Постанова

від 21.11.2018 по справі 821/850/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/850/18

Категорія: 8.3.15 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№90) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2018р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№90) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2018р. ДП ПДКВС України (№90) звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 2.01.2018р. №0000261203.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовими особами ГУ ДФС проведено камеральну перевірку ДП ПДКВС України (№90) з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води, визначених податковим розрахунком збору за спеціальне використання води за 2006р. (уточнюючий) від 28.02.2008р. №223320 та за 2008р. (загальний) від 19.01.2007р. №202291, за результатами якої 12.12.2017р. складено Акт перевірки за №002386/21-22-12-03, у висновках якого вказано на порушення п.57.1 ст.57, п.100.1 ст.100, п.257.5 ст.257 ПК України, а саме встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, що має своїм наслідком застосування відповідальності, визначеної в п.126.1 ст.126 ПК України.

На підставі встановлених порушень, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 2.01.2018р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000261203, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 459,86грн. за порушення термінів сплати узгоджених зобов'язань в розмірі 2299,3грн.. Підставою для застосування штрафу є порушення термінів сплати податкових зобов'язань за 2007р. та за 2009р., оскільки сплата таких зобов'язань відбулась лише в 2017р..

Позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки сплата податкових зобов'язань відбувалась у відповідності до судових ухвал про розстрочення виконання судових рішень.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2018р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення не неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДФС при винесенні податкового повідомлення рішення діяло в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що на підставі пп.20.18, 20.1.19 п.20.1 ст. 20, пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.75.1 ст.75 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води, визначених податковим розрахунком збору за спеціальне використання води за 2006р. (уточнюючий) від 28.02.2008р. №223320 та за 2008р. (загальний) від 19.01.2007р. №202291.

За результатами перевірки складено акт Про результати камеральної перевірки ДП Підприємство ДКВС України (№90) (код ЄДРПОУ 08680997) за №002386/21-22-12-03 від 12.12.2017р., у висновках якого встановлено порушення приписів п.57.1 ст.57, п.100.1 ст.100, п.257.5 ст.257 ПК України, а саме несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, що має своїм наслідком застосування відповідальності, визначеної в п.126.1 ст.126 ПК України.

На підставі встановлених порушень, 2.01.2018р. податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000261203 про застосування штрафу в розмірі 459,86грн. за порушення термінів сплати узгоджених зобов'язань в розмірі 2299,3грн.. Підставою для застосування штрафу є порушення термінів сплати податкових зобов'язань за 2007р. та за 2009р., оскільки сплата таких зобов'язань відбулась лише в 2017р..

Позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафу, оскільки сплата податкових зобов'язань відбувалась у відповідності до судових ухвал про розстрочення виконання судових рішень.

Перевіряючи правомірність дій та рішень ДФС, з урахуванням підстав, за якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006р. по справі за №9/405-АП-06 задоволено позов про стягнення із ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№90) податкового боргу у сумі 541 245,75грн..

В подальшому, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 5.02.3008р. по справі за №8/119-АП-08 задоволено позов про стягнення із ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№90) податкового боргу у сумі 392 894,04грн..

В подальшому, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 2.12.2010р. розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі за №2-а-4301/11/2170 задоволено позов про стягнення із ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№90) податкового боргу у сумі 400 940,4грн..

В подальшому, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2011р. виконання зазначеного рішення розстрочено строком на 120 місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, що податкові зобов'язанні з рентної плати за спеціальне використання води за 2006р. та 2008р., з граничним терміном сплати 19.02.2007р. та 19.02.2009р. відповідно, сплачувались з червня по листопад місяців 2017р..

Що стосується правомірності дій податкового органу по нарахуванню підприємству штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відносно сум податкового боргу розстрочених згідно рішення господарського суду Херсонської області від 2.12.2010р. по справі за №8/119-АП-08; та рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. по справі за №2а-9/405/АП-06 та від 20.12.2012р. по справі за №2а-4301/11/217, апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За правилами п.126.1 ст.126 ПК України в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, підприємство здійснювало сплату, самостійно визначених ним в податкових розрахунках, податкових зобов'язань не у встановлений законодавством термін, а значно пізніше. Так, податкові зобов'язання сплачувались із затримкою понад 3063 дні.

У відповідності до приписів п.32.1 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Приписами пп.32.2, 32.3 ст.32 ПК України визначено, що зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Згідно пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами ст.87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1 ст.263 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017р.) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.95-99 ПК України.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених п.126.1 ст.126 та пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного апеляційний суд вважає, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено ст.126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, тобто нарахування податковим органом штрафних санкцій у відповідній сумі є правомірним.

Аналогічна правова позиції викладена в численних постановах Верховного Суду, наприклад у справі за №802/777/16-а від 8.05.2018р..

Що стосується посилань апелянта про застосування строку давності 1095 днів, апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами п.102.1 ст.102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а п.102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

За правилами п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в п.101.2 цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп.101.2.3 п.101.2 ст.101).

Апеляційний суд зазначає. що податковий борг підприємства, на який нарахована штраф, не визнаний безнадійним в установленому законом порядку, відсутній також і спір між сторонами щодо визнання його безнадійним, відтак, на думку суду, до вирішення даного питання в установлений законом спосіб, відсутні підстави для застосування до нарахованої пені строків давності 1095 днів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ГУ ДФС при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло правомірно та у відповідності до норм законодавства України.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№90) - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2018р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв