Рішення

від 20.02.2023 по справі 300/1524/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. справа № 300/1524/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача філія Верховинське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання протиправним та скасування рішення №29 від 20.08.2020 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №29 від 20.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 22.07.2020 звернувся до Кривопільської сільської ради Верховинського району із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га присілок Буков`ян с. Кривопілля. Однак, відповідач протиправно відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що вказана земельна ділянка знаходиться в масиві лісового фонду. Вважає, що відповідач безпідставно визначив, що вказана земельна ділянка належить до масиву лісового фонду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Верховинське лісове господарство».

Враховуючи зміст наказу Державного агентства лісових ресурсів України №914 від 28.10.2022 «Про припинення Державного підприємства «Верховинське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» шляхом його реорганізації, а також дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію 26.12.2022 філії Верховинське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом допущено заміну Державного підприємства «Верховинське лісове господарство» його правонаступником філією Верховинське лісове господарство.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що Кривопільська сільська рада Верховинського району відмовила позивачу надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Кривопілля, присілок Буков`ян, для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що місце розташування земельної ділянки знаходиться у масиві лісового фонду. Вказана земельна ділянка перебуває у державній власності, постійним користувачем є державне підприємство «Верховинське лісове господарство», а згідно матеріалів лісовпорядкування належить до держлісфонду лісгоспу це квартал №23, виділ №5, площею 7,3 га, категорія земель сіножаті. Звертає увагу, що довідка з державної статистичної звітності від 26.06.2020 не свідчить про те, що територія де розташована земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, належить до комунальної власності. Більше того, форма цієї довідки втратила чинність у 2016 році, а тому цей доказ відповідач вважає неналежним. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.33).

Також відповідачем надано суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не має у своєму віданні матеріалів лісовпорядкування про земельні ділянки, які увійшли до держлісгоспу. Зауважує, що зі слів державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2 , який виготовив викопіювання з кадастрової карти слідує, що в матеріалах лісовпорядкування міститься більш точна інформація щодо приналежності земель. Також зазначає, що Держгеокадастр в кадастровій карті бачить тільки вільні земельні ділянки на яких зареєстровано право власності. Оскільки спірна земельна ділянка не заліснена, а меж держлісгоспу в кадастровій карті не зазначено, то це стало підставою вважати, що ця земельна ділянка належить до земель запасу Верховинської селищної ради. Стверджує, що згідно таксаційного опису, який проводився у 2021 році, та матеріалів лісовпорядкування і картисхеми спірна земельна ділянка розміщена на території Верховинського лісового господарства, а саме квартал №23, виділ №5 (а.с.83).

Третя особа надала суду пояснення, в яких зазначає, що згідно проекту організації та розвитку лісового господарства по Верховинському лісництву ДП «Верховинське лісове господарство» Івано-Франківської області, розробленого в 2010 році Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, земельна ділянка площею 2 га, що розташована в присілку Буков`ян в селі Кривопілля Верховинського району, належить до земель державного лісового фонду - квартал №23, виділ №5, площа 7,3 гектара, категорія земель сіножаті (а.с.88).

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча, у відповідності до вимог ч.11 ст.126, ч.1 ст.127, ч.1 ст.130 КАС України є належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи приписи частини 1, пункту 2 частини 3, частини 5, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, введення воєнного стану в Україні суд вирішив здійснити розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

22.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кривопільської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої за адресою: с. Кривопілля, присілок Буков`ян, для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту з метою передачі у безоплатну власність. До вказаної заяви долучив графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію документів, що посвідчують особу (а.с.9). Також позивачем долучено довідку Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 26.06.2020 №0-9-189/162-20 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 (а.с.10).

Рішенням 29 сесії Кривопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області сьомого демократичного скликання від 20.08.2020 в задоволені заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства відмовлено у зв`язку із тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться в масиві лісового фонду (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини 1статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, питання щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів "а", "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (надалі також - ЗК України, в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частини 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу. Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 22.07.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, розташованої за адресою с.Кривопілля, присілок Буков`ян, для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви позивач долучив графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію документів, що посвідчують особу.

За результатами розгляду цієї заяви відповідачем 20.08.2020 прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться в масиві лісового фонду.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною 1 статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст.56 ЗК України).

Статтями 83 та 84 Земельного кодексу України визначено, що у приватну власність не можуть бути передані землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Відповідно до частини 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України (надалі також ЛК України, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За змістом статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Отже, основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Обгрунтовуючи протиправність прийнятого відповідачем рішення ОСОБА_1 покликається на довідку від 26.06.2020 за №0-9-0.22-187/162-20 відділу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області у Верховинському районі та на інформацію державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та викопіювання з кадастрової карти про те, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно із статтею 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Статтею 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Зі змісту пояснень третьої особи слідує, що згідно проекту організації та розвитку лісового господарства по Верховинському лісництву ДП «Верховинське лісове господарство» Івано-Франківської області, розробленого в 2010 році Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, земельна ділянка площею 2 га, що розташована в присілку Буков`ян в селі Кривопілля Верховинського району, належить до земель державного лісового фонду - квартал №23, виділ №5, площа 7,3 гектара, категорія земель сіножаті.

На підтвердження вказаного третьою особою надано суду копію проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Верховинське лісове господарство», таксаційного опису та викопіювання з планшету №5 (а.с.98-99).

Крім того, варто зазначити, що Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області 27.05.2021 зверталася із листом до ДП «Верховинське лісове господарство» про надання інформації про земельну ділянку орієнтованою площею 2,000 га, яка розташована за адресою: село Кривопілля присілок Буков`ян, на основі графічних даних (кадастровий план), а саме, чи перебуває ця земельна ділянка у власності, чи у користуванні ДП «Верховинське лісове господарство». До цього листа додано копію кадастрового плану земельної ділянки (а.с.38).

У відповідь на вказану заяву третьою особою надано відповідь зі змісту якої слідує, що земельна ділянка площею 2 га, що розташована в присілку Буков`ян села Кривопілля Верховинського району належить до державного лісового фонду лісового господарства це квартал №23, виділ №5 площею 7,3 га, Верховинського лісництва, категорія земель сіножаті (а.с.40).

Будь-яких доказів про припинення землекористування чи зміну меж цієї земельної ділянки матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що позивачем не спростовано обставини знаходження бажаної ним земельної ділянки в межах лісового господарства. У суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у недостовірності доводів третьої особи про приналежність спірної земельної ділянки на правах користування філії «Верховинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Щодо покликання позивача на довідку від 26.06.2020 за №0-9-0.22-187/162-20 відділу Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області у Верховинському районі, суд зауважує, що у ній зазначена інформація станом на 01.01.2016, а із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 звернувся до Кривопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області 22.07.2020.

Стосовно наданої позивачем інформації державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та викопіювання з кадастрової карти про те, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу суд зазначає, що фізична відсутність чи наявність конкретної і точної точки розмежування (перенесення лінії на місцевості) земель третьої особи в ділянці Верховинського лісництва, квартал №23, виділ №5 не спростовує обставину перебування такої землі в користуванні філії «Верховинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені у спірному рішенні, відповідають нормам законодавства, у зв`язку із чим рішення Кривопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 20.08.2020 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78704),

відповідач Верховинська селищна рада (код ЄДРПОУ 04357294, вул. І.Франка, 3, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700),

третя особа Філія «Верховинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ ВП 45001549, вул. Жаб`євська, 57, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 24.02.2023.