Постанова

від 21.02.2023 по справі 480/8914/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 р.Справа № 480/8914/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 (суддя Шевченко І.Г.; м. Суми; повний текст рішення складено 21.06.2022) по справі № 480/8914/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" (далі по тексту - позивач, ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №404018280704 від 10.06.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №9055490654 від 18.03.2021 за лютий 2021 року та зазначено на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 142 245,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №403218280704 від 10.06.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 178380,00 грн. та за штрафними санкціями 17838,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що акт перевірки, за висновками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, був складений з порушенням абзацу п`ятого пп.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки фактично документальна позапланова виїзна перевірка здійснювалась в приміщенні контролюючого органу, а не за місцем знаходження платника податків чи за місцем розташування об`єкта права власності, тобто є документальною невиїзною перевіркою. Стверджує, що відомості, зазначені в акті перевірки, викладені не чітко, не об`єктивно, неправдиво та не в повній мірі, як того вимагає п.5 Розділу II, п.2 Розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015року №727 з наступними змінами. Зазначає, що акт, що складений ГУ ДПС у Сумській області 26.05.2021, не відповідає вказаним вимогам Порядку, оскільки перевіряючими в акті здійснено припущення щодо нереальності здійснення господарських операцій між контрагентами, письмових пояснень щодо суті виявлених порушень посадові особи контролюючого органу не вимагали та не отримували, як і не намагались отримати всю первинну документацію, аби зробити об`єктивні висновки в акті.

Щодо змісту встановлених в акті порушень пп. "а" п.198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв`язку з непідтвердженням факту реального здійснення фінансово-господарських операцій щодо реалізації товарів, робіт/послуг ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго з ТОВ Гармет, позивач вказує, що ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго сформувало податковий кредит по ТОВ Гармет внаслідок здійснення операцій з придбання товарів від вказаного підприємства: до податкового кредиту відповідні суми ПДВ були віднесені у періоді, у якому мала місце перша подія - відвантаження товару; факт поставки товарів підтверджено видатковими та податковими накладними, складеними у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; податковий кредит було визначено, виходячи з договірної вартості придбаних товарів за ставкою 20%; товар було придбано для використання у господарській діяльності ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго, що підтверджується тим, що товар було передано постачальником до ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго та в подальшому використано у господарській діяльності, а саме з нього були виготовлені вироби, які реалізовані іншим контрагентам, про що перевіряючим були надані всі необхідні та належні документи. При цьому, вказує, що всі дані, наведені в акті перевірки, свідчать саме про реальність отримання товару від ТОВ Гармет, правильність відображення цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку, та спрямованість правочинів ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго з його контрагентом на реальне настання правових наслідків.

Щодо дослідження факту реальності господарської операції позивача з ТОВ Гармет саме в зрізі інших контрагентів ТОВ Гармет, представник позивача наголосив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відтак, відповідач припускає презумпцію вини та встановлює, діючи за аналогією, факт нікчемності господарських угод між ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго з контрагентом - постачальником. Зокрема, після перерахувань взаємовідносин між іншими господарськими суб`єктами та результатів їх перевірки, водночас, жодних фактів порушення законодавства безпосередньо ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго акт не містить.

За відсутності будь-яких порушень ст.198 Податкового кодексу України ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго, вважає, що податковий орган протиправно не врахував реальність виконання договору поставки товарів між ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго та ТОВ Гармет постачальника, з метою їх використання у власній господарській діяльності та виніс спірні податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим останні належить скасувати.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суд від 08.06.2022 по справі №480/8914/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" (вул. Героїв Крут, 27,м. Суми, Сумська область,40035, код ЄДРПОУ 40528633) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м.Суми, вул. Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 10.06.2021 за №404018280704 від 10.06.2021 та від 10.06.2021 за №403218280704.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський кабельний завод Енерго" в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 5076 (п`ять тисяч сімдесят шість) грн. 95 коп..

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суд від 08.06.2022 по справі №480/8914/21 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дніпровський Кабельний Завод Енерго" ГУ ДПС у Сумській області встановлено сукупність обставин, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Гармет. Зокрема, встановлено, що ТОВ Гармет не є виробником заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм, а в розрізі контрагентів ТОВ Гармет встановлено факти, які свідчать про неможливість постачання заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм в адресу ТОВ Дніпровський Кабельний Завод Енерго по ланцюгу постачання. Тобто, не встановлено реального джерела походження (виробника) заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм, що був придбаний ТОВ Дніпровський Кабельний Завод Енерго у ТОВ Гармет за період лютий 2021 року, адже відповідно до даних ЄРПН прослідковується обрив ланцюга постачання. Також, відмітив, що надані при перевірці первинні документи, мали ознаки дефектності, у зв`язку з чим не підтверджували інформацію у таких документах. Відтак, представник відповідача вважає, що насправді господарські відносини по договору поставки заготовки мідної для волочіння (катанка) 8 мм не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту, адже податковий кредит щодо придбання у ТОВ Гармет ТМЦ у лютому 2021 року ТОВ Дніпровський Кабельний Завод Енерго за результатами сукупності з`ясованих доказів перевіркою документально не підтверджено. Відтак, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а позов ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго - безпідставним та необґрунтованим.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго зареєстроване як юридична особа та є платником податків, в т.ч. податку на додану вартість (т.1, а.с.67-69).

На підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 п.82, п.52-2 підр. 10 розділу XX Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Сумській області було прийнято наказ від 12.05.2021 №752-кн "Про проведення відповідно до п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго з 13.05.2021 тривалістю 5 робочих днів з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі більше 100 тисяч гривень за лютий 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (т.1, а.с.65; т.2, а.с.235), на підставі якого головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області Михайловій Л.В. та головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Сумській області Пушкаловій Я.С. було видано ГУ ДПС у Сумській області направлення від 12.05.2021 №1025/18-28-07-04 та від 12.05.2021 №1026/18-28-07-04 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки тривалістю 5 робочих днів з 13.05.2021 (т.1 а.с.66, т.2, а.с.233-234). Вказані наказ та направлення вручені представнику позивача Третьякову С.М. 13.05.2022, що вбачається з зазначених направлень (т.1, а.с.66; т.2, а.с.233-234).

Крім того, разом з наказом на перевірку та направленнями на перевірку, представнику позивача Третьякову С.М. 13.05.2021 було вручено також запит про надання документів від 13.05.2021 (т.2, а.с.236-237) з вимогою надати у термін до 17.05.2021 до 14:00 год. певний перелік документів у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго.

Так, на виконання вказаного запиту ГУ ДПС у Сумській області, представником позивача надано на перевірку належним чином засвідчені копії документів, які пронумеровані, прошиті та скріплені печаткою ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго.

Уповноваженими, згідно з направленнями, особами ГУ ДПС у Сумській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт перевірки від 26.05.2021 №2687/18-28-07-04/40528633/71 (т.1, а.с.31-64), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати до бюджету (р.18 Декларації), на загальну суму 178 380,00 грн. за період лютий 2021 року;

- завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд. 21) на загальну суму 142 245,00 грн. за період лютий 2021 року.

10.06.2021 на підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №404018280704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №9055490654 від 18.03.2021 за лютий 2021 року та зазначено на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 142 245,00 грн. (т.1, а.с.21, 242-243);

- №403218280704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 178380,00 грн. за основним платежем та 17838,00 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с.22-23, 240-241) у зв`язку з заниженням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.9-ряд. 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в лютому 2021 року.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України про скасування останніх, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2021, з урахуванням рішення Державної податкової служби України про продовження строку розгляду скарги від 07.07.2021, спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.25-28).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Сумській області від 10.06.2021 №404018280704, №403218280704, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 10.06.2021 №404018280704, №403218280704 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України).

Так, відповідно до пп.78.1.8. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість 142245 грн. (т.1, а.с.187-188,189), тобто яке становить більше 100 тис. гривень, що є підставою, передбаченою пп.78.1.8. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, для призначення позапланової перевірки.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що перевірка була проведена відповідачем з порушенням п. 78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки проведена в приміщенні контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п.75.1.2 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вбачається з пояснень свідка - ОСОБА_1 , допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції, останній тривалий час здійснював правовий супровід підприємства позивача, у тому числі в м. Суми. Офіс підприємства позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою підприємство має один кабінет. В кабінеті перебував не постійно. Що стосується даної перевірки, вказав, що всі документи, які, як отримувались ним, так і передавались на запит податкового органу, були вручені за місцем податкового органу. Представники ГУ ДПС у Сумській області на перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , не прибували, хоча дійсно ним отримувався як наказ, так і акт, а також йому надавались направлення на проведення позапланової виїзної перевірку як представнику підприємства позивача.

Натомість, свідок ОСОБА_2 , яка також була допитана в судовому засіданні суду першої інстанції, повідомила, що перевірку підприємства позивача було проведено за місцем його реєстрації у м. Суми, разом з ОСОБА_3 .. Направлення та службове посвідчення було пред`явлено, а копію наказу про призначення перевірки вручено саме за місцем реєстрації підприємства позивача повноважному представнику. Офіс складався з одного кабінету, в якому знаходився стіл та декілька стільців. Документи досліджували в самому офісі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав не довіряти поясненням свідка ОСОБА_2 , оскільки такі узгоджуються з дослідженими матеріалами справи в частині, що стосуються місця проведення перевірки, у тому числі актом перевірки, копією наказу про призначення перевірки, а також розміщення самого офісу (т.2, а.с.31).

Натомість до свідчень свідка ОСОБА_1 щодо проведення перевірки в приміщенні податкового органу слід віднестися критично, оскільки, здійснюючи правовий супровід підприємства позивача, у разі отримання як копії наказу, в якому вказано про призначення саме виїзної перевірки та саме за адресою: АДРЕСА_1 , ознайомлення з направленнями, а також передачі контролюючому органу витребуваних документів не за місцем знаходження підприємства позивача, свідок, мав можливість підписати, як направлення, так і акт перевірки з відповідними зауваженнями. Водночас, як направлення (т.1, а.с.66, 233-234), так і акт перевірки з відповідними додатками (т.1, а.с.60, 222-230), підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. При цьому, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б узгоджувались з поясненнями свідка ОСОБА_1 , в частині проведення перевірки в приміщенні податкового органу.

Посилання представника позивача на те, що копії направлення підтверджують проведення перевірки саме в приміщенні податкового органу, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки такі направлення (т.1, а.с.66, 233-234) взагалі не містять місця їх пред`явлення, у той час як на направленнях наявний підпис ОСОБА_1 , який, отримавши наказ про проведення саме виїзної перевірки підприємства позивача за адресою м. Суми, вул. Героїв Крут, 27 (т.1, а.с.235), не вказав будь-яких заперечень з приводу процедури проведення такої перевірки.

Відтак, доводи представника позивача щодо проведення перевірки в приміщенні податкового органу не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно з якою податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно підпунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 820/2665/16.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ Гармет, проведених в лютому 2021 року, з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Так, 03.02.2020 між позивачем та ТОВ «Гармет» був укладений договір поставки, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити катанку мідну, дріт ММ та жилу мідну відповідно до додатків до договору: специфікацій та/або накладних, що є невід`ємною частиною договору (т. 1, а.с.72-74).

Факт здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом підтверджуються як первинними, так і іншими документами, що містяться в матеріалах справи та які були надані під час перевірки (т.1, а.с.232, 244-245), а саме: копією видаткової накладної від 23.02.2021 №РН-000033 на суму 1923750 грн., у тому числі податок на додану вартість 320625 грн. (т.1, а.с.78), копією податкової накладної від 23.02.2021 №20 на суму 1923750 грн., у тому числі податок на додану вартість 320625 грн. (т.1, а.с.93-94), квитанцією про прийняття на реєстрацію податкової накладної (т.1, а.с.95), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6442 за лютий 2021 року (т.1, а.с.79). Придбаний товар був оплачений частково на суму 100000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 01.02.2021 №835 та копіями листів на заміну призначення платежу (т.1, а.с.75-77), копією виписки банку (т.1, а.с.80), копіями актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2020-31.12.2020 та 01.02.2021-28.02.2021 (т.1, а.с.98-100).

Придбаний у ТОВ «Гармет» товар був поставлений позивачем транспортом, яким користується підприємство позивача на підставі договору позички, водієм ОСОБА_4 , який є найманим працівником ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго, що підтверджується копією подорожнього листа від 23.02.2021 №90 (т.1, а.с.81), копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016 (т.1, а.с.82), копією наказу від 10.08.2016 про перелік посад співробітників, робота яких носить роз`їзний характер (т.1, а.с.83), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.1, а.с.84), копією товарно-транспортної накладної від 23.02.2021 №33 (т.1, а.с.85), копією договору позички транспортного засобу від 03.01.2019 №3 (т.1, а.с.86-87), копією акта приймання-передачі за договором позички від 03.01.2019 (т.1, а.с.88), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1, а.с.89), а також копіями видаткової накладної на придбання дизпалива від 22.02.2021 (т.1, а.с.90), специфікації відпущених скретч-карток до цієї накладної (т.1, а.с.91), акта списання дизпалива (т.1, а.с.92).

Товар був оприбуткований на склад підприємства позивача та надалі використаний ТОВ «Дніпровський кабельний завод Енерго», основним видом діяльності якого є 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (основний), у виробництві власної продукції, яка у подальшому реалізована згідно з укладеними договорами з ТОВ «Елмонт-Інвест», ТОВ «Компанія Платінум», ТОВ «ТВК Сумиелектроснаб», ТОВ «Електропроводка», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , що підтверджується випискою по рахунку №201 за лютий 2021 року (т.1, а.с.96), копіями договорів поставки, копіями видаткових накладних (т.1, а.с.104-186).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція між ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго та ТОВ «Гармет» носила реальний характер та була фактично виконана, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що на момент проведення податкової перевірки ТОВ Дніпровський кабельний завод Енерго мало в наявності податкову накладну, складену за першою з подій (поставка товару), належним чином зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ «Гармет» у загальному розмірі 320625,00 грн..

Доводи відповідача про нереальність операцій з ТОВ «Гармет» з посиланням на неможливість достовірно підтвердити походження товару, сертифікат якості та відповідно і виробника придбаного товару, через те, що сертифікат якості від 12.02.2021, виданий ТОВ «Дифенс-Метал» (т.2, а.с.154), має ряд недоліків (вказаний стандарт, який не є державним стандартом, а технічні умови частково не співпадають з показниками, які відображені в ТУ У1361481.001-98), а у ТОВ «Дифенс-Метал» відсутні будь-які об`єкти оподаткування та такий внесений до журналу ризиковості (наявне відповідне рішення про відповідність цього платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку), а також відсутня інформація щодо кваліфікації наявних трудових ресурсів ТОВ «Імпекс Логістик», ТОВ «Алекс Обджект» - контрагентів по ланцюгу постачання, придбаного у ТОВ «Гармет» товару, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність основних засобів, відсутність трудового персоналу, оренда основних засобів, не можуть бути достатнім доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.

Дійсно, згідно з податковою інформацією, контрагент позивача - ТОВ "Гармет", не є виробником реалізованої відповідно до видаткової накладної продукції, проте зазначена обставина не може слугувати належним доказом відсутності реального характеру договірних відносин, а навпаки підтверджує участь таких контрагентів у діловому товарообороті в якості посередників, діяльність яких не завжди потребує значної кількості працюючих осіб та наявність основних фондів.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.

Крім того, відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 826/18485/15.

Відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, чи недоліки в їх оформленні, не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов`язковим для платника податку. У той же час, податковий орган не позбавлений був можливості в ході проведення перевірки пересвідчитись у фактичному знаходженні чи відсутності придбаних товарів значного асортименту на складах. Наявність або відсутність сертифікатів якості або їх недоліки при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача вказує також на те, що на перевірку було надано товарно-транспортна накладна (т.1, а.с.85), яка має ряд недоліків, а саме: у накладній відсутні час та дата здійснення навантаження, а також підписи осіб, відповідальних за вказані операції, в накладній вказано водія ОСОБА_5 , а на підприємстві обліковується водій ОСОБА_7 , в супровідних документах в товарно-транспортній накладній вказано лише номер РН-000033 без дати та назви, що на думку контролюючого органу, не дає змоги ідентифікувати цей документ (т.1, а.с.41).

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної чи недоліки у оформленні такої не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15.

При цьому, крім товарно-транспортної накладної, факт перевезення придбаного товару саме водієм ОСОБА_4 підтверджується дослідженими вказаними вище доказами у справі, які узгоджуються між собою, а саме: копією подорожнього листа від 23.02.2021 №90 (т.1, а.с.81), копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 10.08.2016 (т., 1, а.с.82), копією наказу від 10.08.2016 про перелік посад співробітників, робота яких носить роз`їзний характер (т.1, а.с.83), копією посвідчення водія ОСОБА_5 (т.1, а.с.84), копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1, а.с.89), а також копіями видаткової накладної на придбання дизпалива від 22.02.2021 (т.1, а.с.90), специфікації відпущених скретч-карток до цієї накладної (т.1, а.с.91), акта списання дизпалива (т.1, а.с.92).

Таким чином, досліджені докази в їх сукупності підтверджують обставину здійснення перевезення придбаного позивачем у контрагента товару водієм ОСОБА_5 , а відтак, колегія суддів не приймає до уваги доводи контролюючого органу щодо недоліків товарно-транспортної накладної.

Крім того, варто відмітити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15.

Посилання відповідача на укладення 03.01.2019 з фізичною особою без нотаріального його завіряння договору позички транспортного засобу, яким здійснювалось транспортування придбаного товару (т.1, а.с.86), колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Так, дійсно, відповідно до ч.4 ст. 828 Цивільного кодексу України, договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Втім, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Пункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 7 вересня 2005 року) визначає, що "автомобіль" - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Тобто, автомобілі належать до самохідних наземних транспортних засобів, а відтак, договір позички №3 від 03.01.2019 автомобілю (самохідний транспортний засіб), на переконання суду, не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №640/1834/19.

Крім іншого, варто відмітити, що позивачем було сформовано податковий кредит, правомірність якого є предметом дослідження у цій справі, за результатами придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Гармет», а не за господарською операцією з приводу транспортних послуг, пов`язаних з укладенням договору позички транспортного засобу, а відтак, вказані доводи податкового органу не можуть спростувати факт реальності саме операції по придбанню мідної катанки, дроту ММ та жили мідної у ТОВ «Гармет».

Посилання представника відповідача на ненадання на перевірку акта приймання-передачі транспортного засобу спростовується копіями досліджених матеріалів у справі, у тому числі супровідного листа до наданих на перевірку витребуваних доказів (т.1, а.с.244).

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача із ТОВ «Гармет» мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, а доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 10.06.2021 №404018280704, №403218280704.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "Дніпровський кабельний завод Енерго" - задоволенню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі № 480/8914/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 01.03.2023 року