Ухвала

від 02.03.2023 по справі 420/18132/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 420/18132/21

адміністративне провадження № К/990/6530/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №420/18132/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕКСТЕР`ЄР-ДИЗАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 21.02.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №420/18132/21, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕКСТЕР`ЄР-ДИЗАЙН» у повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 09.09.2022, від 06.10.2022 та від 21.11.2022 раніше подані відповідачем касаційні скарги повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень у цій справі. При цьому, у кожному зі своїх рішень Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив відповідачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Зокрема, повертаючи раніше подані контролюючим органом касаційні скарги, суд звернув увагу скаржника, що доводи Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, фактично стосуються не оспорювання висновку судів щодо правозастосування, а їх висновку щодо встановленого факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів та послуг (виконання робіт), за якими він сформував витати та податковий кредит, тобто оцінки доказів у справі, відповідно до якої цей факт встановлено.

Також суд дійшов висновку, що доводи скаржника щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, фактично стосуються оспорювання оцінки судами першої і апеляційної інстанцій доказів у справі, що підтверджується й змістом касаційної скарги, що не є складовою підстави касаційного оскарження, встановленої зазначеними ним нормами.

Верховний Суд встановив, за результатом аналізу змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022, суди застосували норми статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 134, 198 Податкового кодексу України не всупереч наведеним висновкам Верховного Суду про які йдеться мова у поданій відповідачем касаційній скарзі (постанови від 28.05.2021 у справі №819/357/16, від 31.05.2021 у справі №802/2103/15-а, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18).

Підсумовуючи наведене вище, суд касаційної інстанції у своїх ухвалах дійшов висновку, що контролюючим органом не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС України. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Натомість, під час перевірки вчетверте поданої Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про неправильне застосування судами положень, зокрема, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 44, 134, 185, 198 Податкового кодексу України, зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених постанов), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, скаржник повторно лише цитує витяги з приведених постанов щодо обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди, при цьому обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник так і не наводить.

Поряд з цим Суд звертає увагу скаржника, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими й усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

За результатом аналізу змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, а також висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, різного застосування норм, зокрема, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не вбачається, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд наголошує, що більшість доводів касаційної скарги зводиться до недослідження судами наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, як на думку скаржника, їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у повторно звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №420/18132/21.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №420/18132/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЕКСТЕР`ЄР-ДИЗАЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер