Рішення

від 20.02.2023 по справі 161/8408/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8408/22

Провадження № 2/161/914/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Арт Сервіс», про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

01 липня 2022 року адвокат Яворський Андрій Васильович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Арт Сервіс», про витребування з чужого незаконного володіння 2/5 частин об`єкту нерухомості КЗС /А-2/, загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є.

Позовні вимоги обгрунтовує ти, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, крім того, його брат ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини в користь позивача. Також спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на об`єкт нерухомості- КЗС /А-2/, загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є. Дане нерухоме майно було придбане покійним відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.2017. Позивач є спадкоємцем 2/5 частин спадкового майна.

Вказує, що позивачу стало відомо про те, що після смерті батька був підроблений акт приймання-передачі майна згідно протоколу № 436-9 від 11.03.2020 та протокол № 436-0 від 11.03.2020, відповідно до яких ОСОБА_4 передав у статутний фонд ТзОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» майно - КЗС /А-2/ загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є. 16.11.2020 державним реєстратором Куклинської сільської ради Маневицького району Волинської області Ященко В.О. проведено незаконну державну реєстрацію цього майна за ТОВ «Актив Універсум». В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 10.03.2021 дане майно було продано ТзОВ «ЛЕНД АРТ СЕРВІС», а на наступний день, 11.03.2021, на підставі договору купівлі-продажу нерухоме майно перейшло у власність ОСОБА_2 .

Вважає, що метою таких правочинів було позбавлення позивача як спадкоємця права на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , шляхом підроблення документів щодо відчуження майна та його незаконної реєстрації за іншими особами.

З врахуванням викладеного, просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2/5 частин об`єкту нерухомості КЗС /А-2/ загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

26 січня 2023 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити.

В судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомленій про час та місце розгояду справи.

Представники третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Арт Сервіс» в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та відповідача, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст.64Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . ОСОБА_5 відмовився у встановленому законом порядку від прийняття спадщини в користь позивача ОСОБА_1 . Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказує, що він як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , має право на спадкування 2/5 частин всього належного майна спадкодавцю.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_4 відповідно до акту приймання передачі майна згідно протоколу № 436-0 від 11 лютого 2020 року передав до статутного фонду ТОВ « АКТИВ УНІВЕРСУМ» належне йому на праві власності майно - КЗС /А-2/ загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є. В подальшому 16.11.2020 державним реєстратором Куклинської сільської ради Маневицького району Волинської області Ященко В.О. проведено державну реєстрацію право власності на дане майно за ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» .

Також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10.03.2021, укладеного між Тзов «АКТИВ УНІВЕРСУМ» та ТзОВ « ЛЕНД АРТ СЕРВІС» нерухоме майно - КЗС /А-2/ загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є, перейшло у власність ТзОВ «ЛЕНД АРТ СЕРВІС» .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.03.2021 ТзОВ «ЛЕНД АРТ СЕРВІС» відчужило дане нерухоме майно на користь ОСОБА_2 .

Заявляючи вимогу про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, позивач вказує, що акт приймання-передачі майна згідно протоколу № 436-9 від 11.03.2020 та протокол № 436-0 від 11.03.2020, відповідно до яких ОСОБА_4 передав у статутний фонд ТзОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ» майно КЗС /А-2/ загальною площею 238,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є, є підробленим, а відтак, подальша реєстрація державним реєстратором Куклинської сільської ради Маневицького району Волинської області Ященко В.О. цього майна за ТОВ «АКТИВ УНІВЕРСУМ», набуття права власності ТзОВ «ЛЕНД АРТ СЕРВІС» відповідно до договору купівлі-продажу від 10.03.2021, а також ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 11.03.2021 також є незаконним.

Відповідно дост. 387 ЦК Українивласник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1ст. 388 ЦК Українипов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказаний у ч. 1ст. 388 ЦК Україниперелік підстав, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Статтею 387 ЦК Українипередбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). При задоволенні позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для реєстрації в Державному реєстр речових прав за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у ньому за відповідачем.

Таким чином, лише власник майна може ставити питання про його витребування на підставіст. 387 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Застаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1-3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зіст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не є власником майна, яке він просить витребувати з незаконного володіння, а лише є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , тобто набув право на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 .

Право власності на спадкове майно набувається в порядку встановленому главою VI Цивільного кодексу України.

Таким чином, в разі витребування майна з чужого незаконного володіння в користь позивача, за позивачем відбудеться реєстрація права власності на дане майно, що суперечитиме інституту спадкування та призведе до фактичного оминання процедури спадкування майна померлого, встановленого Цивільним кодексом України.

Відтак,на переконаннясуду, заявлена позивачем позовнавимога провитребування майнане відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах, а відтак у задоволенні вимог слід відмовити, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмовив позові.

Керуючись статтями77-80,247,263,264,265,268,273,293,294,315,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив Універсум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Арт Сервіс», про витребування майна з чужого незаконного відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини або уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення - 28 лютого 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк