Постанова

від 28.02.2023 по справі 910/14539/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/14539/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат - Білоголовська А.А.; від відповідача: адвокат - Лапій А.В.; від третьої особи: не з`явився. Розглянув у відритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 (суддя Борисенко І.І., м. Київ)

за позовом Фермерського господарства "Колос"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс"

про стягнення 574 352,44 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство "Колос" (далі також - позивач/ФГ"Колос") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі також - відповідач/АТ"Українська залізниця" ), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс" (далі - третя особа/ТОВ "ЕМ - Транс"), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 574 352,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірного запровадження відповідачем послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" позивачу завдано шкоду у сумі 574 352,44 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 позов ФГ"Колос" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ФГ "Колос" майнову шкоду у розмірі 574 112,44 грн та судовий збір 8 529,13 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вчинення відповідачем порушення, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», внаслідок чого позивачу було завдано шкоди, яка полягає у тому, що за період з 13.03.2019 по 30.03.2019 відповідачем було безпідставно справлено з позивача плату за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням у розмірі 287 056,22 грн, що встановлено Рішенням АМКУ від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19. Водночас в розумінні статей 224 та 225 Господарського кодексу України понесені позивачем витрати, які полягали у безпідставному справленні з позивача 287 056,22 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням) є збитками (нанесена відповідачем шкода), які підлягають до стягнення у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок шкоди, оскільки позивачем при такому розрахунку було допущено арифметичну помилку. За розрахунками суду сума шкоди становить 574 112,44 грн (287 056,22 грн*2), і, відповідно, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" (далі - скаржник) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 справі №910/14539/21 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте за неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинами справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги АТ "Українська залізниця" зазначає, що договір від 07.02.2018 №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, а також додаткова угода №3/ПЗ до нього від 01.03.2019 підписані позивачем без зауважень та заперечень; підписавши договір та додаткову угоду позивач погодився із порядком надання послуг, додаткових послуг та обов?язком їх оплати; наведені правочини є дійсними, а отже зобов?язання сторін - обов?язковими до виконання; кошти, сплачені за надані відповідачем послуги не є збитками, а платою, визначеною чинним договором; позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому шкоди та її розміру; рішенням АМКУ від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19 не встановлено завдання позивачу збитків.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, що є порушенням норм процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зауважує, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, наявність якого є обов`язковою для покладення на відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. А також судом не взято до уваги, що в діях відповідача відсутній один з елементів складу правопорушення, який необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, а саме відсутній факт завдання відповідачем шкоди позивачеві, оскільки вартість послуг компенсовано позивачеві за рахунок збільшення вартості продукції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує, що позивачем не надано належних та допустимих первинних документів, які відповідали б вимогам ч.ч. 1,2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем, а також підтверджують наявність між сторонами господарським правовідносин.

Крім того скаржником у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у даній справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що судом першої інстанції правомірно встановлено завдання позивачу шкоди та наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки заподіювача шкоди (займання монопольного становища та порушення АТ "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, що встановлено Рішенням АМКУ від 06.08.2020 у справі №130-26.13/102-19); наявності шкоди (безпідставне справляння з позивача 574 112,44 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (визначення відповідачем малодіяльних вантажних станцій і запровадженні на них послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості внаслідок зловживанням монопольним становищем та справляння цієї плати), встановлені у рішенні АМКУ від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19; вини заподіювача шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення).

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 ГПК України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що третя особа не була обмежена у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останньою відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" у справі №910/14539/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Оскільки у суді апеляційної інстанції матеріали справи №910/14539/21 відсутні, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 вирішено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду справи №910/14539/21.

29.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20340/21.

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 27.06.2022 по 01.07.2022 перебувала у відпустці, а з 04.07.2022 по 08.07.2022 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 клопотання АТ "Українська залізниця" задоволено та поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21; відкрито апеляційне провадження у справі №910/14539/21; розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 призначено на 02.08.2022.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та від 04.10.2022 розгляд справи №910/14539/21 відкладався.

Однак у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) у відрядженні (Національній школі суддів України), судове засідання, призначене на 08.11.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 на 06.12.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3776/20 від 06.12.2022, у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14539/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В. апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 та призначено до розгляду зазначену скаргу на 25.01.2023.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) у відпустці, судове засідання призначене на 25.01.2023, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 30.01.2023 призначено розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 на 28.02.2023.

Явка сторін

У судове засідання 28.02.2023 з`явився представник позивача та представник відповідача. Третя особа своїх представників у судове засідання своїх представників не направила.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третьої особи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від третьої особи клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 справі №910/14539/21 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, а також додатково вставлені судом апеляційної інстанції

07.02.2018 між АТ «Українська залізниця», як перевізником та ТОВ «Ем-Транс»,як замовником був укладений договір про надання послуг №07415/ЦТЛ-2018 (далі - Договір №07415/ЦТЛ-2018), відповідно до п. 1.1 якого (предмет Договору) у є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Крім того, обов`язком перевізника є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються перевізником і доводяться замовнику шляхом розміщення інформації на офіційному сайті перевізника з зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення (п. 3.5. Договору №07415/ЦТЛ-2018).

У п. 9.1. Договору №07415/ЦТЛ-2018 сторони погодили, що у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати тощо, сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору.

Зміни й доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід`ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором (п. 9.2. Договору №07415/ЦТЛ-2018).

Рішенням правління АТ «Українська залізниця» №Ц-64/101 від 18.12.2018 було встановлено послугу "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ.

Наказом АТ «Українська залізниця» №22 від 09.01.2019 послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, була введена в дію.

01.03.2019 між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Ем-Транс» була укладена додаткова угода №3/П3 до договору №07415/ЦТЛ-2018, якою сторони правочину доповнили розділ 2 новим підпунктом 2.1.20 та встановили обов`язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї з сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці. Відповідно було доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов`язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування 170, 38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 км.

29.01.2019 між ТОВ «Ем-Транс» (експедитор) та ФГ «Колос» (клієнт) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2901 (далі - Договір №2901).

Відповідно до п. 1.1. Договору №2804 експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

Положеннями пп. 2.1.1, 2.1.2. п. 2.1 Договору №2901 на експедитора покладений обов`язок укладати від свого імені в інтересах клієнта цивільно-правові угоди (перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо); робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору.

У п. 3.5. Договору №2901 розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК.

01.03.2019 між ТОВ «Ем-Транс» та ФГ «Колос» була укладена додаткова угода (орендований парк) №2 до Договору №2901, за умовами якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. ст. Жовтнева (експ.) Од. зал.; кількість вантажу 9 ваг (627,140 т +/- 10%); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. 22 055,34 грн/вагон т.ч. ПДВ 3 675,89 грн.

У дані розцінки входять наступні послуги експедитора:

1) організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;

2) видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);

3) оплата залізничного тарифу до станції Миколаїв-вант (експ.) Од. зал.;

4) оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж, митних платежів тощо. У вартість транспортно-експедиційних послуг включена винагорода експедитора. В вартість транспортно- експедиторських включено винагорода експедитора.

04.03.2019 між ТОВ «Ем-Транс» та ФГ «Колос» була укладена додаткова угода (орендований парк) № 3 до Договору № 2901, за умовами якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. ст. Миколаїв -вант (експ.) Од.зал.; кількість вантажу 12 ваг (834,260 т +/- 10%); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. 22 350,24 грн/вагон т.ч. ПДВ 3 725,04 грн.

У дані розцінки входять наступні послуги експедитора:

1) організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;

2) видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);

3) оплата залізничного тарифу до станції Миколаїв-вант (експ.) Од. зал.;

4) оплата послуг з подачі та збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для використання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийняттям, видачею, навантаженням та вивантаженням. В вартість транспортно- експедиторських включено винагорода експедитора.

04.03.2019 між ТОВ «Ем-Транс» та ФГ «Колос» була укладена додаткова угода (орендований парк) №4 до Договору № 2901, за умовами якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. ст. Миколаїв - вант (експ.) Од.зал.; кількість вантажу 25 ваг (1735,920 т +/- 10%); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. 22 995,36 грн/вагон т.ч. ПДВ 3 832,56 грн.

У дані розцінки входять наступні послуги експедитора:

1) організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;

2) видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);

3) оплата залізничного тарифу до станції Миколаїв-вант (експ.) Од. зал.;

4) оплата послуг з подачі та збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для використання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийняттям, видачею, навантаженням та вивантаженням. В вартість транспортно- експедиторських включено винагорода експедитора.

11.03.2019 між ТОВ «Ем-Транс» та ФГ «Колос» була укладена додаткова угода (орендований парк) №5 до Договору № 2901, за умовами якої сторони погодили, що клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. ст. Миколаїв - вант (експ.) Од.зал.; кількість вантажу 8 ваг (553,180 т +/- 10%); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: березень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. 22 490,28 грн/вагон т.ч. ПДВ 3 748,38 грн.

У дані розцінки входять наступні послуги експедитора:

1) організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;

2) видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);

3) оплата залізничного тарифу до станції Миколаїв-вант (експ.) Од. зал.;

4) оплата послуг з подачі та збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для використання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийняттям, видачею, навантаженням та вивантаженням. В вартість транспортно- експедиторських включено винагорода експедитора.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Ем-Транс» склало та виставило рахунки за надані послуги перевезення вантажу на загальну суму 1 353 913,74 грн за послуги перевезення.

У свою чергу, СТОВ «Злагода» оплатило вищевказані рахунки у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №591 від 18.03.2019, №№592, 593 594, 595 від 19.06.2019, №606 від 27.03.2019.

Учасниками правовідносин були також складені та підписані акти здачі прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000077 від 19.03.2019, № ОУ-0000078 від 19.03.2019, №ОУ - 0000079 від 19.03.2019, №ОУ-0000091 від 27.03.2019, згідно з якими ТОВ «Ем-Транс» надало, а ФГ «Колос» прийняло виконані послуги з перевезення залізничним транспортом загальною вартістю 1 353 913,74 грн з ПДВ, зокрема, включено вартість за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 239 213,52 грн без ПДВ 20 %.

Згідно з відповіддю АТ «Українська залізниця» №ЦЦО-13/1104 від 20.12.2019 на адвокатський запит представника ФГ «Колос» від 28.11.2019, до якої були долучені накопичувальні картки, вказаному товариству був нарахований додатковий збір за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, за вагонами у кількості 54 штук згідно з наведеним переліком (станція відправлення Закомельська) в загальному розмірі 239 213,52 грн без ПДВ (4 429,88 грн * 54 вагонів) або 287 056,22 грн з ПДВ за розрахунком суду.

Відповідачем проведено списання з рахунку ТОВ «Ем-Транс» зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартість послуги «за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням», що підтверджується переліками філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Українська залізниця», долученими до матеріалів справи третьою особою.

У той же час, за результатами розгляду справи №130-26.13/102-19 Антимонопольним комітетом України 06.08.2020 винесено рішення № 470-р, яким визнано, що АТ «Українська залізниця» протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України з часткою 100 відсотків. Визнано дії АТ «Українська залізниця», які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ «Українська залізниця»), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зобов`язано АТ «Українська залізниця» припинити порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення.

За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство «Українська залізниця» накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням АМК України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним Рішення №470-р від 06.08.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено в рішенні Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19, яким встановлено факт порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості та прийняття АМКУ рішення від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19.

У позовній заяві позивач вказав, що він є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов`язок по сплаті вартості послуг відповідача, у свою чергу, ТОВ «Ем-Транс» є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні ФГ «Колос» вантажу залізничним транспортом, тому саме позивач внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги «з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, ви її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ, ФГ "Колос" понесені необґрунтовані витрати в сумі 287 056,22 грн (з ПДВ). Тому, посилаючись на приписи ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач вважає, що завдана йому АТ «Українська залізниця» шкода підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме у розмірі 574 352,44 грн (287 056,22 грн х2).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ст. 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило ст. 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В противному випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Отже, доводи скаржник про те, що лише учасник договірних правовідносин має право на звернення до суду за захистом свої прав шляхом відшкодування шкоди не відповідають положеннями чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у даній справі виник не у зв`язку з неналежним виконанням стороною договірних зобов`язань, а у зв`язку із вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та безпосередньо передбачений приписами статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 № 470-р у справі №130-26.13/102-19, зокрема, визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг AT "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

При розгляді справи №130-26.13/102-19 АМКУ було встановлено наступні обставини.

AT "Укрзалізниця" здійснює діяльність, зокрема, на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом - суміжному з природною монополією ринку (п. 46 рішення АМКУ).

Пунктами 48-50 рішення АМКУ визначено, що товарними межами ринку є перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому часовими межами є 2018 рік - 31 березня 2020 року, а територіальними межами ринку є територія України, тобто ринок є загальнодержавним. Основними покупцями послуги перевезення вантажів залізничним транспортом є вантажовласники та/або вантажовідправники, яким потрібна комплексна послуга - перевезення вантажів залізничним транспортом.

Комітетом було встановлено, що АT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до(з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги.

Окрім того, АТ "Укрзалізниця" затвердило умови додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій (далі - Послуга).

Умовами зазначеної додаткової угоди передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій.

У рішенні від 06.08.2020 №470-р зазначено, що листом №Ц-2/6-27/1262-19 від 24.06.2019 АТ "Укрзалізниця" надано розрахунок вартості Послуги, з якого вбачається, що до неї включені такі статті витрат: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на маневрову роботу, витрати на 1 вагоно-кілометр у складі поїзда, витрати на одиночне слідування локомотива, загальновиробничі витрати, виробнича собівартість, адміністративні витрати.

За результатами аналізу статей витрат вартості Послуги, Комітет прийшов до висновку, що вона є економічно необґрунтованою, оскільки, вартість Послуги встановлена без урахування різних обставин, зокрема, щодо кількості вагонів, які подаються чи забираються, їх наповненості тощо.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт" органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі АТ "Укрзалізниця".

У разі неприйняття органами місцевого самоврядування рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, АТ "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під`їзних колій (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт").

У разі якщо залізнична станція є і малодіяльною, і збитковою, товариство разом з органами місцевого самоврядування вирішує питання її експлуатації, а в разі неприйняття органами місцевого самоврядування рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими станціями, AT "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць / станцій.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що органи управління залізничним транспортом разом, зокрема, з відповідними органами місцевого самоврядування спільно вирішують питання експлуатації саме малодіяльних збиткових залізничних станцій.

Натомість, AT "Укрзалізниця" одноосібно, в безальтернативному порядку запровадило послугу, встановило вартість на неї, а також визначило підстави для її застосування.

Підписання додаткової угоди про надання послуги є умовою надання Товариством послуг перевезень вантажів з/на малодіяльні вантажні станції, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За умов наявності конкуренції на ринку, суб`єкти господарювання мали б змогу відмовитися від підписання додаткової угоди до договору, яка призводить до суттєвого збільшення їх витрат, та обрати іншого надавача послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

Обмеження діяльності малодіяльних залізничних станцій для виконання вантажних операцій та/або їх закриття, збільшення вартості відправки вантажів призводить до зростання вартості продукції. При цьому є продукція, яка може бути доставлена лише залізничним транспортом або така, реалізація якої є економічно і технологічно вигідною виключно за умови відвантаження залізницею.

З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.

Відповідач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №470-р від 06.08.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення №470-р від 06.08.2020 відмовлено повністю.

Отже, в силу приписів ст. 75 ГПК України, суд зазначає, що обставина протиправності поведінки відповідача, яка полягала у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України при визнанні малодіяльних вантажних станцій і запровадження спірної Послуги, є встановленою та повторному доведенню не підлягає.

Стосовно наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою суд зробив правильні висновки з огляду на наступне.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не будь-яких інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Наявними в матеріалах справи переліками філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ «Українська залізниця» підтверджується, що з рахунку ТОВ «Ем-Транс» зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень було проведено списання вартості послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів, проведення інших робіт, на малодіяльних станціях.

Як вірно було вставлено місцевого господарського суду, що ТОВ «Ем-Транс» склало та виставило ФГ «Колос» рахунки за надані послуги перевезення вантажу на загальну суму 1 353 913,74 грн за послуги перевезення. У свою чергу, ФГ «Колос» оплатило вищевказані рахунки у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №591 від 18.03.2019, №№592, 593 594, 595 від 19.06.2019, №606 від 27.03.2019. Учасниками правовідносин були також складені та підписані акти здачі прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000077 від 19.03.2019, №ОУ-0000078 від 19.03.2019, №ОУ - 0000079 від 19.03.2019, №ОУ-0000091 від 27.03.2019, згідно з якими ТОВ «Ем-Транс» надало, а СТОВ «Злагода» прийняло виконані послуги з перевезення залізничним транспортом загальною вартістю 1 353 913,74 грн з ПДВ

При цьому згідно з відповіддю АТ «Українська залізниця» №ЦЦО-13/1104 від 20.12.2019 на адвокатський запит представника ФГ «Колос» від 28.11.2019, до якої були долучені накопичувальні картки, вказаному товариству був нарахований додатковий збір за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, за вагонами у кількості 54 штук згідно з наведеним переліком (станція відправлення Закомельська) в загальному розмірі 239 213,52 грн без ПДВ (4 429,88 грн * 54 вагонів) або 287 056,22 грн з ПДВ за розрахунком суду.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що кошти за послугу «за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням» у сумі 287 056,22 грн було спершу стягнуто з ТОВ «Ем-Транс», як посередника, а потім стягнуто з ФГ «Колос» як споживача та замовника послуги перевезення, на користь ТОВ «Ем-Транс».

При цьому суд вказав, що для правильного вирішення даного спору важливою є та обставина, яка дозволяє суду встановити, чи поніс позивач витрати на оплату спірної послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, а не та обставина, яка вказує на особу власника вантажу, що був відправлений позивачем за наявними у справі залізничними накладними, як помилково вважає відповідач.

Відповідно до ст.ст. 224 та 225 ГК України понесені позивачем витрати, які полягали у безпідставному справленні з позивача 287 056,22 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням) є збитками (нанесена відповідачем шкода).

Таким чином, суд першої інстанції встановив наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача та дійшов правильного висновку, що позивачу Акціонерним товариством «Українська залізниця» завдано шкоду у розмірі 287 056,22 грн, яка відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме в сумі 574 112,44 грн.

Суд апеляційної погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий відповідачем висновок експертів у галузі права не є належним та допустимим доказом, оскільки виходить за межі, визначені ч. 1 ст. 108 ГПК кодексу України, не стосується питання застосування аналогії закону, аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Експерти у галузі права Берзін П.С. та Птащенко Д.С. не є спеціалістами у сфері господарського права чи процесу, а спеціалізуються у сфері кримінально - виконавчого права.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє як неспроможні твердження скаржника про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, що на думку позивача проявилось, зокрема, в діях суду щодо відхилення його клопотання про витребування доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Приписами ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

09.11.2022 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про витребування доказів, які можуть містити інформацію про відшкодування витрат позивачу третіми особами послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом.

Згідно зі ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки клопотання про витребування доказів подане відповідачем поза межами строку визначеного приписами ст. ст. 80, 81 ГПК України та оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість подання зазначеного клопотання у відповідний строк, місцевий господарський суд правомірно залишив вказане клопотання без задоволення.

Також відповідачем не обґрунтовано обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Щодо тверджень відповідача про те, що витрати на оплату відповідачеві спірної послуги були включені позивачем до загальної вартості реалізованого ним товару третім особам, тобто, збільшення вартості власних послуг та/або вартості продукції, яка ним реалізовувалась, що свідчить про відсутність завдання шкоди позивачу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Контракт № 19022019 між ФГ "Колос" та GLOBUS AGRO CORN LIMITED укладено 19.02.2019 на умовах поставки СРТ (перевезення оплачено до) - до дати, коли ФГ "Колос" стало відомо про введення послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Крім того, враховуючи дату такого контракту, умови контракту та ціна продукції була визначена між ФГ "Колос" та GLOBUS AGRO CORN LIMITED також до введення спірної послуги відповідача.

Як стверджує позивач, укладанню контракту передували переговори сторін, які були проведені восени 2018 року. GLOBUS AGRO CORN LIMITED за результатами переговорів направив позивачу листа від 07.11.2018 року, в якому він повідомив про готовність укладання контракту на поставку пшениці за ціною 3 000,00 грн за 1 тону на умовах СРТ.

Підтвердженням продажу пшениці за контрактом № 19022019 від 19.02.2019 на умовах СРТ також є митна декларація № UA504120/2019/103029 в графі 20 яких зазначено умови поставки, а в графі 44 (подані документи) під кодами 4103 та 4104 зазначені контракт №19022019 від 19.02.2019 та специфікація № 1 від 19.02.2019.

Відповідно до матеріалів справи, після укладання контракту ФГ "Колос" повідомило GLOBUS AGRO CORN LIMITED про підвищення вартості послуг AT "Українська залізниця" в зв`язку з введенням послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Водночас, листом від 04.03.2019 GLOBUS AGRO CORN LIMITED підтвердило готовність виконання укладеного контракту на умовах, які визначені контрактом та не погодило підвищення вартості продукції зазначивши в листі, що "умови поставки СРТ передбачають, що витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення зобов`язаний оплатити продавець. Збільшення вартості послуг перевізника не може бути підставою для зміни ціни продукції за укладеним контрактом і є виключно витратами ФГ "Колос" як продавця за контрактом.

При цьому, копія контракту №19022019 від 19.02.2019, специфікації № 1 від 19.02.2019 наявні в матеріалах справи, а отже, суд доходить висновку що відповідач, ознайомлений зі змістом вказаних документів та обізнаний про не справляння позивачем плати за спірну послугу з третіх осіб (не включення її вартості до вартості товару).

Більш того, поставка товару за контрактом №19022019 від 19.02.2019 здійснюється на умовах СРТ, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінований продавцем, у узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами). Продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними належними доказами посилання відповідача на обставини щодо отримання ФГ «Колос» компенсації вартості сплаченої послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за рахунок збільшення вартості продукції.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21, та, відповідно, апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/14539/21.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №910/14539/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -01.03.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська