Постанова

від 02.03.2023 по справі 140/3177/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3177/22 пров. № А/857/16293/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мікули О. І.,

суддів Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДРОК» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №140/3177/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДРОК» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Валюх В. М.,

час ухвалення рішення 12.10.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДРОК» звернулося в суд з позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2022 року №0000036/7.3-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 54668,09 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 49698,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4969,83 грн; від 28 лютого 2022 року №0000037/7.3-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я) на суму 10933,61 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 9939,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 993,96 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивачем до митного оформлення подано примірники сертифікатів з перевезення товару та правомірно зазначено про застосування преференційної ставки ввізного мита із перевезення (походження) товару форми EUR.1. Зазначає, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим або недійсним, однак доказів того, що сертифікати EUR.1, які надавалися позивачем, скасовані чи визнані недійсними, відповідач не надав, тому вони є чинним та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн ЄС, та надають пільги зі сплати митних платежів. Зауважує, що позивач не декларував походження товарів з території ЄС. Розшифрування VIN-кодів підтверджує, що товари походять зі Швеції та Німеччини. Крім того, вказує, що походження товарів підтверджено не лише сертифікатами, але і Висновком №487 експертного автотоварознавчого дослідження та Висновком експертного дослідження №486, де встановлено країн виробників. Звертає увагу, що відповідач не здобув прямих доказів того, що товари не мають преференційного походження з ЄС, а лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію. Таким чином, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з офіційно надісланої та документально підтвердженої відповіді від уповноваженого органу Республіки Польща щодо не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, № PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року, митне оформлення яких здійснено ТзОВ «РЕДРОК» за МД № UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, № UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року, не можуть бути застосовані умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди, та відповідно, відсутні підстави для оподаткування ввезених товарів при здійсненні митного оформлення в Україні за пільговою ставкою ввізного мита 0% - преференція «410». Таким чином, вказує, що зазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року та №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року не можуть бути визнаними достатнім документом, який у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І засвідчує, що товари за вказаними у акті митними деклараціями підпадають під дію Угоди. Зазначає, що дії митниці, які полягали у прийнятті рішення про не надання преференційного походження на товари та, як результат, виставлення податкових повідомлень-рішень у повній мірі відповідають чинним нормам митного та міжнародного законодавства та практиці Верховного Суду. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Волинської митниці від 24 січня 2022 року №26 була проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ РЕДРОК з питань дотримання законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за МД № UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, про що складено акт від 08 лютого 2022 року №0005/7.3-19/09/41312568 (а с. 98 зворот - 106), примірник якого було скеровано позивачу листом від 08 лютого 2022 року №7.3-19/2135 (а.с. 98) та отримано ТзОВ РЕДРОК 11 лютого 2022 року згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 107).

Зі змісту акту перевірки від 08 лютого 2022 року №0005/7.3-19/09/41312568 вбачається, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за МД від 19 березня 2019 року №UA205040/2019/015047 (а.с. 47-48) встановлено, що ТзОВ РЕДРОК здійснено митне оформлення товару Сідельний тягач для напівпричепів двоосний, бувший у використанні, призначений для використання по дорогах загального користування, марка - VOLVO, модель - FH 13 420, календарний рік випуску - 2013, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм 12777 см.куб , потужність - 315kw, тип двигуна - дизель, колісна формула - 4x2, тип палива - дизель, кількість місць для сидіння, враховуючи місце водія згідно документів виробника - 2, маса в разі максимального навантаження - 20000 кг, торговельна марка VOLVO, країна походження - Швеція, за кодом товару 8701209000 згідно з УКТ ЗЕД із застосуванням тарифної преференції по ввізному миту 410 з умовним нарахуванням мита 41569,18 грн. Підставою для застосування декларантом ВКПП Агропромтехцентр преференційної ставки ввізного мита на вказаний товар за кодом УКТ ЗЕД 8701209000 та умовного нарахування митних платежів став сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 12 березня 2019 року №PL/MF/AN 0173097 (а.с. 52), заявлений декларантом до митного оформлення за вказаною МД (графа 44 МД під кодом 0954).

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за МД від 19 березня 2019 року №UA205040/2019/015056 (а.с.49-50) встановлено, що ТзОВ РЕДРОК здійснено митне оформлення товару Напівпричіп тентований триосний для перевезення вантажів бувший у користуванні, марка SCHMITZ, модель SCS24/L, номер шасі - НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2008, власна маса - 7468 кг, маса у разі максимального навантаження - 39000 кг, вантажопідйомність - 31532 кг, країна походження - Німеччина, за кодом товару 8716398000 згідно УКТ ЗЕД із застосуванням тарифної преференції по ввізному миту 410 з умовним нарахуванням мита 8129,08 грн. Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита на вказаний товар за кодом УКТ ЗЕД 8701209000 та умовного нарахування митних платежів став сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.03.2019 № PL/MF/AN 0173111 (а.с. 51), заявлений декларантом ВКПП Агропромтехцентр до митного оформлення за вказаною МД (графа 44 МД під кодом 0954).

Державною митною службою України на підставі звернення Волинської митниці ДФС від 12 липня 2019 року №1177/8/03-70-19-04 направлено запит до уповноваженого органу Республіки Польща щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, № PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року.

На звернення Волинської митниці в частині перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 на адресу митниці листом Держмитслужби від 21 жовтня 2021 року №15/15-03/7.3/4721 надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331.18.2021 про результати перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року (а.с. 118-126).

У відповіді зазначено, що вищезазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1 є автентичними, однак експортер товару ASANTECH SP.ZO.O не надав достатніх доказів, що підтверджують преференційне походження товарів, зазначених у вищевказаних сертифікатах відповідно до вимог Доповнення 1 Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Разом з тим, у сертифікатах з перевезення EUR.1 №PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року у графі 14 (Результати перевірки), надісланої уповноваженим органом Республіки Польща копії сертифікатів відмічено, що виконана перевірка довела, що ці сертифікати не відповідають вимогам щодо достовірності й правильності. Тобто, компетентним органом Республіки Польща, за результатом перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 №PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року, письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що ввезенні ТзОВ РЕДРОК за МД №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо преференційного походження товарів в рамках Угоди.

Таким чином, як вказано в акті перевірки від 08 лютого 2022 року №0005/7.3-19/09/41312568, згідно з офіційно надісланої та документально підтвердженої відповіді від уповноваженого органу Республіки Польща щодо не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 №PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року, митне оформлення яких здійснено ТзОВ РЕДРОК за МД №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року, не можуть бути застосовані умови преференційного режиму оподаткування товарів у рамках Угоди, та, відповідно, відсутні підстави для оподаткування ввезених товарів при здійсненні митного оформлення в Україні за пільговою ставкою ввізного мита 0% - преференція 410. Враховуючи викладене, зазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року та №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року не можуть бути визнаними достатнім документом, який у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І засвідчує, що товари за вказаними у акті митними деклараціями підпадають під дію Угоди.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільги по ввізному миту за преференцією 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС та умовного нарахування ввізного мита, на підставі інформації та копій документів, отриманих від уповноваженого органу Республіки Польща про не підтвердження преференційного походження товарів в рамках Протоколу І, контролюючим органом відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України встановлено неправомірність зазначеної у митних деклараціях підстави для надання преференції по ввізному миту 410 при здійсненні митного оформлення товарів за МД №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ РЕДРОК:

- пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08 листопада 2017 року №2187-VІII в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатами перевезення товару EUR.1, як такими, що походять з певної країни в розумінні Протоколу І і Доповнення І та підпадають під дію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 вересня 2014 року №1678-VII, частини сьомої статті 36, частини другої статті 48, частини першої статті 257, пунктів 1, 5, 6 частини восьмої статті 257, частини першої статті 270, частин четвертої, п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті мита за вищезазначеними МД, на загальну суму 49698,26 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті ПДВ за МД від 19 березня 2019 року №UA205040/2019/015047, від 19 березня 2019 року №UA205040/2019/015056 на загальну суму 9939,65 грн.

На підставі акту перевірки від 08 лютого 2022 року №0005/7.3-19/09/41312568 Волинська митниця прийняла такі ППР:

- від 28 лютого 2022 року №0000036/7.3-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 54668,09 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 49698,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4969,83 грн (а. с.109-111);

- від 28 лютого 2022 року №0000037/7.3-19, яким ТзОВ РЕДРОК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я) на 10933,61 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 9939,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 993,96 грн (а.с. 112-114).

Вказані ППР разом із розрахунком податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій були надіслані позивачу листом від 28 лютого 2022 року №7.3-19/3282 (а. с. 116-117).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом у суд.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані ППР від 28 лютого 2022 року №0000036/7.3-19 та №0000037/7.3-19 є правомірними та підстави для їх скасування відсутні, оскільки компетентні органи Республіки Польща надали інформацію щодо не підтвердження преференційного походження товарів, оформлених за МД №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року, а митний орган за результатами перевірки встановив безпідставне застосування преференційного режиму до товарів, як таких що походять з ЄС та, як наслідок, несплату мита та ПДВ при імпорті товарів у повному обсязі.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Ч.1, 2, 6 ст.36 МК України передбачає, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом ч.1 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ч.3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з ч.8 ст.43 МК України у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

За змістом ч.9 ст.43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Закон України №1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікував Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Згідно з ч.1 ст.26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол І).

Ч.1 ст.2 розділу 2 Протоколу І передбачає, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, в якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І передбачає, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Згідно з положеннями Закону України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція). Дана Конвенція набрання чинності для України 01 лютого 2018 року.

Положеннями ст.32, 33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачено процедуру перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Зокрема, відповідно до ст.32 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) з метою забезпечення правильного застосування Протоколу І Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.

Крім того, ст.33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачає, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу І (Доповнення І Конвенції).

Матеріалами справи стверджується, що відповідач, як контролюючий орган, не здійснював перевірку законності дій декларанта товару, не встановлював умисність надання декларантом недостовірних документів і не притягував позивача до відповідальності, а здійснював перевірку повноти сплати податків до бюджету під час імпорту товару на митну територію України.

Відповідно до ч.1 ст.289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п. 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п. 5).

Згідно з п.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Держмитслужби від 21 жовтня 2021 року №15/15-03/7.3/4721 (а.с. 118) Волинській митниці була надіслана лист-відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 15 вересня 2021 року (а.с. 119-126), яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у 269 сертифікатах з перевезення товару EUR.1, наданих експортеру ASANTECH Sp. z o.o., в т.ч. сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 №/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року , №PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року.

Так, зі змісту листа уповноваженого органу Республіки Польща вбачається, що вказані сертифікати EUR.1 є автентичними, проте експортер не довів преференційного походження товарів.

Суд також звертає увагу на значну кількість (269) сертифікатів з перевезення товарів EUR.1, які були видані експортеру ASANTECH Sp. z o.o., який не надав митним органам Республіки Польща належних документів про походження товарів, вказаних у цих сертифікатах, з території ЄС та не підтвердив їх преференційне походження.

Колегія суддів зазначає, що після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польща щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих Товариством до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь, у якій зазначено, що товари вказані в деклараціях про походження та сертифікатах з перевезення EUR.1 не підпадають під преференційний режим. У ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що компанія-експортер товару отримала сертифікати EUR.1 декларативно (повідомивши компетентні органи Республіки Польща про походження товарів з території ЄС), але в ході перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаних товарів. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді зазначено, що сертифікати EUR.1 є дійсними (видавалися), але не пройшли перевірку і не можуть застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №.460/8509/21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікати з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року та № PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року не можуть бути визнані належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за МД №UA205040/2019/015047 від 19 березня 2019 року, №UA205040/2019/015056 від 19 березня 2019 року.

Колегія суддів не приймає до уваги долучені апелянтом під час апеляційного розгляду копії відповіді від ASANTECH Sp. z o.o. від 13 січня 2023 року, оскільки законодавством встановлена процедура отримання та надання відповідних документів. Крім того, лист-відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331.18.2021 про результати перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, № PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року є достатніми доказом для збільшення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів. Також з відкритих джерел доступу до мережі Інтернет «https://krs-pobierz.pl/asantech-spolka-z-ograniczona-odpowiedzialnoscia-i6290688» вбачається, що фірма ASANTECH Sp. z o.o. ul.Francuska 49/46, 03-905 Warszawa (mazowieckie) припинила діяльність 13 липня 2022 року.

Будь-яких інших доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів позивачем не надано, а судом таких не здобуто.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноваженого органу іноземної держави країни-експортера, не підтверджено походження спірних товарів з ЄС, що призвело до безпідставного застосування пільгової ставки ввізного мита та, як наслідок, до несвоєчасного, неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги митного та податкового законодавства, та платником податків ТзОВ РЕДРОК занижені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів на загальну суму 59637,91 грн, в т. ч.: мито - 49698,26 грн, ПДВ - 9939,65 грн.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представлений лист лист-відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331.18.2021 про результати перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 № PL/MF/AN 0173097 від 12 березня 2019 року, № PL/MF/AN 0173111 від 13 березня 2019 року є достатніми доказом для збільшення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів, а тому податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2022 року №0000036/7.3-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 54668,09 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 49698,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4969,83 грн; від 28 лютого 2022 року №0000037/7.3-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я) на суму 10933,61 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 9939,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 993,96 грн прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, є обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на практику апеляційних судів у подібних правовідносинах, оскільки докази у кожній справі оцінюються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДРОК» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №140/3177/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02 березня 2023 року.