Постанова

від 01.03.2023 по справі 280/5138/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 280/5138/20

адміністративне провадження № К/9901/18557/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №280/5138/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта Ойл» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта Ойл» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 (суддя Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021(головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта Ойл» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2020 № 0001663201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 250 000 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021, в задоволення позову відмовлено.

Так, судами встановлено, що у період з 16.01.2020 по 24.01.2020 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку АЗС Товариства за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, смт Комишуваха, шосе Запоріжжя-Маріуполь, 38 км з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг пального в Україні.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2020 №0029/08/01/32/38945259.

В акті зафіксовано наступне: ТОВ «Транс.Нафта Ойл» 31.07.2019 подано до ГУ ДФС у Запорізькій області заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, шосе Запоріжжя-Маріуполь, 38 км (АЗС). Заява зареєстрована за вхідним номером 58415/10. За результатами розгляду заяви, відповідно до розпорядження ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.08.2019 №320-р, платнику видано ліцензію, реєстраційний номер 08140314201900314 терміном дії з 16.08.2019 до 16.08.2024.

Відповідно даних фіскальних чеків, проведених через реєстратор розрахункових операцій моделі МАРІЯ-ЛТ-МТМ-ПОС, заводський номер ВП1212001133, фіскальний номер 3000296453, зареєстрований на АЗС за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, шосе Запоріжжя-Маріуполь, 38 км, позивач в період з 01.07.2019 до 15.08.2019 (включно) здійснював реалізацію пального (бензин, дизельне паливо) кінцевим споживачам (роздрібна торгівля) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені факти, як вказує контролюючий орган, свідчать про порушення ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481), за яке абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону №481 передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 250 000 гривень.

Товариство скористалося правом подання заперечень на акт перевірки, однак листом №18413/10/08-01- 32-01-16 від 23.03.2020 контролюючий орган повідомив, що висновки акта відповідають вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими та залишаються без змін.

25.03.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001663201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 250 000 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 23.06.2020 №19951/6/99-00-06-02-06-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи таке податкове повідомленням-рішенням протиправним, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що будучи обізнаним про необхідність отримання ліцензії для здійснення роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019, позивач звернувся за отриманням такої ліцензії лише 31.07.2019, тобто останній свідомо здійснював роздрібну торгівлю пальним без необхідного для цього дозволу як до подання заяви про отримання ліцензії, так й після подання такої заяви та до отримання ліцензії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на неврахування судами того, що Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не було чітко врегульовано питання щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30 травня 2019 року направила листа за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року. Таким чином, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до отримання ліцензії із порушенням строку та, як наслідок, накладення штрафу на Товариство.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі також - Закон №481/95-ВР).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ внесені зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: «Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю».

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII (у редакції з 1 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, які ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Закон № 2628-VІІІ, яким внесені зміни до Законів № 481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року та опублікований 12 грудня 2018 року. При цьому згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

За змістом частини 29 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» викладено у новій редакції пункт 6 Переліку № 609, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС. Вказана постанова набрала чинності 1 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 1 липня 2019 року.

Спірне у цій справі питання щодо притягнення до відповідальності суб`єктів господарювання за здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії після набрання чинності Законом №2628-VІІІ у контексті застосування наведених вище норм права вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постановах від 1 грудня 2020 року (справа №580/1550/20), від 16 грудня 2020 року (справа №520/13020/19), від 22 грудня 2020 року (справа №400/4113/19), від 28 січня 2021 року (справа №120/4046/19-а), Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець при запровадженні ліцензування торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону № 2628-VІІІ.

Разом з тим, вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону №481/95-ВР у частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою №545, яка набрала чинності 1 липня 2019 року, визначив органом ліцензування ДФС України та її територіальні органи.

Зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у справах №580/1550/20, №520/13020/19, №400/4113/19, 120/4046/19-а дійшов висновку, що зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків. Затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліцензій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.

В розвиток вищенаведеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини двадцятої статті 15, частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Верховний Суд у постанові від 19.04.2022 (справа № 340/2712/19) висновувався так, що з 01.07.2019 суб`єкт господарювання для отримання права на здійснення роздрібної торгівлі пальним повинен був звернутися із заявою про отримання відповідної ліцензії до органу ліцензування (територіального органу ДПС України). До отримання відповіді органу ліцензування про результат розгляду заяви, але не пізніше, як 20.07.2019, здійснення суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі пальним без ліцензії не тягнене відповідальність, встановлену частиною другою статті 17 зазначеного Закону.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, Товариство звернулося до контролюючого органу із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним лише 31.07.2019. Будь-яких доказів та пояснень щодо неможливості звернення із заявою про отримання ліцензії на початку місяця (липня), як констатовано судами, позивачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, у даному випадку, мало місце зволікання з боку Товариства щодо реалізації обов`язку звернення до відповідного органу за отриманням ліцензії та, як наслідок, порушення норм законодавства щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Окрім того, на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява контролюючого органу про закриття провадження у справі та надіслання її до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство позивача відкрито 28.09.2021, а провадження у цій справі відкрито 05.09.2020 та справу розглянуто судом першої інстанції 22.12.2020, тобто до відкриття провадження про банкрутство, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення такої заяви контролюючого органу.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про закриття провадження у справі та надіслання її до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта Ойл» банкрутом - відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта Ойл» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі №280/5138/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін