Постанова
від 28.02.2023 по справі 916/959/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/959/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Київської окружної прокуратури м. Одеси: Ейсмонт С.О.

від Одеської міської ради: Садардінова І.В.

від Приватного підприємства Люкс-КВ: Савицька О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2022 року, суддя в І інстанції Петров В.С., повний текст якого складено 31.10.2022 в м. Одесі

у справі: №916/959/22

за позовом: Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Приватного підприємства Люкс-КВ

про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства Люкс-КВ (далі- ПП Люкс-КВ), в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101);

-припинити права приватної власності ПП Люкс-КВ на нежитлові будівлі площею 448,4 кв.м за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101);

-зобов`язати ПП Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. Б площею 197,5 кв.м.

В обґрунтування вказаної позовної заяви прокурор вказує, що рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 23.12.2020 р. за індексним номером 55882232, яким фактично змінено площу об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 75/1 з 250,9 кв. м на 448,4 кв. м за рахунок самочинно збудованої будівлі під літ. Б, прийнято без належної перевірки поданих документів заявленим правам в порушення ч. 2 ст. 5, ст.ст. 10, 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порядку державної реєстрації для новозбудованих об`єктів нерухомого майна, визначеного в п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 року за №1127 (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення державним реєстратором), за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування ПП Люкс-КВ на земельну ділянку. З огляду на викладене, як вказує прокурор, вбачається здійснення самочинного будівництва будівлі під літ. Б площею 197,5 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва, за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також без введення об`єкту до експлуатації.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/959/22 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 р. у справі №916/959/22, а саме: знято заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель площею 448,4 кв. м за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 183598151101).

Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Станом на 31.12.2012 була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП Люкс-КВ на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006 р., реєстраційний №040652900019. Аналогічну відповідь Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило на звернення ПП Люкс-КВ в листі за від 24.12.2020 р. Отже, з вказаного випливає, що по закінченні терміну дії вказаного договору оренди 02.08.2011 р. останній не був припинений, будь-яких доказів припинення договору зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, до суду не надано.

Більш того, прокурор не надав доказів того, що відповідачем було здійснено будівництво спірної будівлі на земельній ділянці після закінчення строку оренди. Адже, згідно довідки ФОП Кудлач А.В. від 18.12.2020 р., на підставі якої була здійснена реєстрація змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю під літ. Б було упущено в ході первинної технічної інвентаризації, так в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А.В. виявлено технічну помилку. Будь-які відомості щодо здійснення відповідачем будівництва спірної будівлі після реєстрації первісно права власності на об`єкт нерухомості за вказаною адресою в матеріалах справи відсутні.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га кадастровий номер 5123755800:00:001:0163 станом на 26.08.2022 р., наданої прокурором до суду, вказана земельна ділянка відноситься до державної форми власності. Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 26.08.2022 р., наданої прокурором до суду, відомості щодо права власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:00:001:0163 відсутні. Вказане свідчить, що після затвердження меж міста Одеси Одеська міська рада як розпорядник земель територіальної громади міста не вжила заходів щодо належного оформлення та реєстрації відповідних прав на спірну земельну ділянку, що спричинило певні суперечності щодо належного власника землі. Адже, відповідач, вважаючи Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області належним легітимним орендодавцем, на момент здійснення будівництва автомийки та СТО у 2011-2012 р. очікував на правомірне набуття права оренди.

Суд першої інстанції заявив, що з огляду на укладений та зареєстрований договір оренди, за відсутності жодних заперечень орендодавця та доказів щодо припинення/розірвання договору оренди, посилання прокуратури на самовільно зайняття відповідачем земельної ділянки є безпідставними та недоведеними.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №301505084 від 24.05.2022 р., державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганною Станіславівною, за індексним номером 55882232 було внесено зміни у площі нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування, загальна площа (кв.м) 250.9 змінено на загальну площа (кв.м) 448.4, що було обумовлено виявленням помилки у технічних характеристиках об`єкту.

Судом встановлено, що нежитлова будівля під літ. Б, яка розташована за адресою, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1 не порушує жодних будівельних норм та правил. Отже, передумовою для висновку прокурора про порушення відповідачем будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБК у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачу припису на їх усунення. Проте, з матеріалів справи не вбачається, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку спірного об`єкту та винесли припис на усунення виявлених порушень.

Більш того, у зазначеному листі Департаменту Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.07.2021 р. № 01-6/226-ПР на адресу прокуратури не міститься жодних обов`язкових для відповідача висновків у вигляді приписів, в т.ч. в частині невідповідності будівництва державним нормам та стандартам, а лише містить зазначення про неможливість проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з відсутністю Атестаційної архітектурно-будівельної комісії.

Відтак, суд встановив, що ПП Люкс-КВ є власником спірного об`єкту нерухомості, право власності на який набуто у відповідності до норм чинного законодавства України, на момент забудови право користування земельною ділянкою відповідача було належним чином оформлено, відповідне вказане будівництво не є самочинним, на законних підставах оформило право власності на спірний об`єкт нерухомості, інших обставин судом не встановлено, а тому захід впливу, який прокурор пропонує вжити до вказаного відповідача та який фактично означає позбавлення відповідача права власності на спірний об`єкт, на думку суду, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами територіальної громади та приватним інтересом зазначеного підприємства, яке не порушувало вимоги законодавства в процесі набуття ним права власності на спірне майно.

При цьому, з позовної заяви Київської окружної прокуратури міста Одеси та доданих до неї матеріалів справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння ПП Люкс-КВ належним йому майном автомийки та станції техобслуговування має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням та інтересами відповідача, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.

Також суд вважає, що прокурором не доведено належними і допустимими доказами легітимність відповідного втручання у право власності відповідача та порушення прав територіальної громади м. Одеси, від імені якої дії позивач, внаслідок існування нежитлового приміщення під літ. Б.

Суд не погодився з твердженням прокурора про порушення прав територіальної громади міста Одеси в особі міської ради, оскільки наявність на земельній ділянці комунальної власності самочинно зведеної будівлі під літ. „Б унеможливлює реалізацію міськрадою можливості продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах, поповнивши таким чином міський бюджет. Адже, на земельні торги виставляються земельні ділянки, вільні від забудови, натомість на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, належний відповідачу на праві приватної власності, що в свою чергу виключає можливість продажу права оренди цієї земельної ділянки на земельних торгах. При цьому набуття права власності відповідачем на об`єкт нерухомості, зареєстрований первісно площею 250,9 кв.м, прокурором та міськрадою не оспорюється.

Не погодившись із вказаним рішенням, 21.11.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт вказує, що Одеською міською радою не укладався з ПП Люкс-КВ договір оренди земельної ділянки, а право оренди такої земельної ділянки не реєструвалось в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень. Вважає безпідставним посилання на укладений між Одеською міською радою та ПП Люкс-КВ договір на резервування місця розташування об?єкту за №220 , оскільки предметом договору є не земельна ділянка як об?єкт цивільного права з присвоєним унікальним кадастровим номером, а місце розташування існуючого об?єкту.

Також апелянт стверджує, що хибним є висновок суду першої інстанції, що приймаючи рішення від 10.09.2015 р. №7119-VI Одеська міська рала визначила статус ПП «Люкс-КВ» як орендаря земельної ділянки, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою шодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, апелянт зауважує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом

Крім того, апелянт вважає безпідставним посилання на укладений між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП Люкс-КВ договір оренди земельної ділянки від 02.08.2006 р. На думку прокурора, оскільки договір укладено терміном на 5 (п?ять) років, договором не передбачено автоматичної пролонгації (продовження) строку його дії. відсутні будь-які додаткові угоди щодо продовження строку дії договору, відтак зазначений договір закінчився 02.08.2011 р. Апелянт також звертає увагу на предмет вказаного договору оренди -земельна ділянка за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Відтак, вважає помилковим та передчасним висновок суду першої інстанції про правомірність дії відповідача з використання спірної земельної ділянки за адресою пр-ту Маршала Жукова (небесної Сотні) 75/1 в м. Одесі.

Щодо прийнятого судом першої інстанції висновку експерта, апелянт наголошує, що підставами позову стали не істотні порушення будівельних норм і правил, невідповідність спірного об`єкту вимогам ДБН, наявність чи відсутність підключених інженерних комунікацій до об`єкту, а порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час реєстрації права власності ПП Люкс-КВ на спірний об?єкт без документу, що засвідчує прийняття об?єкту до експлуатації, а також самочинне будівництво будівлі під літ. Б, площею 197,5 кв.м на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена у встановленому порядку для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право вести будівельні роботи. Відтак, висновок експерта жодним чином не спростовує вищенаведених обставин, а також того факту, що спірна будівля під літ. Б, за рахунок якої збільшено загальну площу нежитлових будівель з 250,9 кв.м на 448,4 кв.м за спірною адресою, є об`єктом самочинного будівництва.

Прокурор вважає. що в даному випадку звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а саме булівлі під літ. Б площею 197,5 кв,м за адресою: м. Одеса. пр-т Небесної Сотні, 75/1 є ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки і одночасно обов?язковим (безальтернативним) заходом, який не ставиться в залежність від встановлення можливості перебудови спірного об?єкта та наявності невиконаних приписів відповідачем, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18. Апелянт акцентує, що неможливість з об?єктивних причин уповноваженим органом вжити заходи архітектурно-будівельного контролю не повинна ставати передумовою залишення незахищеними інтересів

держави.

Також апелянт вважає хибною позицію суду першої інстанції, що заявлені прокурором позовні вимоги порушують припис ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод. В обгрунтування зазначеного прокурор зауважує, що наявність на земельній ділянці комунальної власності самочинно зведеної будівлі під літ. Б за адресою: м. Одеса. пр-т Небесної Сотні, 75/1 не відповідає «суспільному інтересу», порушує право територіальної громади міста Одеси, особі Одеської міської ради на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою. У свою чергу, на думку прокурора, приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення незаконно зведеного об?єкту самочинного будівництва, за рахунок якої незаконно збільшено площу нежитлових будівель автомийки дозволить відновити порушене право територіальної громади міста та земельну ділянку, на якій розміщено спірний об`єкт нерухомого майна, в тому числі надасть можливість Одеській міській раді реалізовувати правомочності щодо володіння, розпорядження вільною від забудови земельною ділянкою, дозволить захистити інтереси держави щодо сталого розвитку населених пунктів та недопущення їх самочинної забудови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2022 до надходження матеріалів справи №916/959/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/959/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

07.12.2022 матеріали справи №916/959/22 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №916/959/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 та призначено справу №916/959/22 до розгляду на 17.01.2023 об 11:00.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив від ПП Люкс-КВ, в якому останнє вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення законним, обгрунтованим та таким, що прийняте при повному з`ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів.

Зокрема, позивач звертає увагу суду на те, що за відсутності жодних доказів щодо припинення/розірвання договору оренди, за відсутності жодних заперечень Орендодавця, з огляду на укладений та зареєстрований договір оренди посилання прокуратури на самовільно зайняту земельну ділянку, як і посилання на здійснення відповідачем будівництва на земельній ділянці, строк оренди якої закінчився є безпідставними та недоведеними, що вірно встановлено судом.

Також до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшли письмові пояснення, в якому остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/959/22 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.02.2023 представники прокуратури та Одеської міської ради просили рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/959/22 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі, а представник Приватного підприємства Люкс-КВ просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вказане рішення - без змін.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.12.2005 Відділом містобудування та архітектури Овідіопольської райдержадміністрації розглянуто та погоджено містобудівне обґрунтування розміщення автомийки для Приватного підприємства Люкс-КВ, розтащованої на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова кут вул. Левітана Овідіопольського району Одеської області, розробленого МЧП Рубікон+ держліцензія АА №783768, згідно висновку від 23.11.2005 р. за № 6129 управління архітектури та містобудування.

У 2006 р. Одеським відділенням інституту УкрГЕОІНФОРМ на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №28 від 13.01.2006, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Люкс-КВ для будівництва та обслуговування автомийки і станції техобслуговування за адресою пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району(за межами населених пунктів).

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №638 від 30.05.2006 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству Люкс-КВ в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування автостоянки і станції техобслуговування за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2006 р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області як орендодавцем та ПП Люкс-КВ як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), згідно з планом, що додається. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку на підставі розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 30.05.2006р. №638 для будівництва та обслуговування автомийки і станції техобслуговування.

Відповідно до 2 розділу даного договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0600 га (забудовані землі). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, відповідає цілям використання орендарем.

Згідно розділу 3 договору його укладено на терміном на 5 років. По закінченню терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

Як вбачається із розділу 3 договору орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі. Оплата за користування земельною ділянкою в розмірі 3000 грн. на рік із розрахунку 5 гривень за 1 кв.м, яка підлягає щомісячному перерахуванню (протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця) на бюджетний рахунок ВДК у Овідіопольському районі № 33214812600364 в УДК в Одеській області, МФО 828011, код 22508650, код бюджетної класифікації платежу 13050200, (за оренду землі; для Таїровської селищної ради).

Розділом 5 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Положеннями розділу 10 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

-придбання орендарем земельної ділянки у власність;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

-смерті орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний договір оренди було зареєстровано Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства Центру земельного кадастру при Держкомземі України у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради за №040652900019 від 02.08.2006.

02.08.2006 сторони вказаного договору склали акт приймання-передачі об`єкту оренди про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 0,0600 га (кадастровий номер 5123755800:00:001:0163), що знаходиться за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів), згідно з актом встановлення меж в натурі та планом.

На вказаній орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:00:001:0163) ПП Люкс-КВ протягом 2011-2012 р. здійснило будівництво автомобільної мийки та станції технічного обслуговування площею, про що свідчать декларація про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 22.06.2011 №ОД08311008189, та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 23.11.2012 №ОД14212227828.

Згідно з розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.12.2012 за №958 для нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування під літ. А загальною площею 250, 9 кв.м, що належить ПП Люкс-КВ, встановлено нумерацію та адресу: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (тепер Небесної Сотні), 75/1 з пропозицією оформити право власності у встановленому законом порядку.

На підставі рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Привалової Є.Є. від 17.10.2013 за індексним номером 6875461 за ПП Люкс-КВ зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення автомийки та станції технічного обслуговування площею 250,9 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні (Маршала Жукова), буд. 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101).

Підставою для державної реєстрації стали: свідоцтво про право власності за №11022526, видане 17.10.2013 р. державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Приваловою Є.Є.; технічний паспорт №016932, виданий 08.10.2012 КП ОМБТІ та РОН; декларація про готовність об`єкта до експлуатації ОД14212227828, видана 23.11.2012 р. Інспекцією ДАБК в Одеській області; розпорядження №958, видане 17.12.2012 р. Київською районною адміністрацією Одеської міської ради; договір оренди земельної ділянки №040652900019 від 02.08.2006 р., укладений між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ПП Люкс-КВ.

В подальшому 24.10.2014 р. між Одеською міською радою та ПП Люкс-КВ було укладено договір №220 на резервування (використання) місця розташування об`єкту, відповідно до п. 1.1. якого власник надає, а місцевикористовувач приймає в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса. Київський район, проспект Маршала Жукова,75/1. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею: 600 кв.м. (п. 1.2. договору від 24.10.2014 р.).

Відповідно до п. 2.1. договору від 24.10.2014 р. дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3.1. договору від 24.10.2014 р. плата за місце розташування об`єкту вноситься місцевикористовувачем виключно у грошовій формі. Плата за цим договором нараховується у розмірі 5 % від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає: 50 292,0 гри. на рік. (п. 3.2. договору від 24.10.2014 р.).

Положеннями п. 3.4. договору від 24.10.2014 р. передбачено, що плата вноситься місцевикористовувачем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що відкритий для виконання бюджету м. Одеси за кодом бюджетної класифікації 13050200 за реквізитами: Банк - ГУДКСУ в Одеській обл., МФО-828011, код ЄДРПОУ- 38016923, одержувач коштів - УДКС у м. Одеса, місцевий бюджет Київського району рахунок № 33213812700005, призначення платежу Плата за резервування. Плата за резервування (використання) місця розташування об`єкту підлягає індексації згідно із щорічною індексацією нормативної грошової оцінки землі.

У п.п. 4.1, 4.2. договору від 24.10.2014 р. сторони узгодили, що цільове призначення місця розташування об`єкту - експлуатація автомийки та станції технічного обслуговування. Місце розташування об`єкту передається виключно для експлуатації автомийки та станції технічного обслуговування у 3-денний термін з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 2.1 цього договору, за актом приймання-передачі.

24.10.2014 сторони уклали акт прийому-передачі місця розташування об`єкту, відповідно до якого: власник передає, а місцевикористовувач приймає, на виконання рішення Одеської міської ради №846-VI від 08.07.2011р. Про затвердження типового договору резервування (використання) місця розташування об`єкту зі змінами в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться на земельній ділянці, площею 600 кв.м, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова,75/1, що закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства України. Цільове призначення місця розташування об`єкту - для експлуатації приміщення автомийки та станції технічного обслуговування.

Також рішенням Одеської міської ради №7119-VІ від 10.09.2015 р. надано дозвіл ПП Люкс-КВ на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1, для експлуатації авто мийки, зобов`язано ПП Люкс-КВ (орендаря) після погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в органах Держземагентства м. Одеси надати до департаменту комунальної власності Одеської міської ради витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також доручено департаменту комунальної власності Одеської міської ради вжити у встановленому законом порядку заходи щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на відповідну земельну ділянку.

В подальшому на підставі рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Медвідь Г.С. від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 змінено загальну площу будівлі з 250,9 кв.м на 448,4 кв.м за рахунок будівлі під літ. Б з одночасним перейменуванням об`єкту нерухомого майна на нежитлові будівлі. Підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали: довідка №412 від 18.12.2020 р. та технічний паспорт від 18.12.2020 р., видані ФОП Кудлач А.В.

Зі змісту зазначеної довідки від 18.12.2020 р. вбачається, що в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А.В. виявлено технічну помилку, а саме нежитлову будівлю під літ. Б, яку було упущено в ході первинної технічної інвентаризації. Таким чином, площу нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, було збільшено за рахунок будівлі літ. Б, загальна площа якої згідно з технічним паспортом від 18.12.2020 р., виданим ФОП Кудлач А.В., становить 197,5 кв.м.

Також в матеріалах справи містяться листи Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 19.05.2021 за №01-19/970 та від 15.11.2021 за №0119/988, відповідно до яких Одеською міською радою рішення про передачу у власність, користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1, не приймались. Одночасно листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.11.2021 за №0119/988 прокуратуру поінформовано, що Одеською міською радою прийнято рішення від 10.09.2015 за №7119-VII про надання ПП Люкс-КВ дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 та за адресою: просп. Маршала Жукова, 75/1. При цьому документація із землеустрою після прийняття рішення до Департаменту не надходила. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.11.2021 за №10-15-0.3-7210/2-21, у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: проспект Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 у м. Одесі.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.07.2021 за №01-6/226-пр зазначено, що атестаційна архітектурно-будівельна комісія утворена не була, відповідно професійна атестація не проводилась, таким чином, посадові особи управління були позбавлені можливості проводити заходи державного архітектурно-будівельного контролю, між тим посадовими особами управління під час виїзду на місце 07.12.2020 виявлено факт виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будівлі з монолітного залізобетонного каркасу із заповненням огороджувальних конструкцій газобетонними блоками між нежитловими будівлями по проспекту Небесної Сотні, 75/1 та Небесної Сотні, 77/1.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 08.04.2021 р. за № 01-15/219п, вказано, що містобудівні умови та обмеження, будівельні паспорти за адресою: м. Одеса, вул. Небесної Сотні, 75/1 Департаментом не видавались.

Листом КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 04.11.2021 р. за №4289-04/161, повідомило, що станом на 08.10.2012 р. на замовлення користувача нерухомого майна ПП Люкс-КВ було проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення автомийки та станції техобслуговування за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 75/1.

Листом від 22.10.2021 за №97-пр/вих повідомлено прокуратуру, що від виконавчих органів Одеської міської ради до Юридичного департаменту Одеської міської ради не надходило документів та матеріалів справи стосовно подання позову до ПП «ЛЮКС-КВ», таким чином, позовна робота з вищевказаного питання не проводилась.

Прокурор в порядку п.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив, що у зв`язку з бездіяльністю Одеської міської ради та невжиттям заходів щодо захисту інтересів держави, Київською окружною прокуратурою буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ПП «ЛЮКС-КВ».

Також в обгрунтування власної правової позиції відповідачем надано до суду лист від 24.12.2020 р. за вих. № ПІ-903/0-915/0/63-20, в якому ГУ Держгеокадастру в Одеській області на запит підприємства було повідомлено ПП Люкс-КВ, що відповідно до інформації, отриманої від Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, станом на 31.12.2012 р. наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП Люкс-КВ на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006 р., реєстраційний №040652900019.

11.07.2022 листом за №29-15.063-1894/2-22 на запит адвоката Савицької О.М. про надання інформації та документів щодо припинення дії договору оренди земельної ділянки ПП Люкс-КВ від 02.08.2006 р. площею 0,0600 га за адресою пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163) Сектором № 3 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за вих. № 1559/340-22 від 26.07.2022 р. було повідомлено, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у секторі, станом на 31.12.2012 р. відсутній запис щодо реєстрації додаткової угоди про припинення дії договору оренди землі щодо запитуваної земельної ділянки.

У відповідь на адвокатський запит щодо надання інформації по ПП Люкс-КВ, ГУ ДПС в Одеській області за вих. №12456/6/15-32-13-04-06 від 08.07.2022 р. повідомлено, що ПП Люкс-КВ звітує та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0600 га за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної сотні (Маршала Жукова), 75/1, по договору на резервування (використання) місця розташування об`єкту № 220, укладеного з Одеською міською радою, який набрав чинності 10.09.2015 р. (рішення Одеської міської ради № 7119-VІ від 10.09.2015 р.).

Також в матеріалах справи міститься висновок експерта №16/2022 судової будівельно-технічної експертизи у справі №916/959/22, із якого вбачається, що об`єкт нерухомого майно (нежитлова будівля літ. Б) за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, відповідає вимогам вище вказаної будівельної нормативно-технічної документації, які пред`являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджую. Також під вказаною будівлею не проходять будь-які міські інженерні комунікації. З огляду на зазначене, вказана нежитлова будівля літ. Б не порушує жодних будівельних норм та правил, та не порушує законні права та інтереси інших осіб, та жодним чином не суперечить суспільним інтересам.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101); припинення права приватної власності Приватного підприємства Люкс-КВ на нежитлові будівлі площею 448,4 кв.м за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101) та зобов`язання Приватне підприємство Люкс-КВ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 кв.м за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. Б площею 197,5 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють, у тому числі, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 Земельного кодексу України).

Як вбачається зі змісту ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Приписами ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Вищевказані норми кореспондуються з приписами ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Зокрема, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Щодо доводів прокурора про здійснення відповідачем будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

З огляду на наведені законодавчі приписи, позивач повинен довести обставини на які посилається, зокрема те, що спірна будівля була збудована на земельній ділянці, яка не відводилась відповідачеві для такої мети та є самочинним будівництвом.

Так, факт самовільного зайняття (забудови) земельної ділянки може бути встановлений виключно у разі підтвердження належними та допустимими доказами обставин щодо того, які саме об`єкти знаходяться на земельній ділянці, переданій в оренду, а які були збудовані поза її межами.

Так, судовою колегією встановлено, що будівництво автомийки та станції технічного обслуговування ПП Люкс-КВ здійснювало на земельній ділянці загальною площею 0,0600 га кадастровий номер 5123755800:00:001:0163, з огляду на договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р. Строк вказаного договору становив 5 років, починаючи з моменту його реєстрації - 02.08.2006 р., що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011, зареєстрованою в Інспекції ДАБК в Одеській області 22.06.2011 №ОД08311008189, та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 23.11.2012 №ОД14212227828.

Згідно умов розділу 3 цього договору по закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

Між тим, як свідчать матеріали справи, на адвокатський запит про надання інформації та документів щодо припинення дії договору оренди земельної ділянки ПП Люкс-КВ від 02.08.2006 р. площею 0,0600 га за адресою пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в листі за вих. №1559/340-22 від 26.07.2022 повідомило, що за інформацією відділу №5 управління надання адміністративних послуг ГУ від 11.07.2022 р. згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у секторі, станом на 31.12.2012 р. була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП Люкс-КВ на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006 р., реєстраційний № 040652900019.

Аналогічну відповідь Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило на звернення ПП Люкс-КВ в листі за від 24.12.2020 р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що по закінченні терміну дії вказаного договору оренди 02.08.2011 останній не був припинений, оскільки будь-яких доказів припинення договору, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, ані прокурором ані представником міської ради до суду не надано.

За таких обставин, підстави для тверджень апелянта прокурора та представника міської ради про те, що право оренди відповідача припинилось автоматично в силу закону є неправомірними.

При цьому, як вбачається з матеріалів, вже після закінчення відповідачем будівництва автомийки та СТО згідно з розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.12.2012 р. за № 958 для нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування під літ. А загальною площею 250, 9 кв.м, що належить ПП Люкс-КВ, встановлено нумерацію та адресу: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (тепер Небесної Сотні), 75/1 з пропозицією оформити право власності у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалось, в подальшому 24.10.2014 р. між Одеською міською радою та ПП Люкс-КВ було укладено договір №220 на резервування (використання) місця розташування об`єкту, відповідно до п. 1.1. якого власник надає, а місцевикористовувач приймає в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Маршала Жукова,75/1. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею: 600 кв.м. (п. 1.2. договору від 24.10.2014 р.).

24.10.2014 р. сторони уклали акт прийому-передачі місця розташування об`єкту, відповідно до якого: власник передає, а місцевикористовувач приймає, на виконання рішення Одеської міської ради №846-VI від 08.07.2011р. Про затвердження типового договору резервування (використання) місця розташування об`єкту зі змінами в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться на земельній ділянці, площею 600 кв.м, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова,75/1, що закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства України. Цільове призначення місця розташування об`єкту - для експлуатації приміщення автомийки та станції технічного обслуговування.

Виходячи зі змісту вказаного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Одеська міська рада визначила статус ПП Люкс-КВ саме як орендаря земельної ділянки.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит щодо надання інформації по ПП Люкс-КВ, ГУ ДПС в Одеській області за вих.№12456/6/15-32-13-04-06 від 08.07.2022 р. повідомлено, що ПП Люкс-КВ код за ЄДРПОУ 33567490 звітує та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0600 га за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної сотні (Маршала Жукова), 75/1 по договору на резервування (використання) місця розташування об`єкту № 220, укладеного з Одеською міською радою, який набрав чинності 10.09.2015 р. (рішення Одеської міської ради №7119-VІ від 10.09.2015 р.).

Вищевикладене додатково підтверджується наданими ПП Люкс-КВ копіями квитанцій, № QS40789901 від 18.03.2019 р, № QS33714001 від 27.02.2019 р., № ПН 146721 від 20.05.2019 р., № ПН 62280 від 19.04.2019 р., №СВ01716474/1 від 19.06.2019 р., № ПН326146 від 19.07.2019 р., № ПН726224 від 22.11.2019 р., №ПН617220 від 21.10.2019 р., № QS19978301 від 25.01.2019 р., № ПН818365 від 20.12.2019 р., № ПН1250989 від 03.06.2020 р., № ПН1116005 від 08.04.2020 р., № 1250994 від 03.06.2020 р., № 1310387 від 23.06.2020 р., № ПН 1412914 від 23.07.2020 р., № ПН1362784 від 10.07.2020 р., № 1533848 від 26.08.2020 р., №ПН1623308 від 24.09.2020 р., №ПН1834755 від 26.11.2020 р., № ПН1726012 від 20.10.2020 р., № ПН 1918664 від 23.12.2020 р., №ПН1009515 від 24.02.2020 р., № ПН917734 від 27.01.2020 р., № ПН1988980 від 22.01.2021 р., № ПН2085358 від 26.02.2021 р., №СВ04744359/1 від 25.03.2021 р., № ПН2349793 від 27.05.2021 р., № ПН2281097 від 06.05.2021 р., № ПН2532327 від 27.07.2021 р., № ПН2488175 від 14.07.2021 р., № ПН2693988 від 24.09.2021 р., № ПН2616831 від 27.08.2021 р., № ПН2860314 від 29.11.2021 р., № ПН276907 від 25.10.2021 р., №ПН2901578 від 15.12.2021 р..

Вказані обставини додатково свідчать про обізнаність Одеської міської ради щодо здійснення відповідачем господарської діяльності та спростовують доводи скаржника стосовно не існування та припинення дії спірного договору оренди земельної ділянки.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га кадастровий номер 5123755800:00:001:0163 станом на 26.08.2022 р., наданої прокурором до суду, вказана земельна ділянка відноситься до державної форми власності. Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 26.08.2022 р., наданої прокурором до суду, відомості щодо права власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:00:001:0163 відсутні.

Вказане свідчить, що після затвердження меж міста Одеси, Одеська міська рада як розпорядник земель територіальної громади міста не вжила заходів щодо належного оформлення та реєстрації відповідних прав на спірну земельну ділянку, що спричинило певні суперечності щодо належного власника землі. Адже, відповідач, вважаючи Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області належним і легітимним орендодавцем, на момент здійснення будівництва автомийки та СТО у 2011-2012 р. очікував на правомірне набуття права оренди.

У даному випадку суд врахував практику Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності. Зокрема, у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства, суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (п. 35).

При цьому, Верховним Судом, зокрема у постанові від 20.01.2021 р. по справі №442/302/17, зазначено, що при вирішенні категорії спорів щодо самочинно збудованого майна, важливою є поведінка власника земельної ділянки - чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушені такою забудовою. Так, уклавши вищезазначений договір на резервування (використання) місцерозташування об`єкту та надавши дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, наслідками яких є саме укладення договору оренди. Одеська міська рада як власник (як зазначає позивач) висловила свою поведінку та наміри, відтак доводи прокуратури про те, що власник заперечує щодо користування зазначеною земельною ділянкою, на думку суду, безпідставні.

Стосовно аргументів скаржника щодо самочинного будівництва нежитлової будівлі під літ. Б площею 197.5 кв.м колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За змістом частини першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Проте у даній справі позивач відповідного державного контролю не здійснював, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала. При цьому, поданий позов прокуратура обґрунтувала порушенням відповідачем вимог ЦК України та ЗК України та мотивувала вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкта не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень з державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку.

Отже, судова колегія зазначає, що передумовою для висновку прокурора про порушення відповідачем будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБК у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачу припису на їх усунення.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку спірного об`єкту та винесли припис на усунення виявлених порушень.

Як свідчать матеріали справи, згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №301505084 від 24.05.2022 р., державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганною Станіславівною, за індексним номером 55882232 було внесено зміни у площі нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування, загальна площа (кв.м) 250,9 змінено на загальну площа (кв.м) 448.4, що було обумовлено виявленням помилки у технічних характеристиках об`єкту.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції, чинній на дату спірної реєстрації - 23.12.2020), у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови, що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку.

Відтак, з огляду на вищенаведені приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що проведення 23.12.2020 державної реєстрації змін в загальній площі ПП Люкс-КВ обумовлено виявленням помилки у технічних характеристиках об?єкту та відповідно до вимог вищевказаних норм закону.

Між тим, як було вже зазначено, згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:00:001:0163 станом на 26.08.2022, загальна площа останньої становить 0,0600 га, тобто відповідач не виходив за межі обумовленої договором відведеної йому земельної ділянки.

При цьому, як вбачається з висновку експерта №16/2022 судової будівельно-технічної експертизи у справі №916/959/22, складеним на замовлення відповідача, об`єкт нерухомого майно (нежитлова будівля літ. Б) за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, відповідає вимогам будівельної нормативно-технічної документації, які пред`являються до нежитлових будівель в частині підключення інженерних комунікацій, площі та висоти приміщень, забезпечення освітленням приміщень, технічного стану несучих та огороджуючи конструкцій.

До того ж лист КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 04.11.2021 р. за №4289-04/161, у якому зазначено, що на дату проведення технічної інвентаризації будівля під літ. Б площею 197,5 кв.м була відсутня, на думку суду, не свідчить про самочинне будівництво. Адже докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 у справі №442/302/17 зазначено, що при вирішенні категорії спорів щодо самочинно збудованого майна, важливою є поведінка власника земельної ділянки - чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на даній земельній ділянці чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушені такою забудовою.

Так, уклавши вищезазначений договір на резервування (використання) місця розташування об`єкту та надавши дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, наслідками яких є саме укладення договору оренди, Одеська міська рада висловила свою позитивну поведінку та наміри щодо орендаря. Відтак, доводи прокуратури про те, що власник заперечує щодо користування зазначеною земельною ділянкою і права власності відповідача, суперечать матеріалам справи.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.07.2021 за № 01-6/226-пр встановлено, що посадовими особами управління під час виїзду на місце 07.12.2020 р. виявлено факт виконання будівельних робіт з будівництва нежитлової будівлі з монолітного залізобетонного каркасу із заповненням огороджувальних конструкцій газобетонними блоками між нежитловими будівлями по проспекту Небесної Сотні, 75/1 та Небесної Сотні, 77/1, колегія суддів зазначає, що прокурором не надано жодних доказів того, що будівля, про яку йдеться у даному листі, і спірна будівля під літ Б є однією ж і тією будівлею, а також відсутня в матеріалах справи інформація коли саме будівля під літ. «Б» була встановлена.

Більш того, у листі Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.07.2021 р. № 01-6/226-ПР на адресу прокуратури не міститься жодних обов`язкових для відповідача висновків у вигляді приписів, в т.ч. в частині невідповідності будівництва державним нормам та стандартам, а лише містить зазначення про неможливість проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з відсутністю Атестаційної архітектурно-будівельної комісії.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що саме органи державного архітектурно-будівельного контролю уповноважені виносити відповідний припис та вживати заходи у разі його невиконання.

Тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи відповідних приписів про усунення порушень, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог прокурором щодо наявності підстав для визнання спірної будівля під літ Б площею 197,5 кв.м самочинним будівництвом.

Водночас, колегія суддів констатує той факт, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/1283/17 та від 20.11.2018 у справі №910/23415/17.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд вважає, що задоволення позовної заяви становило б непропорційне втручання у мирне володіння та користування майном.

Так, в даному випадку „виправлення минулої помилки органу влади не повинно відбуватися шляхом непропорційного втручання в нове право, набуте відповідачем, який покладався на легітимність добросовісних дій державного органу.

Тому, враховуючи недотримання прокурором вказаної процедури, а також, що скаржником не подано до суду жодних доказів, що спірна будівля під літ. «Б» є об`єктом самочинного будівництва, в матеріалах справи відсутні обставини, що заперечують цей факт, колегія суддів не вбачає можливості щодо визнання вказаного об`єкту самочинним будівництвом.

Щодо доводів прокурора стосовно відповідності втручання у право власності суспільним інтересам, легітимності мети та пропорційності втручання колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Отже, оцінюючи критерії на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку за своїми наслідками становить втручання у право ПП ЛЮКС-КВ» на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.86 ГПК України, колегія суддів наголошує на сукупності доказів наявних в матеріалах справи, відповідно до яких здійснено будівництво на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:00:001:0163) ПП Люкс-КВ автомобільної мийки та станції технічного обслуговування, а саме:

- містобудівне обґрунтування розміщення автомийки для Приватного підприємства Люкс-КВ, розробленого МЧП Рубікон+ згідно висновку від 23.11.2005 за №6129;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Люкс-КВ для будівництва та обслуговування автомийки і станції техобслуговування за адресою пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району(за межами населених пунктів) ;

- договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП Люкс-КВ за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів);

- декларація про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 22.06.2011 №ОД08311008189;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 23.11.2012 №ОД14212227828;

- рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Привалової Є.Є. від 17.10.2013 за індексним номером 6875461 про реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення автомийки та станції технічного обслуговування площею 250,9 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні (Маршала Жукова), буд. 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101) за ПП «Люкс-КВ» ;

- договір №220 від 24.10.2014 між Одеською міською радою та ПП Люкс-КВ на резервування (використання) місця розташування об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Маршала Жукова,75/1, на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м;

- дозвіл ПП Люкс-КВ на підставі рішення Одеської міської ради №7119-VІ від 10.09.2015 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1, для експлуатації автомийки;

- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №301505084 від 25.05.2022 р., згідно якої ПП Люкс-КВ є власником нежитлових будівель загальною площею 448,4 кв.м, у т.ч. літ. „А нежитлова будівля, літ. „Б нежитлова будівля, за адресою: м. Одеса, проспект маршала Жукова, 75/1;

-лист від 24.12.2020 р. за вих.№ПІ-903/0-915/0/63-20, згідно якого ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомлено ПП Люкс-КВ, станом на 31.12.2012 р. зареєстрований договір оренди землі за ПП Люкс-КВ на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163, терміном на 5 років від 06.08.2006 р., реєстраційний №040652900019;

- листом від 11.07.2022 за №29-15.063-1894/2-22 повідомлено, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що зберігається у секторі, станом на 31.12.2012 р. відсутній;

- листом ГУ ДПС в Одеській області за вих.№12456/6/15-32-13-04-06 від 08.07.2022 р. повідомлено, що ПП Люкс-КВ звітує та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0600 га за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної сотні (Маршала Жукова), 75/1, по договору на резервування (використання) місця розташування об`єкту № 220, укладеного з Одеською міською радою, що підтверджується копіями квитанцій.

З огляду на вищезазначені докази по справі та обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, з урахуванням оцінки всіх доказів, наданих сторонами, а також позиції учасників справи та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи, судова колегія наголошує, що прокурором не доведено як саме звільнення зайнятої земельної ділянки площею 140.8 кв.м шляхом знесення розташованої на ній будівлі під літерою «Б» площею 197,5 кв.м дозволить відновити порушене право територіальної громади міста на земельну ділянку, адже Міська рада позбавлена можливості продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах, поповнивши таким чином міський бюджет, оскільки на земельні торги виставляються земельні ділянки, вільні від забудови, натомість на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, належний відповідачу на праві приватної власності, що в свою чергу виключає можливість продажу права оренди цієї земельної ділянки на земельних торгах. При цьому набуття права власності відповідачем на об`єкт нерухомості, зареєстрований первісно площею 250,9 кв.м, прокурором та міськрадою не оспорюється.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.10.2022 у справі №916/959/22 не знайшли свого підтвердження в ході судового перегляду рішення суду, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту, колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у справі №916/959/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до вимог ст. 284 ГПК України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено 02.03.2023.

Головуючий суддяЯрош А.І.

Судді Діброва Г.І.

Принцевська Н.М.


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	28.02.2023
Оприлюднено	06.03.2023
Номер документу	109343221
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Лічман Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 28.02.2023 по справі 916/959/22ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/959/22

Постанова
від 28.02.2023 по справі 916/959/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД