Постанова

від 01.03.2023 по справі 644/4894/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 644/4894/20 Номер провадження 22-ц/814/1182/23Головуючий у 1-й інстанції Клименко А.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 січня 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» Харківської міської ради, Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради про стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з відповідачів на його користь недонараховану заробітну плату у розмірі 997,84 грн, з урахування інфляції цін у розмірі 2 077,50 грн, відшкодувати суму за нанесену матеріальну шкоду з обох відповідачів у рівних частинах у розмірі 212 904 грн 50 коп., та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування позову вказував, що з 19 серпня 2013 року по 09 вересня 2013 року він працював на посаді завідуючого господарства у КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397».

Про порушення свого права позивач дізнався з Листа Головного управління Держпраці у Харківській області № Ш-787/УГЛ/02.04/12-09/10474 від 06 вересня 2019 року, але раніше не міг звернутися до суду з причин відсутності грошей на роздруківку позовної заяви та додатків до неї та з причин хвороби та загальнонаціональним карантином.

При прийнятті на роботу 19 серпня 2013 року на посаду завідувача господарства відповідач 1 ввів позивача в оману, оскільки перелік фактичних обов`язків не відповідав обов`язкам, встановлених у Посадовій інструкції таНаказу №336від 29грудня 2004 року «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», крім обов`язків завідуючого господарством фактично виконував обов`язки комірника, якого не передбачено у штатному розкладі, з наказом про прийняття на роботу № 61-к/тр від 19 серпня 2013 року та Посадовою інструкцією завідувача господарством дошкільного закладу позивач не ознайомлений, при затвердженні штатного розпису відповідач 2 порушив Наказ від 04 листопада 2010 року № 1055, у табелі обліку використання робочого часу за вересень 2013 року не зазначена загальна кількість відпрацьованих позивачем днів та годин за місяць, чим порушено ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про оплату праці», позивач працював на посаді завідувача господарства, отримував 0,5 ставки та виконував обов`язки комірника, що є порушенням Наказу від 04 листопада 2010 року № 1055.

Крім того, порушення трудових прав позивача спричинило йому матеріальну шкоду у вигляді неотримання мінімальної заробітної плати за період роботи та моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 200000 грн.

Також позивач просив відшкодувати понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на роздруківку процесуальних документів в загальному розмірі 202 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» Харківської міської ради, Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради про стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи, зазначені у позові.

Зокрема стверджується, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ГУ Держпраці у Харківській області під час перевірки ДНЗ № 397 встановив, що він не підписувався під посадовою інструкцією завідувача господарством і від відповідача не надходило доказів на спростування даного висновку. Виходячи з положень Посадової інструкції завідувача господарства, останній фактично виконує обов`язки комірника, окрім своїх безпосередніх обов`язків.

Суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема не встановив, що входить до обов`язків комірника. ДНЗ № 397 ввело його в оману при прийнятті на роботу на посаду завідуючого господарством і фактичні обов`язки не відповідають Посадовій інструкції № 1.11, затвердженої 29.12.2012 №94, оскільки до обов`язків не входить миття підлог, приладів, прибирання території і це обов`язки підсобного робітника, якого не було у штаті і обов`язки якого він виконував.

Суд залишив поза увагою, що в результаті протиправних дій відповідачів, він був змушений звільнитися з причин невідповідності фактичних обов`язків посади завідуючого господарством, встановленим у Посадовій інструкції та нормативно-правових актах, та незаконно зменшеної оплати праці. Відповідач №2 не забезпечив встановлення штатного розпису у відповідності з Наказом від 04.11.2010 №1055 Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів». Звільнення спричинило втрату нормальних життєвих зв`язків не можливістю знайти роботу, що призвело до катастрофічному дефіциту фінансових ресурсів, отримання статусу малозабезпеченого та виникнення боргових зобов`язань перед банківськими установами та фізичними особами. Грошей не вистачає на харчування та лікування, мінімальні життєві потреби, в результаті чого був змушений брати у борг для елементарного виживання. Порушення трудових прав позивача призвело до недостатнього страхового стажу, позбавило можливості працевлаштуватись, в результаті позивач позбавлений можливості отримувати пенсію за віком.

У відзивах Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради і КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397», посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема вказували, що жодних законних прав позивача ними не порушено, а тому немає підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Також вказували, що подання клопотань про витребування доказів чи виклик свідків на стадії апеляційного перегляду є зловживанням своїми правами з боку позивача, оскільки такі клопотання в суді першої інстанції не заявлялись.

Звертається увага, що штатним розкладом ДНЗ №397 від 01.01.2013 року, затвердженим начальником управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, та Посадовою інструкцією, затвердженою наказом завідувача ДНЗ №397 №1.11 від 29.12.2012 року №94, була закріплена посада «Завідувача господарством», окрім того, прописані його посадові обов`язки, кваліфікаційні вимоги та розмір посадового окладу. Позивач був ознайомлений з посадовою інструкцією «Завідувача господарством», про що свідчить його підпис на Посадовій інструкції №1.11 «З інструкцією ознайомлений» від 20.08.2013 року. Таким чином, при прийнятті на роботу Позивач в повній мірі був повідомлений про посадові обов`язки «Завідувача господарством», графік його роботи та посадовий оклад.

Оскільки, позивач був прийнятий на посаду «Завідувача господарством» та фактично виконував посадові обов`язки «Завідувача господарством», на посаду «Комірника» не приймався, то жодної заборгованості по заробітній платі за непідтверджене виконання обов`язків «Комірника» не може бути.

Твердження позивача про те, що він виконував додатково інші обв`язки, що відповідач увів його в оману нічим не підтверджені.

Просили застосувати строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду майже через 7 років після його звільнення.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 , звертав увагу суду, що відповідачами не надано доказів на підтвердження їх доводів чи спростування доводів позивача.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» Харківської міської ради № 61 к/тр від 19.08.2013 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду «Завідувача господарством» на 0,5 ставки з тривалістю робочого дня 4 години і посадовим окладом 1376 грн, на підставі особистої заяви позивача (т.1 а.с.70 зворот) від 19.08.2013. В той же день позивач ознайомлений з цим наказом під особистий підпис, що підтверджується копією наказу (т.1 а.с.70).

20.08.2013 позивача ознайомлено з Посадовою інструкцією № 1.11 завідувача господарством дошкільного навчального закладу, про що свідчить його особистий підпис під копією цієї Інструкції (т.1 а.с.71 75).

Згідно наказу завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» Харківської міської ради № 68 к/тр від 09.09.2013 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 09.09.2013 з посади «Завідувача господарством» за угодою сторін на підставі п.1 ст.36КЗпП України за заявою самого ОСОБА_1 (т.1 а.с.87 зворот) від 09.09.2013. В той же день позивач ознайомлений з цим наказом під особистий підпис (т.1 а.с.87).

Як вбачається з довідки Управління освіти Адміністрації Київського району ХМР, при звільненні позивача з роботи КЗ ДНЗ № 397 здійснив з ним розрахунок по заробітній платі з розрахунку фактично відпрацьованого часу, а саме: за відпрацьовані у серпні 2013 року 10 робочі дні - 299,35 грн і за вересень 2013 року за відпрацьовані 6 робочих днів - 199,57 грн (т.1 а.с.86).

Відповідно до Статистичного звіту КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» за 2013 рік заклад відвідували 35 дітей, з яких було фактично сформовано 2 групи вихованців (т.1 а.с.37- 40).

Згідно службових записок робітників закладу - кухара ОСОБА_2 і вихователя ОСОБА_3 , які працювали у закладі разом зі ОСОБА_1 , останній працював протягом 4-х годин на день і не виконував ніяких інших службових обов`язків, ніж ті, що були передбачені Посадовою інструкцією № 1.11 завідувача господарством дошкільного навчального закладу (т.1 а.с.83-85).

КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» є бюджетною установою, що підтверджується засвідченою копією Статуту закладу. Оригінал знаходиться у закладі (т.1 а.с.88-103).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилався ОСОБА_1 у підтвердження заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 21КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно зі ст.24Кодексу законівпро працю укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 29КЗпП встановленообов`язок роботодавцядо початкуроботи працівниказа трудовимдоговором поінформувати працівника про:

1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;

2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

3) права та обов`язки, умови праці;

4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;

5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);

6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);

8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;

9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець забезпечує виконання пунктів 1, 3, 5, 7-9 частини першої цієї статті та у разі потреби надає працівникові необхідні для виконання роботи обладнання та засоби, а також рекомендації щодо роботи з ними. Інформування може здійснюватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці.

Відповідно до ст.31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується (ст.94 КЗпП).

Стаття 30ЗУ «Прооплату праці» встановлює, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно доводів позову та апеляційної скарги порушення трудових прав позивача полягало у тому, що він фактично виконував роботу у більшому обсязі, ніж те, що було передбачено трудовим договором та його посадовою інструкцією.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

За змістом ст.ст.77-80ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, передбаченими ст.ст.77-80 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, позивач посилається виключно на акт Державної служби з питань праці від 06 вересня 2019 року (а.с.76-81), складений за результатами перевірки, проведеної за його зверненням.

У зазначеному акті встановлені такі порушення відносно ОСОБА_1 :

працівника не ознайомлено з наказом про прийняття на роботу в особовій картці працівника; хоча у там же зазначено, він ознайомлений з наказом про прийняття на роботу під особистий підпис;

посадова інструкція завідувача господарством не погоджена з профспілковим комітетом;

працівник не ознайомлений з посадовою інструкцією;

у табелі робочого часу за вересень 2013 року не зазначена кількість відпрацьованих ОСОБА_1 днів та годин.

При цьому зазначений документ не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 за час роботи фактично виконував ширше коло обов`язків, ніж ті, що були визначені його посадовою інструкцією.

Зазначений акт не достатнім доказом тих порушень, на які посилається позивач, у розумінні ст.80 ЦПК України.

Разом з тим, відповідачами до справи долучені належним чином завірені копії: наказу №61 від 19 серпня 2013 року, у якому міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення (а.с.70), посадової інструкції №1.11 завідувача господарством дошкільного навчального закладу, яка містить запис про ознайомлення з нею ОСОБА_1 з його особистим підписом (а.с.71-75), а також інші докази, якими достеменно підтверджено, що посада комірника у дошкільному закладі не існувала і не могла існувати.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Твердження позивача про те, суд позбавив його можливості подати відповідь на відзив, спростовуються матеріалами справи, згідно яких копія ухвали суду про відкриття провадження отримана позивачем 28 липня 2020 року (а.с.31а), з якої вбачається, що справа призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження, його клопотання залишено без задоволення, проте всупереч ч.4 ст.187 ЦПК України позивач не подав суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Відзив на позов відправлений на адресу позивача 13 серпня 2020 року (а.с.54). Рішення у справі ухвалено 06 січня 2021 року, отже позивач, як особа зацікавлена у вирішенні його спору, мав достатній час для того, щоб дізнатися про стан розгляду його позову, заявити клопотання, тощо, але не зробив цього.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2023 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов