМАЦІЯ_1», АДРЕСА_5 , - скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 6 230,40 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк