Ухвала

від 01.03.2023 по справі 821/850/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 березня 2023 року

м. Київ

справа №821/850/18

адміністративне провадження №К/9901/1141/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

під час розгляду в порядку письмового провадження справи № 821/850/18

за позовом Державного підприємства "Підприємство' Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 (суддя Морська Г.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№90)» (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.01.2018 №0000261203.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішеннями різних судів з Підприємства до державного бюджету було стягнуто податковий борг, який пізніше було розстрочено за рішеннями судів. Позивач своєчасно та у повному обсязі сплачував суми податкових зобов`язань згідно графіків, а тому вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов`язань відсутні.

Підприємство зазначає, зокрема, що з набранням чинності ухвалами суду про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, змінюються встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов`язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу й виключає можливість нарахування пені за умови своєчасного виконання платником податків ухвал про розстрочення оплати.

Також позивач вважає, що контролюючим органом порушено строки проведення камеральної перевірки та нарахування штрафних санкцій, встановлені ст.102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що позивача взято на податковий облік в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 15.06.2000.

На підставі пп.20.18, 20.1.19 п.20.1 ст. 20, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.75.1 ст.75 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку Підприємства з питання своєчасності сплати податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, визначеного податковим розрахунком збору за спеціальне використання води за 2006 рік (уточнюючий) від 28.02.2008 №223320 та за 2008 рік (загальний) від 19.01. 2007 №202291.

За результатами перевірки складено акт №002386/21-22-12-03 від 12.12.2017.

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів п.57.1 ст.57, п.100.1 ст.100, п.257.5 ст.257 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, що має наслідком застосування відповідальності, передбаченої п.126.1 ст.126 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000261203 від 02.01.2018, яким до Підприємства застосовано штраф в розмірі 459,86 грн за порушення термінів сплати узгоджених зобов`язань (рентної плати за спецвикористання води за 2006 та 2008 роки).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.

При цьому, судами наголошено, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах касаційної скарги Підприємство зазначає, що суди обох інстанцій при розгляді питання щодо правомірності проведення камеральної перевірки та застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 06.04.2016 у справі №826/4349/14, та Верховного Суду, викладені у постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі №824/760/17-а та від 02.10.2018 у справі №820/3543/17, щодо визначення моменту відліку строку давності за пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Колегія суддів визначила, що спірним у цій справі є питання встановлення початку відліку строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання.

Під час касаційного перегляду встановлено наявність різної практики Верховного Суду з цього питання.

Так, у постановах від 10.05.2018 (справа №820/3544/17), від 05.06.2018 (справа №824/760/17-а), від 02.10.2018 (справа №820/3543/17), від 05.07.2019 (справа №820/11541/13-а), від 29.01.2019 (справа №820/495/18), від 24.05.2022 (справа №280/928/20) висловлено позицію про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України й відлік такого строку пов`язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої у минулих роках суми податкового (грошового) зобов`язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Відступу від такого висновку в порядку, передбаченому статтею 346 КАС України, здійснено не було.

Водночас, у постановах від 03.04.2020 (справа №640/1091/19) та від 11.11.2022 (справа №200/6441/20-а) Верховний Суд прийшов до висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу. Таким чином, виходячи з аналізу положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення.

У зв`язку з викладеним, висновки Верховного Суду, в тому числі й викладені у постановах від 03.04.2020 у справі №640/1091/19 та від 11.11.2022 у справі №200/6441/20-а, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України є такими, що підлягають врахуванню судами попередніх інстанцій під час розгляду аналогічних справ.

Здійснюючи касаційний розгляд справи №821/850/18, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Справу № 821/850/18 за позовом Державного підприємства "Підприємство' Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду