Рішення

від 01.03.2023 по справі 922/2662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2662/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Авто" до Фізична особа-підприємець Косолапов Андрій Єгорович про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Авто" (позивач) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича (відповідач) заборгованості за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422 в сумі 36 797,12 грн, 3% річних в сумі 362,93 грн, інфляційних в сумі 2 331,32 грн та пені в сумі 4 416,00 грн.

Судові витрати в сумі 2 481,00 грн. сплаченого судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу просить також стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 28.12.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/2662/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - Харківська область, Балаклійський район, с. Вербівка, вул. Свободи, 77, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, судом робилося повідомлення на сайті "Судова влада" про розгляд справи.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.07.2022 року між сторонами було укладено договір перевезення вантажів № CK-220422, згідно з яким, перевізник (позивач) за плату бере на себе зобов`язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні (п. 1.1 Договору).

Вiдповiдно до п. 1.2 договору в окремих заявках на перевезення вантажу сторони визначають: вид та найменування вантажу, плату за перевезення, дата та мiсце завантаження/розвантаження, строк (термiн) виконання перевезення, інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень.

Експедитор передає перевізнику будь-яким способом, передбаченим договором заявку не перевезення вантажу по формi вiдповiдно до додатку 1 до договору (далі по тексту заявка). Будь-яка інша форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договiр та iнш.) навіть без посилання на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотне цьому не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами (п. 2.1. Договору).

Підпунктами 3.1.1. та 3.1.5. пункту 3.1. договору сторони погодили, що експедитор за цим договором приймає на себе зобов`язання формувати заявки на перевезення в порядку та способом, передбаченим договором; сплачувати перевізнику з отриманих від замовника перевезення грошових коштів плату за перевезення.

Підпунктами 3.2.1., 3.2.4., 3.2.5 договору сторони погодили, що перевізник за цим договором приймає на себе зобов`язання приймати до виконання заявки експедитора згiдно з цим договором; перевозити вантаж у відповідності до умов договору Ta інформувати експедитора про фактичне місцезнаходження автотранспортних засобів, фактичну дату та час відправлення автотранспортних засобів з пункту відправлення і прибуття в пункт призначення; негайно інформувати експедитора про усі зміни, та діяти відповідно до інструкцій і розпоряджень експедитора; перевізник зобов`язаний дотримуватися термінів доставки, зазначених в заявці.

З матеріалів справи вбачається, що така заявка погоджена сторонами, в якій зазначено маршрут, дату завантаження (21.07.2022 року), вантаж (устаткування), оплату в сумі 4800 Євро та інше.

Виконання договору позивачем підтверджується накладною CMR, вiдповiдно до якої перевізником є позивач (найменування LLC "Optimus Auto" вiдповiдає Статуту позивача), марка автомобіля ДАФ, д.н.з НОМЕР_1 /в, п/п д.н.нз НОМЕР_2 , а також дата завантаження (21.07.2022 року) відповідає заявці до договору від 20.07.2022 року.

Позивач склав акт надання послуг за № 102 від 28.07.2022 року та рахунок № 95 вiд 28.07.2022 року на суму 178197,12 грн.: 4800 Евро х 37.1244 грн (курс валют на 28.07.2022 року).

Вiдповiдно до п. 4.1 Договору, оплата послуг здійснюється протягом 5-ти днів на підставі отриманих документів.

02.08.2022 року (на 5-й день після направлення рахунку) відповідач частково оплатив послуги позивача в сумі 141400,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

25.08.2022 року позивач направив відповідачу листа (претензію) за № 2508/01, згідно з яким просив сплатити залишок боргу в сумі 36797,12 грн., а також 3% річних та інфляційні втрати.

26.09.2022 року позивач направив відповідачу вимогу про надання оригіналів документів, які були направлені відповідачу раніше, а саме: акт виконання робіт та рахунок-фактуру, на підставі яких відповідач частково сплатив грошові кошти.

ЯК зазначає позивач та, що не спростовано відповідачем, відповіді на вказані листи вiдповiдач не надавав, грошові кошти не сплатив.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений

законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовiдправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевiзного документа (транспортноi накладної, коносамента тощо) вiдповiдно до Вимог законодавства. Перевізники зобов`язанi забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги встановлені ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України.

Відповідно до ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, експедитор набуває прав та обов`язків у відповідності до укладеного в письмовій формі договору транспортного експедирування. Даним договором своєю чергою визначається обсяг послуг експедитора з виконання доручення щодо перевезення вантажу (визначення виду транспорту, маршруту перевезення тощо), а також право на укладення від свого імені або від імені клієнта договори, пов`язані з виконанням перевезення.

3 аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що підтвердженням укладення та виконання сторонами договору перевезення є товарно-транспортна накладна, а в даному випадку міжнародна автомобільна накладна CMR, яка первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору прийняття вантажу перевізником.

У ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція), встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Через вимоги ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом Укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.З Закону).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

П. 5.11 Договору, сторони встановили відповідальність за прострочення оплати в розмірі 0,1 % від суми заборгованості.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд, перевіривши арифметичні розрахунки позивача за допомогою програми Калькулятор Ліга, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем в сумі 2 481,00 грн та витрати позивача по сплаті за правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Косолапова Андрія Єгоровича (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Авто" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 12, оф. 217, код ЄДРПОУ 38673249) :

- заборгованість за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422 в сумі 36 797,12 грн,

- 3% річних в сумі 362,93 грн,

- інфляційні в сумі 2 331,32 грн,

- пеню в сумі 4 416,00 грн,

- 2 481,00 грн судового збору,

- 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "01" березня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров