Постанова

від 02.03.2023 по справі 591/5460/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м.Суми

Справа №591/5460/21

Номер провадження 22-ц/816/100/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - Сумська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Курбатової Світлани Сергіївни

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2022 року в складі судді Северинової А.С., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 25 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2021 року Сумська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, площею 608,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,3320 га, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада. Відповідач за користування земельною ділянкою за 2018-2021 роки земельний податок та/або орендну плату не сплачував. Позивач вважає, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно, а саме кошти у вигляді орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, на якій розміщене його нерухоме майно. У відповідача відсутні правові підстави для збереження (заощадження) ним майна (коштів), оскільки користування землею в Україні, зокрема й на праві оренди, є платним, а чинним законодавством не передбачена можливість безоплатного користування землею. До того ж, відповідач зберіг (заощадив) у себе майно (кошти) саме за рахунок позивача, враховуючи те, що власником земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, є Сумська міська територіальна громада в особі Сумської міської ради, тобто позивач.

Посилаючись на обставини того, що ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності призводить до втрати Сумською міською територіальною громадою коштів, які відповідач мав б сплатити за звичайних умов у вигляді орендної плати, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради кошти в розмірі 122369 грн 33 коп. за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 06 вересня 2019 року по 30 квітня 2021 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2022 року позов Сумської міської ради задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 06 вересня 2019 року по 30 квітня 2021 року в сумі 122369 грн 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник Курбатова С.С. , посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що частину площі, розміром 608,9 кв. м під будівлею позивач використовувати не може, оскільки ця площа знаходиться під будівлею. Решта площі земельної ділянки є вільною від майна відповідача, доступ до неї вільний, що означає можливість позивача використовувати земельну ділянку на власний розсуд, у тому числі шляхом передачі її в оренду.

Зазначають, що формування позивачем земельної ділянки певної площі не означає, що відповідач одразу стає її користувачем в межах визначених у кадастрі меж, оскільки позивач може сформувати земельну ділянку будь-якої площі навколо будівлі відповідача. Посилання позивача на презумпцію цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, не спростовує позицію відповідача та факт користування відповідачем земельною ділянкою, площею 608,9 кв. м.

Крім того, приходять до висновку, що для вирішення даного спору встановленню підлягає розмір як площі спірної земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні особи, її нормативно-грошова оцінка, а також її сформованість як об`єкта цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Вказують, що розрахунок є неправомірним з огляду на застосування неправильної площі земельної ділянки, яка використовується фізичною особою, а тому на їхню думку місцевий суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, як підставу для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року: 2684 * 100 = 268400 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (виробничих будівель) від 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 набув право власності на нежитлове приміщення (виробничу будівлю) за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:024:0028 (а.с. 4-5).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності від 06 вересня 2019 року нежитлове приміщення (виробничі будівлі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 02 липня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:024:0028, площею 0,3320 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

За інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Сумській області від 19 березня 2021 року, ОСОБА_1 не сплачував земельний податок та/ або орендну плату за земельну ділянку, площею 0,3320 га за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки (а.с. 12).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07 серпня 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:024:0028, площею 0,3320 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 становить 2473134 грн 40 коп. (а.с. 13).

Листом від 19 грудня 2019 року за № 06-01-16/4278 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача ОСОБА_1 про необхідність належного оформлення користування ним земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також було запропоновано оформити договір оренди нової земельної ділянки з Сумською міською радою (а.с. 16). Вказаний лист відповідач отримав 23 грудня 2019 року (а.с. 17), однак станом на день розгляду справи судом відповідне право користування земельної ділянки ним оформлено не було.

Як вбачається з розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19 травня 2021 року, місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 122 369 грн 33 коп. (а.с. 14-15).

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що за відсутності укладеного договору відповідач, використовуючи земельну ділянку, не сплачує орендну плату за її користування, внаслідок чого позивач втрачає належне йому майно у вигляді коштів від орендної плати, тобто, відбувається факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно із статтею 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Таким чином суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, використовуючи земельну ділянку за відсутності укладеного договору, не сплачує орендну плату за її користування, внаслідок чого позивач втрачає належне йому майно у вигляді коштів від орендної плати, тобто відбувається факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок позивача, тому у Сумської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, то колегія суддів зазначає слідуюче.

На думку відповідача та його представника розмір безпідставно збережених коштів від використання земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, повинен розраховуватися з огляду на площу земельної ділянки, зайняту безпосередньо під будівлями, що становить 608,9 кв. м.

Водночас, безпідставно збережені кошти - це плата за користування земельною ділянкою, яку відповідач мав би сплатити позивачу в разі належно оформленого права оренди цієї земельної ділянки.

При цьому, об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17, від 09 квітня 2019 року у справі № 922/652/18).

Тобто, земельна ділянка, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028, за користування якою без оформленого права оренди відповідач повинен сплатити позивачу безпідставно збережені кошти, повинна існувати протягом зазначеного в позові періоду як об`єкт цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства та позивач мав реальну можливість передати цю земельну ділянку в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» в зазначений період.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:024:0028, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, сформована як об`єкт цивільних прав та має площу 0,3320 га, а тому саме ця площа має бути використана при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів.

До того ж, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (виробничих приміщень) від 06 вересня 2019 року відповідач набув право приватної власності на нежитлові приміщення, загальною площею 608,9 кв. м, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028 (пункт 1.1. вищезазначеного договору).

Отже, на момент переходу до відповідача права власності на нежитлові приміщення земельна ділянка, на якій вони розташовані, вже була сформованою як об`єкт цивільних прав з відповідним кадастровим номером та площею, а тому згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладання договору і продажу від 06 вересня 2019 року) відповідач набув право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028 у тому ж обсязі, що і попередній власник нерухомого майна, а саме на користування земельною ділянкою, площею 0,3320 га.

Таким чином, оскільки розмір безпідставно збережених коштів здійснювався, зважаючи на площу земельної ділянки, яка є сформованою та набула ознак об`єкту цивільних прав, відсутні законні підстави для застосування при розрахунку цих коштів площі земельної ділянки, яка не є об`єктом цивільних прав у розумінні земельного законодавства України.

Посилання в апеляційній скарзі на неправомірність висновку суду про обґрунтованість розрахунку позивача, не заслуговують на увагу, оскільки на думку колегії суддів апеляційного суду обґрунтованим є розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, кадастровий номер 5910136300:06:024:0028, площею 0,3320 га без укладення договору оренди за період з 06 вересня 2019 року по 30 квітня 2021 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того на підтвердження необґрунтованості розрахунку, здійсненого позивачем, відповідачем та його представником не здійснено і не подано суду свого контррозрахунку.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Курбатової Світлани Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук