Постанова

від 02.03.2023 по справі 580/6051/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6051/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтатранзит" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімнафтатранзит» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2021 №2175/23-00-0901 про застосування адміністративного штрафу в сумі 500000,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2021 №2180/23-00-0901 про застосування адміністративного штрафу в сумі 40000,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтатранзит» за місцем фактичного провадження діяльності, за адресою : м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд. 47/1. За результатом перевірки складено акт від 15.02.2021 №1088/23-00-09-0122/42012914 (надалі- акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень законодавства, а саме:

- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- п. п. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Не погодившись із висновками податкового органу викладеними в акті перевірки, позивачем подано 09.03.2021 письмові заперечення на акт перевірки.

Рішенням Головно управління ДПС у Черкаській області від 23.03.2021 № 5225/6/23-00-09-10-0110 розділ ІІІ «Перевіркою встановлено», після слів «чим порушено» викладено у наступній редакції:

« - ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, із змінами та доповненнями;

- п. п. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями.

Відповідальність передбачена:

- ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, із змінами та доповненнями;

- п. 128-1.1 ст. 128 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями.»

На підставі акта перевірки , Головним управлінням ДПС у Черкаській області 24.03.2021 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №2180/23-00-0901, яким за порушення п. 128-1.1 ст. 128 Податкового кодексу України до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40 000,00грн;

- №2175/23-00-0901, яким за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500 000,00грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до податкового органу, яка рішенням Державної податкової служби України від 12.07.2021 № 15827/6/99-00-06-03-01-06 залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленням-рішенням позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі також - ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів перевірок передбачений статтею 86 ПК України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

При вирішенні спору в суді першої інстанції порушень порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача не встановлено.

Щодо суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що з поданих суду доказів безумовно вбачається, що, в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива», зберігання пального у будь-яких конкретних місцях (територіях), на яких розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального, позивач не здійснював, а відтак і ліцензію на право зберігання пального не повинен був отримувати.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що акт перевірки не містить будь-яких даних та посилань на докази, що підтверджують факти зберігання підприємством пального в яких-небудь місцях зберігання, якими є місця (території), на яких розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Також, не зазначено у акті і жодного конкретного місця зберігання пального, на яке позивач повинен був отримати ліцензію на зберігання пального та вказано будь-якої кількості пального, яке на момент перевірки зберігалося позивачем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції щ огляду на наступне.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Згідно ст.15 Закону №481 видаються ліцензії, зокрема: 1) на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі пальним; 2) на право оптової торгівлі пальним за відсутності місця оптової торгівлі пальним; 3) на право зберігання пального.

Статтею 15 Закону №481 передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Отже, положення чинного законодавства надають можливість щодо оптової торгівлі пальним лише за наявності відповідної ліцензії.

Стаття 17 цього Закону визначає відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, за змістом положень цієї статті до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Отже, у разі здійснення суб`єктом господарювання діяльності щодо оптової торгівлі пальним за відсутності передбаченої чинним законодавством ліцензії такий притягується до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, з 04.02.2021 по 08.02.2021 з метою проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління здійснено виїзди за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд. 47/1, де здійснює діяльність ТОВ "Хімнафтатранзит" (код ЄДРПОУ 012914).

В ході візуального огляду території та зі слів охоронця ТОВ "Хімнафтатранзит" за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд. 47/1 встановлено, що на акцизному складі (уніфікований №1007660) у ТОВ "Хімнафтатранзит" (код ЄДРПОУ -1012914) знаходиться один резервуар для пального та одна паливо-роздавальна колонка.

Також, в ході проведення перевірки згідно баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ "Хімнафтатранзит" не отримувало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць зберігання, за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд. 47/1.

Відсутність ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць зберігання, за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд. 47/1 позивачем не заперечується, натомість зазначається, що торгівля та зберігання за вказаним уніфікованим складом №1007660 товариством не здійснюється. Вся торгівля пальним відбувається в день його придбання, за допомогою найманих бензовозів.

Натомість, відповідно до акцизних накладних в підсистемі «Єдиний реєстр акцизних накладних» системи «Єдине вікно подання електронної звітності (Архів електронної звітності)» з 01.07.2019 ТОВ "Хімнафтатранзит" фізично отримувало та реалізовувало пальне на акцизному складі уніфікований номер 1007660, що розташований за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 47/1.

В підтвердження вказаних обставин податковим органом до відзиву на позов надавався відповідний витяг із підсистеми, із списком акцизних накладних де місцем зберігання/торгів значиться саме акцизний склад - уніфікований номер 1007660 (а.с. 53-60)

Крім того, в матеріалах справи також наявні копії акцизних накладних № 140 від 03.02.2021 та № 2 від 13.01.2021, відповідно до змісту яких позивач фізично отримував та реалізовував пальне на акцизному складі уніфікований номер 1007660 (а.с. 72,73).

Відтак, доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо невикористання уніфікованого складу номер 1007660 для зберігання та продажу пального спростовуються наявними матеріалами справи.

Як передбачено статтею 15 Закону №481 ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявок додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

За змістом частини восьмої статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Отже, положення наведених норм виділяють два окремі види ліцензії на право оптової торгівлі пальним:

ліцензія на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за відсутності місць оптової торгівлі пальним);

ліцензія на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним (за наявності місць оптової торгівлі пальним).

Відтак, легалізація державою здійснення суб`єктом господарської діяльності з придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам за наявності місця (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування відбувається шляхом видачі ліцензії.

Вчинення такого виду діяльності без попереднього погодження державою розцінюється відповідно до положень статті 17 Закону №481 як правопорушення, за вчинення якого настає відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

При цьому ліцензія на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за відсутності місць оптової торгівлі пальним) та ліцензія на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним (за наявності місць оптової торгівлі пальним) - це два окремі види документів державного зразка, а положення статті 15 Закону №481 визначають в деяких випадках дещо відмінний перелік документів для їх отримання, так і різний розмір річної плати за такі ліцензії:

за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 5000 гривень за кожне таке місце;

за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 10000 гривень.

Тому, платник, подаючи заяву для отримання ліцензії із певним переліком документів та сплачуючи відповідний розмір річної плати за ліцензію, об`єктивно володіє інформацією, який вид оптової торгівлі пальним підлягає легалізації державою: за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним чи за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача обов`язку отримати окрему ліцензію на здійснення оптової торгівлі пальним за місцем оптової торгівлі.

Також, TOB "ХІМНАФТАТРАНЗИТ" не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі паливо-роздавальні колонки та резервуари для відпуску пального

Згідно п.п. 230.1.1, 230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами- лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00,2711 12 91 00,2711 12 93 00,2711 12 94 00,2711 12 97 00,2711 13 10 00,2711 13 30 00,2711 13 91 00, 2711 13 97 00,2711 14 00 00,2711 19 00 00,2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Також, ТОВ "Хімнафтатранзит" як розпорядник акцизного складу, не надавало щоденних даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику по акцизному складу №1007660-3 01.04.2020 до 12.02.2021р;

Відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

Згідно положень п.п. 230.1.4 п. 230.1 ст. 230 ПК України, порядок ведення Реєстру, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється КМУ.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри- лічильники та рівнеміри- лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Дані про фактичні залишки пального на початок та кінець доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів зіставляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з показниками системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами- лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог ПК України зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Реєстрі у строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України від 18.12.2019 №391 -IX було встановлено, що норми п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього ПК України) з 1 січня 2020 року.

Законом України № 391-IX від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово «січня» замінено словом «квітня».

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами- лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України визначено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Реєстрі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою накладення штраф} в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір- лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/абс незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно з п. 128-1. з ст. 128-1 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

З аналізу змісту п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України вбачається, що дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, які підлягають передачі до органів ДПС формуються на підставі даних рівнемірів-лічильників, якими обладнано резервуари, що розташовані на АЗС та витратомірів - лічильників встановлених на місці відпуску пального наливом, які зареєстровані в Реєстрі.

Застосування санкцій за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового можливе лише у випадку, коли резервуари, що розташовані на акцизному складі були обладнані рівнемірами-лічильниками, а місця відпуску пального витратомірами-лічильниками, які належним чином зареєстровані, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності а місця, проведені відповідно до законодавства.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу викладеними в апеляційній скарзі щодо обґрунтованості та правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Київської митниця Держмитслужби викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтатранзит" не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтатранзит" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтатранзит" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 02.03.2023)