Постанова

від 29.06.2023 по справі 920/278/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа№ 920/278/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Агророзсоші" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.02.2023 (повний текст складено 28.02.2023)

у справі №920/278/22 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"

до 1) Приватного підприємства "Агророзсоші"

2) Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Сумської області з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Суми-Агро", позивач) до Приватного підприємства "Агророзсоші" (далі - ПП "Агророзсоші", відповідач-1) та Великописарівського районного управління юстиції Сумської області (далі - Великописарівське РУЮ, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у користуванні ТОВ Компанії "Суми-Агро" перебуває земельна ділянка площею 2,138 га ріллі з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, за договором оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008. Указаний договір був укладений з орендодавцем (фізичною особою) Псурцевою Н.Т. та зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель був зроблений запис за № 040862809155. У подальшому позивачу стало відомо, що 29.11.2015 право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстроване Великописарівським РУЮ за відповідачем-1 - ПП "Агророзсоші" на підставі договору оренди землі від 28.09.2015, укладеним зі спадкоємцем ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .. Проте, позивач вказує, що право оренди за ТОВ Компанія "Суми-Агро" земельної ділянки не припинилось та договір від 04.03.2008 є дійсним, а отже, рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки за іншою особою - ПП "Агророзсоші" є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №920/278/22 у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте встановив, що строк позовної давності закінчився 29.11.2018, а відповідач з даним позовом до суду звернувся в травні 2022.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Агророзсоші" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 231 ГПК України та відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у тексті апеляційної скарги у разі, якщо суд прийде до висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідач-1 обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник із приводу порушення прав позивача, як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи-власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договором оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач. У разі, якщо суд прийде до висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, то просив суд врахувати невідповідність позовних вимог встановленим законом способам захисту права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 апеляційну скаргу у справі № 920/278/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Також не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Позивач в апеляційній скарзі погоджується з висновками місцевого суду про обгрунтованість позовних вимог, проте на думку апелянта суд неправомірно відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушене право з офіційного листа Відділу Головного управлінння Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області № 560/113-19 від 27.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги для спільного розгляду на 23.05.2023.

18.05.2023 на адресу суду від представника відповідача-1надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

23.05.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 призначено розгляд справи на 29.06.2023.

19.06.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника, відповідно до якої позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.

В судове засідання 29.06.2023 з`явилися представники відповідачів, представник позивача не з`явився. Представник відповідача -1 підтримав власну апеляційну скаргу та просив скасувати оскаржуване рішення і закрити провадження у справі. Представник відповідача-2 підтримав позицію відповідача-1.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений шляхом направлення процесуальних документів на електронну пошту.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. При цьому слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023, якою повідомлено про призначення справи до судового розгляду в судовому засіданні 29.06.2023, була надіслана на електронну адресу позивача 08.06.2023. Надсилання судом апеляційної інстанції копій даних ухвал в Електронний кабінет та на електронну адресу відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, і зазначені судові рішення вважаються врученими сторонам.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги заява позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Водночас, юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Звернувшись до суду з позовом у даній справі, позивач наголосив на тому, що 04.03.2008 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,138 га строком на 25 років. Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5921281700:12:009:0051.

Також судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право спадщини за заповітом від 09.09.2015, зареєстрованим приватним нотаріусом Великописарівського районного нотаріального округу Сумської області Васильченко Н. В., у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921281700:12:009:0051 було набуте фізичною особою ОСОБА_2 , яка у свою чергу, 28.09.2015 уклала договір оренди земельної ділянки із ПП "Агророзсоші" зі строком його дії на 15 років.

Отже, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзсоші" стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа - ОСОБА_2 .

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

У межах даної справи спір виник із приводу порушення права позивача, як орендаря, внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем, і пов`язаний із діями фізичної особи - власника земельної ділянки.

Відтак, такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо непідвідомчості даної справи господарським судам узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19.

Враховуючи вищевикладене, зміст та суб`єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим позивач має звернутися із відповідним позовом до місцевого суду.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, тому апеляційна скарга відповідача-1 задовольняється частково, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У порядку ч. 2 ст. 231 ГПК України суд роз`яснює позивачу про віднесення данного спору до юрисдикції загальних судів та наявність права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до Північного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Щодо понесених сторонами судових витрат по сплаті судового збору, то відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 278, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" залишити без задовольнити.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агророзсоші" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №920/278/22 скасувати.

Закрити провадження у справі.

Матеріали справи №920/278/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2023 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні з 10.07.2023 по 14.07.2023 та перебування суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. у відпустці з 17.07.2023 по 30.07.2023).

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир