Рішення

від 26.09.2007 по справі 47/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/244

26.09.07

За позовом    

Приватне (мале) підприємство "Граніт"

до                     Соломянська районна в

місті Києві рада

про                    про визнання права

власності в спільному майні

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Представники:

Від позивача       Волинець В.В. -представник за

довіреністю

Від відповідача   не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з позовом до відповідача про  

визнання права власності на нежиле приміщення загальною площею 512, 1

кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в

літері «А»),  як на окремий об'єкт

нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності  позивача на частку в розмірі 12/100 частини

будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в

літері «А»).

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 18.09.2007 було порушено провадження в справі № 47/244 та призначено

розгляд справи на 26.09.2007.

В судовому засіданні представником

позивача було подано уточнення до позовних вимог, в частині уточнення номеру

нежилого приміщення, оскільки згідно технічного паспорту на нежиле приміщення

загальною площею 512, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ-124, бульвар

Івана Лепсе, 29 (в літері «А»), і власником якого є позивач, номер даного

приміщення є 66, а тому позивач просив визнати за ним право власності на нежиле

приміщення № 66 загальною площею 512, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.

Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»),  як на окремий об'єкт нерухомого майна та

припинення права спільної часткової власності 

позивача на частку в розмірі 12/100 частини будинку, який знаходиться за

адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»).

В судовому засіданні 26.09.2007

представник позивача заявлені уточнені позовні вимоги підтримав у повному

обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

позивач згідно умов договору купівлі-продажу від 28.06.1996 є власником

приміщення загальною площею 512,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ-124,

бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»), і складає 12/100 від будинку.

Співвласником нежилого приміщення  за

адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А») є територіальна

громада Соломянського району міста Києва в особі Соломянської районної ради

міста Києва, якій належить 20/100 частин від будинку. Позивач, як власник

частки у розмірі 12/100 будинку прийняв рішення про передачу своєї частки у

заставу, в звязку з чим звернувся до співвласника майна - відповідача з

пропозицією оформити виділ частки відповідним договором, але останній

відмовився, чим на думку позивача, порушив права позивача як співвласника  майна, які передбачені ст.ст. 360,361,364 ч.3

Цивільного кодексу України 2004 року.

Відповідач у письмовій заяві проти

визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення загальною площею

512,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в

літері «А») та припинення права спільної часткової власності - не заперечив.

Також, просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Таким чином, розглянувши у судовому

засіданні матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши в

судовому засіданні представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.06.1996 між Представництвом

Фонду державного майна України у Жовтневому районі міста Києва, в якості

продавця, та ПП «Граніт»(позивачем) було укладено  договір купівлі-продажу приміщення № 3с-279,

відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав приміщення

загальною площею 512,1 кв.м., що становить 12/100 долей цілого будинку, яке

знаходиться за адресою м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29. Право власності на

приміщення переходить до покупця з моменту підписання та посвідчення договору

(п. 1.2 договору).

Відповідно до Акту передачі

проданого обєкту приватизації приміщення магазину ПП «Граніт»від 18.10.1996,

продавцем було передано покупцю нежиле приміщення загальною площею 512,1 кв.м.,

що становить 12/100 долей цілого будинку, яке знаходиться за адресою м.

Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29.

Відповідно до Свідоцтва про право

власності від 30.08.1996 № 063, виданого представництвом у Жовтневому районі

міста Києва Фонду державного майна України, 

власником приміщення загальною площею 512,1 кв.м., що знаходиться за

адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29, є Позивач (МПП «Граніт») на

підставі договору купівлі-продажу № 3с-279 від 28.06.1996.

Відповідно до довідки

-характеристики Київського міського відділу бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 11.07.2007 № 1260487,

співвласниками нерухомого майна, яким є нежилі приміщення, що знаходяться за

адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29, є: позивач, частка якого складає

12/100 від будинку, і набута ним у власність на підставі договору

купівлі-продажу № 3с-279 від 28.06.1996, та відповідач, частка якого складає 20/100

від будинку. Також, в будинку веденься приватизація квартир, як окремих обєктів

нерухомості.

Відповідно до матеріалів

реєстраційної справи (технічного паспорту) Київського міського відділу бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого

майна на обєкт за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»),

копія якої знаходиться в матеріалах справи, 

встановлені основні технічні характеристики обєкта - нежилого приміщення    № 66 за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана

Лепсе, 29 (в літері «А»).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих

та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з

01.01.2004 р., його норми застосовуються до цивільних відносин, що виникли

після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли після набрання

ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,

що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відповідні права і

обов'язки сторін щодо об'єкту спільної часткової власності не припинено, то за

таких обставин спірні правовідносини мають регулюватись положеннями Цивільного

та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 60 Закону України

„Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ,

міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і

нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,

підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства,

а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові

приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки,

соціального обслуговування та інше майно і 

майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до

закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх

відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України

«Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах

територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні

ради.

Стаття 175 ч.1 Господарського

кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між

учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно статті 193 Господарського

кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності

набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1,2 статті 319

Цивільного кодексу України, власник на свій розсуд володіє, користується і

розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь

-які дії, що не суперечать закону.

 Статтею 316 Цивільного кодексу України

визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює

відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу

України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання

своїм майном.

У відповідності до частини 1 статті

356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням

часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.ст. 360, 361 Цивільного

кодексу України співвласник відповідно до свої частки у праві спільної

часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління,

утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів

(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами

за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Співвласник має право

самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст. 364

Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із

майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов

висновку про те, що позивач є співвласником 

нежилого приміщення  за адресою:

м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29, а саме нежилих приміщень № 66, що складає

12/100 частин від будинку, які належать йому на підставі  договору купівлі-продажу № 3с-279 від

28.06.1996. Спвіввласником  нежилого

приміщення  за адресою: м. Київ-124,

бульвар Івана Лепсе, 29 є відповідач, частка якого складає 20/100 від будинку.

Оскільки частки кожного із

співвласників чітко визначені, відповідно, нежиле приміщення  за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе,

29 знаходиться у спільній частковій власності позивача -в розмірі 12/100 частин

від будинку, відповідача -в розмірі 20/100 частин від будинку.

Частина 1 ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34

Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно

до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які

підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних

вимог позивача. Докази, подані позивачем на обгрунтування своїх вимог,  підтверджують обставини, на які позивач

посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач доводів, які б

спростовували доводи позивача, не навів і належних та допустимих доказів на

спростування -не подав.

Враховуючи викладене, суд прийшов

до висновку, що визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення № 66

загальною площею 512, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ-124, бульвар

Івана Лепсе, 29 (в літері «А»), як на окремий обєкт нерухомого майна не

суперечить вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що позивач як

співвласник нерухомого майна має право на його виділ як окремий обєкт

нерухомого майна,  суд дійшов висновку

про те, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на нежиле

приміщення загальною площею 512, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.

Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»),  як на окремий об'єкт нерухомого майна та

припинення права спільної часткової власності 

позивача на частку в розмірі 12/100 частини будинку, який знаходиться за

адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А») - є законними,

обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито  і судові витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України, 

покладаються на  відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Малим приватним

підприємством «Граніт»(03124 м.Київ, бул. Івана Лепсе,29; код 19129794) право

власності на нежиле приміщення № 66 загальною площею 512, 1 кв.м., що

знаходяться за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері

«А»),  як на окремий об'єкт нерухомого

майна.

3.          Припинити право спільної часткової

власності Малого приватного підприємства «Граніт» (03124 м.Київ, бул. Івана

Лепсе,29; код 19129794) на частку в розмірі 12/100 частини будинку, який

знаходиться за адресою: м. Київ-124, бульвар Івана Лепсе, 29 (в літері «А»).

4.          Стягнути з Соломянської районно ради у місті

Києві (03020, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 41) користь Малого приватного

підприємства «Граніт»(03124 м.Київ, бул. Івана Лепсе,29; код 19129794) судові

витрати по сплаті державного мита -  85

(вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних

послуг забезпечення судового процесу - 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп.

5.          Видати наказ відповідно до ст. 116

Господарського процесуального кодексу України.

6.          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно

до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          

             Станік С.Р.