Постанова

від 06.11.2023 по справі 922/2662/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2662/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича вх. № 1676 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023, ухвалене суддею Прохоровим С.А. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 01.03.2023) у справі №922/2662/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Авто", м. Кам`янське Дніпропетровської області,

до Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича, с.Вербівка Ізюмського району Харківської області,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/2662/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Косолапова Андрія Єгоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Авто": заборгованість за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422 в сумі 36797,12 грн, 3% річних в сумі 362,93 грн, інфляційні в сумі 2331,32 грн, пеню в сумі 4416,00 грн, 2481,00 грн судового збору, 2000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що позивач виконав свої зобов`язання за договором перевезення, на загальну суму 178197,12 грн; відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами договору перевезення, оплата послуг здійснюється протягом п`яти днів на підставі отриманих документів; на п`ятий день після направлення рахунку відповідач частково оплатив послуги позивача в сумі 141400,00 грн, отже, залишок боргу в сумі 36797,12 грн підлягає стягненню з відповідача. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення нарахувань на вказану суму пені згідно з п. 5.11 Договору (яким передбачено відповідальність за прострочення оплати в розмірі 0,1 % від суми заборгованості), інфляційних втрат та відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України, у заявленому позивачем розмірі, вказавши, що перевіркою розрахунків позивача за допомогою програми Калькулятор Ліга встановлено їх правильність. Окрім того, із посиланням на ч. 1 ст. 123 ГПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, господарський суд зазначив, що судовий збір, сплачений позивачем в сумі 2481,00 грн та витрати позивача по сплаті за правничу допомогу в сумі 2000,00 грн покладаються судом на відповідача.

Відповідач подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/2662/22 повністю або частково і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Оптімус Авто" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник наводить наступні доводи: відповідно до п. 4.2. Договору плата за перевезення, можливі штрафні санкції, неустойки, виставлені Перевізником, сплачуються Експедитором після надходження на розрахунковий рахунок Експедитора грошових коштів на такі виплати від Замовника перевезення, крім того, даним пунктом Договору передбачено, що за окремою угодою сторін або за власним рішенням Експедитор оплачує послуги Перевізника з власних коштів; у разі ненадходження Експедитору грошових коштів від Замовника перевезення, Перевізник вправі вимагати оплати послуг з перевезення, можливих штрафних санкцій безпосередньо з Замовника перевезення. Тобто, виходячи з умов зазначеного договору, відповідач вважає, що оплата за надані позивачем послуги має відбуватися з грошових коштів Замовника перевезення, а обов`язок відповідача перерахувати грошові кошти в якості оплати прямо пов`язаний з обов`язком Замовника перевезення; у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 по справі № 754/4475/19 зазначено, що відкладальна обставина - це така обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, тобто сторони на момент укладення правочину, щодо якого правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини, усвідомлюють можливість ненастання такої обставини. Відповідач вказує, що Замовником перевезення за укладеним договором між позивачем та відповідачем є ФОП Андруневчин С.В.; з банківської виписки з рахунку відповідача вбачається, що на його рахунок надходили грошові кошти від Замовника перевезення, з яких відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг 02.08.2022 у сумі 141400,00 грн, станом на дату винесення Господарським судом Харківської області рішення по даній справі грошові кошти від Замовника перевезення більше не надходили, отже, за твердженням відповідача, строк оплати за надані послуги перевезення вантажу в сумі 36797,12 грн відповідно до Договору № СК-220422 від 20.07.2022 є таким, що не настав. Також апелянт зазначає, що Господарським судом Харківської області не досліджено питання, чи виконав позивач умови Договору щодо надання відповідачу документів, які є підставою для оплати за надані послуги (п. 4.1. Договору), адже ані у позовній заяві, ані в матеріалах справи, ані в рішенні суду не зазначено, що позивач виконав цей обов`язок належним чином.

До апеляційної скарги додано копію виписки з банківського рахунку відповідача за період з 01.02.2022 по 17.07.2023.

Заявник також звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, в якому посилався на те, що йому не було відомо про розгляд господарським судом даної справи у зв`язку з перебуванням ФОП Косолапова А.Є. за кордоном та об`єктивною неможливістю отримувати кореспонденцію від суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 було витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2662/22, відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги ФОП Косолапова Андрія Єгоровича до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи.

23.08.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху в порядку ч.3, 4 ст.260 ГПК України, у вказаній ухвалі суд зазначив, що заявник має надати належне обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 06.09.2023 поновлено відповідачеві пропущений строк подання скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича на рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/2662/22, попереджено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань до 02.10.2023.

02.10.2023, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що із поданої відповідачем виписки з рахунку, вбачається, що в період з 20.07.2022 (день укладення договору між сторонами) до 02.08.2022 (день часткової оплати на суму 141400,00 грн), відповідач не отримував грошові кошти в сумі 141400,00 грн від Замовника чи інших осіб, однак сплатив їх на користь позивача від свого імені, окрім того, Замовник не є стороною за договором перевезення та не брав на себе будь-яких зобов`язань перед позивачем.

09.10.2023 відповідач надав заперечення на відзив, у яких зазначає, що згідно з випискою з рахунку, 29.07.2022 Замовник перевезення ФОП Андруневчин С.В., здійснила перерахування грошових коштів, які 02.08.2022 були перераховані позивачу, але якщо припустити, що відповідач з власних коштів здійснив перерахування грошових коштів як оплату наданих послуг перевезення, то такий спосіб оплати не суперечить умовам Договору, зокрема п. 4.2. Договору, де вказано, що за окремою угодою Сторін або за власним рішенням Експедитор оплачує послуги Перевізника з власних коштів. Тому у разі, якщо б Відповідач сплачував послуги за перевезення із власних коштів, то це б не протирічило умовам Договору та не змінювало б установлений Договором порядок та умови оплати. Відповідач зазначає, що аналіз положень п. 4.2. Договору вказує на те, що позивач, підписуючи Договір з такою умовою оплати, розумів її суть зобов`язання з відкладальною умовою та наслідки, оскільки Договором, як одним із засобів контролю за цією відкладальною обставиною, передбачено, що Експедитор на вимогу Перевізника зобов`язаний повідомляти про затримку в оплаті в разі ненадходження грошових коштів від Замовника перевезення, і в разі запиту, підтверджувати банківською випискою таке ненадходження; в разі ненадходження Експедитору грошових коштів від Замовника перевезення, Перевізник вправі вимагати оплати послуг з перевезення безпосередньо від Замовника перевезення. Із посиланням на вказані умови Договору, відповідач стверджує, що строк оплати обумовлений настанням певної події, а саме: перерахуванням на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів від Замовника перевезення, отже, з урахуванням абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України (яким встановлено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події), на думку відповідача, ним не порушено умови договору щодо оплати.

18.10.2023 позивач надав відповідь на вищевказані заперечення відповідача, в якій зазначає, що посилання відповідача на п.4.2 Договору є безпідставними, оскільки розрахунок між сторонами відбувся в межах встановлених строків, а спір виник тільки з приводу розміру такої оплати; спір виник на підставі договору, укладеного з відповідачем - з іншими особами у позивача не існує жодних відносин, хоча б тому, що відомості про замовника відсутні у договорі між сторонами, заявках, накладних тощо, також відсутні докази наявності будь-яких зобов`язань між замовником та позивачем.

Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У даній справі, в якій провадження було відкрито 06.09.2023, останнім днем вказаного строку є 06.11.2023 (враховуючи, що 05.11.2023 вихідний день).

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Позивач і відповідач скористалися відповідними правами, надавши суду письмові пояснення стосовно суті спору, в яких виклали свою правову позицію.

З урахуванням вищенаведених приписів ч.1 ст.273 ГПК України щодо строку апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

20.07.2022 між сторонами в даній справі було укладено договір перевезення вантажів №CK-220422 (а.с.5), згідно з яким ТОВ "Оптімус Авто" (Перевізник) за плату бере на себе зобов`язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні (п. 1.1 Договору), а ФОП Косолапов А.Є. (Експедитор), який діє за дорученням, від імені та за рахунок Замовника перевезення відповідно до Договору транспортного експедирування від 20.07.2022 та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (при цьому в договорі перевезення №CK-220422 від 20.07.2022, не зазначено, хто є Замовником), приймає на себе зобов`язання формувати заявки на перевезення в порядку та способом, передбаченим договором; сплачувати перевізнику з отриманих від замовника перевезення грошових коштів плату за перевезення (п.3.1 Договору).

Підпунктами 3.2.1., 3.2.4., 3.2.5 Договору сторони погодили, що Перевізник за цим договором приймає на себе зобов`язання приймати до виконання заявки Експедитора згiдно з цим договором; перевозити вантаж у відповідності до умов договору, інформувати Експедитора про фактичне місцезнаходження автотранспортних засобів, фактичну дату та час відправлення автотранспортних засобів з пункту відправлення і прибуття в пункт призначення; негайно інформувати Експедитора про усі зміни, та діяти відповідно до інструкцій і розпоряджень експедитора; перевізник зобов`язаний дотримуватися термінів доставки, зазначених в заявці.

З матеріалів справи вбачається, що така заявка погоджена сторонами, в якій зазначено маршрут, дату завантаження (21.07.2022), вантаж (устаткування), оплату в сумі 4800 Євро та інше.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата послуг здійснюється протягом п`яти банківських днів на підставі отриманих від перевізника оригіналу транспортної накладної з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень, підписаного Акту виконаних робіт і оригіналу рахунку-фактури.

За умовами п.4.2 Договору, плата за перевезення, можливі штрафні санкції, неустойки, виставлені Перевізником, сплачуються Експедитором після надходження на розрахунковий рахунок Експедитора грошових коштів на такі виплати від Замовника перевезення. При цьому Експедитор на вимогу Перевізника зобов`язаний повідомляти про затримку оплати в строки, передбачені п.4.1 Договору в разі ненадходження грошових коштів від Замовника перевезення і у разі запиту, підтверджувати банківською випискою таке ненадходження. За окремою угодою сторін або за власним рішенням Експедитор оплачує послуги Перевізника з власних коштів. В разі ненадходження Експедитору грошових коштів від Замовника перевезення, Перевізник вправі вимагати оплати послуг з перевезення, можливих штрафних санкцій безпосередньо з Замовника перевезення.

Пунктом 5.11 Договору сторони встановили, що за прострочення оплати рахунків Експедитор за рахунок Замовника перевезення або у випадку, передбаченому Договором, за власний кошт виплачує Перевізнику неустойку у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, виконання договору позивачем підтверджується накладною CMR (а.с.8), вiдповiдно до якої перевізником є позивач (найменування LLC "Optimus Auto" вiдповiдає Статуту позивача), марка автомобіля ДАФ, д.н.з НОМЕР_1 /в, п/п д.н.нз НОМЕР_2 , а також дата завантаження (21.07.2022) відповідає заявці до договору перевезення від 20.07.2022.

Позивач склав акт надання послуг за № 102 від 28.07.2022 та рахунок № 95 вiд 28.07.2022 на суму 178197,12 грн: 4800 Євро х 37.1244 грн (курс валют на 28.07.2022). У зазначеному рахунку (а.с.10) міститься посилання на договір №CK-220422 від 20.07.2022.

02.08.2022 (на п`ятий день після направлення рахунку, тобто у строк, передбачений п.4.1 Договору) відповідач частково оплатив послуги позивача в сумі 141400,00 грн, що підтверджується як випискою з рахунку, наданою позивачем (а.с.12), так і випискою з рахунку, доданою до апеляційної скарги відповідача (а.с.84). У призначенні відповідного платежу зазначено: "оплата транспортних послуг згідно з рахунком №95 від 28.07.2022".

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, залишок заборгованості за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422 в сумі 36797,12 грн відповідач не сплатив.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Оптімус Авто" у грудні 2022 року подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву за підписом представника товариства, адвоката Монатка Д.С., в якій просило стягнути з ФОП Косолапова А.Є. 36797,12 грн заборгованості за Договором, пеню в сумі 4416,00 грн, нараховану відповідно до п.5.11 Договору, за період з 03.08.2022 по 30.11.2022, 3% річних в сумі 362,93 грн, інфляційні в сумі 2331,32 грн за цей же період, згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору від 19.12.2022 про надання правничої допомоги (а.с.24), укладеного між ТОВ "Оптімус Авто" (Клієнт) та адвокатом Монатком Д.С. (Адвокат). Згідно з п.2 вказаного договору, правнича допомога полягає у наступному: представництво Клієнта в господарському суді у справі про стягнення грошових коштів за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422. У п.4 вказаного договору визначено фіксований розмір гонорару Адвоката 2000,00 грн. Згідно з актом від 19.12.2023 про надання правничої допомоги за вказаним договором (а.с.25), Клієнтом прийнято виконану Адвокатом роботу (складання та подання до суду позовної заяви про стягнення грошових коштів за договором перевезення від 20.07.2022 № СК-220422) на суму 2000,00 грн. Відповідну суму сплачено Адвокатові згідно з платіжною інструкцією від 19.12.2023 (а.с.26).

За результатами розгляду справи місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги (з наведених вище підстав).

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ними з огляду на наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога перевізника про стягнення з експедитора за здійснене перевезення вантажу згідно з укладеним між вказаними сторонами договором (зі здійсненими на вказану заборгованість нарахуваннями відповідно до умов договору та норм чинного законодавства).

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовiдправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевiзного документа (транспортноi накладної, коносамента тощо) вiдповiдно до Вимог законодавства. Перевізники зобов`язанi забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні вимоги встановлені ч. ч. 1-3 ст. 909 ЦК України.

Відповідно до ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, експедитор набуває прав та обов`язків у відповідності до укладеного в письмовій формі договору транспортного експедирування. Даним договором своєю чергою визначається обсяг послуг експедитора з виконання доручення щодо перевезення вантажу (визначення виду транспорту, маршруту перевезення тощо), а також право на укладення від свого імені або від імені клієнта договори, пов`язані з виконанням перевезення.

Відповідач в ході апеляційного провадження не заперечував тих обставин, що договір перевезення від 20.07.2022 № СК-220422 (далі Договір) було укладено між двома сторонами (позивачем і відповідачем у даній справі), і за його умовами ТОВ "Оптімус Авто" надало послуги з перевезення вартістю 178197,12 грн, які було частково оплачено Експедитором, у встановлений Договором строк, а саме, 02.08.2022 (на п`ятий день після направлення рахунку) відповідач частково оплатив послуги позивача в сумі 141400,00 грн із призначенням платежу "оплата транспортних послуг згідно з рахунком №95 від 28.07.2022".

Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що строк оплати решти суми, 36797,12 грн, не настав, оскільки відповідно до умов п.4.2 Договору, плата за перевезення, можливі штрафні санкції, неустойки, виставлені Перевізником, сплачуються Експедитором після надходження на розрахунковий рахунок Експедитора грошових коштів на такі виплати від Замовника перевезення. Отже, ФОП Косолапов А.Є. вважає, що таку оплату можливо буде здійснити виключно після надходження коштів від Замовника, яким, за твердженням відповідача, є ФОП Андруневчин С.В.

Стосовно вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, незважаючи на те, що, як вказано в Договорі, Експедитор діє за дорученням, від імені та за рахунок Замовника перевезення відповідно до Договору транспортного експедирування від 20.07.2022 та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", договір перевезення від 20.07.2022 №СК-220422 укладено між двома сторонами: Перевізником (ТОВ "Оптімус Авто") та Експедитором (ФОП Косолаповим А.Є.), і підписано також зазначеними сторонами, при цьому в договорі не зазначено, хто є Замовником перевезення.

Договору транспортного експедирування від 20.07.2022 (на який міститься посилання у договорі перевезення від 20.07.2022 №СК-220422) сторонами до матеріалів справи не надано. Жодних доказів, якими б підтверджувався статус ФОП Андруневчин С.В. як Замовника за договором перевезення від 20.07.2022 №СК-220422, а також сторони договору транспортного експедирування від 20.07.2022, матеріали справи не містять.

Отже, на думку колегії суддів, правовідносини між сторонами підлягають оцінці виключно виходячи з умов договору перевезення від 20.07.2022 №СК-220422 (далі Договір), за яким у Перевізника, ТОВ "Оптімус Авто" та Експедитора, ФОП Косолапова А.Є. виникли відповідні права та обов`язки.

Відповідно до вищенаведених умов п. 4.1 Договору, обов`язок оплатити наданий Перевізником рахунок виникає у Експедитора після отримання оригіналу транспортної накладної з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень, підписаного Акту виконаних робіт і оригіналу рахунку-фактури. Строк оплати становить 5 банківських днів.

Апелянт зазначає, що Господарським судом Харківської області не досліджено питання, чи виконав позивач умови Договору щодо надання відповідачу документів, які є підставою для оплати за надані послуги (п. 4.1. Договору), адже ані у позовній заяві, ані в матеріалах справи, ані в рішенні суду не зазначено, що позивач виконав цей обов`язок належним чином.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дослідив надані позивачем докази (накладну CMR, акт надання послуг за № 102 від 28.07.2022 та рахунок № 95 вiд 28.07.2022) і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту здійснення позивачем перевезень та наявність підстав для оплати відповідачем вказаної послуги згідно з погодженою обома сторонами вартістю, у розмірі 178197,12 грн. Доказів того, що позивачем не було виконано умов п.4.1 Договору та не надано всіх необхідних документів, відповідач не надав та не зазначив, яких саме документів не надано позивачем всупереч приписам ч.1 ст. 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, на думку колегії суддів, у відповідача виник обов`язок оплатити надані позивачем послуги саме в силу вищенаведених приписів п.4.1. Договору.

Щодо положень п.4.2. Договору, на які посилається апелянт, на думку колегії суддів, вказаний пункт, так само як і ряд інших пунктів, містить додаткові умови щодо можливого джерела оплати (із коштів, перерахованих Замовником), однак ці умови не скасовують безумовного обов`язку щодо оплати Експедитором послуг Перевізника у строк, визначений п. 4.1 Договору протягом п`яти банківських днів після отримання від Перевізника зазначених у цьому пункті документів, зокрема, рахунку.

Тобто, за наявності визначення у пункті 4.1 Договору граничного строку оплати, умови п.4.2 Договору не можуть бути розцінені як такі, що пов`язані з відкладальною обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (як про це стверджує апелянт).

Як уже зазначалося, Експедитор здійснив часткову оплату із посиланням на наданий Перевізником рахунок №95 від 28.07.2022.

Відповідач зазначає, що платіж на суму 141400,00 грн від 02.08.2022 було ним здійснено, оскільки 29.07.2022 ФОП Андруневчин С.В. перерахувала відповідні кошти ФОП Косолапову А.Є., тоді як на суму 36797,12 грн платежу від Замовника ним не було отримано.

На підтвердження вищевказаних обставин відповідач надав єдиний доказ, а саме, копію виписки з банківського рахунку ФОП Косолапова А.Є. в АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.02.2022 по 17.07.2023 (а.с. 70 103).

Як вбачається із вказаної виписки, 29.07.2022 ФОП Косолапов А.Є. отримав від ФОП Андруневчин С.В. кошти в сумі 145000,00 грн з призначенням платежу: "оплата за транспортні послуги згідно рахунку №СК-127 від 28.07.2022" (а.с.84). Також 17.08.2022 ФОП Косолапов А.Є. отримав від ФОП Андруневчин С.В. кошти в сумі 5000,00 грн з тим же призначенням платежу: "оплата за транспортні послуги згідно рахунку №СК-127 від 28.07.2022" (а.с.83).

Будь-яких інших доказів на підтвердження неотримання коштів від Замовника перевезення відповідач до матеріалів справи не надав.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням приписів вищевказаних процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що на підставі такого доказу як виписка з банківського рахунку неможливо встановити обставини, що ФОП Андруневчин С.В. дійсно є Замовником за Договором і що рахунок №СК-127 від 28.07.2022, за яким у липні серпні 2022 року ФОП Андруневчин С.В. сплатила ФОП Косолапову А.Є. кошти на загальну суму 150000,00 грн, має будь-яке відношення до оплати послуг Перевізника за Договором.

Апелянт також не пояснив, у разі якщо ФОП Андруневчин С.В. дійсно є Замовником, чому, отримавши від неї суму 150000,00 грн, він сплатив Перевізникові, ТОВ "Оптімус Авто", лише 141400,00 грн. Окрім того, ФОП Косолапов А.Є. не вказав, на яку суму ним було виставлено ФОП Андруневчин С.В. рахунок №СК-127 від 28.07.2022, тобто ним не доведено, що сума вказаного рахунку відповідала сумі вартості послуг, наданих Перевізником за Договором (178197,12 грн).

Також відповідач не надав доказів, що рахунок в АТ КБ "Приватбанк", виписку з якого додано до апеляційної скарги, є єдиним рахунком ФОП Косолапова А.Є. і що кошти від Замовника перевезення не могли надходити на інші рахунки.

За таких обставин, колегія суддів не визнає надану апелянтом виписку з банківського рахунку належним доказом у розумінні вищенаведених приписів ч.1 ст.76 ГПК України щодо обставин, про які стверджує відповідач, а саме, щодо відсутності оплати від Замовника Експедиторові у повному розмірі, а саме, в сумі 178197,12 грн (у зв`язку з чим, за твердженням апелянта, у Експедитора не виник обов`язок щодо сплати перевізникові залишку боргу в розмірі 36797,12 грн).

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на п.4.1 Договору, на приписи ст.525, 526, 612 ЦК України, ст.174, 175, 179 ГК України, а також на інші норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що залишок суми вартості наданих позивачем послуг з перевезення, не сплачений на момент подання позову, у розмірі 36797,12 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідного висновку не спростовано ФОП Косолаповим А.Є. під час апеляційного провадження.

Як було встановлено вище, пунктом 5.11 Договору сторони визначили, що за прострочення оплати рахунків Експедитор за рахунок Замовника перевезення або у випадку, передбаченому Договором, за власний кошт виплачує Перевізнику неустойку у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) в сумі 4416,00 грн, нарахованої відповідно до п.5.11 Договору, за період з 03.08.2022 по 30.11.2022, 3% річних в сумі 362,93 грн, інфляційних в сумі 2331,32 грн за цей же період, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він є правильним, узгоджується з умовами договору та нормами чинного законодавства, отже, відповідні суми також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В ході апеляційного провадження відповідач не надав контррозрахунків та заперечень щодо правильності визначення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 2000,00 грн витрат на правову допомогу в розмірі, колегія суддів зазначає, що факт понесення позивачем вказаних витрат на оплату послуг адвоката щодо підготовки та подання до господарського суду позову в даній справі підтверджується доданими до позовної заяви доказами (укладеним з адвокатом договором від 19.12.2022 про надання правничої допомоги, в якому зазначено фіксований розмір гонорару адвоката 2000,00 грн, актом прийняття робіт та платіжною інструкцією на оплату відповідної суми).

На думку колегії суддів, заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу узгоджується з критеріями, визначеними ч.4 ст.126 ГПК України, а саме, є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову в даній справі. В ході апеляційного провадження відповідач не надав заперечень щодо правомірності стягнення з ФОП Косолапова А.Є. зазначених витрат та щодо їх розміру.

Отже, на думку колегії суддів, в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено переконливих аргументів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення та для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косолапова Андрія Єгоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/2662/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов