Постанова

від 02.03.2023 по справі 460/24988/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/24988/22 пров. № А/857/1336/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Максим Х.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 460/24988/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

місце ухвалення судового рішення м.РівнеРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження без виклику сторінсуддя у І інстанціїДуляницька С.М.дата складання повного тексту рішення12.12.2022

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю Фаворит-Агро (далі позивач, ТОВ Фаворит-Агро, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 1311317000701 від 23.12.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 460/24988/22 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 1311317000701 від 23.12.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит-Агро судовий збір в сумі 10193,63 грн. (десять тисяч сто дев`яносто три грн. 63 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 543660,00 грн, оскільки реалізував сільськогосподарську продукцію (зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року) Приватному підприємству «Інкопмарк Плюс» за цінами, які нижчі звичайних, що підтверджується інформацією, отриманою з сайту https://agrex.gov.ua/ та аналізу договорів, укладених позивачем з ТДВ «Колос», Agrooiltrade OU Естонія, COFCO RESOURCES S.A., Швейцарія, тоді як згідно з нормами пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. По видатковим накладним від 30.03.2020 та від 01.04.2020 ціна реалізації для ПП «Інкопмарк Плюс» (з ПДВ) за 1 тону 4200 грн., ціна зафіксована на аграрній біржі https://agrex.gov.ua/ (з ПДВ) за 1 тону 4840 грн., відхилення з ПДВ за 1 тону 640 грн., відхилення без ПДВ за 1 тону 533 грн. А відтак, реалізація ТОВ «Фаворит-Агро» 5100 тон кукурудзи відбулася за цінами, що не відповідають ринковим, внаслідок чого занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на 2718300 грн. без ПДВ (5100 тон х 533 грн). Позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 543660 грн., в т.ч. за березень 2020 року на 53300 грн., за квітень 2020 року - на 490360 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 543660 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений через засоби електронного зв`язку, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

В судовому засіданні представник відповідача Шеремета В.О. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача Гарголь В.В. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів і не надав доказів, які б підтверджували, що договірна ціна продажу позивачем продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ Фаворит-Агро зареєстроване як юридична, основним видом діяльності є 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В період з 16.11.2021 по 29.11.2021 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фаворит-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, результати якої оформлено актом перевірки від 30.11.2021 № 8058/17-00-07-01/33852673 (а.с.11-17). Перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.71, пп. 14.1.129 п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2021 543660 грн.; в порушення п. 201.1, п. 201.10 ПК України ТОВ Фаворит-Агро не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями з нарахування податкових зобов`язань при використанні ТМЦ та послуг за межами господарської діяльності на загальну суму 3261960 грн., в т.ч. ПДВ 543660 грн, (за березень 2020 53300 грн., квітень 2020 490360 грн.) (а.с.11-17).

Позивач подав письмові заперечення до акта перевірки (а.с.18-20), які відповідачем були відхилені, висновки акта перевірки залишені без змін (а.с. 21-25).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2021 № 1311317000701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 543660 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 135915 грн.(а.с.10).

Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (а.с.26-28). Рішенням ДПС України від 26.07.2022 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.38-40).

Окрім того, з наданих сторонами документів убачається, що позивач здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції юридичним особам.

29.03.2020 позивач (продавець) уклав договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з ПП Інкопмарк Плюс, згідно якого зобов`язався поставити 500 тон кукурудзи 3-го класу врожаю 2019 року за ціною 3500,00 грн (без ПДВ), сума ПДВ 350000,00 грн., всього з ПДВ 2100000,00 грн. (а.с.82-86). Згідно п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця за наступною адресою: вул.Київська, 8, м.Корець, Рівненська область, 34700, Україна.

31.03.2020 позивач (продавець) уклав договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з ПП Інкопмарк Плюс, згідно якого зобов`язався поставити 4600 тон кукурудзи 3-го класу врожаю 2019 року за ціною 3500,00 грн (без ПДВ), сума ПДВ 3220000 грн., всього з ПДВ 19320000,00 грн. (а.с.78-81). Згідно п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця за наступною адресою: вул.Київська, 8, м.Корець, Рівненська область, 34700, Україна.

На підставі вказаних договорів виписані видаткові накладні: № 60 від 30.03.2020 на поставку 500 тон кукурудзи3 класу врожаю 2019 року; № 62 від 01.04.2020 на поставку 4600 тон кукурудзи.

Також суд на підставі оцінки доказів у справі (договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, карток аналізу зерна, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів прийому-передачі, довіреностей (а.с.72-86, 88-91)), встановив, що ТОВ Фаворит-Агро при здійсненні операцій з постачання власно вирощеної сільськогосподарської продукції Приватному підприємству Інкопмарк Плюс формувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості сільськогосподарської продукції, та склало за такими операціями податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сторони не заперечують, що поставка відбулася за цінами, які зазначені в договорі.

Відповідач, застосувавши статистичні дані про середню ціну реалізації окремих зернових культур, розміщені на аграрній біржі https://agrex.gov.ua/, зробив висновок, що позивач реалізував власну сільськогосподарську продукцію (зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2019 року) ПП Інкопмарк-Плюс за цінами, які нижчі за звичайні ціни.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (абзац другий зазначеного пункту).

Згідно із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отож, з приведеної норми слідує, що при дослідженні фактору формування ціни на відповідність критерію «звичайних цін» контролюючий орган повинен співставити не лише вид та якість товару, але і порівняти економічні (комерційні) умови поставки товару, його кількість, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов`язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту, знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про ціни і ціноутворення суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 зазначеного Закону).

Отже, за загальним правилом суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2019 (справа №200/12345/18-а) та від 07 листопада 2022 року у справі № 320/5251/19 зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Відтак, база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

З договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, карток аналізу зерна, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів прийому-передачі, довіреностей (а.с.72-86, 88-91) убачається, що ТОВ Фаворит-Агро при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарської продукції Приватному підприємству Інкопмарк Плюс формувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості сільськогосподарської продукції, та склало за такими операціями податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Предметом договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ПП Інкопмарк Плюс є поставка кукурудзи 3-го класу врожаю 2019 року, загальний обсяг такої поставки складає 5100 тон кукурудзи (500 тон за видатковою накладною № 60 від 30.03.2020 та 4600 тон за накладною № 62 від 01.04.2020). Згідно п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця (ПП Інкопмарк Плюс) за наступною адресою: вул.Київська, 8, м.Корець, Рівненська область, 34700, Україна.

З доводів апеляційної скарги та акту перевірки слідує, що при визначенні рівня звичайної ціни, відповідачем ураховано інформацію, отриману за результатом аналізу договорів, укладених позивачем з ТДВ «Колос», Agrooiltrade OU Естонія, COFCO RESOURCES S.A. (Швейцарія) (надалі іменовано порівняльні операції).

Згідно даних, наведених в акті перевірки, позивач по господарських операціях з:

- Agrooiltrade OU Естонія виписав податкові накладні: 01.03.2020, 03.03.2020, 06.03.2020, 10.03.2020, номенклатура кукурудза урожаю 2019 року насипом не для кормових цілей, не для посівного матеріалу, кількість 2100 тон, ціна без ПДВ: 3585,9 грн., 3623,4грн., 3612,2грн., 3638,5 грн. відповідно; умови поставки: ціна товару включає витрати по навантаженню, сертифікацію, митну очистку на експорт і постачання товару FCA станція Новоград-Волинський 1 (код 348002) УЗ України;

-ТДВ Колос 31.03.2020 виписав податкову накладну на кукурудзу 3 класу врожаю 2019 року, 35 тон, ціна 3750 грн. Поставка товару здійснюється силами продавця за рахунок покупця. Вартість доставки у господарство покупця входить в ціну товару;

- COFCO RESOURCES S.A., Швейцарія виписав податкові накладні 10.04.2020 та 14.04.2020 на кукурудзу 3 класу врожаю 2019 року для кормових цілей, 3985,9 тон по ціні 4650,9 грн. та 4688,6 грн. відповідно. Поставка товару здійснюється на умовах DAP - зерновий термінал м.Миколаїв (доставка за рахунок ТОВ Фаворит-Агро).

Отож, за умовами договорів з ПП Інкопмарк Плюс позивач поставив кукурудзу в обсязі 5100тон, в той час, як у порівняльних операціях (з ТДВ «Колос», Agrooiltrade OU Естонія, COFCO RESOURCES S.A., Швейцарія) обсяг поставки кукурудзи був суттєво менший від зазначеного обсягу поставки для ПП Інкопмарк Плюс, та в жодному випадку не наближався і не перевищував названого обсягу поставки 5100тон.

Також, за умовами порівняльних операцій (з ТДВ «Колос», Agrooiltrade OU Естонія, COFCO RESOURCES S.A. Швейцарія) позивач поніс додаткові витрати пов`язані з навантаженням та доставкою обумовленої с/г продукції до місця призначення, вказаного переліченими покупцями, а також сертифікацією, митною очисткою на експорт (договір з Agrooiltrade OU Естонія), що відповідно вплинуло на збільшення договірної вартості кукурудзи для вказаних суб`єктів господарювання.

В той час у операціях, які стали об`єктом контролю з ПП Інкопмарк Плюс, позивач не поніс додаткових витрат, які пов`язані з навантаженням та доставкою обумовленої с/г продукції до місця призначення вказаного ПП Інкопмарк Плюс, а також сертифікацією, митною очисткою на експорт, що в свою чергу вказує, що про відсутність підстав для збільшення договірної ціни на суму таких витрат.

За наведених обставин,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що економічні (комерційні) умови поставки товару, а зокрема його кількість та умови поставки, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту між порівняльними операціями та операціями, які стали об`єктом контролю значно різняться, що в свою чергу впливає договірну вартість товару. Як наслідок, суд першої інстанції підставно відхилив доводи відповідача з приводу застосування до спірних правовідносин вартості товару, визначеної у перелічених порівняльних операціях у якості звичайної ціни.

Відносно ж доводів апеляційної скарги, які стосувалися використання відповідачем аналітичних даних аграрної біржі https://agrex.gov.ua/, даних про закупівельні ціни ПАТ Нібулон, даних про середню ціну на кукурудзу в Україні, оприлюднені в журналах Огляд цін та Дайджест цін, то колегія суддів зазначає що суд першої інстанції слушно зауважив, що вказана інформація не може бути визнана доказом звичайної ціни в операціях, які здійснив позивач з продажу сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до моніторингу цін на зернові культури з сайту https://agrex.gov.ua/, ціна на кукурудзу 3 кл складає 4840 грн.(а.с.213). Однак, з цієї інформації не зрозуміло, чи враховується податок на додану вартість, накладні витрати по закупівлях, транспортні та експедиційні витрати, дотації тощо, а також не вказано, для яких цілей можуть використовуватися вказані дані. При цьому, ГУ ДПС у Рівненській області визнало ціну, наведену на сайті https://agrex.gov.ua/, звичайною ціною без співставлення умов поставки (продажу) зернових, за яких формувалися ці ціни, з умовами поставок (продажу), визначеними в договорах позивача з ПП ІнкопмаркПлюс, тобто без з`ясування, чи склалися ціни, які були взяті для порівняння з цінами, за якими позивач реалізував продукцію відповідно до умов договорів поставки (купівлі-продажу), в порівняних економічних (комерційних) умовах. Відповідач не врахував звичайну практику при визначенні ціни між непов`язаними особами щодо встановлення надбавок чи знижок до ціни, зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту, втратою продукцією якості або інших властивостей, а також ту обставину, що сільськогосподарська продукція, з операцій з постачання якої позивач визначив податкові зобов`язання, була вирощена та фактично поставлена в значних обсягах в м.Корець Рівненської області. Останнє є суттєвим чинником, який впливає на оцінку інформації з сайту https://agrex.gov.ua/ як доказу рівня звичайних цін для операцій з постачання сільськогосподарської продукції, вчинених позивачем, оскільки ринок збуту сільськогосподарської продукції, вирощеної в м.Корець та в інших регіонах України, може складатися по-різному (зокрема, з врахування обсягів поставки та транспортних можливостей щодо поставки (відсутність залізниці)).

Окрім того, відповідачем не враховано знижки, зумовлені обсягами поставок, сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації).

Аналогічна позиція викладена також у постанові КАС ВС від 07 листопада 2022 року у справі № 320/5251/19.

За наведених обставин, відповідач в порушення частини другої статті 77 КАС не довів належними та допустимими доказами правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи, що позивачем не понесено витрат пов`язаних з розглядом справи у вигляді сплати судового збору в суді апеляційної інстанції, тому такі судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 460/24988/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 02 березня 2023 року