Рішення

від 01.03.2023 по справі 927/1112/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2023 року справа № 927/1112/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК «Саксесс», вул. Коцюбинського,3, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552

адреса електронної пошти: azs2@i.ua

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Шевченка», вул. Перемоги, 1А, с. Черниш, Чернігівський район, 15522

адреса електронної пошти: chernish-agro@ukr.net

про стягнення 437804,32 грн.

Без виклику представників сторін.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «НК «Саксесс» подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Шевченка» про стягнення боргу сумі 270300,00 грн., 67167,49 грн. інфляційних втрат, 7620,24 грн. 3% річних, 92716,59 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору №15/12/2021 від 15.12.2021 поставки нафтопродуктів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2022 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/1112/22 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 16.12.2022 отримана відповідачем 23.12.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення № 1400055397572.

05.01.2023 у встановлений судом строк на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 05.01.2023, підписаний електронним підписом представника відповідача. У відзиві відповідач підтверджує факт отримання товару за видатковою накладною №353 від 24.12.2021 та наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 270300,00 грн., проте заперечує проти нарахування пені, посилаючись на умови п. 6.2 договору. Відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування, 3% річних та пеню, що складає 62% від ціни позову. Відповідач просить суд, виходячи з принципів розумності та справедливості зменшити заявлені позивачем 167504,32 грн. нараховані інфляційні, 3% річних та пеню до 5% від заявленої суми, а саме до 8375,22 грн. Крім зазначеного, відповідач у відзиві зазначає, що СТОВ ім. ШЕВЧЕНКА здійснює свою діяльність на землях, що розташовані в межах с. Черниш Чернігівського району Чернігівської області, яке у період з 24.02.2022 до 01.04.2022 було окуповано російськими військами, що підтверджується довідкою Черниського старостинського округу Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.05.2022 №137. СТОВ ім. Шевченка здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, і отримання ним прибутку у результаті здійснення такого виду господарської діяльності можливе лише після закінчення сезону, збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції. Разом з цим у зв`язку з тривалою окупацією території села Черниш Чернігівського району Чернігівської області російськими військами відповідач був позбавлений можливості вчасно розпочати посівну кампанію та реалізувати сільськогосподарську продукцію, а, отже, і отримати прибуток. На момент виникнення у відповідача зобов`язання з виконання Договору поставки нафтопродуктів №15/12/2021 від 15.12.2021 діяли договори фінансового лізингу №25-20-43 ств-пл/138 від 24.03.2020 та №25-20-72 ств-фл/200 від 19.05.2020. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання виникло через скрутне фінансове становище відповідача, спричинене військовою агресією російської федерації, та наявністю інших фінансових зобов`язань, а стягнення пені у розмірі 92716,59 грн. становитиме для відповідача непомірний фінансовий тягар.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.12.2021 між ТОВ «НК «САКСЕСС» (Постачальник, позивач) та СТОВ «Ім. Шевченка» (Покупець, відповідач) укладено Договір № 15/12/2021 поставки нафтопродуктів (а.с. 74-80).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти (в подальшому поіменовані - Продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).

За змістом п. 2.2 Договору поставка (передача у власність) продукції в рамках і на підставі Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або Додатків до Договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.

Згідно з п. 2.3 Договору умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої парті продукції узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових Додатків до Договору або узгодженням постачальником поставки згідно Заявки покупця шляхом виставлення рахунків-фактур та наданням документів, що підтверджують поставку без підписання Додатків.

За змістом п. 2.4 Договору зобов`язання сторін по поставці (передачі у власність) відповідної партії продукції в рамках цього Договору виникають з урахуванням положень п.2.3.

Згідно з п. 5.1 Договору ціна (вартість) конкретної партії продукції узгоджується сторонами у відповідних Додатках до договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків. Ціна на продукцію встановлюється у національній валюті України - гривні. І ціну продукції включено податок на додану вартість.

Відповідно до пунктів 5.5.-5.7. Договору оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції), якщо інше не встановлено у Додатках до Договору або не погоджено постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних Додатків. Оплата продукції проводиться покупцем безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії продукції.

За умовами п. 9.1 Договору він набирає чинності з дати його (укладання) підписання та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за договором.

До Договору сторонами укладено Додаткову угоду № 16/12/21 від 16.12.2021, відповідно до умов якої позивач поставив відповідачу 4790 літрів UN1202, Паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, 3, ІІІ, що підтверджується видатковою накладною № 349 від 16.12.2021, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р349 від 16.12.2021. За вказаною поставкою позивач виписав та зареєстрував податкову накладну № 351 від 16.12.2021 та акцизну накладну № 359 від 16.12.202.

До Договору сторонами укладено Додаткову угоду № 21/12/21 від 21.12.2021, відповідно до умов якої позивач поставив відповідачу 4790 літрів Паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО, що підтверджується видатковою накладною № 356 від 21.12.2021, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р356 від 21.12.2021. За зазначеною поставкою позивачем було виписано та зареєстровано податкову накладну № 352 від 21.12.2021 та акцизну накладну № 365 від 21.12.2021.

За поставки паливно-мастильних матеріалів на підставі Додаткової угоди № 16/12/21 від 16.12.2021 та Додаткової угоди № 21/12/21 від 21.12.2021 відповідач розрахувався з позивачем, що підтверджується копією банківської виписки від 16.11.2022.

До Договору сторонами укладено Додаткову угоду № 24/12/21 від 24.12.2021, відповідно до умов якої позивач поставив відповідачу 10600 літрів палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F, на суму 270300,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №353 від 24.12.2021, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р353 від 24.12.2021. За зазначеною поставкою Позивачем виписано та зареєстровано податкову накладну № 353 від 24.12.2021 та акцизну накладну № 366 від 24.12.2021.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди № 24/12/21 від 21.12.2021 покупець зобов`язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару протягом 5 днів з моменту відвантаження.

Днем відвантаження згідно з видатковою накладною № 353 було 24.12.2021, а отже, відповідач мав сплатити на користь позивача 270300,00 грн. до 29.12.2021 включно.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Додатковою угодою № 24/12/21 від 21.12.2021 не виконав, та не сплатив на користь позивача 270300,00 грн. за поставлене Паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F у кількості 10600 літрів.

За твердженням позивача актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2021 - жовтень 2022, що підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками, станом на 31.10.2022 підтверджується заборгованість відповідача в сумі 270300,00 грн.

Заборгованість у сумі 270300,00 грн. заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.

У відзиві від 05.10.2023 відповідач підтверджує факт отримання товару за видатковою накладною №353 від 24.12.2021 та наявності у нього заборгованості перед позивачем у сумі 270300,00 грн., проте заперечує проти нарахування пені і зазначає, що строк позовної давності за умовами п. 6.2 Договору становить один рік, а також просить суд зменшити заявлені позивачем 167504,32 грн. нарахованих інфляційних, 3% річних та пені до 5% від заявлених до стягнення, а саме до 8375,22 грн. Відповідач у відзиві зазначає, що СТОВ ім. ШЕВЧЕНКА здійснює свою діяльність на землях, що розташовані в межах с. Черниш Чернігівського району Чернігівської області, яке у період з 24.02.2022 до 01.04.2022 було окуповано російськими військами, що підтверджується довідкою Черниського старостинського округу Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.05.2022 №137. Вид діяльності відповідача - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, передбачає, що отримання ним можливе лише після закінчення сезону, збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції. У зв`язку з тривалою окупацією території села Черниш Чернігівського району Чернігівської області російськими військами відповідач був позбавлений можливості вчасно розпочати посівну кампанію та реалізувати сільськогосподарську продукцію, а отже отримати прибуток.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору № 15/12/2021 поставки нафтопродуктів від 15.12.2021.

Відповідачем не спростовано факт поставки товару позивачем відповідно до договору, за додатковою угодою №24/12/21 від 24.12.2021 на суму 270300,00 грн., за видатковою накладною №353 від 24.12.2021.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткової накладної №353 від 24.12.2021 на суму 270300,00грн.

Сума заборгованості становить 270300,00 грн.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 270300,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 6.2. Договору та п.6 додаткової угоди № 24/12/2021 від 24.12.2021 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 92716,59 грн. за період прострочення сплати вартості товару з 01.01.2022 до 09.12.2022.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі: сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення пені.

У пункті 6.2 Договору сторони домовились про застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені за прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами Договору та додатками до нього, у період за який сплачується пеня (тобто у період, впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.01.2022 до 09.12.2022, тоді як пунктом 6 додаткової угоди № 24/12/2021 від 24.12.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 15/12/2021 від 15.12.2021, сторони погодили, що у випадку прострочення /невиконання покупцем строків оплати товару, визначених п.5 угоди, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість) від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення/невиконання. Пеня нараховується постачальником з наступного дня від дня, який був визначений п.5 угоди як останній для здійснення оплати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд, уточнюючи правову позицію щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду, сформувавши позовну заяву 09.12.2022 через систему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 12.12.2022, про що свідчить штемпель відділу документального забезпечення Господарського суду Чернігівської області.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати 270300,00 грн. за отримані нафтопродукти за додатковою угодою від 24.12.2021 настав 29.12.2021. Оскільки відповідач не сплатив товар в обумовлений договором строк, позивач за прострочення строку зобов`язань нарахував відповідачу пеню з 01.01.2022 до 09.12.2022 в сумі 92716,59 грн.

Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована в межах річного строку позовної давності, починаючи з 01.01.2022, проте із порушенням періоду нарахування пені, який встановлено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України - періоду часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

У положеннях договору, зокрема п.6.2, та додаткової угоди № 24/12/21 від 24.12.2021, сторонами не визначено інший період нарахування пені, ніж передбачено положеннями ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 33102,49 грн. за період прострочення з 01.01.2022 до 01.07.2022.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування за період з 01.01.2022 - 31.10.2022 в сумі 67167,49 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2022 - 09.12.2022 в сумі 7620,24 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с.12-16).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань за період з 01.01.2022 - 31.10.2022 в сумі 67167,49 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2022-09.12.2022 в сумі 7620,24 грн.

Судом враховані доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про скрутне фінансове становище, зокрема, і внаслідок окупації с. Черниш Чернігівського району Чернігівської області, яке у період з 24.02.2022 до 01.04.2022 було окуповано російськими військами, що підтверджується довідкою Черниського старостинського округу Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.05.2022 №137, проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, заявлена до стягнення за даним позовом виникла у 2021 році.

Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом вище зазначено, що відповідно до п. 6.2 договору сторони домовились, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами Договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання).

Надаючи оцінки вказаному пункту договору, судом враховано, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, за висновками суду, визначений сторонами у договорі поставки нафтопродуктів №15/15/2021 від 15.12.2021 розмір та порядок нарахування пені у повному обсязі відповідає принципу свободи договору та є результатом волевиявлення обох сторін. Відповідачем договір підписано без будь-яких застережень.

Відповідачем не надано доказів поважності причини зменшення пені. Крім того, відповідач не сплатив суму заборгованості під час розгляду справи ані повністю, ані частково. За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про доцільність та наявність правових підстав для зменшення суми неустойки.

Суд зазначає про те, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не є надмірно великою у порівнянні з сумою боргу, а тому у суду відсутні підстави для зменшення її розміру із зазначених відповідачем підстав.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про необхідність задоволення позову у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 270300,00 грн., 33102,49 грн. пені за період прострочення з 01.01.2022 до 01.07.2022, а також інфляційних нарахувань за період з 01.01.2022 - 31.10.2022 в сумі 67167,49 грн. та 3 % річних за період з 01.01.2022-09.12.2022 в сумі 7620,24 грн. В решті позовних вимог - відмовляє.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №17/11/22-П від 17.11.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000052, додаткову угоду №1 від 01.12.2022 до договору про надання правової допомоги, платіжне доручення № 1159 від 06.12.2022 на суму 6000,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт до додаткової угоди № 1 від 01.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 09.12.2022 та ордер серії СВ № 1041562 виданий адвокату Коленченко Олександру Олександровичу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

17.11.2022 між ТОВ «НК «САКСЕСС» та адвокатом Коленченком Олександром Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги № 17/11/22-п, згідно з умовами якого Адвокат зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, і при виникненні необхідності, представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в суді (усіх інстанцій), господарському (третейському) суді (усіх інстанцій), адміністративному суді (усіх інстанцій), у відносинах з іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав і інтересів, і надавати правову допомогу в об`ємі і на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і здійснити оплату послуг Адвоката у порядку, визначеному даним Договором.

01.12.2022 між адвокатом Коленченком Олександром Олександровичем та ТОВ «НК «САКСЕСС» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 17/11/22-п від 17.11.2022 року, відповідно до умов якої: клієнт та адвокат домовилися, що орієнтовний загальний розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги Клієнту у зв`язку з поданням та розглядом позовної заяви Клієнта до СТОВ «ІМ. ШЕВЧЕНКА» про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 15/12/2021 складає 6000,00 (шість тисяч) грн. (п.1, 2 додаткової угоди).

Вартість послуг з надання правової допомоги визначається згідно Рекомендацій щодо застосування рекомендованих мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 № 99, а саме: складання та подання позовної заяви клієнта до СТОВ ім. Шевченка про стягнення заборгованості за договором № 15/12/2021 поставки нафтопродуктів - 6000,00 грн.

Отримання винагороди адвокатом відбувається у формі внесення клієнтом гонорару на розрахунковий рахунок адвоката після підписання сторонами даної угоди:% 6000,00 до 09.12.2022 (п.3 додаткової угоди).

Акт прийому-передачі наданих послуг, повинен бути підписаний сторонами протягом 09.12.2022. (п.4 додаткової угоди).

Як встановлено судом, Акт прийому- передачі виконаних робіт до Додаткової угоди №1 від 01.12.2022 підписаний сторонами 09.12.2022 та скріплений їх печатками.

01.12.2024 факт сплати клієнтом адвокату грошових коштів підтверджується платіжним дорученням № 1159 від 06.12.2022 на суму 6000,00 грн.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат Європейського суду з прав людини керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі "Пакдемірлі проти Туреччини".

Заявлений до відшкодування розмір гонорару не є надмірним та завищеним.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання адвокатом Коленченко О.О. вказаних послуг та сплату 6000,00 грн. за надання правової допомоги.

В той же час, враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує до відшкодування позивачу з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 5183,00 грн.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Шевченка» (вул. Перемоги, 1А, с. Черниш, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522, ідентифікаційний код 31289538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК «Саксесс» (вул. Коцюбинського,3, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівська область, 15552, ідентифікаційний код 43254592) борг в сумі 270300 грн., 33102 грн. 49 коп. пені, 67167 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань та 7620 грн.24 коп. трьох процентів річних, а також 5672 грн.86 коп. судового збору та 5183 грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2023.

Суддя М.О. Демидова