Ухвала

від 28.02.2023 по справі 337/964/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

28.02.2023

ЄУН №337/964/23

Провадження №2/337/497/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Дмитро Сергійович, розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозаз-Азов» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2023 року представник позивача ТОВ «Автозаз-Азов» - адвокат Корольов Д.О. через електронний суд подав заяву, в якій просить постановити ухвалу про забезпечення поданого позову до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в межах суми заявлених позовних вимог 203 260,98грн.(двісті три тисячі двісті шістдесят гривень 98 коп.)

В обґрунтування заяви зазначає, що відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити за заподіяну шкоду внаслідок ДТП досить велику суму 203 260,98 грн (двісті три тисячі двісті шістдесят гривень 98 коп.), яку на пропозицію позивача сплатити добровільно - відмовився.

Заявник вважає, що поки буде тривати розгляд справи у суді, ОСОБА_1 може відступити (продати), подарувати або переоформити на користь третіх осіб легковий автомобіль Mercedes-Benz 1422, 1994 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , білого кольору, що належить йому на праві власності, що унеможливить стягнення суми шкоди, оскільки інше майно, на яке може бути звернення стягнення у відповідача відсутнє.

Суддя, вивчивши заяву, дослідивши додані до неї документи в системному взаємозв`язку з заявленими позовними вимогами, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, як зазначено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, до заяви про забезпечення позову не зазначено конкретного нерухомого майна, яке належить відповідачу, на яке б могло бути накладено арешт та не зазначено в ній жодного доказу на підтвердження відомих позивачу відомостей про намагання відповідачем ОСОБА_1 реалізувати належне йому рухоме майно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заборона вчинення реєстраційних дій має стосуватися виключно конкретного майна відповідача і бути співмірною із заявленими позивачем вимогами, а тому заборона вчинення реєстраційних дій щодо всього, не визначеного майна відповідача на вимогах Закону не ґрунтується.

Зазначення в заяві про забезпечення позову щодо того, що вказаний автомобіль є «єдиним джерелом майна відповідача» позивачем також не доведено.

Натомість, якщо автомобіль є єдиним джерелом доходу відповідача, то з урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 4 постанови Пленуму №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, враховуючи зміст та обсяг заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням наданих ним на їх підтвердження доказів та відомостей щодо особи відповідача заявником не підтверджена наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вказане відповідає також позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц, згідно якої: «Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

З урахуванням викладеного, за вказаних обставин заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозаз-Азов» - адвоката Корольова Дмитра Олександровича про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.С. Бредун