Постанова

від 28.02.2023 по справі 207/828/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2257/23 Справа № 207/828/22 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С.А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення суми вихідної допомоги,

-за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

07.03.2022 року до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся позивач з позовом до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення суми вихідної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що якщо роботодавець не бажає звільнити працівника на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, він не має права самостійно змінювати підставу звільнення та повинен звільнити працівника у визначений ним день.

Відповідач порушував оплату праці, не робив 15% доплату позивачу при наявності в нього наукового ступеню доктора філософії (кандидата наук). Таким чином були порушені умови колективного договору та законодавства про оплату праці.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

14.12.2022 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду й винесення нового рішення про задоволення його позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що у справі встановлена наявність значних порушень трудового законодавства, які спричинили бажання Позивача звільнитись за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, а саме не здійснювалась доплата за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу. Матеріальна допомога була виплачена не своєчасно (у січні 2022 року) та не в повному обсязі.

Відповідач у навчальному закладі не створює належні, безпечні і здорові умови праці для працівників, що є грубим порушенням законодавства про працю України.

Позивача звільнено з посади 28.01.2022 року, а остаточний розрахунок проведено 08.02.2022 року, тобто через 7 робочих днів. Сума затримки розрахунку при звільнені складає 3583 гривні 37 копійок, яку позивач також просить стягнути з відповідача.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від відповідача надійшла заява (и.2 а.с.205-208) та додані до неї копії рішення Кам`янської міської ради № 647-22/VІІІ від 19.08.2022 року про зміну назви закладу освіти з Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради на Комунальний заклад «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради, а також копія першої сторінки Статут цього навчального закладу, з якого вбачається, що від є Додатком до рішення міської ради № 647-22/VІІІ від 19.08.2022 року.

В порядку ст.360 ЦПК України від Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.2 а.с.209-214). У відзиві викладена позиція учбового закладу про безпідставність позовних вимог та ставиться питання про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Згідно наказу № 69к/тр від 22 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 призначений на посаду вчителя математики з 26 липня 2021 року по 31 травня 2022 року з тижневим навантаженням 20 годин до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради ( а.с. 14 том 2 ).

28січня 2022року ОСОБА_1 подав заявупро звільненняза власнимбажанням,у зв`язкуз порушеннямироботодавцем законодавствапро працюта умовтрудового договору(а.с.30том 1).

Наказом № 29-к/тр від 28 січня 2022 року звільнено вчителя математики ОСОБА_1 з займаної посади з 28 січня 2022 року у зв`язку з достроковим розірванням працівником строкового трудового договору, ч. 1 ст. 39 та ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України за сукупністю ( а.с. 32 33 том 1 ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 подав заяву на звільнення 28 січня 2022 року наприкінці робочого дня. Наказом № 11 від 25 січня 2022 року у КЗ «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради було запровадження дистанційного навчання у закладі ( а.с. 18 том 2 ).

ОСОБА_1 отримав наказ про звільнення від 28 січня 2022 року електронною поштою 31 січня 2022 року .

Згідност. 47 КЗпП України(яка діяла на час звільнення) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідност. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Відповідачем не заперечується, що суми, які належать позивачу, не виплачені в день звільнення. Позивач подав заяву на звільнення 28 січня 2022 року, а розрахунок з ним було проведено 8 лютого 2022 року. Комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради є бюджетною організацією, який фінансується з бюджету, тому суд не вбачає вини відповідача в затримці розрахунку.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, у стягненні з відповідача вихідної допомоги у розмірі чотирьохмісячного середнього заробітку у сумі 45048 гривень 08 копійок необхідно відмовити.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Щодо порушення відповідачем законодавства про працю та незаконного не нарахування 15% надбавки за науковий ступень.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1057 «Про затвердження Переліку наукових спеціальностей» спеціальність 05.14.06 «Технічна теплофізика та промислова теплоенергетика» відноситься до Галузі науки 05 «Технічні науки», групи спеціальностей 05.14.00 «Енергетика» на відміну від Галузі науки 101 «Фізико-математичні науки» та групи спеціальностей цієї галузі 01.01.00 «Математика».

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 розділу 1 наказу МОН України № 102 від 15.04.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» ставки заробітної плати й посадові оклади педагогічних працівників встановлюються керівниками закладів та установ освіти при тарифікації за наслідками атестації.

Відповідно до Додатку 6 до наказу Міністерства освіти і науки України» № 557 від 26.09.2005 року учителі всіх спеціальностей, викладачі, вихователі без категорії мають 10-11 тарифний розряд. Підпунктом «г» підпункту 3 пункту 4 цього наказу передбачено, що установлюються доплати працівникам за науковий ступінь: кандидат наук у граничному розмірі 15 % посадового окладу. Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем.

Таким чином, з наведеного правового обґрунтування вбачається, що науковий ступень позивача не відповідав його діяльності за профілем, як вчителя математики, а отже же відмова керівництва закладу у виплаті надбавки за науковий ступень є законною та обґрунтованою.

Відносно ствердження, що Відповідач у навчальному закладі не створює належні, безпечні і здорові умови праці для працівників, апеляційний суд зазначає наступне, що дійсно 28.01.2002 року з позивачем трапився нещасний випадок.

Як вбачається з висновку в Акті розслідування нещасного випадку (т.1 а.с.105-108), обставини, за який стався нещасний випад не відносяться до обставин, передбачених п. 52 Порядку розслідування…, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 року.

Таким чином, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження довід апеляційної скарги, що Відповідач у навчальному закладі не створює належні, безпечні і здорові умови праці для працівників.

Щодо виплати вихідної допомоги.

Відповідно до п.6.2.19 Колективного договору, що діях нас правовідносин по справі (т.1 а.с.27-42), сторони домовились виплачувати вихідну допомогу при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю (статті 38 і 39) у розмірі, не менше чотирьохмісячного середнього заробітку.

Ні судом першої інстанції при розгляді справи по суті, ні апеляційним судом, при апеляційному перегляді справи не були встановлені порушення трудового законодавства відповідачем, на підставі яких позивач мав право на матеріальну допомогу відповідно до п.6.2.19 Колективного договору.

Щодо відповідальності за порушення строків розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав заяву про звільнення у другій половині дня 28 січня 2022 року, це п`ятниця.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, в перший робочий день, 31.01.2022 року на адресу департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради було подано запит на фінансування розрахункових виплат у зв`язку зі звільненням 28.01.2022 року позивача.

04 лютого 2022 року кошти, які необхідні були для виплати позивачу ОСОБА_1 , зайшли на казначейський рахунок, направлені на реквізити позивача та отримані позивачем 08 лютого 2022 року.

При відповідальності за ст.117 КЗпП України треба встановити вину роботодавця. Як вбачається із наведених обставин, вини роботодавця (відповідача) в тому, що фактичний розрахунок при звільненні стався на 7 робочих днів пізніше самого звільнення, не має, а отже не має й відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: