Постанова

від 20.09.2007 по справі 32/204-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/204-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.09.07                                                      м. Київ                                     32/204-А       

За позовомПоліклініки сімейного лікаря “Русанівка”

До1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва2. Державної податкової адміністрації у м. Києві3. Державної податкової адміністрації України

Провизнання недійсними та скасування актів

Колегія суддів у складі:  Хрипун О.О. –головуючий

                                                                                Усатенко І.В.

                                                                               Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

від позивача       Каштелян О.А.- гол. лікар, Тараненко С.В. –гол.бух., Даневич Л.П. –екон.

від відповідача 1) Тюшкевич С.І. –гол.держ.под.інсп., Коновалова Г.В. –гол.держ.под.інсп.; 2) Вільчинський Р.З. –гол.держ.под.інсп., Джерелюк Ю.В. –гол.держ.под.інсп., Онуфрійчук В.А. –гол.держ.под.інсп., Щербаха О.С. –ст.держ.под.рев.-інсп., 3) Шилов А.К. –гол.держ.под.інсп.

ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосовування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 №0003682340/0 на суму 780 грн. та від 19.12.2006 №0003692340/0 на суму 347485 грн., рішення ДПА у м. Києві від 15.02.2007 №467/10/25-214 про результати розгляду скарги, рішення ДПА України від 07.02.2007 №1149/6/25-0415 про розгляд скарги, а також скасування акта перевірки ДПА у м. Києві від 05.12.2006 №001846.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- позивачем забезпечена відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в поточному звіті РРО, - відсутність готівки у скриньці РРО відповідала показнику чеку РРО за цей день –00,00 грн., а залишок готівкових коштів в розмірі 156,01 грн., що зберігались в сейфі каси підприємства, був виручкою за попередні дні і не перевищував встановленого ліміту каси;

- визначений перевіркою обсяг виручки від надання поліклінікою платних послуг пацієнтам за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 в розмірі 69496,98 грн. не відповідає дійсності, оскільки за даними касової книги позивача, прибуткових накладних, а також видаткових ордерів, за якими позивач здавав готівку до установи банку, за вказаний в акті перевірки період позивачем отримано 67315,03 грн. виручки.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлена невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівки, зазначеної в денному звіті РРО –різниця склала 156,01 грн.  Крім цього, за результатами перевірки виявлено незабезпечення позивачем відображення готівкових коштів в розмірі 69496,98 грн.  в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій згідно Z - звітів за період з 15.07.2005 по 21.06.2006, що і зумовило застосування по відношенню до позивача фінансових санкцій спірними рішеннями.

Відповідач-2 позову не визнав та вказав, що акт перевірки та рішення ДПА у м. Києві від 15.02.2007 №467/10/25-214 за своєю правовою природою не є рішеннями суб'єкта владних повноважень і обов'язкового характеру для позивача не носять.

Відповідач-3 проти позову також заперечує, посилаючись на правомірність виданого ним листа від 07.02.2007 №1149/6/25-0415 у відповідь на надіслану позивачем скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2006 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- №0003682340/0, яким до позивача на підставі ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані фінансові санкції в розмірі 780 грн.;

- №0003692340/0, яким до позивача на підставі абз.2 п.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовані фінансові санкції в розмірі 347485 грн.

Зазначені рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, і за результатами  оскарження розмір застосованих  фінансових санкцій залишений без змін. Ці обставини підтверджуються, зокрема, рішенням ДПА у м. Києві від 15.02.2007 №467/10/25-214 про результати розгляду скарги, яким оспорювані позивачем рішення залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення, а також листом ДПА України  “Про розгляд скарги” від 07.02.2007 №1149/6/25-0415, в якому позивача повідомлено про неможливість розгляду скарги позивача по суті до вирішення скарги, поданої до ДПА у м. Києві.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стали матеріали перевірки, проведеної працівниками ДПА у м. Києві (акт перевірки № 3450/2340-01981655 від 05.12.2006).

В акті зазначено, що позивач не забезпечив відповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО. Зокрема, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків на момент перевірки становила 156,01 грн., згідно з поточним звітом РРО - 0,00 грн., що свідчить про порушення суб'єктом господарювання п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування-та послуг”.

Розмір штрафних санкцій за цим епізодом становить 780 грн. (156,01 х 5 =780 грн.) - п'ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Також в акті вказується, що позивачем не дотримані вимоги п.п.2.6 п. 2 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, оскільки готівка, що надійшла до каси поліклініки  за період з 15.07.2005 по 21.06.2006, у встановленому порядку в касі не оприбуткована. Загальна сума неоприбуткування готівки в касі за результатами перевірки з 15.07.2005 по 21.06.2006 склала 69 496,98 грн. Штрафні санкції за  не оприбуткування цієї готівки визначено в розмірі 347485 грн. (69496,98 грн. х 5 =347485 грн.) - п'ятикратний розмірі неоприбуткованої готівки, абз.3 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР зі змінами і доповненнями суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в  безготівковій  формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів  на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті,  а  у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими  квитанціями,  виданими  з  початку робочого    дня,    до    суб'єктів   підприємницької   діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми,  на яку виявлено невідповідність (ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

Згідно п. 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти). Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

У відповідності до п. 5.8 вказаного Положення Державне казначейство України самостійно визначає порядок установлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються.

Відповідно до установчих документів та Ліцензії МОЗ України від 31.08.2005 №202 Поліклініка сімейного лікаря “Русанівка” здійснює медичну практику.

Згідно довідки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 25.01.2005 №1198/10/19-07166 позивач є неприбутковою організацією.

Позивач є бюджетною організацію, у зв'язку з чим має бюджетні рахунки у  відділенні Державного казначейства у Дніпровському районі м. Києва. Згідно заявки-розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки загальний ліміт залишку готівки в касі підприємства установлено органом Держказначейства в розмірі 2002 грн.

В судовому засіданні та в позовній заяві позивач пояснив, що сума в розмірі 156,01 грн. –це залишок готівки, що утворився за період з 29.11.2006 по 04.12.2006, в той час як 05.12.2006 (в день проведення перевірки) розрахункові операції не проводились у зв'язку з відсутністю звернень пацієнтів за платними медичними послугами. В той де час в день проведення перевірки в скриньці касового апарату знаходилася сума 0,00 грн., що відповідає даним Х-звіту.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи фіскальних звітів РРО №№0489-0491, касової книги (арк.8-11), прибуткових касових ордерів №№345-350, видаткових касових ордерів №№117-118, журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, книги обліку розрахункових операцій сума в розмірі 156,01 грн. була залишком готівки за попередні дні (з 29.11.2006 по 04.12.2006). Зазначена сума зберігалася в сейфі каси в межах встановленого ліміту, а саме: ліміт каси підприємства становить 2002 грн., що не заперечується в акті перевірки.  

Враховуючи вищевикладене, висновки перевіряючих щодо невідповідності сум  готівкових  коштів  на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті РРО спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідно, застосування штрафних санкцій до позивача в розмірі 780 грн. на підставі ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

За неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абз. 3ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 №436/95).

Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 №68, для бюджетних організацій запроваджено “Меморіальний ордер №1 Накопичувальна відомість за касовими операціями Форма № 380 (бюджет)”. Ця форма застосовується при обробці звітів касирів з метою систематизації оборотів у касі за поточний місяць. Кожен звіт касира заноситься до накопичувальної відомості за відповідними кореспондентськими субрахунками одним рядком, тобто записуються всі обороти в касі з надходження та витрачання коштів за дебетом чи кредитом відповідних субрахунків рахунку 30 “Каса”.

За підрахунком перевіряючих, за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 надходження готівки від пацієнтів за платні послуги склали 69496,98 грн.

Однак, як свідчать додані до матеріалів справи документи, а саме: касовий чек-звіт з фіскальної пам'яті РРО, прибуткові касові ордери, Журнал реєстрації прибуткових та видаткових ордерів, меморіальні ордери форми №380 позивачу за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 від споживачів за надані послуги надійшло 67315,03 грн. Позивач здавав готівку в банк за видатковими ордерами та квитанціями встановленого зразка (копії видаткових ордерів та квитанцій в матеріалах справи). Рух готівкових коштів відображений в касовій книзі підприємства, витяг з якої наявний в справі.

Таким чином, висновки акта перевірки про неоприбуткування позивачем готівки в касі в розмірі 69496,98 грн. необґрунтовані.  Надані до справи документи підтверджують, що оприбуткування готівки в касі за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 здійснено з дотриманням порядку, установленого Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

При цьому судом враховується і те, що опис та перелік наданих позивачем послуг, їх ціна та загальна вартість в акті перевірки не встановлена; в акті не визначено, на підставі яких саме документів встановлено суму не оприбуткованих позивачем коштів в розмірі 69496,98 грн., у зв'язку з чим твердження відповідачів про порушення позивачем вимог касової дисципліни є недоведеним.

За таких обставин, донарахування позивачу суми штрафних санкцій в розмірі 347485 грн. за цим епізодом також є безпідставним.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в  адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій  чи бездіяльності покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач - 1 як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності виданих ним рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, а тому позов в частині визнання недійсними  рішень від 19.12.2006 №0003682340/0 та №0003692340/0 підлягає задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно визнання недійсним рішення ДПА у м. Києві від 15.02.2007 №467/10/25-214 про результати розгляду скарги, оскільки цим рішенням підтверджені помилкові висновки перевіряючих щодо незабезпечення позивачем відповідності готівкових коштів на місці проведення перевірки, сумі коштів, зазначеній в звіті РРО,  а також про неоприбуткування виручки в касі.

Стосовно вимог позивача про скасування акта перевірки, а також визнання недійсним рішення ДПА України від 07.02.2007 №1149/6/25-0415, то в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до п. 1 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В даному випадку, такими актом, прийнятими по відношенню до позивача, є відповідні рішення відповідача-1 про застосування штрафних санкцій та рішення відповідача-2 про результати розгляду скарги. Акт перевірки обов'язкового характеру не має, отже, в цій частині факту порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачем не доведено. З цих же підстав судом визнаються необґрунтованими вимоги позивача до ДПА України, оскільки по суті скарга позивача, адресована ДПА України, не розглядалась, відповідного рішення ДПА України не приймала. Тому за своєю юридичною природою документ від 07.02.2007 за №1149/6/25-0415, який ДПА України надіслала позивачу,  не може розглядатись як рішення суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто –3, 40 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх сплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.

Керуючись  ст. ст.  71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 №0003682340/0.

Визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 №0003692340/0.

Визнати недійсними рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від  15.02.2007 №467/10/25-214 про результати розгляду скарги.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Поліклініки сімейного лікаря “Русанівка” (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 49, код 0981655) 1,70 грн. судових витрат.

Відповідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

Головуючий суддя

Суддя

СуддяО. О.Хрипун

І.В.Усатенко

О.О.Євсіков