Ухвала

від 26.01.2023 по справі 2-3628/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3628/11

пр. 4-с-127/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва, у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Печерського РВ ДВС місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, в рамках виконавчого провадження №30667489,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Печерського РВ ДВС місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, в рамках виконавчого провадження №30667489.

Скарга мотивована тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2011 року у справі № 2-3628/11 задоволений позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.03.2008 року № 03.1/052/08-ЖЕМ в розмірі 996 345, 22 грн., 1 700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.07.2020 № повідомлено, що у Печерському РВ ДВС м. Києва перебувало виконавче провадження № 30667489 примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-368/11 від 08.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» 998 165, 22 грн. До того ж повідомлено, що перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що винесено постанову про арешт майна боржника № 742/9 від 17.01.2012 в рамках виконавчого провадження №30667489, реєстраційний номер обтяження №12071300.

25.12.2012 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення).

В подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року у справі № 2-3628/11 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист у справі 3628/11 виданий Печерським районним судом міста Києва, про стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 996 345, 22 грн. 1700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким чином, оскільки станом на теперішній час ухвалою Печерського районного суду.м. Києва від 11.03.2021 року у справі № 2-3628/11 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі № 2-3628/11, виданий Печерським районним судом міста Києва, про стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 996 345, 22 грн., 1700 грн. 00 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, отже арешт, накладений постановою про арешт майна боржника № 742/9 від 17.01.2012 року в рамках виконавчого провадження №30667489 є таким, що підлягає зняттю з метою забезпечення дотримання прав та охоронюваних інтересів боржника у виконавчому провадженні.

Скаржник вказує, що після отримання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 03.2021 року у справі № 2-3628/11, якою визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист у справі № 2-3628/11, адвокатом Жванко Д.В. був направлений адвокатський запит від 27.04.2021 року до Печерського РВ ДВС у м. Києві з метою виконання вищевказаної ухвали суду та зняття арешту з майна боржника.

Листом Печерського РВ ДВС у м. Києві від 29.04.2021 року було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту, навіть, за наявності ухвали суду від 11.03.2021 року.

Скаржник вказує, що арешт майна боржника застосовується виключно для забезпечення реального виконання судового рішення, проте станом на теперішній час виконавчий лист у справі № 2-3628/11 визнаний таким, що не підлягає виконанню ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року, не перебуває на примусовому виконанні у органах виконавчої служби, виконавче провадження № 30667489 є закінченим, а отже арешт майна боржника - ОСОБА_1 не може слугувати забезпеченням виконаним судового рішення, лише порушує права та охоронювані законом інтереси останнього в частині позбавлення можливості розпоряджатися власним майном.

З врахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просить суд: визнати неправомірною відмову у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 30667489. викладену у листі Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.04.2021 року та зобов`язати уповноважену особу Печерського РВ ДВС м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 30667489 постановою про арешт майна боржника № 742/9 від 17.01.2012 року.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Разом з цим, представником - адвокатом, який діє в інтересах ОСОБА_1 було подано заяву про розгляд скарги за їх відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, п. 14 ч.3 ст. 18 цього Закону виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, вбачається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження`державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення майнового характеру до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Згідноз ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частинами 1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Виходячи з приписів частин 3-5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Також, ч. 4 ст. 59 цього Закону зазначає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження`у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Разом з цим, дослідивши матеріали скарги, зокрема і ухвалою від 11.03.2021, якою були визнанні виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, було встановлено, що враховуючи позасудове врегулювання спору щодо стягнення кредитної заборгованості з ПАТ «Дельта Банк» шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк», яка була підставою для видачі виконавчого листа, раніше виданий виконавчий лист підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 2 ст. 432 ЦПК України, оскільки у боржника відсутній обов`язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 20.03.2008 року № 03.1/052/08-ZKLN за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2011 року.

Таким чином, підставою задоволення вимог скаржника була реалізація іпотечного майна. Відтак, при зверненні до суду скаржником, на думку суду, не було надано достатньо доказів, які вказують, що постанова про арешт майна від 2012 року має бути скасована. Оскільки, відсутня сама постанова про накладення арешту, яку просить скасувати ОСОБА_1 , з якої б можна було б встановити на яке майно накладено арешт, чи не було воно реалізоване, чи є треті особи, права яких при такому скасуванні можуть бути порушені.

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що особою при зверненні з даною скаргою, не було достатнім чином надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили, що станом на момент розгляду скарги є підстави для її задоволення.

Окрім цього, на думку суду, вимоги заявника є не коректними та не чіткими.

Керуючись ст.ст. 11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Печерського РВ ДВС місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, в рамках виконавчого провадження №30667489 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Т.Г. Ільєва