Постанова

від 25.01.2023 по справі 149/1750/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 149/1750/21

провадження № 61-7400 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -Хмільницька міська рада Вінницької області,відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Хмільницької міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі та акта приймання-передачі укладеними, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання незаконними окремих пунктів рішення Хмільницької міської ради,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2022 року, ухвалене суддею Войнаревичем М. Г., та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Стадника І. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року Хмільницька міська рада Вінницької області (далі - Хмільницька міськрада) звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , а в березні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним зустрічним позовом до Хмільницької міськради.

2. Позов Хмільницької міськрадимотивований тим, що 10 жовтня 2007 року між Хмільницькою міськрадою та Акціонерним товариством промислово-торговою компанією «Вирій» (далі - АТ ПТК «Вирій») укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно - ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - договір оренди землі від 10 жовтня 2007 року). Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 липня 2013 року № 1035 АТ ПТК «Вирій» продало ОСОБА_1 ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1». Рішенням 9 сесії 8 скликання Хмільницької міськради від 26 березня 2021 року № 387 (далі - рішення Хмільницької міськради № 387) ухвалено надати ОСОБА_1 у користування на умовах оренди земельні ділянки, зокрема, зазначену земельну ділянку загальною площею 0,0509 га та укласти з нею відповідний договір оренди щодо цієї земельної ділянки строком на п'ять років. Листом Хмільницької міськради від 09 квітня 2021 року № 870/01-18 ОСОБА_1 була повідомлена про прийняте рішення, зокрема їй надіслано проєкт зазначеного договору оренди. 14 квітня 2021 року вона отримала це поштове відправлення. Проте ОСОБА_1 досі не оформила договірні відносини з Хмільницькою міськрадою щодо оренди відповідної земельної ділянки.

3. ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом, який мотивований тим, що вона не погоджується із рішенням Хмільницької міськради № 387 в частині його пунктів 5, 5.1, 5.2, 8, які стосуються її прав та обов'язків. ОСОБА_1 є власницею будівель та споруд, які вона придбала у АТ ПТК «Вирій» у 2013 році на підставі договору купівлі-продажу. Земельна ділянка, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, перебувала в оренді у АТ ПТК «Вирій». ОСОБА_1 після придбання цього нерухомого майна неодноразово зверталась до Хмільницької міськради стосовно оформлення прав на відповідну земельну ділянку, однак її клопотання були відхилені, оскільки ця земельна ділянка не була вільною від прав інших осіб. Рішення про передання у користування землі чи укладення договору оренди приймається за результатами розгляду клопотання особи та на підставі технічної документації на земельну ділянку. Але Хмільницька міськрада цього разу без звернення ОСОБА_1 з власної ініціативи прийняла рішення про надання в оренду відповідної земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 хоч і є власницею зазначеного нерухомого майна, проте не потребує оренди земельної ділянки у розмірах, визначених у оскаржуваному рішенні Хмільницької міськради № 387.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року, первісний позов Хмільницької міськради задоволений - визнано укладеними договір оренди землі та акт приймання-передачі у редакції, наданій Хмільницькою міськрадою (далі - спірний договір оренди землі).

5. Суд першої інстанції, виходячи зі змісту правових норм Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) та Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України), Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про оренду землі), мотивував своє судове рішення тим, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула право власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на тих же умовах як і у попереднього власника. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

6. Оскільки у попереднього землекористувача АТ ПТК «Вирій» на праві оренди знаходилася земельна ділянка загальною площею 509,00 кв. м, на якій знаходиться ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1», то до ОСОБА_1 як нової власниці відповідних будівель та споруд в силу імперативних правових норм перейшло аналогічне право на цю земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі, переданого на розгляд суду.

7. З наведених мотивів суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

8. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд уточнив, що відповідно до встановлених обставин справи Хмільницька міськрада діяла в межах своїх повноважень та відповідно до приписів норм права без порушень відповідних процедур, а службовою запискою начальник юридичного відділу міської ради вказала лише на необхідність належного впорядкування земельних правовідносин, вона не є підставою прийняття самого рішення Хмільницької міськради № 387. Проект цього рішення був підготовлений у подальшому земельним відділом Хмільницької міськради та затверджений після його розгляду Хмільницькою міськрадою.

9. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки Хмільницька міська рада, ухвалюючи рішення № 387 від 26 березня 2021 року, діяла в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та зауважив, що вимоги ОСОБА_1 зводяться лише до оскарження пунктів 5, 5.1, 5.2, 8 цього рішення, а не всього рішення Хмільницької міськради № 387.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. 10 жовтня 2007 року між Хмільницькою міськрадою та АТ ПТК «Вирій» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець (Хмільницька міськрада) на підставі рішення 26 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 13 вересня 2007 року передав, а орендар набув право оренди земельної ділянки загальною площею 509,0 кв. м із земель запасу міста (кадастровий номер 0510900000:00:006:0466), що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме в АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), на якій знаходиться нерухоме майно - ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Земля передана для здійснення на ній підприємницької діяльності.

11. Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 11 липня 2013 року ОСОБА_1 набула на праві приватної власності ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

12. Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 липня 2013 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1035, Приватне акціонерне товариство промислово-торгова компанія «Вирій» (правонаступник АТ ПТК «Вирій») (далі - ПрАТ ПТК «Вирій») продало ОСОБА_1 ресторан ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей ресторан розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді, площею 0,0509 га, цільове призначення земельної ділянки - 03.08. (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), кадастровий номер 0510900000:00:006:0466.

13. Листом від 21 лютого 2019 року № 343/01-19 Виконавчий комітет Хмільницької міськради звернувся до ОСОБА_1 щодо врегулювання питання використання зайнятої нею спірної земельної ділянки. Лист ОСОБА_1 отримала 05 березня 2019 року.

14. Розпорядженням міського голови міста Хмільник Вінницької області від 16 березня 2021 року № 113-р «Про скликання та порядок підготовки чергової 9 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання» відповідно до статей 42, 46, 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про місцеве самоврядування) вирішено скликати чергову сесію міської ради 8 скликання. На розгляд сесії були винесені питання згідно з додатком.

15. Розпорядженням міського голови міста Хмільник Вінницької області від 22 березня 2021 року № 119-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 16 березня 2021 року № 113-р» були внесені зміни до відповідного додатка та включене до порядку денного питання «про припинення ПАТ ПТК «Вирій» права користування земельними ділянками у м. Хмільнику та надання їх в користування».

16. Відповідно до статті 2.5.1 Регламенту Хмільницької міської ради 8 скликання проєкт порядку денного формує міський голова не пізніше як за десять днів до початку пленарного засідання відповідно до: затвердженого радою плану роботи ради; пропозицій міського голови; пропозицій секретаря міської ради; пропозицій депутатських фракцій, постійних комісій, депутатів; пропозицій виконавчого комітету; пропозицій, внесених у порядку місцевих ініціатив, громадських слухань, петицій; пропозицій громадських об`єднань, органів самоорганізації населення.

17. Протокольним рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міськради вирішено схвалити проєкт рішень міської ради, що будуть внесені до порядку денного позачергової 9 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання 26 березня 2021 року. Постійною комісією Хмільницької міської ради з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, містобудування, екології та природокористування розглянуто цей проєкт рішення та надано висновок, що останній підлягає розгляду на пленарному засіданні без зауважень, а тому міським головою було включене це питання до порядку денного.

18. Відповідно до рішення 9 сесії 8 скликання від 26 березня 2021 року № 387 Хмільницька міська рада вирішила, зокрема:

18.1. Припинити право користування земельною ділянкою згідно з пунктом «е» статті 141 ЗК України та статті 31 Закону про оренду землі ПрАТ ПТК «Вирій» (раніше АТ ПТК «Вирій») (ідентифікаційний код 20107480, місцезнаходження юридичної особи: місто Хмільник, вулиця Дзержинського, 47), площею 0,0509 га, у АДРЕСА_1 , надану для здійснення підприємницької діяльності, в базі Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (03.08), кадастровий номер 0510900000:00:006:0466. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2007 року, зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», про що у відповідному державному реєстрі вчинено запис від 26 грудня 2007 року за № 040700000072 (договір купівлі-продажу від 11 липня 2013 року № 1035) (абзаци другий та третій пункту 1);

18.2. Управлінню земельних відносин міської ради здійснити необхідні дії з метою реєстрації припинення права користування з землекористувачами, зазначеними у пунктах 1 та 2 цього рішення (пункт 3);

18.3. Земельні ділянки, зазначені у пунктах 1 та 2 цього рішення, зарахувати до земель запасу Хмільницької міської територіальної громади (пункт 4);

18.4. Надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0509 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (03.08), кадастровий номер 0510900000:00:006:0466 (договір купівлі-продажу від 11 липня 2013 року № 1035) (пункт 5);

18.5. Укласти з ОСОБА_1 строком на 5 (п`ять) років договір оренди земельної ділянки площею 0,0509 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (03.08), кадастровий номер 0510900000:00:006:0466 (пункт 5.1).

19. Листом від 09 квітня 2021 року № 870/01-18 ОСОБА_1 була повідомлена про прийняте рішення, їй був надісланий відповідний проєкт договору оренди землі.

20. 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 зазначене поштове відправлення було вручене особисто, але на адресу Хмільницької міськради не надійшли у відповідь ані підписаний примірник відповідного договору оренди землі, ані протокол розбіжностей до цього договору, ані жодна заява та/або заперечення з цього питання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У серпні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити її зустрічний позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 рокувідкрите касаційне провадження у справі.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

24. 20 січня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).

26. На думку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не врахували належним чином правові висновки щодо застосування статті 120 ЗК України, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 913/661/17, від 06 березня 2019 року у справі № 914/2687/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/7197/18, які зводяться до того, що до нового власника об'єкта нерухомості, який розташований на орендованій земельній ділянці, переходить право оренди цієї земельної ділянки за існуючим договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки в оренду - має місце заміна сторони у зобов'язанні.

27. Також ОСОБА_1 посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19, від 10 квітня 2018 року у справі № 915/672/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 922/2883/17, від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 05 червня 2018 року у справі № 920/717/17, від 05 вересня 2018 року у справі № 904/9027/17, від 04 жовтня 2018 року у справі № 904/326/18, від 15 січня 2019 року у справі № 908/27/18, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що обсяг прав та обов'язків у частині оренди земельної ділянки, на якій знаходиться придбане нерухоме майно, зберігається для нового власника цього нерухомого майна без змін. А договір оренди відповідної земельної ділянки припиняється для попереднього її користувача договором, на підставі якого набуте право власності на зазначене нерухоме майно. Отже, договір оренди не підлягає розірванню у цьому випадку.

28. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у нового власника нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, виникає право вимагати оформлення на своє ім'я документів щодо користування цією земельною ділянкою на умовах та в обсязі, які були встановлені для її попереднього користувача. ОСОБА_1 вважає, що цей правовий висновок суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги.

29. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вважає, що були відсутні підстави для укладання нового договору оренди з нею, у тому числі із дещо зміненими умовами, лише частина з яких конкретизована первісним відповідачем у її касаційній скарзі (невідповідність пунктів 1, 8, 9, 13, 28, 37-39 спірного договору оренди землі договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року). Щодо інших умов договору оренди земельної ділянки, визнаного судом першої інстанції укладеним, то ОСОБА_1 обмежується лише загальною вказівкою на те, що є відмінності між цим договором та договором оренди землі від 10 жовтня 2007 року, і що це не відповідає вимогам законодавства.

30. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 640 ЦК України з точки зору визначення моменту укладення договору оренди земельної ділянки, викладений у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17. Посилаючись на цю правову позицію, ОСОБА_1 аргументує свою незгоду з визнанням судом першої інстанції укладеним відповідного договору оренди спірної земельної ділянки, оскільки його положення з нею не узгоджувались.

31. Верховний Суд не бере до уваги зауваження ОСОБА_1 стосовно того, що право користування спірною земельною ділянкою належало АТ ПТК «Вирій» до моменту внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, що за датою відбулося пізніше, ніж затвердження договору оренди спірної земельної ділянки судом першої інстанції. Такий підхід суперечить правовим висновкам, на які сама ОСОБА_1 посилається у своїй касаційній скарзі, а неналежний моніторинг структурними підрозділами Хмільницької міськради стану земель громади та затримки її управління земельних відносин у виконанні, зокрема, пункту 3 рішення Хмільницької міськради № 387 не є предметом цього спору та не можуть бути підставами для невиконання вимог законодавства щодо реалізації права оренди землі на підставі договірних відносин. Також Верховний Суд не бере до уваги зауваження щодо звернень ОСОБА_1 до Хмільницької міськради стосовно унормування правовідносин оренди спірної земельної ділянки, які, за її твердженням, були проігноровані первісним позивачем, оскільки, по-перше, це питання не є предметом цього спору ( ОСОБА_1 не зверталась до суду з цього приводу), по-друге, це жодним чином не позбавляло ОСОБА_1 можливості реалізувати мету своїх відповідних звернень поза межами цього спору.

32. Верховний Суд також не бере до уваги ті доводи ОСОБА_1 , яким апеляційний суд вже надав належну оцінку, або які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція Хмільницької міськради

33. У вересні 2022 року Хмільницька міськрада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення - без змін.

34. Хмільницька міськрада вказує на те, що відповідно до умов договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року (пункт 2.2 розділу 2) у разі зміни орендаря договір оренди чинність не зберігає. Рішення Хмільницької міськради № 387 прийняте у відповідності до вимог законодавства в межах компетенції Хмільницької міськради з метою приведення правовідносин щодо спірної земельною ділянки у відповідність з реальним станом речей та вимогами законодавства. Невчинення цих дій Хмільницькою міськрадою означало б допущення нею протиправної бездіяльності.

35. Умови запропонованого ОСОБА_1 проєкту договору оренди землі відповідають Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (далі - Типовий договір оренди землі), та приведені у відповідність з вимогами часу пропозиції його укладання. Зокрема, зміна ціни оренди спірної земельної ділянки зумовлена існуючими умовами законодавства, що регулюють це питання. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка лежить в основі визначення розміру орендної плати за неї, є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19). Розмір орендної плати за землю не може бути меншим, ніж це передбачено Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ПК України), що також відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 814/1786/16.

36. Хмільницька міськрада направляла ОСОБА_1 проєкт договору оренди, очікуючи її пропозиції чи зауваження, які не надійшли.

37. У ОСОБА_1 відсутні підстави для оскарження рішення Хмільницької міськради № 387, оскільки воно саме по собі не встановлює для неї права та обов'язки, є лише підставою для укладення з нею договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

38. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, яким апеляційний суд вже надав належну оцінку або які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

39. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

40. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

41. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

42. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

43. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

44. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац другий частини другої статті 16 ЦК України).

45. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

46. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України).

47. До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта (згідно із частиною першою статті 377 ЦК України).

48. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) (частина третя статті 415 ЦК України).

49. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно із частиною першою статті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

50. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

51. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (частина перша статті 649 ЦК України).

52. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

53. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частина дев`ята статті 93 ЗК України).

54. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

55. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (частини друга та шоста статті 120 ЗК України).

56. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України). Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування (згідно із абзацом першим частини першої статті 123 ЗК України). Виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до ПК України (згідно із пунктами 35 та 36 частини першої статті 26 Закону про місцеве самоврядування).

57. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (абзац третій частини першої статті 123 ЗК України).

58. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт «є» абзацу першого частини першої статті 141 ЗК України).

59. Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (стаття 187 ЗК України). Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами (стаття 189 ЗК України).

60. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 ПК України). Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (абзац чотири пункту 288.1 ПК України). Аналогічне положення закріплене у частині другій статті 14 Закону про оренду землі. Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

61. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 ПК України). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, якщо тільки визначення орендаря не відбулось на конкурентних засадах (згідно із пунктами 288.5.1 та 288.5.2 ПК України). Використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачене також відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель».

62. Відповідно до пункту 288.7 податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 ПК України. Згідно із пунктом 287.6 (стаття 287) ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

63. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону про оренду землі). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (згідно із частиною першою статті 2 Закону про оренду землі).

64. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 ЗК України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються (відповідно до частини третьої статті 7 Закону про оренду землі).

65. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону про оренду землі).

66. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина перша статті 15 Закону про оренду землі).

67. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами земельних торгів (згідно із частиною другою статті 16 Закону про оренду землі).

68. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону про оренду землі).

69. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (частина перша статті 19 Закону про оренду землі).

70. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (відповідно до частин першої-третьої статті 21 Закону про оренду землі).

71. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина друга статті 30 Закону про оренду землі).

72. Відповідно до змісту статті 31 Закону про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі певних конкретно визначених випадків, до яких у тому числі включене закінчення строку, на який його було укладено, а також у інших випадках, передбачених законом.

73. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частини третя та четверта статті 31 Закону про оренду землі).

74. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (частина перша статті 33 Закону про оренду землі).

75. Відповідно до статті 34 Закону про оренду землі наслідком припинення або розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

76. При зміні орендаря договір оренди чинність не зберігає (абзац п'ятий пункту 2.2 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року).

77. Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (абзац перший пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року).

78. Договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання (абзац другий пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року). В абзаці третьому пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року передбачені підстави для припинення договору, а в абзаці четвертому цього пункту договору - підстави для його розірвання. Разом із тим придбання нерухомості, розташованої на відповідній орендованій земельній ділянці, до зазначених підстав не включене.

79. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони - ці питання вирішуються в судовому порядку (абзац сьомий пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року).

80. Пункт 4 спірного договору оренди землі, визнаного укладеним судом першої інстанції: «Земельна ділянка передається в оренду разом з

---

».

81. Пункт 6 спірного договору оренди землі, визнаного укладеним судом першої інстанції: «Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню:

---

».

82. Пункт 7 спірного договору оренди землі, визнаного укладеним судом першої інстанції: «Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини

---

».

83. Пункт 10 спірного договору оренди землі, визнаного укладеним судом першої інстанції, сформульований таким чином: «Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку комунальної власності здійснюється: з розрахунку (963 669,34 х 3 % = 28 910,08 грн) на рік та підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту інфляції, який визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері Державного земельного кадастру, яка може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка обчислюється відповідно до Податкового кодексу України виходячи зі ставки орендної плати, що визначається за відповідним рішенням Хмільницької міської ради».

84. Пункт 27 спірного договору оренди землі, визнаного укладеним судом першої інстанції: «На орендовану земельну ділянку встановлено (не встановлено) обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб:

---

(підстави встановлення обмежень (обтяжень))».

(1.1) Щодо визнання договору оренди землі укладеним

85. Суди попередніх інстанцій не встановили, а ОСОБА_1 не довела, що в результаті укладання договору купівлі-продажу від 11 липня 2013 року № 1035 відбулось виділення іншої земельної ділянки зі складу спірної земельної ділянки з присвоєнням їй окремого кадастрового номера, абощо у цьому договорі ОСОБА_1 не погодила як його сторона перехід до неї права користування всією спірною земельною ділянкою в межах її розміру, визначеного договором оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

86. Враховуючи зміст статті 17 Закону про оренду землі у його взаємодії із частиною другою статті 120 ЗК України, частиною першою статті 377 та частиною третьою статті 415 ЦК України, частиною третьою статті 7 Закону про оренду землі (далі - стаття 120 ЗК України (та інші норми права, які кореспондують її змісту)), при придбанні нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, фактично переданої попередньому орендарю, з моменту набуття права власності на це нерухоме майно до нового власника за фактом переходить орендована земельна ділянка як до нового орендаря. Тобто спірна земельна ділянка є переданою в оренду ОСОБА_1 орендодавцем як новому її орендарю з моменту набуття нею права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Суди попередніх інстанцій протилежного у цій справі не встановили, а сторони відповідне не спростували.

87. Згідно із обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій та не спростованими сторонами спору, відносини оренди спірної земельної ділянки (користування нею ОСОБА_1 ) за фактом існують як після придбання ОСОБА_1 ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1» (на підставі прав та обов'язків, які належали попередньому орендарю, відповідно до статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту), що узгоджується із правовим висновком, викладеним, зокрема, у пункті 5.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19), так і після констатації у рішенні Хмільницької міськради № 387 про припинення права оренди землі на підставі договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року за правонаступником АТ ПТК «Вирій» та розірвання цього договору.

88. Абзац третій пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року містить вичерпний перелік підстав для припинення цього договору. А абзац четвертий пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року містить вичерпний перелік підстав для розірвання цього договору. Жоден із них не передбачає продаж нерухомості, яка розташована на орендованій земельній ділянці, як підставу для припинення або розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року. Разом з тим відповідно до абзацу п'ятого пункту 2.2 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року цей договір «не зберігає чинність» у разі зміни орендаря.

89. Попри те, що умовами договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року (пункт 2.2) передбачено, що у разі зміни орендаря цей договір чинність не зберігає, відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, які не спростовуються сторонами спору, учасники спору фактично продовжували свої правовідносини оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року до прийняття рішення Хмільницької міськради № 387.

90. Той факт, що сторони спору з урахуванням змісту пункту 2.2 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 рокуне узгодили належним чином свої правовідносини щодо оренди спірної земельної ділянки з моменту придбання ОСОБА_1 ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2013 році, не скасовує дію частини другої статті 120 ЗК України, частини першої статті 377 ЦК України та частини третьої статті 7 Закону про оренду землі. Невиконання зазначеного сторонами спору до прийняття рішення Хмільницької міськради № 387, яке фактично спрямоване на виконання відповідного обов'язку, не є предметом цього спору.

91. Пункт 2.2 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року фактично унеможливлює реалізацію статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) на момент придбання ОСОБА_1 ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки суперечить змісту цих норм (наприклад, з точки зору статті 34 Закону про оренду землі), так само як і суперечить змісту абзацу другого пункту 5 цього ж договору. Крім того, сама по собі реалізація пункту 2.2 цього договору у відповідному формулюванні не передбачає додаткове його розірвання, у тому числі одностороннє. А відповідно до умов пункту 5 цього договору, зокрема, його абзацу сьомого - одностороннє розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року не передбачене.

92. Також суперечить умовам статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) пункт 4 рішення Хмільницької міськради № 387, оскільки передбачає фактичне вилучення спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 з наступним її наданням. Суди попередніх інстанцій не встановили, що цей пункт рішення Хмільницької міськради № 387 був реалізований. Враховуючи це, Верховний Суд виходить із висновку, викладеного у пункті 86 цієї постанови.

93. Зміна редакції договору можлива не лише шляхом внесення змін до договору, але також і шляхом викладення його повністю у новій редакції. Абзац перший пункту 5 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року не виключає такої можливості, у тому числі із залученням суду, як це фактично зробила Хмільницька міськрада, але після прийняття рішення Хмільницької міськради № 387 щодо нового договору оренди землі. Отже, навіть за відсутності розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року суд міг розглядати питання визнання укладеним спірного договору оренди землі, якщо це нова редакція договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

94. Верховний Суд бере до уваги, що абзац другий пункту 1 та пункт 4 рішення Хмільницької міськради № 387, зокрема щодо розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року, не оскаржуються у зустрічному позові ОСОБА_1 або іншою особою в межах цього судового спору. Відповідно, це питання Верховний Суд розглядає на підставі вимог статті 400 ЦПК України лише з точки зору його впливу на предмет спору.

95. Отже, з моменту прийняття рішення Хмільницької міськради № 387 правовідносини щодо оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року припинились. Хмільницька міськрада фактично створила правовий вакуум у питанні оренди спірної земельної ділянки, який відповідно до вимог законодавства сама ж намагалась усунути шляхом укладення нового договору оренди землі, оскільки фактичне користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 продовжилось і після прийняття рішення Хмільницької міськради № 387. Отже, Хмільницька міськрада за відсутності належної реакції з боку первісної відповідачки щодо узгодження договірних умов цих відносин звернулась до суду з вимогою про визнання спірного договору оренди землі укладеним для приведення цих відносин у повну відповідність з вимогами вищезазначеного чинного законодавства, яке передбачає договірну основу правовідносин оренди. Суди попередніх інстанцій не встановили, а Хмільницька міськрада не стверджує, що вона не визнає саме по собі право ОСОБА_1 на оренду спірної земельної ділянки.

96. Виходячи зі змісту частин першої та другої статті 5 ЦПК України, змісту первісних позовних вимог, зустрічних позовних вимог, висновок суду першої інстанції, підтриманий апеляційним судом, про саму можливість визнання існування укладеного між сторонами спору договору оренди землі як договірної основи для реалізації умов статті 120 ЗК України між первісним позивачем та ОСОБА_1 відповідає законодавству, зокрема статті 1 та частині другій статті 30 Закону про оренду землі, частині першій статті 93 ЗК України, частині другій статті 16 ЦК України, а також завданням цивільного судочинства, визначеним у частині першій статті 2 ЦПК України.

97. Завданням суду було забезпечити у його рішенні реалізацію приписів частини першої 638 ЦК України в контексті частини другої статті 30 Закону про оренду землі з урахуванням законних вимог до змісту спірного договору оренди землі, у тому числі умов статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту), оскільки на підставі вимог цієї статті вони є також визначальними для умов нового договору оренди землі між сторонами цього спору. Виконання такого обов`язку передбачає відповідність судового рішення правовим висновкам щодо застосування статті 120 ЗК України, викладеним у наведених ОСОБА_1 постановах Верховного Суду.

98. Верховний Суд звертає увагу, що у справі № 322/1178/17 предметом спору було повернення земельної ділянки приватної власності спадкоємцем після закінчення строку договору оренди землі. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, правовідносини цієї справи та справи № 322/1178/17 не є подібними.

99. Бланкові форми «_____» у тексті проєкту договору за своєю раціональною логікою передбачають, що вони мають бути заповнені на підставі узгодження їх змісту сторонами договору. Тобто ця форма, яка міститься у проєкті договору, який направляється іншій стороні, є пропозицією узгодити сторонам договору її зміст. Відповідно, якщо вона не виключена із тексту договору, - це умова, щодо якої за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди згідно із абзацом другим частини першої статті 638 ЦК України.

100. Отже, суд не може визнати укладеним договір між сторонами, який містить неузгоджені умови, оскільки це суперечить вимогам, зокрема частини першої статті 638 та частини першої статті 203 ЦК України. У зв'язку з цим суд має вимагати від сторін або наповнення реальним змістом бланкових форм договору, або, як мінімум, встановити належним чином обставини справи та у мотивувальній частині свого судового рішення про визнання відповідного договору укладеним вказати на реальний зміст бланкових форм цього договору, оскільки недосягнення сторонами договору згоди щодо конкретних пунктів договору покладає саме на суд обов`язок вирішення такого спору щодо відповідних умов договору. Суди попередніх інстанцій цього не зробили щодо пунктів 4, 6, 7 та 27 спірного договору оренди землі, що є порушенням вимог статті 263 ЦПК України та неправильним застосуванням частини першої статті 638 ЦК України.

101. Верховний Суд на підставі вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлення відповідних обставин справи.

(1.2) Щодо дотримання вимог статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту)

102. У справі № 904/326/18 спір стосувався розірвання договору оренди землі через те, що орендар не використовував земельну ділянку за призначенням, і Верховний Суд повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, через те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином наявність підстав для застосування статті 120 ЗК України. Отже, Верховний Суд у цьому контексті заявленого ОСОБА_1 правового висновку не робив, тому посилання на постанову від 04 жовтня 2018 року у справі № 904/326/18 є нерелевантним.

103. Враховуючи, що договір оренди землі від 10 жовтня 2007 року було розірвано і його розірвання в суді не оскаржується ОСОБА_1 , вона не може здійснювати своє право користування земельною ділянкою без договірних на те підстав, оскільки це суперечить наведеним вимогам закону. При цьому ОСОБА_1 має надавати свої пропозиції у разі незгоди із умовами спірного договору оренди землі, які можуть бути оцінені судом. Ці пропозиції мають носити конкретний характер, а не зводитись до узагальненої незгоди з будь-якими текстуальними невідповідностями між змістом договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року та спірним договором оренди землі, оскільки це випливає з вимог статті 12 ЦПК України, дає змогу аргументованої відповіді на таку незгоду та належної оцінки судом умов договору для їх затвердження з дотриманням умов статті 120 ЗК України.

104. На підставі універсальної імперативної вимоги частини першої статті 203 та умов перших частин статей 626 та 628 ЦК України будь-які договори не можуть суперечити нормам (вимогам) чинного законодавства, а зміни законодавства, які не визнані неконституційними, передбачають відповідні зміни умов договорів навіть без окремого внесення в них змін сторонами цих договорів, оскільки свобода договору, передбачена частиною першою статті 627 ЦК України, має розумні межі та діє лише в межах дотримання загальних вимог законодавства. Ця умова є справедливою як для спірного договору оренди землі, так і для договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року, тобто не вступає у жодний конфлікт із статтею 120 ЗК України (та іншими нормами права, які кореспондують її змісту). Зокрема, не можуть бути порушенням статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) положення спірного договору оренди землі, які випливають із Закону про оренду землі та є обов'язковими незалежно від їх згадки у будь-якому договорі оренди землі, навіть якщо ці положення не містились у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

105. У контексті дати укладення спірного договору оренди землі Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку із вищезазначеним перериванням договірних відносин оренди спірної земельної ділянки рішенням Хмільницької міськради № 387 та фактичним продовженням користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 для забезпечення вимог законодавства, у тому числі статті 1 та частини другої статті 30 Закону про оренду землі, частини першої статті 93 ЗК України, статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту), дата укладення спірного договору оренди землі має відповідати розумній вимозі про безперервність відповідних договірних відносин. Тобто вона має бути належним чином встановленою та не може презюмуватися датою ухвалення рішення суду першої інстанції, яким цей договір визнаний укладеним, оскільки це, враховуючи дату рішення Хмільницької міськради № 387, за визначенням не забезпечує вказаної безперервності договірних відносин.

106. Строк дії договору (пункт 8 у спірному договорі оренди землі) відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 Закону про оренду землі є істотною умовою цього договору. Він не може бути змінений в односторонньому порядку орендодавцем, оскільки це не відповідає умовам статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) й відповідним правовим висновкам щодо її застосування, наведеним ОСОБА_1 . Умови обчислення зазначеного строку, які впливають на реальний строк реалізації права оренди земельної ділянки також є істотними умовами з точки зору визначення строку дії цього договору, враховуючи його реальну мету. Разом з тим треба враховувати, що вимоги статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) поширюються на строк оренди спірної земельної ділянки за новим договором оренди лише в межах кінцевого строку такої оренди, закріпленого у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року. Сама по собі стаття 120 ЗК України (та інші норми права, які кореспондують її змісту) не можуть бути підставою для поновлення права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на весь загальний строк оренди, закріплений у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року. Отже, якщо сторони не узгодили за взаємною згодою новий строк оренди спірної земельної ділянки, то він має бути визначений судом та не може бути меншим строку, який залишився до закінчення строку оренди спірної земельної ділянки, закріпленого у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року. Разом з тим, враховуючи, що метою оренди земельної ділянки є саме її використання для обслуговування належного орендарю нерухомого майна, з точки зору застосування принципу розумності строк оренди повинен бути максимально тривалим. Суди попередніх інстанцій не надали цьому оцінку.

107. Також зміст пункту 8 спірного договору оренди землі відповідає змісту частини першої статті 19 та частини першої статті 33 Закону про оренду землі, які поширюються на орендні правовідносини сторін цього спору за їх наявності незалежно від умов як спірного договору оренди землі, так і договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

108. Вказівка у спірному договорі оренди спірної земельної ділянки коду класифікації видів цільового призначення земель для спірної земельної ділянки, який присвоєний відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, не може бути порушенням статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту), навіть якщо цей код не зазначався у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

109. Зауваження ОСОБА_1 стосовно того, що пункт 9 спірного договору оренди землі підпорядковується вимогам ПК України є необґрунтованим, оскільки сторони договору не можуть у договірному порядку виключити застосування норм ПК України у власних правовідносинах.

110. Верховний Суд не бачить підстав для відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, щодо того, що вартість оренди землі може бути змінена у зв'язку із змінами нормативної грошової оцінки землі. Стаття 120 ЗК України не скасовує цю умову, передбачену іншими нормативними актами, оскільки вона не є спеціальною щодо такої умови. Можливість відповідних змін передбачена в такій самій мірі і для попереднього орендаря, тому в цьому контексті відсутнє порушення статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту) або конфлікт із ними, навіть якщо відповідні зміни припадають фактично на момент зміни власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

111. Також треба враховувати, що навіть пункт 2.3 договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року передбачає умови зміни розміру орендної плати кожного року за певних умов, зокрема у випадках, передбачених законодавством.

112. Відповідно, зміна вартості оренди спірної земельної ділянки має обговорюватись учасниками спору з точки зору її обґрунтованості, а не з точки зору того, що ця вартість сама по собі не дорівнює тій, яка закріплена у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

113. При цьому треба враховувати, що підставою для перегляду розміру орендної плати за землю, встановленої умовами договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не збільшення розміру орендної плати за землю рішенням органу місцевого самоврядування (правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

114. Відповідно до матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин ОСОБА_1 не навела цим судам інших аргументів її незгоди із новим розміром орендної плати, окрім аргументу про його незбіг з розміром орендної плати, встановленим у договорі оренди землі від 10 жовтня 2007 року. Отже, ОСОБА_1 не спростувала належним чином відповідно до частини третьої статті 12 та частини третьої статті 13 ЦПК України виправданість заявленого первісним позивачем розміру орендної плати за оренду спірної земельної ділянки.

115. Однак попри те, що суди попередніх інстанцій не встановили письмового погодження сторонами спору змісту пунктів 10 та 13 договору оренди землі, щодо визнання якого укладеним первісний позивач звернувся до суду, вони не надали оцінки тому, чи відповідає зазначеному умова цих пунктів, яка передбачає, що розмір орендної плати може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка обчислюється відповідно до ПК України, виходячи зі ставки орендної плати, що визначається за відповідним рішенням Хмільницької міськради (пункт 10). Договір оренди землі від 10 жовтня 2007 року не містить умови зміни розміру орендної плати, сформульованої у такий спосіб.

116. Пункт 35 частини першої статті 26 Закону про місцеве самоврядування передбачає, що міські ради затверджують ставки земельного податку відповідно до ПК України. Згідно із пунктом 14.1.72 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів ПК України. Відповідно до пункту 284.1 ПК України, зокрема, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Пункт 14.1.147 ПК України визначає, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Пункт 13 Типового договору оренди землі серед підстав зміни розміру орендної плати окремо визначає зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміну граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом. Зміна ставки орендної плати (у тому числі без однозначного уточнення суті такої зміни) за рішенням органу місцевого самоврядування не визначена окремою умовою зміни розміру орендної плати. Серед умов зміни розміру орендної плати, закріплених у пункті 13 спірного договору оренди землі, міститься, зокрема, така: «зміна відповідно до рішення Хмільницької міської ради розміру ставок земельного податку/орендної плати за користування земельною ділянкою».

117. Враховуючи, що зазначене формулювання прив'язує розмір орендної плати, у тому числі до ставок орендної плати, які визначає своїм рішенням Хмільницька міськрада, і не забезпечує однозначного тлумачення того, чи це є лише технічною процедурою врахування законодавчих змін граничного розміру орендної плати за землю або зміни земельного податку, суд першої інстанції на підставі встановлення обставин справи (дійсних намірів сторін договору) мав би забезпечити більш конкретизоване викладення цієї умови договору його сторонами.

118. Відповідно до абзацу другого пункту 7 спірного договору оренди землі орендодавець підтверджує, що треті особи не мають прав щодо земельної ділянки, яка передається в оренду. Це відповідає змісту абзацу п'ятого пункту 1 договору оренди від 10 жовтня 2007 року. Зауваження ОСОБА_1 щодо невідповідності пункту 28 спірного договору оренди зазначеній умові є справедливим з точки зору узгодженості змісту спірного договору оренди землі. Формальне зазначення у відповідному пункті 28 змісту статті 10 Закону про оренду землі має узгоджуватись з реальними умовами спірного договору оренди землі. Разом з тим сам по собі пункт 28 спірного договору оренди землі не наділяє статтю 10 Закону про оренду землі якоюсь додатковою юридичною силою і не спростовує змісту пункту 7 спірного договору оренди. Тому пункт 28 потребує узгодження з повним змістом пункту 7 спірного договору оренди землі з урахуванням зазначеного у пунктах 99-100 цієї постанови.

119. Умови розірвання спірного договору оренди, викладені у пунктах 37 та 38 цього договору, відповідають змісту статті 31 Закону про оренду землі та не містять вичерпного переліку, оскільки мають формулювання «в інших випадках, передбачених законом». ОСОБА_1 не навела умов розірвання договору оренди від 10 жовтня 2007 року, які б були узгоджені його сторонами, але проігнорованими у спірному договорі оренди землі. Тому зауваження ОСОБА_1 щодо змісту пунктів 37 та 38 спірного договору оренди є безпідставними.

120. Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Враховуючи, що сторони не наділені повноваженнями у договірному порядку змінювати зміст закону щодо себе на підставі вимог статті 203 ЦК України, випадки розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, передбачені законом, знаходяться поза волевиявленням сторін спірного договору оренди землі і не залежать від узгоджених умов цього договору. Разом з тим, якщо договір оренди землі від 10 жовтня 2007 року не передбачав право орендодавця щодо одностороннього його розірвання, то без відповідної згоди нового орендаря спірний договір оренди землі (пункт 39) не може містити відповідне положення (в тій частині, яка не випливає із закону) про таке право орендодавця, оскільки в цій частині право на одностороннє розірвання відповідного договору є зміною умови договору, яка, враховуючи, що ОСОБА_1 заперечує проти цього, суперечить умовам статті 120 ЗК України (та іншим нормам права, які кореспондують її змісту).

121. Суди попередніх інстанцій також не звернули уваги на те, що пункт 43 спірного договору оренди та пункт 39 суперечать один одному, оскільки пункт 39 передбачає одностороннє розірвання договору, а пункт 43 вказує фактично на неможливість розірвання договору у позасудовому порядку за відсутності згоди іншої сторони на таке розірвання.

122. Спірний договір оренди землі містить прямі посилання на норми Закону про оренду землі. Отже, ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись із змістом цього закону, у тому числі враховуючи, що її інтереси в попередніх судових інстанціях представляв адвокат. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що не заслуговують на увагу заперечення нею дії прямих норм Закону про оренду землі, викладених у спірному договорі оренди землі, які не визнані неконституційними, в контексті невідповідності спірного договору оренди землі договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року.

123. Визнаючи спірний договір оренди землі укладеним, суд першої інстанції мав перевірити відповідність його умов встановленим ним обставинам справи (у тому числі встановити необхідні обставини на підставі належних доказів) та вимогам закону (не тільки статті 120 ЗК України) безвідносно аргументів його сторін, що відповідає універсальній вимозі частини першої статті 203 ЦК України. Однак суд першої інстанції повною мірою це завдання не виконав:

123.1. Суд першої інстанції не встановив якими належними доказами підтверджується заявлений Хмільницькою міськрадою розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки;

123.2. Суд першої інстанції не встановив відповідність умов акта приймання-передачі спірної земельної ділянки та умов спірного договору оренди землі, викладених у абзаці другому пункту 30 та абзаці сьомому пункту 32 цього договору, реальним обставинам справи (дивитись пункт 85 цієї постанови);

123.3. Абзац п'ятий пункту 37 та пункт 41 спірного договору оренди землі суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не є юридичною особою і будь-які умови щодо ліквідації або реорганізації її як юридичної особи є беззмістовними;

123.4. Суд першої інстанції не встановив дату та номер вчинення запису у книзі реєстрації договорів оренди про реєстрацію у Хмільницькій міськраді - положення викладене у реквізитах сторін спірного договору оренди землі. Затвердження саме бланкової форми подібного положення договору позбавлене сенсу.

124. Апеляційний суд зазначені недоліки у рішенні суду першої інстанції не усунув.

125. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанції не врахували повною мірою вимог статті 120 ЗУ України (та інших норм права, які кореспондують її змісту), у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

126. Також Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що незгода ОСОБА_1 з умовами запропонованого Хмільницькою міськрадою договору оренди спірної земельної ділянки має передбачати її зустрічні конкретні аргументовані пропозиції, які можуть бути оцінені судом, але не можуть бути підставою для уникнення укладання нею будь-якого договору оренди землі при реалізації фактичного користування відповідною земельною ділянкою, що може призводити до невиконання обов'язків орендаря, передбачених законодавством, зокрема щодо оплати користування спірною земельною ділянкою.

(1.3) Щодо зустрічного позову

127. Попри те, що у своєму зустрічному позові ОСОБА_1 оскаржує також пункти 5.2. та 8 рішення Хмільницької міськради № 387, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог, навіть не зазначили зміст цих пунктів адміністративного акта Хмільницької міськради, не надали належного пояснення щодо їх оцінки, що очікувано створює у сторони спору відчуття ігнорування її аргументів та вимог та не відповідає повною мірою вимогам статті 263 ЦПК України.

128. Разом з тим пункт 5.2 стосується визначення розміру орендної плати для спірного договору оренди спірної земельної ділянки, переданого суду першої інстанції для визнання його укладеним, тому за своєю суттю він є узгодженням договірної пропозиції, а не імперативним адміністративним приписом, обов'язковим до погодження та виконання ОСОБА_1 . Вона має можливість безперешкодно оскаржувати визначений у цьому пункті 5.2 розмір орендної плати за землю в межах цього судового спору в рамках вирішенням питання про відповідність пункту 10 спірного договору оренди землі вимогам закону. Пункт 8 рішення Хмільницької міськради № 387 містить зобов'язання ОСОБА_1 укласти договір для здійснення користування спірною земельною ділянкою на підставі договірних відносин та здійснити державну реєстрацію відповідного права. Оскільки цей пункт не містить прямої вказівки на укладення договору саме у редакції, запропонованій Хмільницькою міськрадою, і передбачає повернення ОСОБА_1 одного примірника такого договору Хмільницькій міськраді в невизначеній редакції, то первісна позивачка не позбавляється цим пунктом права узгодити зміст такого договору із Хмільницькою міськрадою. Разом з тим обов'язковість договору оренди як такого між сторонами спору для здійснення ОСОБА_1 користування спірною земельною ділянкою відповідає вищезазначеним нормам права, наприклад, вимогам частини першої статті 1 та частини першої статті 19 Закону про оренду землі. У зв'язку з цим відсутні підстави говорити про незаконність цього пункту 8 рішення Хмільницької міськради № 387.

129. Отже, в контексті оскарження ОСОБА_1 законності пункту 8 рішення Хмільницької міськради № 387Верховний Суд, попри зазначену помилку судів попередніх інстанцій, виходить із змісту частини другої статті 412 ЦПК України, яка передбачає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Відсутні підстави вважати, що пункт 8 рішення Хмільницької міськради № 387 порушує права ОСОБА_1 .

130. Отже, рішення Хмільницької міськради № 387 в оскаржуваній частині саме по собі не порушує права ОСОБА_1 та не становить втручання в її обов'язки, а є лише підставою для укладення з нею договору оренди щодо спірної земельної ділянки. Відповідно до зазначеного вище відсутні підстави також стверджувати, що це рішення якимось чином порушує реалізацію статті 120 ЗК України щодо первісної відповідачки. Апеляційний суд належним чином встановив наявність повноважень у Хмільницької міськради для прийняття відповідного рішення і його прийняття у відповідності із внутрішніми процедурами Хмільницької міськради. Незгода ОСОБА_1 з цими висновками апеляційного суду не означає обґрунтованість та законність таких висновків. Відповідно, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили ОСОБА_1 у задоволенні її зустрічного позову.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

131. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

132. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

133. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

134. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 -скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду у частині залишення без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо визнання укладеними договору оренди землі та акта приймання-передачі у відповідних редакціях його резолютивної частини, скасувати у цій частині рішення суду першої інстанції, а справу направити у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд першої інстанції

135. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, об`єктивно й повно встановити всі обставини справи. Визнаючи договір оренди землі укладеним між сторонами спору у належній редакції забезпечити реалізацію приписів частини першої 638 ЦК України в контексті частини другої статті 30 Закону про оренду землі з урахуванням законних вимог до його змісту, у тому числі умов статті 120 ЗК України (та інших норм права, які кореспондують її змісту). Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

136. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

137. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

138. За результатом касаційного розгляду справа частково передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, розподіл судових витрат не здійснюється касаційною інстанцією, а підлягає розподілу за результатами розгляду спору в цілому.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

2. Скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року та рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2022 рокуу частині вирішення первісних позовних вимог щодо визнання укладеними договору оренди землі та акта приймання-передачі, передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. У частині вирішення зустрічних позовних вимог постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2022 року та рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ А. І. Грушицький

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров

/підпис/ В. А. Стрільчук