Рішення

від 14.02.2023 по справі 920/278/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023Справа № 920/278/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю. Є., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"

до 1) Приватного підприємства "Агророзсоші;

2) Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Коваленко А. С.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Сумської області з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Суми-Агро", позивач) до Приватного підприємства "Агророзсоші" (далі - ПП "Агророзсоші", відповідач-1) та Великописарівського районного управління юстиції Сумської області (далі - Великописарівське РУЮ, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у користуванні ТОВ Компанії "Суми-Агро" перебуває земельна ділянка площею 2,138 га ріллі з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, за договором оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008. Указаний договір був укладений з орендодавцем (фізичною особою) ОСОБА_1 та зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель був зроблений запис за № 040862809155. У подальшому позивачу стало відомо, що 29.11.2015 право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстроване Великописарівським РУЮ за відповідачем-1 - ПП "Агророзсоші" на підставі договору оренди землі від 28.09.2015, укладеним зі спадкоємцем ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Проте, позивач вказує, що право оренди за ТОВ Компанія "Суми-Агро" земельної ділянки не припинилось та договір від 04.03.2008 є дійсним, а отже, рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки за іншою особою - ПП "Агророзсоші" є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

У позові ТОВ "Компанія "Суми-Агро" просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення (індексний номер 12282417 від 29.11.2015), прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:009:0051 площею 2,1381 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного ПП "Агророзсоші" та ОСОБА_2 ;

- припинити право оренди земельної ділянки за ПП "Агророзсоші" з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051 площею 2,1381га, розташованої на території Добрянської сільської ради селищної ради Великописарівського району Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.05.2022 за вказаним позовом було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 25.07.2022 Господарський суд Сумської області за клопотанням позивача замінив відповідача-2 - Великописарівське районне управління юстиції Сумської області, якого було ліквідовано, на його правонаступника - Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач-2) та у зв`язку з цим вирішив передати матеріали справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

13.09.2022 Господарський суд м. Києва відповідною ухвалою прийняв справу до свого провадження, призначив підготовче засіданні та надав учасникам спору можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач-1 (ПП "Агророзсоші") у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив про неукладеність договору оренди від 04.03.2008 між ТОВ "Компанія "Суми-Агро" та ОСОБА_1 , оскільки сторонами цього договору не був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки і фактичної передачі її позивачу не відбулось, також вказав про відсутність належних доказів сплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою та відсутність порушеного права позивача. Крім того відповідач-1 заявив клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених вимог та просив відмовити у позові.

Відповідач-2 (Мін`юст) надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що він не є учасником спірних відносин, позивач не навів жодних доводів щодо порушення його прав відповідачем-2. Також вказав, що Мін`юст наділений лише організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав, відтак, у позові до відповідача-2 слід відмовити за неналежністю пред`явлених вимог.

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 14.02.2023, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача-1 подав заяву про розгляд справи без його участі, у цій же заяві наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Представник Мін`юсту в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав неналежності відповідача-2, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що 04.03.2008 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Компанія "Суми-Агро" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за умовами якого орендодавець надає відповідно до державного акту серія ІІІ-СМ № 029566, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради (п. 1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,138 га, у тому числі 2,138 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 645,30 грн (п. 2, 3 договору).

Згідно з п. 7, 9 договору орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі 2 % від грошової оцінки, яка вноситься до 01.01 наступного року.

Відповідно до п. 18 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлювати його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

Указаний договір 03.11.2008 був зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за № 040862809155.

Також судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право спадщини за заповітом від 09.09.2015, зареєстрованим приватним нотаріусом Великописарівського районного нотаріального округу Сумської області Васильченко Н. В., у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051 було набуте фізичною особою ОСОБА_2 , яка у свою чергу, 28.09.2015 уклала договір оренди земельної ділянки із ПП "Агророзсоші" зі строком його дії на 15 років.

29.11.2015 рішенням Реєстраційної служби Великописарівського РУЮ право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстроване за ПП "Агророзсоші", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений спірний запис - № 12282417.

Крім того з інформації Державного земельного кадастру про право власності, наданого 18.08.2019 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, вбачається, що 29.11.2015 земельна ділянка з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051 була передана в оренду ПП "Агророзсоші" на підставі договору оренди, укладеного з власником землі ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав зроблено запис № 11107672.

Також судом встановлено, що 11.02.2016 Реєстраційна служба Великописарівського районного управління юстиції Сумської області була ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 99 від 11.02.2016 "Про реформування територіальних органів Мінюсту та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" та наказу Мін`юсту № 572/5 від 01.03.2016 "Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції".

У зв`язку з цим, за захистом свого порушеного права, ТОВ "Компанія "Суми-Агро" звернулось до Мін`юсту (відповідача-2) зі скаргою на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, проте, відповідач-2 відмовив позивачу у задоволенні скарги, посилаючись на недотримання вимог, передбачених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" для оформлення скарги, про що видав відповідний наказ № 4347/7 від 27.12.2019.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Компанія "Суми-Агро" вказує, що рішенням державного реєстратора Великописарівського районного управління юстиції Сумської області № 12282417 від 29.11.2015 порушено його право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051, оскільки державний реєстратор незаконно провів повторну реєстрацію оренди вказаної земельної ділянки за іншим орендарем (ПП "Агророзсоші"), не перевіривши наявність права оренди за ТОВ "Компанія "Суми-Агро".

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому в статті 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спеціальним Законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України "Про оренду землі". Відповідно до ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 6 вказаного Закону України).

За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають: право власності на нерухоме майно, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У силу вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Також судом встановлено, що на момент вчинення спірних реєстраційних дій був чинним Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Кабінетом Міністрів України постановою від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).

Відповідно до п. 15 цього Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а тако; відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення спірних реєстраційних дій) передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 95 Порядку № 868 встановлено, що державний реєстратор встановлює, в тому числі, наявність (відсутність) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав.

У п. 94 Порядку № 868 передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав. Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Судом вже встановлено, що 04.03.2008 між ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки (земельного паю) загальною площею 2,1381 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради, строком на 25 років.

За змістом положень Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (далі - Порядок), чинного на момент реєстрації договору оренди землі від 04.03.2008, укладеного позивачем із ОСОБА_1 , державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто факт виникнення прав на земельну ділянку до введення в дію 01.01.2013 Законів "Про Державний земельний кадастр" та "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підтверджується виключно внесенням відповідного запису до Книги реєстрації.

Як вже встановлено судом, договір оренди земельної ділянки (земельного паю), укладений між позивачем та ОСОБА_1 від 04.03.2008, був зареєстрований 03.11.2008 у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за № 040862809155, що відповідало вимогам, які діяли на час його укладення щодо реєстрації такого права.

Факт внесення реєстратором до бази даних Автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомостей про зареєстровані права щодо земельної ділянки підтверджується відповідним записом разом з підписом посадової особи (реєстратор Грабар В.М.), яка провела державну реєстрацію, у договорі оренди землі від 04.03.2008, а також відомостями з Державного земельного кадастру про право власності, наданого 18.08.2019 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Указані обставини спростовують доводи відповідача-1 про неукладеність вищевказаного договору від 04.03.2008 (у зв`язку з відсутністю акту приймання-передачі земельної ділянки) та відсутність права користування нею ТОВ Компанія "Суми-Агро".

Проте, незважаючи на укладення цього договору, що не припинив свою дію станом на 2015 рік, 29.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області зареєстровано за № 12282417 право оренди за ПП «Агророзсоші» на земельну ділянку із кадастровим номером 5921281700:12:009:0051, розташованої в Добрянській сільській раді Великописарівського району Сумської області та належної на праві власності ОСОБА_2 .

Разом з тим суд зазначає, що із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяження. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасно існування подвійної державної реєстрації права державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби надання додаткових документів тощо.

Зокрема, державний реєстратор прав на нерухоме майно мав перевірити наявність чи/або відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку у Книгах реєстрації шляхом звернення з відповідним запитом до уповноваженого органу, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був створений лише з 01.01.2013.

Однак, у порушення наведених вище правових норм, які були чинними на момент вчинення спірної реєстраційної дії, державний реєстратор не перевірив наявність права оренди зазначеної земельної ділянки у іншої особи, у даному випадку позивача, внаслідок чого неправомірно здійснив реєстрацію права оренди за відповідачем-1.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення: індексний номер 12282417 від 29.11.2015, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:009:0051, площею 2, 1381 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між Приватним підприємством «Агророзсоші» та ОСОБА_2 .

Також суд вважає правомірною позовну вимогу про припинення за ПП "Агророзсоші" права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5921281700:12:009:0051, оскільки вона є похідною від позовної вимоги ТОВ "Компанія "Суми-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора № 12282417 від 29.11.2015.

Водночас, незважаючи на висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" з визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки за відповідачем-1, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Суми-Агро" у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків якого заявлено відповідачем-1.

Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом вже встановлено, що спірні реєстраційні дії були вчинені Реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області 29.11.2015, а отже, строк позовної давності за заявленими вимогами сплив 29.11.2018.

Позивач, заперечуючи свою обізнаність про порушення його права, вказав, що про укладення договору оренди земельної ділянки від 28.09.2015 між ОСОБА_2 та відповідачем-1, а також його реєстрацію, він дізнався лише у червні 2019 року з наданого Відділом у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області листа за вих. № 560/113-19 від 27.06.2019.

Проте, виходячи з доводів позивача, який вважає себе належним орендарем земельної ділянки, суд доходить висновку, що ТОВ "Компанія "Суми-Агро", як добросовісна сторона договору, яка сплачує орендну плату орендодавцю (спочатку - ОСОБА_1 , а потім - ОСОБА_2 ), мала не тільки об`єктивну можливість, а й обов`язок дізнатись про заміну сторони орендодавця, а значить - і про укладення/реєстрацію договору оренди від 28.09.2015 за участю відповідача-1, починаючи з кінця 2015 року, але до суду з даним позовом звернулася лише в травні 2022 року.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 по справі № 914/240/18, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів того, що з кінця 2015 року він не міг дізнатись про порушення його прав спірними реєстраційними діями, враховуючи при цьому принципи публічності, відкритості та доступності відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проголошені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин доводи позивача про те, що він лише у червні 2019 року дізнався про вчинення 29.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області реєстрації права оренди на земельну ділянку за ПП «Агророзсоші», яка належить на праві власності ОСОБА_2 , суд вважає необґрунтованими.

Отже, виходячи з викладеного, у позові ТОВ "Компанія "Суми-Агро" слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Також слід зазначити про безпідставність заявлених позивачем вимог до відповідача - 2 (Мін`юсту), обґрунтованих ліквідацією Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції, засновником якого є Мін`юст.

Згідно з пп. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким внесено зміни до Закону, органи державної реєстрації прав, утворені Мн`юстом в установленому порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад (міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення), Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових рав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016.

Отже, після 30.04.2016 Мн`юст не є суб`єктом державної реєстрації і не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій, зокрема, на підставі рішення суду.

Відтак, Мін`юст наділений організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не є належним відповідачем у цій справі.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ "Компанія "Суми-Агро" у повному обсязі.

Окрім всього суд вважає за необхідне зазначити, що суть даного спору, хоч і витікає зі спірних правовідносин з оренди землі, що склались за участю фізичних осіб (між якими виникло право спадщини на земельну ділянку), не свідчить про наявність спору, що має розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки і суб`єктний склад (учасники справи є юридичними особами та сторонами господарських відносин, а Мін`юст - у статусі державного органу у сфері реєстрації речових прав), і предмет спірних правовідносин (оспорення суб`єктом господарювання права на користування землею), і обґрунтування позовних вимог (порушення речового права ТОВ "Компанія "Суми-Агро" за договором оренди діями інших юридичних осіб) вказують, що в даному спорі виникли саме господарські відносини між сторонами, компетенцію на розгляд яких має господарський суд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" до Приватного підприємства "Агророзсоші" та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 14 лютого 2023 року.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.