Окрема думка

від 01.03.2023 по справі 520/16072/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Окрема думка

в порядку ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України

"01" березня 2023 р. Справа № 520/16072/21

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 855237-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 19490,74 грн., № 855238-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 2108,36 грн., № 855239-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 803,34 грн., № 855240-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 8887,13 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за податковий період 2021 рік, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 520/16072/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 по справі № 520/16072/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 520/16072/21 залишено без змін.

Залишаючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 520/16072/21, колегія суддів виходила з того, що податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 року № 855237-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 19490,74 грн., № 855238-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 2108,36 грн., № 855239-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 803,34 грн., № 855240-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 8887,13 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за податковий період 2021 рік прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області правомірно, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, були відсутні відомості про зареєстроване речове право на досліджені земельні ділянки щодо ФГ "Агротрек", на відміну від зареєстрованих відомостей про позивача щодо права користування земельними ділянками площею 16,2847 га (кадастровий номер 6320684500:02:000:0525); площею 9,0655 га (кадастровий номер 6320684500:02:000:0040); площею 1,7345 га (кадастровий номер 6320684500:02:000:0341); площею 0,6609 (кадастровий номер 6320684500:02:000:0318).

Вважаю, що у даній справі колегія суддів дійшла помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з статтею 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Зі змісту наведеного слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Таким чином, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. У разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Разом з цим, оцінюючи доводи позивача про те, що об`єктом плати за землю в даних правовідносинах є земельна ділянка, яка фактично використовується фермерським господарством, яке, реалізуючи права фактичного землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю, слід зазначити наступне.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Зі змісту приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Таким чином, слід дійти висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

За таких обставин, позивач з моменту реєстрації Фермерського господарства "Агротрек" втратив статус землекористувача, а такий статус з моменту реєстрації перейшов до вказаного господарства.

Наведене є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними, оскільки відповідачем невірно визначений суб`єкт, який є землекористувачем та яким повинні сплачуватись податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

Посилання відповідача на те, що позивач належним чином не оформив передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі, вважаю безпідставними, з огляду на наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним для цих правовідносин. Так, по-перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельних ділянок саме фермерським господарством, а по-друге, виходячи зі специфіки створення фермерського господарства та переходу до нього прав і обов`язків землекористувача згідно з нормами Закону України "Про фермерське господарство", укладення якоїсь додаткової угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

При цьому, слід врахувати, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельними ділянками фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, оскільки всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, вважаю, що задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 № 855237-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 19490,74 грн., № 855238-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 2108,36 грн., № 855239-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 803,34 грн., № 855240-2411-2027 на суму податкового зобов`язання 8887,13 грн. за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за податковий період 2021 рік, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.

З огляду на викладене та, враховуючи вказані вище правові норми, вважаю, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для залишення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 по справі № 520/16072/21 без змін.

Суддя

Другого апеляційного

адміністративного суду Жигилій С.П.