Рішення

від 03.03.2023 по справі 140/8462/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8462/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» (далі ТзОВ «СТАС-ГРУП», позивач) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 04.10.2022 №UA205140/2022/000199/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «СТАС-ГРУП» відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 13.09.2022 №1309-1 придбало у компанії SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI (Туреччина) промислове обладнання - бензинові та дизельні генератори на загальну суму 34710,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №UA205140/2022/069625, в якій було зазначено ціну товару в сумі 34710,00 доларів США та до митної вартості товару було включено витрати на транспортування у розмірі 40000,00 грн.

Однак митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020184 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000199/2 від 04.10.2022.

При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що документи, які було подано для підтвердження митної вартості, містять розбіжності.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують митну вартість - вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього. Щодо розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні, то зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, відомості щодо виробника та місця виготовлення товару безпосередньо ціни товару не стосуються, відтак такі відомості не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також вважає твердження митного органу про необхідність перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди, та висновок про те, що відповідно до умов поставки до ціни угоди можливо не в повній мірі включені витрати на транспортування та/або навантаження не обґрунтованими, оскільки ним була подана подана довідка за №59 від 27.09.2022 про транспорті витрати, пов`язані з доставкою товару, які були включені в митну вартість при поданні документів, в якій також зазначено, що навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих разом з МД №22UA205140069625U6 (№UA205140/2022/069625) від 03.10.2022 документами, було встановлено розбіжності, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 13.09.2022 № 1309-1 передбачено, що сторонами контракту купівлі-продажу, є виробник SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI (Туреччина) та отримувач ТзОВ «СТАС-ГРУП» (Україна), тоді як в гр. 34 вказано країну походження товару Китай (CN). Також необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди можливо не в повній мірі включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому, звертає увагу суду, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР. Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, розбіжностей в поданих документах, а також автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР як наслідок в митних органах виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості. У зв`язку з наведеними обставинами, декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, однак декларантом надано лист від 04.10.2022 №04/10 з інформацією щодо оренди виробничих потужностей виробником SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI в Китаї, однак дана інформація не є обґрунтовано доведеною; інших витребуваних додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, декларант не надав, про що повідомив листом №04/22 від 04.10.2022. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Митну вартість товау визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу Товар 2 - на рівні - 6,20дол.США/кг за МД№100430/2022/113528 від 27.09.2022, з врахуванням положень статті 64 МК України. Вважає, що рішення про коригування митної вартості від 04.10.2022 №UA205140/2022/000199/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є обґрунтованим та законним. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

13.09.2022 між компанією SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI (Туреччина) (продавець) та ТзОВ «СТАС-ГРУП» (покупець) укладено контракт №1309-1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукцію - промислове обладнання на умовах EXW Стамбул, у кількості, асортименті, цінах та строках поставки, зазначених у проформах-рахунках до цього контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту. Товари, що постачаються за цим контрактом, будуть поставлені протягом 3 тижнів після отримання 100% передоплати, якщо інші строки не зазначені у проформах-рахунках. Ціна встановлюється у доларах США, ціна включає вартість упаковки і маркування. Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого та оплаченого товару у строки дії цього контракту.

На виконання умов договору від 13.09.2022 №1309-1 компанія SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI виставила позивачу інвойси від 13.09.2022 №14727, згідно з яким вартість товару дизельний генератор, в кількості 30 шт., становить 22200,00 доларів США та від 20.09.2022 №14280, згідно з яким вартість товару бензиновий генератор, в кількості 30 шт., становить 12510,00 доларів США.

У свою чергу, ТзОВ «СТАС-ГРУП» 15.09.2022 та 21.09.2022 перерахувало на рахунок компанії SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI кошти у сумі 12510,00 доларів США та у сумі 22200,00 доларів США, про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті від 15.09.2022 №6 та від 21.09.2022 №12.

03.10.2022 декларантом ТзОВ «ІНТЕРДЕК», в інтересах ТзОВ «СТАС-ГРУП» (одержувач), подано до Волинської митниці МД №22UA205140069625U6 (№UA205140/2022/069625) з метою митного оформлення товару (Товар№1. Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю не більш як 7,5 кв А, нові: Дизельний генератор AD7500E - макс. Потужність 7.0 кВА (5,6 кВт), постійна напруга 230 В, 30 шт.... та Товар№2. Електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням, потужністю не більш як 7,5 кв А, нові: Бензиновий генератор GM7BJ - потужність двигуна 13 к. с., ємність паливного баку 25 л.,30 шт…), та згідно якої відповідно до граф 42 ціна товару становить 34710,00 доларів США (22200,00 +12510,00), а згідно граф 12, 43 митна вартість товару визначена за першим (основним) методом у сумі 1309296,11 грн, до якої також було включено витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 40000,00 грн.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 13.09.2022 №1309-1; інвойси від 13.09.2022 №14727 та від 20.09.2022 №14280; платіжні доручення в іноземній валюті від 15.09.2022 №6 та від 21.09.2022 №12; пакувальні листи від 20.09.2022 №14727 та від 13.09.2022 №14280; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 23.09.2022 №268663; сертифікати про походження товару від 22.09.2022 №MM0772696 та від 20.09.2022 №MM0772693; договір-заявку на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 16.09.2022 №16/09/01;довідку про транспортні витрати від 27.09.2022 №59; договір про надання послуг митного брокера від 05.09.2022 №05/09; технічні паспорти від 13.09.2022.

03.10.2022 декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів згідно із статтями 53, 54 МК України: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист, каталоги виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; транспортні (перевізні) документи, з вказанням кілометражу маршруту, вартість навантаження; декларацію країни відправлення. Направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів митний орган мотивував тим, що подані декларантом до митного оформлення Товару №2 за МД №UA205140/2022/069625 документи містять розбіжності, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 13.09.2022 № 1309-1 передбачено, що сторонами контракту купівлі-продажу, є виробник SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI (Туреччина) та отримувач ТзОВ «СТАС-ГРУП» (Україна), тоді як в гр. 34 вказано країну походження товару Китай (CN); також необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди можливо не в повній мірі включені витрати на транспортування та/або навантаження.

У відповідь на вказане повідомлення позивач надав лист-уточнення компанії SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI за вих. №04/10 від 04.10.2022, яким повідомлено, що виробник SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI орендує частину виробничих потужностей в Китаї за відповідною адресою, де виробляються запасні частини до їхнього обладнання та деякі одиниці товарів; дане обладнання та запасні частини поставляється до Туреччини під різними брендами; також в компанії є виробничі потужності, які розміщені в Туреччині. Також позивач подав лист від 04.10.2022 №04/22, в якому зазначив, що подано всі наявні документи для підтвердження митної вартості, просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.

04.10.2022 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000199/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020184.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 04.10.2022 №UA205140/2022/000199/2 зазначено, що митна вартість товару 2, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності, зокрема: згідно зовнішньоекономічного договору від 13.09.2022 № 1309-1 передбачено, що сторонами контракту купівлі-продажу, є виробник SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI (Туреччина) та отримувач ТзОВ «СТАС-ГРУП» (Україна), тоді як в гр. 34 вказано країну походження товару Китай (CN). Також необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди можливо не в повній мірі включені витрати на транспортування та/або навантаження. Декларанту запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та наведено їх перелік. Декларант надав лист від 04.10.2022 №04/10 з інформацією щодо оренди виробничих потужностей виробником SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI в Китаї, однак дана інформація не є обґрунтовано доведеною; інших витребуваних додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, декларант не надав, про що повідомив листом №04/22 від 04.10.2022. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару 2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу Товар 2 - на рівні - 6,20дол.США/кг за МД№100430/2022/113528 від 27.09.2022, з врахуванням положень статті 64 МК України. Також зазначено, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/070023 від 05.10.2022 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний контракт від 13.09.2022 №1309-1; інвойси від 13.09.2022 №14727 та від 20.09.2022 №14280; платіжні доручення в іноземній валюті від 15.09.2022 №6 та від 21.09.2022 №12; пакувальні листи від 20.09.2022 №14727 та від 13.09.2022 №14280; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 23.09.2022 №268663; сертифікати про походження товару від 22.09.2022 №MM0772696 та від 20.09.2022 №MM0772693; договір-заявку на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 16.09.2022 №16/09/01;довідку про транспортні витрати від 27.09.2022 №59, технічні паспорти від 13.09.2022.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 13.09.2022 №1309-1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсів від 13.09.2022 №14727 вартість товару - дизельний генератор (30 шт) становить 22200,00 доларів США та від 20.09.2022 №14280, вартість товару бензиновий генератор (30 шт) становить 12510,00 доларів США. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець - ТзОВ «СТАС-ГРУП» сплатив згідно платіжних доручень в іноземній валюті від 15.09.2022 №6 та від 21.09.2022 №12.

Суд звертає увагу на те, що заявлена у МД №UA205140/2022/069625 від 03.10.2022 ціна товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах від 13.09.2022 №14727 та від 20.09.2022 №14280, та становить 34710,00 доларів США.

Згідно умов контракту від 13.09.2022 №1309-1 товар поставляється на умовах EXW Стамбул згідно Інкотермс 2010. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Судом встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 40000,00 грн. були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано договір-заявку на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 16.09.2022 №16/09/01 та довідку про транспортні витрати від 27.09.2022 №59, згідно яких вартість транспортних послуг згідно інвойсів №14727 та №14280 по маршруту Стамбул (Туреччина) до м/п Порубне становить 40000,00 грн. При цьому, у довідці від 27.09.2022 №59 вказано, що страхування вантажу не проводилося, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару.

Отже, доводи митного органу про те, що відповідно до умов поставки до ціни угоди можливо не в повній мірі включені витрати на транспортування та/або навантаження є лише припущеннями, які не підтверджені жодними доказами. У свою чергу, аналізуючи надані митному органу документи, суд приходить до висновку, що окрім транспортних витрат від місця передачі товару перевізнику до кордону України, які підтверджені довідкою від 27.09.2022 №59, жодних інших витрат (витрат на страхування, навантаження товару) позивачем понесено не було.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей у документах, які подані для підтвердження митної вартості товару №2, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 13.09.2022 № 1309-1 передбачено, що сторонами контракту купівлі-продажу, є виробник SACAR MAK.SAN.VE TIC. LTD.STI (Туреччина) та отримувач ТзОВ «СТАС-ГРУП» (Україна), тоді як в гр. 34 вказано країну походження товару Китай (CN), суд зазначає наступне.

Так, з наданих до митного оформлення разом з МД №UA205140/2022/069625 від 03.10.2022 документів, в тому числі з технічних паспортів від 13.09.2022 слідує, що виробником товару є саме компанія SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI.

Також на вимогу митниці позивачем було надано лист-уточнення компанії SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI за вих. №04/10 від 04.10.2022, яким повідомлено, що виробник SАСАR MAK.SAN.ve TIC.LTD.STI орендує частину виробничих потужностей в Китаї за відповідною адресою, де виробляються запасні частини до їхнього обладнання та деякі одиниці товарів; дане обладнання та запасні частини поставляється до Туреччини під різними брендами; також в компанії є виробничі потужності, які розміщені в Туреччині.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, рішення якого у даній справі оскаржується, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.

Також суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У свою чергу, відомості щодо виробника та місця виготовлення товару безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим такі відомості не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд також наголошує, що вимога митного органу про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; виписки з бухгалтерської документації; прайс-листа, каталога виробника товару; декларації країни відправлення відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, виробника товару, оскільки ненадання даних документів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати митну декларацію країни відправлення, оскільки митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Більше того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в спірному рішенні посилався на митну декларація, де визначено митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.10.2022 №UA205140/2022/000199/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак позов підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2481,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 22.12.2022 №264.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 14.12.2022 №14/12/22-1, акту приймання-передачі наданих послуг №14/12/22-1 від 22.12.2022, рахунку-фактури №22/12/22-1 та платіжної інструкції №263 від 22.12.2022 позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «Преміум Сервіс» кошти у сумі 7000,00 грн на оплату правничої допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правових консультацій та роз`яснень з питань рішення про коригування митної вартості товару (0,5 год) - 500,00 грн, складання позовної заяви (5,5 год) - 6500,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені у відзиві заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 04 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000199/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» (61128, Харківська область, місто Харків, проспект Ландау Льва, будинок 149, офіс 311, ідентифікаційний код 44589223).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 43958385).

Суддя О. О. Андрусенко