ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/4392/14Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевська Н.М.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін:
Прокурор Бондаревський О.М.
Від Одеської міської ради Асташенкова О.І.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» - адвокат Носенко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м., Одеса, повний текст рішення складено та підписано 03.11.2022
по справі №916/4392/14
за позовом: Заступника прокурора Одеської області
в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України
до відповідачів:
1) Юридичного департаменту Одеської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є»
про скасування рішення, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості та звільнити земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
У листопаді 2014 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.12.2014) в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О., Одеського міського управління юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є», в якому просив суд скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. від 08.04.2014 р. № 12259714 про державну реєстрацію за ТОВ «Прімор`є» права власності на магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований по проспекту Свободи, 57 у м. Одесі, зобов`язати ТОВ «Прімор`є» знести самочинно збудований магазин площею 147,9 кв.м., розташований за цією ж адресою, зобов`язати ТОВ «Прімор`є» привести у придатний до використання стан земельну ділянку, на якій у теперішній час розташований самочинно збудований магазин за вказаною адресою.
В обґрунтування пред`явлених вимог Заступник прокурора Одеської області посилався на те, що під час здійснення прокуратурою Одеської області перевірки встановлено, що ТОВ Прімор`є здійснило самочинну добудову приміщень загальною площею 67,9 кв.м. до магазину, розташованого по пр. Свободи, 57 у м. Одесі, без належних дозвільних документів та за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а державним реєстратором прав на нерухоме майно Рубан М.О. у порушення норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прийнято рішення про реєстрацію права власності за ТОВ Прімор`є фактично на самочинно збудований об`єкт нерухомості на земельній ділянці, що не відводилася для цієї мети, яким порушено інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 17.12.2014, залишеною без змін 20.04.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду, припинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у частині вимог, заявлених Заступником прокурора Одеської області до державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан Майї Олександрівни.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2014, залишеною без змін 20.04.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду, припинено провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині вимог, заявлених Заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 у справі № 916/4392/14 у задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовлено повністю.
13.07.2015 постановами Вищого господарського суду України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та ухвали Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України скасовано, а справу направлено до господарського суду Одеської області для розгляду по суті заявлених вимог.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2015 (суддею Волковим Р.В.) прийнято справу № 916/4392/14 до свого провадження із призначенням її розгляду у відкритому судовому засіданні.
27.04.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддею Волковим Р.В.) відмовлено у задоволенні клопотання Одеського міського управління юстиції та ТОВ Прімор`є про припинення провадження у справі в частині скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан Майї Олександрівни від 08.04.2014 за № 12259714 про державну реєстрацію за ТОВ Прімор`є права власності на магазин, розташований по проспекту Свободи, 57 у м. Одеса; прийнято до розгляду позовні вимоги прокурора у редакції уточнень від 15.12.2014 з визначенням у якості одного з позивачів Державну архітектурно-будівельну інспекцію України; визнано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України як позивача по справі та як орган, в особі якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 по справі № 916/4392/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016, постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 03.08.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 у справі № 916/4392/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області від 06.12.2016 № 976, відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, та відповідно до п.4.2.3. рішення Зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 21-22.04.2016 р. № 17-4/2016) призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/4392/14 та вказану справу передано на розгляд судді Рога Н.В.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 (суддею Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, у задоволені позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 скасовано, справу передано для нового розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2017 суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 916/4392/14 до свого провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2017.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 у задоволені позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до відповідачів: Юридичного департаменту Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Прімор`є про скасування рішення, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості та звільнити земельну ділянку відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що Заступником прокурора Одеської області не надано належних доказів, підтверджуючих факт перебудови нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, та не доведено, що спірний магазин було перебудовано, відтак і неможливо встановити, що результати такої перебудови проведені з істотним порушенням будівельних норм і правил. З огляду на це суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступником прокурора Одеської області в частині зобов`язання ТОВ Прімор`є знести самочинно збудований магазин площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, та приведення у придатний до використання стан земельну ділянку, на якій у теперішній час розташований самочинно збудований магазин за вказаною адресою.
Окрім того, суд виходив з того, що докази надані прокуратурою на підтвердження фактичної зміни площі спірного об`єкту нерухомості (інформації про об`єкт Орендного підприємства "Об`єднання-1"; звіт Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи про експертну вартість торговельних павільйонів магазинів № № 8, 15) мають суперечливий характер, прокурором обрано невірний спосіб захисту прав в контексті ст. 376 ЦК України, оскільки Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, не заперечує проти використання спірної земельної ділянки, та під час реєстрації права власності Державний реєстратор діяв у межах наданих повноважень.
Крім того, судом зазначено, що відповідач отримав право на використання земельної ділянки після придбання об`єкту нерухомості, а саме: починаючи з 19.12.1995, та останній не обмежений часом щодо реєстрації вказаного права, та Одеська міська рада не заперечує проти її використання.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14.
Апелянт зазначив, що Згідно наданих Одеською міською радою документів, а саме: інформації про об`єкт Орендного підприємства "Об`єднання-1" вищевказаний магазин станом на 27.12.1994мав загальну площу 105 кв.м., зі звіту Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи від 1995 року про експертну вартість торговельних павільйонів магазинів № № 8, 15 вбачається, що вищевказаний магазин мав розміри 10 на 8 метрів, тобто, його площа складала 80 кв.м. Таким чином, у будь-якому випадку площа придбаного магазину станом на 19.12.1995 була значно меншою тої, на яку у 2014 році за ТОВ "Прімор`є" зареєстровано право власності - 147,9 кв.м. У свою чергу, ТОВ "Прімор`є" до суду не було надано жодних доказів, які б спростовували фактичні документальні дані, зазначені у наданих прокурором до суду вищевказаних документах. Більш того, представником відповідача під час розгляду справи надавались пояснення, згідно яких 19,12.1995 відповідачем придбаний об`єкт нерухомості з площею саме 147,9 кв.м., що спростовується вказаними письмовими доказами.
Прокурор також вказав, що ураховуючи те, що проведені ТОВ "Прімор`є будівельні роботи в результаті яких збільшилась площа побудованого магазину з 80 кв.м до 147,9 кв.м, здійснювались без дозвільних документів та за відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку - таке будівництво є самочинним.
Окрім того, прокурор зазначив, що висновки суду, щодо відсутності заперечень Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, на визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що є умовою застосування ч. 4 ст. 376 ЦК України, не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки, по перше, предметом вказаної позовної заяви не є визнання права власності на вказану категорію об`єктів, та по друге, Одеська міська рада повністю підтримала заявлений позов, що свідчить про заперечення проти самочинного будівництва на земельній ділянці.
Прокурором наголошено, що рішення Державного реєстратора підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято щодо реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи та на яких було наголошено вище у апеляційній скарзі.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 у справі № 916/4392/14 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Прімор`є» надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14.
Відповідач послався на те, що після звернення Заступника прокурора Одеської області із клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, господарським судом декілька разів призначено судову будівельно-технічно експертизу з метою з`ясування, в якому році побудовано об`єкт нерухомості магазин, розташований за адресою: м. Одесі, пр. Свободи, 57, та чи змінювалась площа об`єкту в період з 1995 по 2017 р., однак жодна із призначених експертиз не була виконана, відтак неможливо встановити дійсну площу спірного магазину та дату, коли магазин було побудовано. Представлені Заступником прокурора Одеської області докази мають суперечливий характер, оскільки згідно одного площа спірного магазину становить 105 кв.м., у той же час як згідно іншого площа спірного магазину становить 80 кв.м.
Відповідач зазначив, що Заступником прокурора Одеської області не надано належних доказів, підтверджуючих факт перебудови нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, та не доведено, що спірний магазин було перебудовано, відтак і неможливо встановити, що результати такої перебудови проведені з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідач вказав, що у випадку знесення нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, право власності ТОВ «Прімор`є» буде порушено, що є неприпустимим.
На думку відповідача, у державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. були відсутні правові підстави вважати, що спірний магазин міг бути самочинно побудованим або реконструйованим, добудованим тощо, відтак державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. правомірно застосовано пункти 37 та 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі № 916/4392/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі № 916/4392/14 - без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4392/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4392/14 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4392/14 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4392/14.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 - залишено без руху; встановлено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 5 481,00 грн. протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До заяви були додані докази сплати судового збору у сумі 5 481,00 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.02.2022; призначено справу № 916/4392/14 до розгляду на 23 лютого 2023 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
23.02.2023 у судовому засіданні прийняли участь Прокурор Бондаревський О.М., представник Одеської міської ради Асташенкова О.І. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» - адвокат Носенко І.П.
Представники інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, якою призначено справу № 916/4392/14 до розгляду на 23 лютого 2023 року о 12:00, направлялася засобами поштового зв`язку на адресу учасників справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія даної ухвали була отримана Юридичним департаментом Одеської міської ради 31.01.2023.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, якою призначено справу № 916/4392/14 до розгляду на 23 лютого 2023 року о 12:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 19.01.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 23.02.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у розумний строк, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно статутних положень ТОВ «Прімор`є», товариство утворено шляхом об`єднання часток майна орендного підприємства «Об`єднання №1 Чорноморка», викупленого учасниками згідно договору купівлі-продажу у Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 19.12.1995 № 1-9738 та є правонаступником майнових та немайнових прав та обов`язків викупленого комунального майна у вигляді магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, 57 та магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, 32.
19.12.1995 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та Організацією орендарів орендного підприємства «Обєднання №1» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив комунальну власність у вигляді Орендованого майна, розташованого за адресами: м. Одеса, вул. Правди, 48; м. Одеса, пр. Свободи, 57; м. Одеса, пр. Свободи, 32; м. Одеса, пр. Свободи, 86; м. Одеса, пр. Свободи, 90; м. Одеси, пр. Свободи, 98. Договір посвідчено 19.12.1995 р. державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Коряченко А.А. та зареєстроване в реєстрі за № 1-9738.
Відповідно до пункту 2 даного договору, приватизований об`єкт оцінено в 5728713000 крб., згідно з актом оцінки вартості майна від 21.06.1995 № 531, затвердженого наказом від 03.07.1995 № 222/П начальника Представництва по управлінню комунальною власністю.
При цьому, ані договір купівлі-продажу від 19.12.1995, ані акт оцінки вартості майна орендного підприємства № 531 не містять технічних характеристик майна, що відчужувалося за цим договором, зокрема, площі цих об`єктів, у зв`язку з чим встановити дійсну площу спірного магазину, розташованого в м. Одесі, пр. Свободи, 57, станом на дату укладання договору купівлі-продажу від 19.12.1995 є неможливим.
Згідно із пунктом 4 даного договору право власності на приватизований об`єкт переходить до покупця на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю від 18.12.1995 № 645/П з дня його видання.
08.04.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Рубан М.О. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на магазин, що розташований за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, 57 за ТОВ «Прімор`є». На підставі зазначеного рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Рубан М.О. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Прімор`є» на об`єкт нерухомості магазин, що розташований за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, 57, загальною площею 147,9 кв.м.
Площа об`єкта нерухомості внесена до реєстру на підставі технічного паспорту, виготовленого 17.03.2014 фізичною особою-підприємцем Шульцевою Л.А. (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002133, інженер з інвентаризації нерухомого майна).
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з таких підстав.
Предметом спору є вимога про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудований магазин площею 147,9 кв.м., підставою позову прокурор вказав те, що ТОВ «Прімор`є» здійснило на об`єкті нерухомості будівельні роботи без дозвільних документів (фактично добудувало приміщення площею 67,9 кв.м. до існуючої будівлі магазину площею 80 кв.м.).
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. (ч.3 ст. 376 ЦК України).
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст. 376 ЦК України).
Умовами застосування наслідків самочинного будівництва, передбаченими частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України, є заперечення власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на самочинне будівництво або порушення прав інших осіб.
Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачем права власності на спірний об`єкт, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).
Як передбачено пунктом ґ) частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Із змісту вказаних правових норм випливає, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.
Частиною 1 статті 128 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу, встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Враховуючи викладене, те, що умовами договору сторони передбачили конкретну дату виникнення у покупця права власності на придбане ним за договором купівлі-продажу від 19.12.1995 майно, тобто право власності у організації орендарів орендного підприємства «Обєднання №1», правонаступником якої є ТОВ «Прімор`є» щодо магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Свободи, 57, виникло 18.12.1995, і при цьому, чинне законодавство не обмежувало власника у термінах реєстрації такого права. Зазначений договір сторонами не розривався, ніким не оспорювався та недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому посилання Заступника прокурора Одеської області на виникнення у відповідача права власності на спірний магазин з моменту проведення державної реєстрації права власності суперечать вищенаведеному.
Враховуючи викладене, у ТОВ «Прімор`є» виникло право на оформлення права користування або права власності на земельну ділянку, необхідну для користування своєю власністю та її обслуговування, і при цьому воно не обмежено законодавством у термінах такого оформлення.
Як встановлено судом, ТОВ «Прімор`є» придбано нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Одеська міська рада, і необхідною умовою застосування частини 4 статті 376 ЦК України є заперечення власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на самочинно збудоване майно за особою, яка його здійснила.
В матеріалах справи наявні такі заперечення, які викладені в поясненнях Одеської міської ради (т. 5 а.с. 33-37). Одеська міська рада, зокрема, вказує, що ТОВ «Прімор`є» провело будівництво вказаного об`єкту нерухомості, в результаті чого його площа збільшилась з 80 кв.м. до 147,9 кв.м. Спірний об`єкт нерухомості самочинно збудований ТОВ «Прімор`є» розташований на земельній ділянці, яка перебуває у розпорядженні Одеської міської ради. Одеська міська рада зазначила, що даний об`єкт самочинного будівництва порушує права Одеської міської ради, як власника земельної ділянки на якій розташований об`єкт самочинного будівництва. З огляду на викладене вище, Одеська міська рада підтримувала позов та просила його задовольнити у повному обсязі.
У даному випадку необхідно встановити факт перебудови нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
З даною метою судом першої інстанції неодноразово призначалися судові експертизи.
08.02.2018 від Прокуратури Одеської області до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2018 призначено у справі № 916/4392/14 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) У якому році побудований об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, площею 147,9 кв.м, що є власністю ТОВ «Прімор`є» на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1995? 2) Чи змінювалась площа об`єкту нерухомості, розташованого по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, в період 1995-2017 років та яким чином (будівництво нових об`єктів, збільшення геометричних розмірів об`єкту нерухомості тощо)? У разі зміни вказати динаміку змін та період.? Зупинено провадження у справі № 916/4392/14 до одержання результатів експертизи.
26.04.2018 судові експерти Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України звернулись до господарського суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів та доступу до об`єкта дослідження, в якому просять надати матеріали технічної інвентаризаційної справи (технічний паспорт) на момент укладення договору купівлі-продажу 19.12.1995 р.; матеріали архівної справи КП БТІ ОМР, на окремо розташований магазин по вул. Свободи, буд. 57 в м. Одесі з найближчими датами інвентаризації в період з початку побудови по 2017.
10.08.2018 до Господарського суду Одеської області надійшов висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість виконання експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 13.02.2018.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2018 призначено у справі № 916/4392/14 повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) У якому році побудований об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, площею 147,9 кв.м, що є власністю ТОВ Прімор`є на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1995? 2) Чи змінювалась площа об`єкту нерухомості, розташованого по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, в період 1995-2017 років та яким чином (будівництво нових об`єктів, збільшення геометричних розмірів об`єкту нерухомості тощо)? У разі зміни вказати динаміку змін та період.? Зупинено провадження у справі № 916/4392/14 до одержання результатів експертизи. Витрати за проведення експертизи покладено на Заступника прокурора Одеської області.
19.10.2018 судові експерти Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України звернулись до господарського суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів та доступу до об`єкта дослідження, в якому просять надати матеріали технічної інвентаризаційної справи (технічний паспорт) на момент укладення договору купівлі-продажу 19.12.1995; матеріали архівної справи КП «БТІ» ОМР, на окремо розташований магазин по вул. Свободи, буд. 57 в м. Одесі з найближчими датами інвентаризації в період з початку побудови по 2017 р. та погодити строки виконання експертизи у 2 кварталі 2019 р. Крім того, надано рахунок на оплату за проведення експертизи, який надіслано до Прокуратури Одеської області.
17.12.2018 від ТОВ «Прімор`є» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких повідомляє, що у розпорядженні відповідача наявний лише технічний паспорт від 17.03.2014, який долучено до матеріалів справи, інші документи (про які клопотали судові експерти) у ТОВ Прімор`є відсутні.
04.03.2019 до Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання експертного висновку з підстав несплати вартості експертного дослідження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2019 призначено у справі судово будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Одеський регіональний центр незалежних експертиз, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) У якому році побудований об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, площею 147,9 кв.м, що є власністю ТОВ Прімор`є на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1995? 2) Чи змінювалась площа об`єкту нерухомості, розташованого по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, в період 1995-2017 років та яким чином (будівництво нових об`єктів, збільшення геометричних розмірів об`єкту нерухомості тощо)? У разі зміни вказати динаміку змін та період.? Зупинено провадження у справі № 916/4392/14 до одержання результатів експертизи. Витрати за проведення експертизи покладено на Заступника прокурора Одеської області.
16.04.2019 судовий експерт Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський регіональний центр незалежних експертиз звернувся до господарського суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів, а саме просить надати проектно-кошторисну документацію на будівництво об`єкту нерухомості магазину, розташованого по просп. Свободи, 57 у м. Одесі в період з початку будівництва по 2017 рік; інвентаризаційну справу або якісну копію інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у м. Одесі; технічні паспорти або якісні копії технічних паспортів на об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у м. Одесі на всі дати, коли проводилася інвентаризація в період з1995-2017 років.
26.04.2019 ТОВ «Прімор`є» представлено додаткові письмові пояснення, в яких повідомляє про відсутність документів, про надання яких клопотав судовий експерт Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».
19.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» до Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта у господарський справі № 916/4392/14.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 провадження у справі № 916/4392/14 зупинено до одержання результатів судової будівельно-технічної експертизи, проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) У якому році побудований об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, площею 147,9 кв.м, що є власністю ТОВ «Прімор`є» на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1995? 2) Чи змінювалась площа об`єкту нерухомості, розташованого по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, в період 1995-2017 років та яким чином (будівництво нових об`єктів, збільшення геометричних розмірів об`єкту нерухомості тощо)? У разі зміни вказати динаміку змін та період.? Зупинено провадження у справі № 916/4392/14 до одержання результатів експертизи. Запропоновано Заступнику прокурора Одеської області здійснити оплату вартості рахунку за проведення експертизи.
19.04.2021 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду надійшов рахунок за проведення експертизи, який вручено прокурору Прокуратури Одеської області під розписку.
18.06.2021 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення про неможливість надання експертного висновку через несплату вартості рахунку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 провадження у справі № 916/4392/14 зупинено до одержання результатів судової будівельно-технічної експертизи, проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) У якому році побудований об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, площею 147,9 кв.м, що є власністю ТОВ «Прімор`є» на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1995? 2) Чи змінювалась площа об`єкту нерухомості, розташованого по просп. Свободи, 57 у місті Одесі, в період 1995-2017 років та яким чином (будівництво нових об`єктів, збільшення геометричних розмірів об`єкту нерухомості тощо)? У разі зміни вказати динаміку змін та період.? Зупинено провадження у справі № 916/4392/14 до одержання результатів експертизи. Запропоновано Заступнику прокурора Одеської області здійснити оплату вартості рахунку за проведення експертизи.
23.05.2022 судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку, а саме просить надати проектно-кошторисну документацію на будівництво об`єкту нерухомості магазину, розташованого по просп. Свободи, 57 у м. Одесі в період з початку будівництва по 2017 рік; інвентаризаційну справу або якісну копію інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у м. Одесі; технічні паспорти або якісні копії технічних паспортів на об`єкт нерухомості магазин, розташований по просп. Свободи, 57 у м. Одесі на всі дати, коли проводилася інвентаризація в період з 1995-2017 років.
26.08.2022 до Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання експертного висновку.
Таким чином Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України вказав про неможливість надання експертного висновку, зокрема, щодо факту перебудови нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
У такому випадку, суд першої інстанції мав приймати рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам.
У матеріалах справи міститься документ під назвою «Інформації про об`єкт» Орендного підприємства "Об`єднання-1" (т. 1 а.с.47), магазин №8 «Продтовари» за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57 станом на 27.12.1994 мав загальну площу 105 кв.м. Даний документ підписаний «заявителем» без зазначення прізвища та ініацілів. На зворотному боці міститься надпис «згідно з оригіналом» та підпис Хитрова Л.М. директора департаменту, однак не зазначено директором якого саме департаменту є підписант. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів критично оцінює даний документ та не приймає його до уваги, як письмовий доказ у даній справі.
Згідно зі звітом Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи від 1995 року про експертну вартість торговельних павільйонів магазинів № № 8, 15 (т. 1 а.с. 49-56) вбачається, що торговельний павільйон магазин №8 «Продтовари» за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57 мав розміри 10 на 8 метрів, тобто, його площа складала 80 кв.м. Окрім того, у даному звіті зазначено наступне: «Зовнішня обшивка павільйонна із металічних листків, внутрішня із листків пресованого картону. По фасаду стрічкове скління скління. Покриття із листків шиферу на дерев`яній обрешітці. Поли дерев`яні. Внутрішнє і зовнішнє оздоблення масляна фарба. Металічні елементи проржавіли, внутрішнє оздоблення, обшивка і підлога постраждали від пожежі. Павільйон призначений до знесення. Фізичний знос конструкцій 40%».
Відповідно до Довідки від 14.09.1995 (т. 1 а.с. 57), підписаної директором Орендного підприємства "Об`єднання-1" (відповідач-2), магазин №8 Орендного підприємства "Об`єднання-1" Чорноморка за адресою просп. Свободи, 57, мав загальну площу 80 кв.м.: ширина 8 метрів, довжина 10 метрів, висота 2,4 метри.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів доходить до висновку, що станом на 1995 рік, в тому числі на 19.12.1995 тобто на момент укладення договору купівлі-продажу, площа спірного магазину за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, становила 80 кв.м.
Відповідно до технічного паспорта на окремо розташований магазин за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57 (т. 1 а.с. 28-30), загальна площа магазину становить 147,9 кв.м., з яких основна площа приміщень 98,3 кв.м., коридор площею 4,7 кв.м., склад площею 24,8 кв.м., комора площею 7,0 кв.м., підсобне площею 13,1 кв.м. Висота приміщень 3,03 м. Матеріал зовнішніх стін метал, черепашник. Матеріал перекриття дерево. Будинок обладнано опаленням, електроосвітленням.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що площа придбаного магазину за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57 станом на 19.12.1995 становила 80,0 кв.м. та була значно меншою тої, на яку у 2014 році за ТОВ «Прімор`є» зареєстровано право власності - 147,9 кв.м. Окрім того, змінилася і висота спірного приміщення. Отже, збільшення площі спірного об`єкту з 80 кв.м. до 147,9 кв.м. зі значим збільшенням плями забудови на земельній ділянці можливе лише шляхом будівництва, яке здійснено за відсутності дозвільних документів на проведення будівельних робіт та права власності/користування земельною ділянкою.
Прокурором до суду було надано листи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за № 01-19/4121-09-02 від 24.10.2014 з додатком та Управління Держземагентства у м. Одесі за № 10-1505-0.11-5190/2-14 від 24.10.2014, з яких вбачається, що земельна ділянка по просп. Свободи, 57, у користування або власність ТОВ "Прімор`є" не передавалась.
Відповідач також не надав жодних дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції магазину за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57.
Таким чином, ураховуючи те, що проведені ТОВ «Прімор`є» будівельні роботи в результаті яких збільшилась площа побудованого магазину з 80 кв.м до 147,9 кв.м, здійснювались без дозвільних документів та за відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку, тому таке будівництво слід вважати самочинним.
В той же час, колегія суддів не приймає до уваги посилання ТОВ «Прімор`є» на те, що відповідачем придбаний об`єкт нерухомості з площею саме 147,9 кв.м., адже відповідач не надав жодних доказів на підтвердження даних обставин, зокрема, технічного паспорта спірного приміщення, виготовленого на момент укладення договору купівлі-продажу, тобто на 19.12.1995.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У даному випадку, колегія суддів вважає більш вірогідними докази надані прокурором, відповідно до яких площа спірного магазину станом на момент укладення договору купівлі-продажу становила саме 80 кв.м.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57 є самовільно побудованою спорудою, оскільки відповідна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, а дозвільна документація на проведення робіт побудови/реконструкції взагалі не отримувалася.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі 916/2791/13 встановлено наступне:
« 6.26. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
6.27. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
6.28. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
6.29. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
6.30. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
6.31. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
6.32. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
6.34. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.
6.35. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва.»
Таким чином, оскільки магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57 є самовільно побудованою спорудою, то у ТОВ «Прімор`є» не виникло право власності на даний об`єкт, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Прімор`є» легітимізувало об`єкт самовільного будівництва у порядку, встановленому ч. 3 ст. 376 ЦК України.
В той же час, колегія суддів зазначає, що у ТОВ «Прімор`є» після укладення договору купівлі-продажу від 19.12.1995 та до здійснення самочинного будівництва шляхом перебудови (реконструкції) магазину, було наявне право власності на магазин загальною площею 80 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
Тобто, в даному випадку, як було встановлено вище, відповідач не набув права власності на самочинну будову магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, незважаючи на державну реєстрацію даного права.
Як вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі 916/2791/13, законодавче визначення правових наслідків самовільного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який бажає побудувати який-небудь об`єкт на цій ділянці.
Дана позиція відображена в ч.4 ст.376 ЦК України, згідно з якою, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за його рахунок.
У цій справі власником земельної ділянки, на якій здійснено самовільне будівництво, є - Одеська міська рада, яка не відводила дану земельну ділянку під будівництво, тобто не давала згоди на її забудову, що з урахуванням висунутої позовної вимоги про знесення самовільної будови та наявні в матеріалах справи пояснення Одеської міської міської ради свідчить про незгоду визнати право власності на об`єкт самочинного будівництва за особою, яка здійснила дане будівництво на його земельній ділянці, що належить до комунальної власності. Дана обставина є підставою для застосування правових наслідків, передбачених ч.4 ст.376 ЦК України, що полягають у знесенні самовільної будови.
Таким чином, виходячи з приписів ч.4 ст.376 ЦК України, відсутність письмової згоди власника на забудову земельної ділянки, оформлене в даному випадку рішенням Одеської міської ради про відведення земельної ділянки під будівництво/реконструкції конкретного об`єкта, поряд з заявленою вимогою знести самовільно збудований об`єкт, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про знесення самовільно побудованої споруди.
Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Ст. 1 Протоколу гарантує кожному майнове право - право власності. Практика Європейського Суду з прав людини вказує, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три норми. Перша, загальна, норма стверджує принцип поваги права власності. Вона відображена у першому реченні першого абзацу ст. 1 Друга норма стосується позбавлення майна і обумовлює таке позбавлення певними обставинами. Вона міститься у другому реченні цього ж абзацу. Третя норма визнає, що держави- учасниці Конвенції мають право контролювати використання власності відповідно до інтересів суспільства, приймаючи такі закони, які на їхню думку, є для цього необхідними. Вона міститься у другому абзаці. Перш ніж розглянути питання про те, чи була дотримана перша норма, суд повинен визначити, чи були застосовані дві останні норми. Тобто друга і третя норми, як такі, що стосуються окремих випадків втручання у право на повагу до власності. Повинні тлумачитись у світлі загальної першої норми. (рішення «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року)
Щодо вимог, відповідно до яких законним є втручання у право власності особи (право на мирне володіння майном). У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Щодо дотримання державою «справедливого балансу» при втручанні у право на мирне володіння майном суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу».
У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»
Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційністю.
У разі відсутності розумного співвідношення та обґрунтованої пропорційності між метою втручання держави в право особи на мирне володіння майном та збитками, які несе особа у зв`язку з неможливістю володіти своїм майном, а також у разі відсутності компенсації за втручання та законних підстав такого втручання, здійснюється грубе порушення права особи на мирне володіння майном.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищає право власності особи від свавільного втручання держави у її права. Однак, ЄСПЛ допускає окремі випадки, коли втручання у права особи є допустим для задоволення «суспільного інтересу», проте таке втручання не повинно перевищувати певну межу між інтересами суспільства або держави та інтересами окремої особи. Для цього необхідно дотримання державою певного балансу та тільки на умовах або підставах передбачених у національному законодавстві держави, у іншому випадку буде порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі 916/2791/13 зазначила, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд на підставі зібраних доказів має проаналізувати:
1) чи здійснює власник земельної ділянки, який звернувся до суду, втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача як її орендаря на мирне володіння майном останнього, зокрема з огляду на норми права у сфері містобудування й охорони культурної спадщини;
2) чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки через здійснення відповідачем самочинного будівництва на орендованій ним земельній ділянці легітимну мету, зокрема, чи є вимога власника цієї ділянки зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану на такій ділянці споруду заходом з контролю власником за користуванням його ділянкою відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів в охороні культурної спадщини;
3) чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті (зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який хоче спорудити певний об`єкт на цій ділянці), та чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки відповідача у відносинах з власником земельної ділянки, а також суспільних інтересів у збереженні культурної спадщини.
Щодо першого питання, то на думку колегії суддів власник земельної ділянки, а саме Одеська міська рада, здійснює втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача на мирне володіння майном останнього, шляхом звернення до суду з метою захисту прав територіальної громади.
Окрім того, колегія суддів вважає, що у даному випадку взагалі відсутнє втручання у мирне володіння майном ТОВ «Прімор`є», оскільки, як було встановлено вище, відповідач не міг набути права власності на об`єкт самовільного будівництва, тому знесення такого об`єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння.
Щодо другого питання, колегія суддів вважає, що у даному випадку власник земельної ділянки, звертаючись із позовною заявою про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду переслідує легітимну мету, оскільки дана самовільна споруда була збудована за відсутності дозвільної документації, на земельній ділянці, що не була відведена для здійснення цієї мети, що порушує права землевласника, територіальної громади м. Одеса.
По-третьому питанню, колегія суддів зазначає, що даний захід, а саме зобов`язання знести самовільно побудовану споруду, є пропорційним визначеній меті, прямо передбачений ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України. Окрім того, у суду відсутні підставі вважати, що відповідний захід становитиме для відповідача надмірний індивідуальний тягар, якщо порівнювати його зі шкодою, яка наноситься власнику земельної ділянки, територіальній громаді м. Одеса.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» знести самочинно збудований магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини 4 статті 15 закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013.
Згідно із пунктом 49 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Для проведення державної реєстрації права власності з видачою свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттиковых і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об 'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).
При цьому, положеннями пункту 37 вказаного Порядку встановлено, що одним із документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
У той же час, пунктом 42 вказаного Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об`єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
Згідно пункту 6 вказаного Порядку відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.
У відповідності до частини 1 статті 22 наведеного Закону, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п`ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Як було встановлено вище, у ТОВ «Прімор`є» не виникло право власності на магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57, оскільки це є об`єктом самочинного будівництва, право власності на який не виникає.
Так, згідно із пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127, виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.
Таким чином, не маючи об`єктивної можливості встановити, що об`єкт нерухомості збудований самочинно та, як наслідок, у порушення зазначених імперативних норм державним реєстратором прав на нерухоме майно Рубан М.О. прийнято рішення про реєстрацію права власності фактично на самочинно збудований об`єкт нерухомості на земельній ділянці, що не відводилась для цієї мети, яке є незаконним та підлягає скасуванню за рішенням суду.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку про задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. від 08.04.2014 № 12259714 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» права власності на магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
Щодо вимог про зобов`язання ТОВ «Прімор`є» привести у придатний до використання стан земельну ділянку, на якій у теперішній час розташований самочинно збудований магазин, колегія суддів зазначає наступне.
Прокурор як підставу даної позовної вимоги посилається на ч. 7 ст. 376 ЦК України, відповідно до якої, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У даному випадку, колегія суддів відмовляє у задоволенні даної вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування будь-якого проекту на перебудову магазину за адресою м. Одеса, просп. Свободи, 57, тому неможливо стверджувати про істотне відхилення від проекту, також відсутній дозвіл на будівництво, тому неможливо стверджувати про істотне порушення будівельних норм та правил.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, судом першої інстанції було не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, окрім того, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв`язку чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення частковому скасування з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», які були чинними до 01.09.2015, органи прокуратури при здійсненні свої повноважень були звільненні від сплати судового збору, таким чином, витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 необхідно стягнути з ТОВ «Прімор`є» в дохід Державного бюджету України пропорційно до задоволення позовних вимог.
Окрім того, судові витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 по справі №916/4392/14, за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 по справі №916/4392/14, за подачу касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 по справі №916/4392/14, за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» на користь Одеської обласної прокуратури пропорційно до задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. від 08.04.2014 № 12259714 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» права власності на магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» знести самочинно збудований магазин площею 147,9 кв.м., розташований за цією ж адресою.
Прийняти в цій частині нове рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
« 1. Позовну заяву Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
2. Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Рубан М.О. від 08.04.2014 № 12259714 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» права власності на магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» знести самочинно збудований магазин загальною площею 147,9 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 57.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2 436,00 грн.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 по справі №916/4392/14 у сумі 2 679,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2014 по справі №916/4392/14 у сумі 2 923,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 по справі №916/4392/14 у сумі 2 679,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги заступника прокурора Одеської області на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2017 по справі №916/4392/14 у сумі 2 923,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімор`є» (код ЄДРПОУ 23872582, 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 57) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 по справі №916/4392/14 у сумі 3 654,00 грн.
Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2023.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Н.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.02.2023 |
Оприлюднено | 06.03.2023 |
Номер документу | 109343219 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богатир К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні