Постанова

від 06.06.2012 по справі 32/204-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/204-А Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка»Дніпровського району міста Києва до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними та скасування актів перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року позивач - Поліклініка сімейного лікаря "Русанівка" (на даний час Поліклініка сімейного лікаря "Русанівка" реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка»Дніпровського району міста Києва згідно рішення Київської міської ради VIII сесії VI скликання від 01.12.2001 року № 731/6967 «Про питання діяльності Поліклініки сімейного лікаря "Русанівка" Дніпровського району міста Києва, що входить до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації) звернувся до Господарського суду мiста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України, в якому просив визнати недійсними рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 року № 0003682340/0 на суму 780,00 грн. та від 19.12.2006 року № 0003692340/0 на суму 347 485,00 грн., рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 15.02.2007 року № 467/10/25-214 про результати розгляду скарги позивача, рішення Державної податкової адміністрації України від 07.02.2007 року № 1149/6/25-0415 про результат розгляду скарги позивача, а також визнати недійсним та скасувати акт перевірки ДПА у місті Києві № 3450/2340-01981655 від 05.12.2006 року.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2007 року даний позов задоволено частково.

Визнано недійсними:

- рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 0003682340/0;

- рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 0003692340/0;

- рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 15.02.2007 року № 467/10/25-214.

Відповідачі - Державна податкова адміністрація у м. Києві та Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2007 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва підлягають задоволенню частково , а рішення суду першої інстанції -скасуванню , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.12.2006 року працівниками Державної податкової адміністрації у місті Києва була проведена перевірка з питань дотримання контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Поліклінікою сімейного лікаря "Русанівка", в ході якої було встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівки, зазначеної в денному звіті РРО. Так, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків на момент перевірки становила 156,01 грн., а згідно з поточним звітом РРО - 0,00 грн., що відповідно вказує на порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім цього, під час проведення перевірки було виявлено незабезпечення позивачем відображення готівкових коштів в розмірі 69 496,98 грн. в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій згідно Z - звітів за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 року, що є порушенням вимог п.п.2.6 п. 2 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

За результатами проведення перевірки Державною податковою адміністрацію у місті Києві було складено акт перевірки № 3450/2340-01981655 від 05.12.2006 р., на підставі якого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 19.12.2006 року №0003682340/0, за яким до позивача на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 780,00 грн.;

- від 19.12.2006 року №0003692340/0, за яким до позивача на підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 347 485,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою адміністрацію у м. Києві було прийнято рішення від 15.02.2007 №467/10/25-214, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій -без змін. Крім цього, листом Державної податкової адміністрації України "Про розгляд скарги" від 07.02.2007 №1149/6/25-0415, позивача було повідомлено про неможливість розгляду його скарги по суті до вирішення скарги, поданої ним до ДПА у м. Києві.

Позивач заперечує проти факту застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та обґрунтовує це тим, що відповідачем було зроблено хибний висновок щодо невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в поточному звіті РРО, оскільки залишок готівкових коштів в розмірі 156,01 грн., які знаходилися на збереженні в сейфі каси підприємства, був виручкою за попередні дні і не перевищував встановленого ліміту каси. Крім цього, позивач зазначає, що визначений перевіркою обсяг виручки від надання поліклінікою платних послуг пацієнтам за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 в розмірі 69 496,98 грн. не відповідає дійсності, оскільки за даними касової книги, прибуткових накладних та видаткових ордерів, за якими здавалася готівка до установи банку, за вказаний в акті період Поліклінікою було отримано лише 67 315,03 грн. виручки.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 було затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298).

Згідно із пунктом 4.5 вказаного Порядку, усунення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операції "службове вилучення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Як вбачається з довідки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 25.01.2005 №1198/10/19-07166, Поліклініка сімейного лікаря "Русанівка" є неприбутковою бюджетною організацію, у зв'язку з чим має бюджетні рахунки у відділенні Державного казначейства у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до п. 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637, Державне казначейство України самостійно визначає порядок установлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються.

Згідно заявки-розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки, затвердженої керівником відділення Державного казначейства у Дніпровському районі міста Києва та погодженої з Головним лікарем і головним бухгалтером Поліклініки сімейного лікаря "Русанівка", загальний ліміт залишку готівки в касі підприємства було установлено в розмірі 2002,00 грн.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, до яких зокрема належать копії фіскальних звітів РРО №№0489-0491, касової книги (арк.8-11), прибуткових касових ордерів №№345-350, видаткових касових ордерів №№117-118, журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, книги обліку розрахункових операцій, колегія суддів приходить до висновку, що сума грошових коштів в розмірі 156,01 грн. є не що іншим, як залишком готівки за попередні дні (з 29.11.2006 по 04.12.2006), яка за твердженням позивача зберігалася в сейфі каси підприємства та не перевищувала встановленого ліміту каси.

Так, на підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що підприємством не порушувалися вимоги діючого законодавства в частині забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, оскільки залишок готівкових коштів, згідно п. 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, не перевищував встановленого ліміту каси підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637, якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Однак, на момент проведення перевірки залишок готівкових коштів в сумі 156,01 грн. було виявлено саме на місці проведення розрахунків, а не в сейфі каси підприємства, як того вимагає підпункт 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Крім того, місце виявлення готівкових коштів в сумі 156,01 грн. при необхідності також може бути підтверджено показами касира ОСОБА_2, який був присутній під час проведення перевірки.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт наявності вищевикладених обставин, що вказують на порушення позивачем вимог діючого законодавства у сфері розрахункових операцій. Не було надано таких і представником позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 780,00 грн., а відтак не вбачає підстав для визнання нечинним спірного рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 0003682340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується висновків акту перевірки про незабезпечення позивачем відображення готівкових коштів в розмірі 69 496,98 грн. в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій згідно Z - звітів за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 року, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Згідно із п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Положення, строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

- для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений

правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до

законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в

день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до

каси дня;

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше

ніж один раз на п'ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змогу, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства. Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995р., фінансова санкція за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки в касах застосовується у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивачем не було забезпечено відображення готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій згідно із звітами за період з 15.07.2005 по 21.06.2006 року. Загальна сума надходжень готівкових коштів за вказаний період склала -67 315,03 грн., про що свідчать дані Z-звіту від 27.02.2007 року (а.с. 63).

Однак, як вбачається з висновків акту перевірки № 3450/2340-01981655 від 05.12.2006, на момент проведення перевірки позивача працівниками Державної податкової адміністрації у місті Києві було виявлено не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в сумі 69 496,98 грн. (а.с. 9).

Враховуючи те, що дана розбіжність суттєво впливає на подальший розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при винесенні спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 року № 0003692340/0 безпідставно було взято до уваги суму не оприбуткованих готівкових коштів, що становить 69 496,98 грн., розмір якої не підтверджується жодним належним доказом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів знаходить обґрунтованими вимоги позивача в цій частині позову, а тому вважає за необхідне визнати нечинним рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 0003692340/0 про застосування штрафних (фінансових), як таке, що було прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Що стосується позову в частині визнання недійсними та скасування рішень Державної податкової адміністрації у місті Києві від 15.02.2007 року № 467/10/25-214 та Державної податкової адміністрації України від 07.02.2007 року № 1149/6/25-0415, прийнятих за результатом розгляду скарг позивача, а також акту перевірки № 3450/2340-01981655 від 05.12.2006 р., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що саме по собі рішення, як і акт перевірки, не породжують для платника податків будь-яких обовязків, а є лише підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке передбачає настання відповідних негативних наслідків.

Отже, рішення контролюючого органу, прийняте за результатом розгляду скарги платника податків, а також акт перевірки не мають обов'язкового характеру, а тому за своєю юридичною природою не можуть розглядатись як рішення суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення вимог даного позову в частині визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 15.02.2007 року № 467/10/25-214, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача від 25.12.2006 року № 502 (вх. № 130/10 від 16.01.2007 р.).

Таким чином, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам даної справи та прийняв оскаржуване рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва слід задовольнити частково, а постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2007 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка»Дніпровського району міста Києва до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними та скасування актів перевірки слід задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19.12.2006 року № 0003692340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 347 485,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва -задовольнити частково.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 20 вересня 2007 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка»Дніпровського району міста Києва до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними та скасування актів перевірки -задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.12.2006 року № 0003692340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 347 485,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Ісаєнко Ю.А.