Постанова

від 23.02.2023 по справі 160/8454/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/8454/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,

розглянув в поряду письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №160/8454/22за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Текс» до: про:1.Державної податкової служби України 2.Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

17.06.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Текс» (далі ТОВ «Кристал Текс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. / а.с.1-8/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2022р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/8454/22 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 110-111/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що ним 07.02.2022р. було складено податкову накладну (далі ПН) №10 від 07.02.2022р. по господарським відносинам з ТОВ «Сумикамволь» на підставі укладеного договору постачання №69 від 11.05.2018р., яку засобами електронного зв`язку надіслано до податкового органу для реєстрації, але підприємством отримано квитанцію про зупинення реєстрації цієї ПН у якій зазначено що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН зупинена, платник податку який подає для реєстрації ПН відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податків , та запропоновано надати пояснення та/або додаткові документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН. Після отримання квитанції позивачем було направлено контролюючому органу письмові пояснення та копії первинних документів, які стали підставою для формування спірної ПН, але комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №3815999/1557424 від 17.02.2022р. про відмову в реєстрації ПН №10 від 07.02.2022р. у зв`язку з наданням копій документів, складених із порушенням законодавства, та зазначено додаткову інформацію ризикові операції та інше. Позивач вважає прийняте податковим органом рішення необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що ним було надано податковому органу усі первинні документи, які свідчать про проведення господарської операції за якою було сформовано спірну ПН, необхідність та обов`язковість ведення яких визначена чинним законодавством, тому відповідач не мав правових підстав для відмови у реєстрації ПН, і такі дії відповідача порушують права та інтереси платника податків, крім цього квитанція про зупинення реєстрації ПН не містить чіткого переліку документів, які необхідно надати платнику податків, а рішення відповідача не містить чіткої підстави для відмови у реєстрації ПН, тому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №3815999/1557424 від 17.02.2022р. та зобов`язати відповідача зареєструвати ПН №10 від 07.02.2022р. у ЄРПН датою її фактичного надходження на реєстрацію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №160/8454/22 адміністративний позов задоволено / а.с. 145-155/.

Відповідач у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 29.08.2022р. подав апеляційну скаргу / а.с. 161-164/, але ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/8454/22 апеляційну скаргу було повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 298 КАС України / а.с. 173/.

Відповідачем у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, було повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. у цій справі, у якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 182-189/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції 23.11.2022р. витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №160/8454/22 / а.с. 192/, які надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 13.12.2022р. / а.с. 194/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022р. у справі №160/8454/22 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №160/8454/22 /а.с. 195/ та апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 17.01.2023р. / а.с. 196/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 197-203/.

Відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 182-186/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 204-207/ заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення та постановлено у цій справі правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. у цій справі залишити без змін. Також позивач просив суд стягнути з бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи у розмірі 1000 грн.

06.01.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи / а.с. 213-214/.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі - ТОВ «Кристал Текс», зареєстрований як юридична особа 03.02.2022р., ідентифікаційний код 41557424, підприємство є платником податків у тому числі податку на додану вартість (далі ПДВ), основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля хімічними продуктами (код 46.75) / а.с. 18-36/.

Судом у судовому засіданні під час розгляду цієї справи встановлено, що 07.02.2022р. було складено ПН №10 від 07.02.2022р. / а.с. 37-38/ по господарським відносинам з ТОВ «Сумикамволь» на підставі укладеного договору постачання №69 від 11.05.2018р. /а.с. 72-77/, яку засобами електронного зв`язку надіслано до податкового органу для реєстрації, але позивачем було отримано квитанцію про зупинення реєстрації ПН / а.с. 39/ у якій зазначено що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН зупинена, платник податку який подає для реєстрації ПН відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податків , та запропоновано надати пояснення та /або додаткові документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

Після отримання вищезазначених квитанцій, позивачем було подано до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо підтвердження наявності підстав для формування та направлення на реєстрацію в ЄРПН спірних ПН / а.с. 40-102/, але за результатами розгляду поданих документів комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №3815999/41557424 від 17.02.2022р. про відмову в реєстрації ПН №10 від 07.02.2022р. через надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства та зазначено додаткову інформацію ризикові операції та інше / а.с. 103/, і саме це рішення є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін, і відповідно до п. 201.10 цієї статті підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН, реєстр), який відповідно до пп. 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами, встановлюється Кабінетом Міністрів України і реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у цьому реєстрі може бути зупинена лише в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. (далі - Порядок №117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Положеннями п. 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010р. (далі Порядок №1246), та відповідно до п. 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

На момент прийняття відповідачем у справі оскаржуваних рішень, критерії ризиковості платника податків визначались додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019р., яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( набрав чинності з 01.02.2020р.).

Так положеннями додатку 1 до Порядку №1165 визначено критерії за якими платника податку відносять до ризикових, одним з таких критеріїв є: - «п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Також пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналіз наведених вище норм Порядку №1165 дає можливість зробити висновок про те, що комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку, тому контролюючий орган має запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, а рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що податковий орган, у якості підстави для відмови у реєстрації спірної ПН зазначав надання позивачем копій документів, складених із порушенням законодавства, а також зазначив додаткову інформацію ризикові операції та інше /а.с. 103/, також податковим органом у квитанції / а.с. 39/, якою позивача було повідомлено про зупинення реєстрації ПН, також було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної у ПН, і квитанція не містить конкретного переліку копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, як і прийняте відповідачем рішення, яке є предметом оскарження у цій справі / а.с. 103/ не містить чіткого зазначення переліку документів, їх копій, які складені із порушенням законодавства.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує а ні факту здійснення платником податків господарських операцій, а ні факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Також під час розгляду цієї справи встановлено, що після отримання вищезазначеної квитанції позивачем у справі було надано податковому органу письмові пояснення / а.с. 25,26/ щодо обставин складання спірної ПН та первинні документи, які стали підставою для складання позивачем ПН №10 від 07.02.2022р. / а.с. 40-102/, які підтверджують реальність здійснення господарської операції та дозволяють встановити, що спірна ПН складена позивачем під час здійснення господарської діяльності за результатами фінансово-господарських відносин в межах укладеного позивачем (постачальник) з ТОВ «Сумикамволь» (покупець) договору №69 від 11.04.2018р. по факту постачання позивачем партії товару в межах цього договору та сплати покупцем вартості поставленої партії товару / а.с.40-76/, але незважаючи на надання позивачем пояснень та копій документів після отримання квитанції про зупинення реєстрації спірної ПН в ЄРПН, податковим органом були прийняті рішення про відмову в реєстрації спірної ПН №3815999/41557424 від 17.02.2022р. /а.с. 103/.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Пропозиція контролюючого органу про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Через відсутність конкретного переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Вищезазначений висновок відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій під час вирішення аналогічний відносин, зокрема, у постановах від 14.05.2019р. у справі №817/1356/18, від 21.05.2019 р. у справі №0940/1240/18, від 03.11.2021р. у справі №360/2460/20, від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21 від 22.07.2019рр. у справі №815/2985/18, від 05.08.2021р. у справі №816/2222/18, від 30.09.2022р. у справі №600/332/21-а.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини щодо виконання сторонами за договором позивачем (постачальник) з ТОВ «Сумикамволь» (покупець) договору №69 від 11.04.2018р., своїх зобов`язань за ним, не були спростовані відповідачем під час розгляду справи, тому обґрунтування відповідачем, який у спірних обставинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, правомірності прийняття ним рішення №3815999/4557424 від 17.02.2022р., яке є предметом оскарження у цій справі, не наданням позивачем документів на підтвердження реальності господарських операцій, за якими складено спірну ПН, суперечить фактичним обставинам справи, які були встановлені судом та підтверджені належними доказами та не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності, змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України, а при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21, від 28.06.2022р. у справі №380/9411/21.

Щодо зазначеної у оскаржуваному рішенні відповідача підстави його прийняття надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, то у даному випадку рішення відповідача не містить конкретного переліку документів, які були подані позивачем та оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому необхідно враховувати, що квитанція про зупинення реєстрації спірної ПН, якою позивачу було запропоновано подати пояснення та копії документів, не містила а ні переліку необхідних документів а ні вимог щодо їх оформлення.

Стосовно зазначеної відповідачем у оскаржуваному рішення додатково інформації ризикові операції та інше, то податковим органом ані у самому рішенні , ані під час розгляду цієї справи судом не було зазначено, які саме господарські операції позивача є ризиковими, чим підтверджуються такі висновки податкового органу, і не було надано будь-яким належних доказів цих обставин, що фактично свідчить про те, що ці висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи, що оскаржуване позивачем рішення відповідача є актом індивідуальної дії, то такий акт є документом, прийнятим із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований, і принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, тому він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо і повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами, як і є неприпустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже приймаючи до уваги, що податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії спірного рішення, не дотримано, це призводить до протиправності такого рішення, оскільки зазначивши у спірному рішенні загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації ПН, податковий орган прийняв невмотивоване рішення, адже їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийнято негативні для платника податків рішення, що дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 р. у у справі № 821/1173/17, від 02.07.2019р. у справі №140/2160/18, від 30.09.2022 р. у справі №0340/1803/18, від 10.04.2020р. у справі №819/330/18, від 03.06.2021р. у справі №2040/7098/18, від 10.06.2021р. у справі №822/1886/18, від 05.08.2021р. у справі №816/2222/18.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття рішення №3815999/4557424 від 17.02.2022р. діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, та під час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийняття ним цих рішень, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Також колегія суддів, враховуючи вищенаведений висновок суду про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача про відмову в реєстрації поданої на реєстрацію в ЄРПН позивачем ПН №10 від 07.02.2022р., з огляду на положення пп. 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано з метою здійснення повного захисту прав та інтересів позивача у справі, як платника податків, зобов`язав відповідача здійснити реєстрацію в ЄРПН спірної ПН датою їх фактичного надходження на реєстрацію.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у цій справі правильне рішення, яким задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і міркування відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального та процесуального права не можна визнати спроможними і достатніми підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо заявленого позивачем у письмовому відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу розмірі 1000 грн. / а.с. 20-207/, то колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

При цьому аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18.

Так позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано угоду про надання правової допомоги від 1.12.2022р. / а.с. 209/, акт прийняття-передачі наданих послуг від 22.12.2022р. на суму 1000грн. / а.с. 210/, попередній розрахунок розміру гонорару / а.с. 211/, докази на підтвердження оплати позивачем суми 1000 грн за надання правової допомогу / а.с. 212/, ордер адвоката / а.с. 208/ та адвокатом подано в інтересах позивача письмовий відзив на апеляційну скаргу у цій адміністративній справі / а.с. 204-207/ і ці документи свідчать про оплату гонорару за надання правничої допомоги під час розгляду цієї справи Третім апеляційним адміністративним судом, які оформлені у встановленому законом порядку, на загальну суму 1000грн.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приймаючи до уваги, що апеляційна скарга відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у цій справі на рішення суду першої інстанції від 29.08.2022р. залишена без задоволення, а прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Кристал ТЕКС», тому враховуючи складність справи, фактично наданні адвокатом послуги, вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві і необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,316, 321,322 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №160/8454/22- залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Текс» (код ЄДРПОУ 41557424) понесені ним судові витрати у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття , та може бути оскаржена у строки та в порядку встановлені ст. ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 23.02.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяВ.Є. Чередниченко