Постанова

від 28.02.2023 по справі 420/4802/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/4802/22Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Дата і місце ухвалення 22.11.2022р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року по справі №420/4802/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив

- визнати протиправним та скасування рішення Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області у формі листа про повернення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа від 09.11.2021 року у справі №420/12670/21, виданого Одеським окружним адміністративним судом;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області прийняти виконавчий лист від 09.11.2021 року у справі №420/12670/21, до виконання та здійснити дії направлені на виконання такого виконавчого листа з урахуванням висновків, яку будуть надані судом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що Подільська міська рада Подільського району Одеської області є засновником виконавчого комітету Подільської міської ради, який в свою чергу має рахунки, що обслуговуються казначейською службою. На переконання позивача, після отримання виконавчого документа казначейська служба мала вжити усі передбачені Порядком №845 заходи спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. по справі №420/12670/21, однак наявні у справі матеріали свідчать, що відповідач не виконав покладені на нього обов`язки.

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі №420/12670/21, що набрало законної сили з Подільської міської ради Подільського району Одеської області стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

09 листопада 2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист №420/12670/21.

06 грудня 2021 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області із заявою про стягнення коштів за виконавчим листом №420/12670/21 від 09.11.2021 року.

Листом від 08.12.2021 року Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області повернуло заявнику виконавчий лист без виконання, посилаючись на те, що Подільська міська рада Подільського району Одеської області не обслуговується органами казначейства.

Не погоджуюсь з отриманим рішенням позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком №845.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №845 передбачено, що у цьому Порядку термін боржник вживається в такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Таким чином, умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку №845 є, зокрема, те, що такий орган має відкритий рахунок в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Зазначене кореспондується з положеннями підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, відповідно до яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Наведені положення свідчать, що за умови відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства останнє зобов`язане в силу вимог підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 повернути виконавчий документ стягувачеві, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом №4901-VI.

За змістом частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, визначені Законом №4901-VI, не включають органи місцевого самоврядування до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів.

За вказаних обставин, повертаючи ОСОБА_1 без виконання виконавчий лист №420/12670/21 із посиланням на положення пункту 9 Порядку №845 з тих підстав, що Подільська міська рада не обслуговується в органах Казначейства та, відповідно, не має у ньому відкритих рахунків, Держказначейство діяло у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень пунктів 47-52 Порядку №845, оскільки вказаними положеннями визначено порядок безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів саме на підставі Закону №4901-VI, який не поширюється на порядок виконання рішення суду, боржником за яким є орган місцевого самоврядування.

Також, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування у даному випадку положень пунктів 41-46 Порядку №845, якими врегульовано порядок безспірного списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, оскільки виконавчий лист у справі №420/12670/21 містить вимогу про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., а не стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Судовою колегією враховується, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що у спірному випадку рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. у справі №420/12670/21 може бути виконано за правилами Порядку №845 у разі зміни способу і порядку виконання рішення за правилами, передбаченими статтею 378 КАС України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником виконавчого провадження, і, відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом №1404-VIIІ, та не наділено повноваженнями ініціювати розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку, передбаченому розділом IV КАС України.

Відповідач у спірних правовідносинах є встановленою Порядком №845 особою, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Встановлені у вказаній справі обставини щодо відсутності у Подільської міської ради відкритих рахунків в Державній казначейській служби України, а також зміст резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021р. у справі №420/12670/21 в частині зазначення в якості боржника саме Подільську міську раду, як окремої юридичної особи, свідчать про те, що відповідач, не будучи органом примусового виконання, об`єктивно позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 у спірних правовідносинах є єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із позицією суду першої інстанції щодо правомірності повернення Держказначейством виконавчого листа у справі №420/12670/21, як такого, що вчинено за наявності обставин, передбачених підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845, у зв`язку з чим вказує на обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року по справі №420/4802/22 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук