Рішення

від 28.02.2023 по справі 464/90/21

РОГАТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/90/21

Провадження № 2/349/18/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 лютого 2023 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретарів судового засідання Берези Г.М., Гошко І.В.

учасник судового провадження

представник позивачки адвокат Мартинюк Є.О.

( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №464/90/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині,

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Мартинюк Є.О., звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 . Спадкоємцем за заповітом майна спадкодавця ОСОБА_4 є його онук ОСОБА_2 , який прийняв спадщину. Позивачка, як непрацездатна дочка спадкодавця ОСОБА_4 , має право на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до положень ст. 1241 ЦК України. З метою оформлення спадкових прав позивачка 31 серпня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй у зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини вона не перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії, не була непрацездатною особою. Вважає, що дана обставина не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право на призначення дострокової пенсії за віком у неї виникло з моменту досягнення п`ятдесятирічного віку, тобто з 10 квітня 2015 року, оскільки вона є матір`ю дитини з інвалідністю. За вказаних обставин вона змушена здійснювати захист своїх прав у судовому порядку. Просила визнати за нею право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всього спадкового майна.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачка не належить до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Позивачка на день відкриття спадщини не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок, не була особою з інвалідністю та спадкодавець ОСОБА_4 не був її годувальником. Позовні вимоги не підтверджені належними доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив де вказала про помилковість доводів відповідача щодо відсутність у неї права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини у відповідності до положень ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» була повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 надав заперечення у якому виклав свої пояснення щодо наведених позивачем аргументів у відповіді на відзив, згідно яких право на пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивачки станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 не виникло, оскільки в силу вимог зазначеної правової норми позивачка повинна була досягнути п`ятдесяти дев`ятирічного віку. Спадкодавець помер у липні 2020 року коли позивачка маючи право на дострокову пенсію не вважалась згідно ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» непрацездатною, оскільки не досягла вказаного у цій статті віку в силу положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме - не менше 59 років станом на 01 квітня 2020 року. Право на пільгову пенсію не мала, а право на дострокову пенсію виникло раніше віку, в силу настання якого особа набуває статусу непрацездатної.

Цивільна справа надійшла на розгляд Рогатинського районного суду Івано-Франківської області 28 липня 2022 року на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, позивачку звільнено від сплати судового збору, справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою судувід 29вересня 2022року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Мартинюк Є.О. позов підтримав повністю з підстав, які наведені у позовній заяві, просив задовольнити, оскільки позивачка з врахуванням положень ст.1, ст.26 та ст.115 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» належить до кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Жаровський К.К. просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через їх безпідставність. Вказують на неправильне тлумачення позивачкою норм законодавства, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. У судове засідання, призначене на 28 лютого 2023 року не прибули, на адресу суду направили клопотання про слухання справи без їх участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 04 серпня 2020 року Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 10 листопада 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Встановлено, що у зв`язку із реєстрацією шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 10 лютого 1991 року, позивачка змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого відділом запису актів громадського стану виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів.

Відповідно до заповіту ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. 24 жовтня 2013 року за реєстровим № 10390 все належне йому майно в тому числі 55% статутного капіталу ТзОВ «Експерементальний Механічний Завод» він заповів ОСОБА_2 , 1988 року народження.

15серпня 2020року спадкоємецьза заповітом ОСОБА_2 звернувся доприватного нотаріусаЛьвівського міськогонотаріального округуЯкимів Н.Б.із заявоюпро прийняттяспадщини зазаповітом післясмерті діда ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява зареєстрована в реєстрі за №5194. На підставі поданої спадкоємцем заяви була заведена спадкова справа.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №61194054 від 05 серпня 2020 року, спадкова справа №35/2020 зареєстрована у спадковому реєстрі за №66220568.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. із заявою про прийняття обов`язкової частки у спадщині, яка відкрилася внаслідок смерті батька ОСОБА_4 .

Згідно листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. за № 444/01-16 від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні права на обов`язкову часту у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини вона не була непрацездатною особою.

Як вбачається із листа-відповіді Личаківського відділу обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2020 року позивачка ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року отримує пенсію за віком (мати інваліда з дитинства) на підставі ч.3 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст.12,13,81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Відповідно доч.1ст.1241ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частину четверту статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

Непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

У пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України у справі № 1-1/2014 у справіза конституційнимзверненням громадянина ОСОБА_8 щодоофіційного тлумаченняположення частинипершої статті1241Цивільного кодексуУкраїни (справапро правона обов`язковучастку успадщині повнолітніхнепрацездатних дітейспадкодавця) від 11 лютого 2014 року, Конституційний Суд України, розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьоїстатті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний». Так, згідно з частиною четвертоюстатті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV, абзацом сімнадцятим частини першоїстатті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IVз наступними змінами до непрацездатних належать, зокрема, особи, які визнані інвалідами в установленому законом порядку. Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 1241 ЦК Українищодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності. Висновків щодо наявності права на отримання обов`язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.

Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленогостаттею 26 цього Законупенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно з ч.4ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Частиною першоюстатті 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (вредакції,що діялана часвідкриття спадщини)встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років.

Згідно з п.3 ч.1ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч.1ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до восьмирічного віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, можна дійти висновку, що отримання особою права на дострокову пенсію не свідчить про її непрацездатність, а тому в особи, яка на момент відкриття спадщини не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але яка має право на отримання дострокової пенсії, право на обов`язкову частку в спадщині не виникає.

Виходячи з наведеного, пенсійний вік для позивачки був скорочений на 10 років і на день відкриття спадщини позивачці виповнилося повних 55 років, тобто вона не досягла віку, визначеного ч.1ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), не була особою з інвалідністю та спадкодавець ОСОБА_4 не був годувальником позивачки, а тому позивачка не має права на обов`язкову частку у спадковому майні.

У Постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 542/1526/17 (провадження № 61-37324св18),від 27 травня 2020 року у справі № 750/10857/17 (провадження N 61-39331св18) Верховний Суд прийшов до аналогічних висновків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Враховуючи, що на момент відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачка ОСОБА_1 , не досяглавустановленого законом пенсійного віку (60 років), права на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_4 у неї не виникло.

За встановлених судом обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа:ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року.

Суддя О.О.Гаврилюк