Ухвала

від 27.02.2023 по справі 761/4847/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні скарги голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а такими є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення. Проте викладені у поданій заяві (повідомленні) про злочин обставини про ймовірне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які, як зазначає заявник, внесли до офіційного документу - ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи №626/2303/20 до розгляду, завідомо неправдиві відомості, а саме датування її минулою датою, не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, адже у ній не міститься об`єктивних даних на підтвердження існування зазначених обставин, а ці твердження про ймовірне вчинення суддями кримінального правопорушення ґрунтуються виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності їх дій під час здійснення правосуддя та власному аналізі і

---

Справа №11-сс/824/1690/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1

баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність.

Тобто, зі змісту поданої заяви (повідомлення) про злочин вбачається, що доводи заявника фактично зводяться до незгоди з ухваленим суддями рішенням під час здійснення ними правосуддя та відповідними процесуальними діями суддів, а орган досудового розслідування не є тим органом, який вправі надавати правову оцінку судовим рішенням і процесуальним діям суддів, оскільки це не може бути підставою для їх кримінальної відповідальності, а може бути лише підставою для застосування інших визначених законом заходів впливу на суддів, зокрема заходів дисциплінарного впливу.

З огляду на що, слідчий суддя, не вбачаючи підстав для зобов`язання уповноважених осіб Державного бюро розслідувань щодо виконання вимог ст. 214 КПК України та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за такою заявою (повідомленням) голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 від 02.02.2023 року, відмовив у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань внести відомості до ЄРДР за повідомленням ГО «Регіональний центр розслідувань» № 1-02 від 02.02.2023 р. про вчинене суддями Полтавського апеляційного суду у складі ОСОБА_6 - доповідач, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - члени колегії, службове підроблення ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи №626/2303/20 до розгляду, створеної 31.01.2023 р. та підписаної двома суддями 31.01.2023, а третім - 01.02.2023 р., завідомо неправдивих відомостей - датування її минулою датою - 26.01.2023 р., тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, та розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні, з видачею заявнику витягу з ЄРДР через 24 години після внесення відомостей до ЄРДР.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 02.02.2023 р. ГО «Регіональний центр розслідувань» надіслало до Державного бюро розслідувань на офіційну електронну скриньку повідомлення про вчинення суддями Полтавського апеляційного суду - ОСОБА_6 - доповідачем, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - членами колегії, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме про внесення ними до офіційного документу - ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи №626/2303/20 до розгляду, створеної 31.01.2023 р. та підписаної двома суддями 31.01.2023, а третім - 01.02.2023 p., завідомо неправдивих відомостей - датування її минулою датою - 26.01.2023 p., чим завдано потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди.

Тобто у повідомленні від 02.02.2023 року викладено всі необхідні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, вчиненого суддями, що має підслідністю проведення досудового розслідування органом ДБР.

Проте, станом на 07.02.2023 р. інформації про внесення слідчим ДБР відомостей за зазначеним повідомленням до ЄРДР їхній організації не було надано, витягу зЄРДР теж не вручено, як і не надіслано на електронну скриньку, що є протиправною бездіяльністю зневчинення процесуальної дії, передбаченої ч. 1 ст. 214 КПК України, у зв`язку з чим ними було подано скаргу в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України на бездіяльність слідчого ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР, проте ухвалою слідчого судді від 13.02.2023 р. у задоволенні скарги відмовлено, з посиланням на те, що службове підроблення, яке вчинили судді, не є кримінальним правопорушенням, а є припущенням.

Разом з тим, якщо це припущення щодо злочину, то його належить перевірити в межах кримінального провадження шляхом призначення технічної експертизи АСДС суду, даних серверу і т.д., щодо дати створення підробленої ухвали, а все інше суперечить завданням кримінального провадження.

З огляду на викладене, керуючись принципом змагальності кримінального провадження відносно подання до суду доказів своєї правової позиції, враховуючи, що суду не надано будь-яких доказів, що свідчать про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням їхньої організації, у слідчого судді була можливість дійти лише одного висновку - що уповноваженими особами ДБР не вжито всіх необхідних заходів для встановлення обставин кримінального правопорушення, не надано підтвердження внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а надавати правову оцінку детальним обставинам кримінального правопорушення, зазначеним у повідомленні їхньої організації від 02.02.2023, під час оскарження бездіяльності слідчого з невнесення ним відомостей до ЄРДР, це перевищення слідчим суддею своїхповноважень.

Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, ні голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 , ні прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явилися, при цьому голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 направив заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, а прокурор про поважність причин своєї неявки суду не повідомив і ніяких клопотань про відкладення розгляду від нього не надійшло, тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 02 лютого 2023 року голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 , шляхом направлення на електронну адресу, подав до Державного бюро розслідувань повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 02.02.2023 року, в якому, серед іншого, просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вказаним його повідомленням з попередньою кваліфікацією - ч. 1 ст. 366 КК України та розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно суддів Полтавського апеляційного суду - ОСОБА_6 - доповідача, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - членів колегії, за внесення ними до офіційного документу - ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи №626/2303/20 до розгляду, створеної 31.01.2023 р. та підписаної двома суддями 31.01.2023, а третім - 01.02.2023 p., завідомо неправдивих відомостей - датування її минулою датою - 26.01.2023 p., тобто вчинення суддями кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Не отримавши інформації щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 07 лютого 2023 року голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 , через систему «Електронний суд», звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив зобов`язати уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ГО «Регіональний центр розслідувань» № 1-02 від 02.02.2023 року про вчинене суддями Полтавського апеляційного суду у складі ОСОБА_6 - доповідач, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - члени колегії, службове підроблення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, та розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні, з видачею заявнику витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За результатами судового розгляду цієї скарги, слідчий суддя відмовив у її задоволенні і з таким рішенням погоджується колегія суддів, оскільки визнає безпідставними доводи голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження та суперечать вимогам кримінального процесуального закону.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то, відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України, який, зокрема у рішенні по справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.

Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.

Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.

Як слідує з матеріалів провадження, в повідомленні від 02 лютого 2023 року голова Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 стверджував про скоєння суддями Полтавського апеляційного суду - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом внесення до офіційного документу - ухвали Полтавського апеляційного суду про прийняття справи №626/2303/20 до розгляду, створеної 31.01.2023 р. та підписаної двома суддями 31.01.2023, а третім - 01.02.2023 p., завідомо неправдивих відомостей - датування її минулою датою - 26.01.2023 p., кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва, заява (повідомлення) голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 не містить об`єктивних даних про вчинення вказаними суддями зазначеного кримінального правопорушення, оскільки за своїм змістом і суттю є висловленням незгоди із ухваленим процесуальним рішенням та діями суддів у конкретній судовій справі за процедурою цивільно-процесуального закону в апеляційному порядку, отже не є повідомленням про кримінальне правопорушення, що в свою чергу, на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов`язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає безпідставними апеляційні доводи про те, що в заяві (повідомленні) наведені достатні дані з посиланням на конкретні обставини, які доводять наявність в діях суддів кримінального правопорушення. При цьому зауважує, що всупереч твердженням заявника, слідчий суддя не вирішував питання, які можуть бути предметом судового розгляду у кримінальному провадженні або віднесені до компетенції слідчого, прокурора під час досудового розслідування, тобто не давав оцінку обґрунтованості повідомлення та не досліджував докази, а лише вивчив його зміст на предмет наявності відомостей саме про кримінальне правопорушення, які в свою чергу і підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж будь-яка заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на їх назву не набуває статусу цього документа і їх подання до Державного бюро розслідувань не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, посилання голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду слідчим суддею скарги на бездіяльність органу досудового розслідування є необґрунтованими.

Отже, оскільки висновки слідчого судді в ухвалі про відмову у задоволенні скарги голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, тобто ухвала від 13 лютого 2023 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, то апеляційна скарга голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги голови Громадської організації «Регіональний центр розслідувань» ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3