Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/16721/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа№ 910/16721/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Михальської Ю.Б.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.03.2023 у справі №910/16721/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, повний текст якого складений 08.11.2022

у справі № 910/16721/21 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті»

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № ГКБ - 110121-12 від 11.01.2021

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги № ГКБ - 110121-12 від 11.01.2021 за умовами якого відповідачу 2 було відступлено право вимоги до позивача, яке виникло за договором підряду № АДО-КР-5 від 09.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено без отримання згоди позивача, що є порушенням п.16.3 договору підряду №АДО-КР-5 від 09.06.2017, у якому сторони дійшли згоди про те, що жодна зі сторін не має права передавати права та обов`язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони, та, відповідно, є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивачем не обґрунтовано яким чином спірний договір порушує права позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

- посилання позивача на те, що за умовами спірного договору було відступлено право вимоги до позивача, яке виникло за договором підряду № АДО-КР-5 від09.06.2017 не відповідають дійсності, так як за спірним договором до позивача було передані права вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, тобто право, яке виникає безпосередньо зі ст. 625 ЦК України;

- позивачем при зверненні до суду порушено вимоги ст. 160 ГПК України, так як не було вказано відомості про наявність оригіналу договору підряду №АДО-КР-5 від 09.06.2017;

- надані позивачем копії документів засвідчені не належним чином.

У відзиві на позов відповідач 2 зазначив про те, що розмір його попередніх витрат на правову допомогу становить 80 000,00 грн., а остаточний розрахунок та докази їх понесення будуть надані суду в строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 позов задоволений повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № ГКБ - 110121-12 від 11.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Беті».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України недійсним, оскільки він суперечить вимогам ст. 516 ЦК України;

- за умовами п.16.3 договору підряду №АДО-КР-5 від 09.06.2017 жодна із сторін не має права передавати права та обов`язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони;

- з огляду на те, що судом встановлено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору про відступлення права вимоги, враховуючи те, що спірний договір укладений з порушенням умов договору підряду №АДО-КР-5 (пункти 16.3), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України, наявні визначені законом підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ГКБ-110619-50 від 11.06.2019.

Суд першої інстанції зауважив відповідачу 2 на тому, що його посилання на можливість сторони договору передавати без згоди іншої сторони право вимоги, оскільки заборона стосується лише одночасній сукупності «прав та обов`язків», а за спірним договором жодні права та обов`язки, що випливають з договору підряду №АДО-КР-5 не були передані, ґрунтується не на дійсних обставинах справи та в цілому спростовується правовою природою виникнення, припинення та зміни зобов`язань і заміни сторони у зобов`язанні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Беті» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 та постановити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Крім того, у апеляційній скарзі скаржником заявлене клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги на вищевказане рішення суду першої інстанції.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляд справи в суді першої інстанції.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що його розмір його попередніх витрат на правову допомогу становить 120 000,00 грн., а остаточний розрахунок та докази їх понесення будуть надані суду в строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022, справу №910/16721/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16721/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/16721/21.

19.12.2022 від представника позивача надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

26.12.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

В період з 26.12.2022 по 08.01.2023 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/91/23 від 10.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16721/21.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/16721/21, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Беті» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 3 405,00 грн.

23.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору у зазначеному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 та поновлено апелянту процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2023 на 13:45 год.

27.02.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» надійшла заява, в якій він просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Вказане клопотання задоволено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023

01.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому позивач, з посиланням на те, що єдиний представник позивача - адвокат Судейкін Віталій Костянтинович не може прибути в судове засідання з огляду на перебування у відпустці та неможливість заміни його іншим представником, просить відкласти розгляд справи.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 01.03.2023 у цій справі уповноваженого представника позивача та зауважує позивачу на тому, що за змістом положень ГПК України повноважним представником юридичної особи є її керівник доказів неможливості прийняти участь якого в судовому засіданні не надано.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 01.03.2023 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача не був позбавлений можливості викласти письмово, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

При цьому колегія суддів зауважує і на тому, що зі змісту поданого клопотання та доданої до нього копії наказу № 15-Б3 від 13.02.2023 вбачається, що позивач не має можливості замінити свого представника, якому надано відпустку строком на 90 днів, проте відкладення розгляду справи на вказаний строк призведе до порушення судом, встановлених ГПК України, строків розгляду апеляційної скарги

Станом на 01.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач 1 представників в судове засідання не направили, відповідач 1 про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи відповідач 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

09.06.2017 Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Беті» (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн») (підрядник) уклали договір підряду №АДО-КР-5 (далі Договір підряду), за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов`язання власними і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріальних ресурсів, на власний ризик виконати і здати в обумовлений цим договором строк роботи за предметом закупівлі: «Капітальний ремонт мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро у м. Києві» відповідно до ДСТУ БД.1.1-1:2013 (ДК 021:2015-45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт) відповідно до вимог замовника, які містяться в проектній документації, a замовник зобов`язується прийняти роботи та оплати їх вартість.

В п. 16.3 Договору підряду сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати права та обов`язки за цим Договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони.

Згідно з п. 16.2 Договору всі повідомлення, сповіщення і будь-яка переписка, що стосується Договору, мають бути направлені відповідними Сторонами за адресами, зазначеними в Договорі, і будуть вважатися як такі, що були направлені належним чином, якщо вони зроблені в письмовій формі при доставці під розписку посильним чи уповноваженим представником Сторони, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштою.

Посилання відповідача 2 на відсутність у матеріалах справи оригіналу Договору підряду колегією суддів до уваги не приймаються, так, як вірно встановлено судом першої інстанції, зміст Договору підряду, зокрема і його пунктів 16.2, 16.3, встановлений судами при розгляді справи 910/19358/20 за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» про визнання недійним договору відступлення права вимоги №ГКБ-110619-50 від 11.06.2019, судові рішення у якій (рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021, постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та постанова Верховного Суду від 21.10.2021) набрали законної сили у встановленому законодавством порядку та є преюдиційними щодо розгляду даної справи.

Також суд першої інстанції цілком вірно зауважив на тому, що доказів підроблення засвідчення наявного у справі копії Договору підряду матеріали справи не містять, а відповідачами не надано та на тому, що на підтвердження невідповідності наявного у справі договору відповідачами не надано іншої, відмінної від наявної у матеріалах справи, копії.

З огляду на неналежне виконання замовником своїх зобов`язань за Договором підряду в частині оплати виконаних підрядником робіт, замовник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою у якій просив стягнути з замовника 228 181,12 грн., з яких: 3 024 234,71 грн. за Договором підряду, 454 215,09 грн. пені, 76 061,56 грн. 3% річних, 224 398,16 грн. інфляційних втрат (нарахованих на суму основного боргу); 408 456,21 грн. гарантійного внеску за договором забезпечення №АДО-ЗБ-5, 30 307,44 грн. інфляційних втрат, 10 507,95 грн. 3% річних (нарахованих на суму гарантійного внеску) , 30 000,00 грн. за надання правової допомоги та 66 249,34 грн. судового збору за подання позовної заяви (справа № 910/9241/18).

З результатами розгляду вказаної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2018, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №910/9241/18 (вказана постанова залишена без змін постановою Верховного суду від 22.05.2019) позов задоволено частково, до стягнення з замовника на користь підрядника присуджено 3 024 234,71 грн. боргу за Договором підряду, 454 215,09 грн. пені, 76 061,56 грн. 3% річних, 224 398,16 грн. інфляційних втрат, 408 456,21 грн. гарантійного внеску за договором забезпечення №АДО-ЗБ-5, 65 609,86 грн. судового збору за подання позовної заяви, в іншій частині позову відмовлено.

11.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Беті»), як первісний кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Беті», як новий кредитор, уклали договір про відступлення права вимоги № ГКБ - 110121-12 (далі Договір) в п. 1.1 якого погодили, що первісний кредитор передає всі належні йому в повному обсязі права вимоги щодо стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (боржника) грошових кошів на підставі грошового зобов`язання за затримку боржником виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №910/9241/18 за період з 16.08.2018 по 04.06.2019 в розмірі 309 371,69 грн. (242 353,52 грн. - інфляційні збитки, 67 018,17 грн. - 3 % річних), а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги від Боржника.

Підпунктом 2.2.1 Договору визначено обов`язок первісного кредитора сповістити боржника про укладення цього договору. Дане зобов`язання вважається виконаним з моменту здачі до установи поштового зв`язку відповідного повідомлення нового кредитора, адресованого боржнику.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить визнати Договір недійсним та зазначає про те, що за умовами Договору відповідачу 2 було відступлено право вимоги до позивача, яке виникло за договором підряду № АДО-КР-5 від 09.06.2017, водночас останній договір встановлював, що передача права вимоги за ним можлива лише з отриманням отримання письмової згоди іншої сторони, проте відповідної письмової згоди позивача, як сторони договору підряду № АДО-КР-5 від 09.06.2017, на укладення спірного Договору отримано не було.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинне законодавство встановлює, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі, а відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, відповідно, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України як такого, що суперечить ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Вказану правову позицію висловив Верховний суд України в постановах від 15.04.2015 у справі за позовом ТОВ «Спецстройенерго» до ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Альфа Солар» про визнання недійсним договору та від 05.06.2007 у справі за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «Атомремонт» та ЗАТ «Торговий дім «Союз» про визнання недійсним договору.

Згодом вказана правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 по справі № 904/11838/16, від 18.06.2019 по справі № 915/1622/16, від 25.04.2019 по справі № 912/1135/18, від 17.10.2019 по справі № 922/460/19, від 17.10.2019 по справі № 922/460/19, від 12.12.2019 по справі № 924/51/19, від 13.08.2020 по справі № 910/16919/19.

Зі змісту Договору слідує, що за ним передаються право вимоги щодо стягнення з позивача грошових кошів на підставі грошового зобов`язання за затримку боржником виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №910/9241/18 за період з 16.08.2018 по 04.06.2019 в розмірі 309 371,69 грн.

Водночас предметом спору у справі №910/9241/18 є стягнення боргу за Договором підряду.

Колегія суддів зазначає про те, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін.

Вказане свідчить про те, що за Договором було відступлено заборгованість, яка виникла на підставі саме Договору підряду.

Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на можливість сторони Договору підряду передавати без згоди іншої сторони право вимоги, оскільки заборона стосується лише сукупності «прав та обов`язків», а за спірним Договором жодні права та обов`язки, що випливають з Договору підряду не були передані, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані посилання ґрунтується не на дійсних обставинах справи та в цілому спростовується правовою природою виникнення, припинення та зміни зобов`язань і заміни сторони у зобов`язанні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання Договору недійним та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/16721/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16721/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Ю.Б. Михальська

Є.Ю. Шаптала