Постанова

від 28.02.2023 по справі 826/13929/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 лютого 2023 року

справа №826/13929/17

адміністративне провадження № К/990/37145/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Блажівської Н. Є., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді Бужак Н. П., Кобаль М.І.)

у справі № 826/13929/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» (далі -Товариство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008291401 від 17 жовтня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за податковими зобов`язаннями у розмірі 772121,00 гривень та штрафними санкціями у розмірі 73420,00 гривень, № 0008301401 від 17 жовтня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 287477,00 гривень та штрафними санкціями у розмірі 143740,00 гривень, №0008311401 від 18 жовтня 2017 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 93629,00 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, податковий орган звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, яка отримана судом засобами поштового зв`язку 8 вересня 2022 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року витребувано матеріали адміністративної справи із Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року, апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору, а також обґрунтованого клопотання про поновлення строк на апеляційне оскарження.

1 грудня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив податковому органу у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, яка обґрунтована тим, що ними було отримано копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року лише 26 серпня 2022 року, що підтверджується не лише штампом вхідної кореспонденції №4002415, а й штампом виготовлення з автоматизованої системи документообігу суду від 25 серпня 2022 року з підписом секретаря судового засідання.

Крім того, контролюючий орган зауважив, що висновок суду апеляційної інстанції в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження про те, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме ведення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, зроблений помилково, судом не взято до уваги усі обставини справи та не досліджено докази, що подавалися на підтвердження позиції скаржника.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу суду не надано. Однак від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтоване тим, що до касаційної скарги не долучені докази того, що представник скаржника діє в порядку самопредставництва, або здійснює адвокатську діяльність, а тому підписана неналежною особою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 22 грудня 2022 року судом першої інстанції ухвалено рішення за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційну скаргу Головне управління ДПС у місті Києві подало до суду апеляційної інстанції 8 вересня 2022 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

26 жовтня 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від податкового органу надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на яке суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року, не надано обґрунтованих пояснень та не зазначено, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану стали об`єктивно непереборними чи істотно перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не додано відповідних доказів, враховуючи висновки викладені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, а тому відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги та поновлення такого строку.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, апеляційна скарга податкового органу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року надійшла до суду апеляційної інстанції 8 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу, проте, що ними було отримано копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року лише 26 серпня 2022 року, суперечить матеріалам справи.

Так, відповідно до розписки, яка міститься на аркуші 240 тому 1, представник Головного управління ДПС у місті Києві отримав копію рішення 23 грудня 2021 року. В подальшому, 18 серпня 2022 року, представник податкового органу повторно звернувся із клопотанням до суду першої інстанції про видачу копії рішення, яке отримав 25 серпня 2022 року.

Таким чином, представник податкового органу, отримуючи копію рішення 23 грудня 2021 року, повинен був звернутися до апеляційного суду у межах, встановлених статтею 295 КАС України, тобто до 23 січня 2022 року.

При цьому, Верховний суд зазначає, що воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Таким чином, податковий орган, мав достатньо часу, для подачі апеляційної скарги ще до запровадження воєнного стану у країні.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суд звертає увагу контролюючого органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Сторона, яка звертається до суду, з метою реалізації наданого їй права, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, Верховний Суд не знаходить помилкового висновку суду апеляційної інстанцій про відмову у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що податковий орган не довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та вчасно звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Щодо клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» про закриття касаційного провадження з тих підстав, що до касаційної скарги не долучені докази того, що представник скаржника діє в порядку самопредставництва, або здійснює адвокатську діяльність, а тому підписана неналежною особою, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за пошуком Державна податкова служба України (ЄДРПОУ 43005393) у розділі відомості про керівника юридичної особи прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата призначення (набуття повноважень), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи зазначено, що Мовсинян Владислав Гамлетович має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

Велика Палата Верховного Суду у в ухвалі від 8 червня 2022 року зробила висновок, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Аналізуючи викладене, можливо зробити висновок, що особа, яка підписала процесуальні документи, не могла на підставі довіреності здійснювати самопредставництво юридичної особи.

Посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» на те, що до касаційної скарги не долучені докази того, що представник скаржника діє в порядку самопредставництва, спростовуються інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за пошуком Державна податкова служба України (ЄДРПОУ 43005393).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є такою, що винесена на підставі правильно застосованих норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року у справі №826/13929/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Н. Є. Блажівська

В. В. Хохуляк