Постанова

від 11.08.2010 по справі с-3768/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-5106/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої:

 Гончар Л.Я.

Суддів:

 Васильченко Н.В.

 Кравченко О.О.

 Гордійчук М.П.

 Островича С.Е.

при секретарі :     Лук’яненко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову господарського суду Донецької області від 04.12.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецька про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а :

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до суду з позовом до Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецька про стягнення суми.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що з  02.09.2004 р. по 09.09.2004 р. була здійснена перевірка Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецьк,  за період: січень 2003 р. –серпень 2004 р. За результатами перевірки складений акт № 1518 від 09.09.2004 року. На підставі зазначеного акту позивачем прийнято Рішення № 139 від 24.09.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого підлягає стягненню з відповідача  в доход бюджету відповідно до вимог розділу ІІ статті 2 п. 15 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”  безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 15 732,82 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 31 465,64грн. Загальна сума економічної санкції складає  47 198,46 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача 47 198,46 грн. економічних санкцій.    

Постановою господарського суду Донецької області від 04.12.2006 року в задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області залишена без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 04.12.2006 року без змін.

У поданій касаційній Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами  першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно відповіді Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 на запит Міністерства охорони здоров’я України, яка відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є податковим роз’ясненням, до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, необхідно додавати ПДВ.

Крім того, суди зазначали, що види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 року, згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування, і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість. До ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Статтею 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення" передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість -20 % згідно чинного законодавства (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).

Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Частина 1 статті 10 Закону України „Про ціни та ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг  здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ч. 4 ст.35 Закону України „Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994р. № 4004 оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення, помилково вважали, що до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови №1351, необхідно додавати податок на додану вартість, оскільки Державна податкова адміністрація України, у листі від 15 вересня 2003 року №8101/5/15-2416 виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою № 1351, податок на додану вартість не включено. Крім того, відповідно до підпункту “г” підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то позивачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 04.12.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року скасувати.

Позовні вимоги інспекції з контролю за цінами в Донецькій області задовольнити. Стягнути з Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецька суму застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47 198,46 грн. на д/р №31113106600004 у ВДК Ворошиловського р-ну м. Донецька, отримувач –ВДК Ворошиловського р-ну м. Донецька, код ЄДРПОУ 24164870, банк отримувача –УДК у Донецькій області, МФО 834016, код надходжень за бюджетною класифікацією –23030300.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.