Рішення

від 21.02.2023 по справі 904/3191/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3191/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-ІМПЕКС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАНЬ", м. Дніпро

Третя особа: Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", м. Київ,

про відшкодування витрат у порядку регресу в сумі 3 461 295,66 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Главацький А. І

Представники:

від позивача: Коростельов С.В.

від відповідача: Гусаров В.О.

від третьої особи: не з`явився

Стислий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТА-ІМПЕКС» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАНЬ» про відшкодування витрат у порядку регресу, за змістом якого просить стягнути з Відповідача 2 720 300,00 грн. основного боргу, 526 352,81 грн. інфляційних втрат, 214 642,85 грн. процентів річних.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що між Відповідачем та АТ «ПроКредит Банк» (далі Третя особа) був укладений Рамковий договір № FW1501.587 від 28.08.2014 та Договори про надання траншу № 1501.46536 (FW1501.587) від 26.01.2018, № 15.01.46567 (FW1501.587) від 02.02.2018, № 1501.46763 (FW1501.587) від 31.05.2018, № 15.01.47074 (FW1501.587) від 04.12.2018.

28.08.2014 року між Позивачем та Третьою особою був укладений Договір іпотеки № 335883-ІД1, згідно умов якого, з метою забезпечення належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, Позивач, як майновий поручитель передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань, Банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки, яке реалізував шляхом набуття 08.07.2019 року права власності на іпотечне майно. За доводами позовної заяви, за рахунок майна Позивача, Банк задовольнив свої вимоги до Відповідача в сумі 2 720 300,00 грн., стягнення якої Позивач вимагає в порядку регресу. Крім стягнення суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних та інфляційні втрати, які нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення суми коштів у розмірі 2 720 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, Відповідач зазначив про відсутність факту прострочення сплати на користь Позивача коштів за регресним зобов`язання, що виключає підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стислий зміст пояснень третьої особи

Третя особа надала суду письмові пояснення за змістом яких підтвердила викладені в позові обставини, зокрема, щодо невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та факт звернення банком стягнення на предмет іпотеки, за рахунок якого здійснено часткове погашення заборгованості Відповідача на суму 2 720 300,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 року позовну заяву ТОВ «Мета-Імпекс» залишено без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків протягом 7 днів із дати вручення ухвали.

26.09.2022 року суд частково задовольнив заяву Позивача про вжиття заходів забезпечення позову, наклав арешт на грошові кошти Відповідача в межах суми позовних вимог у розмірі 3 461 295,66 грн. В решті заяви відмовив.

30.09.2022 року, після усунення недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.11.2022 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - АТ «ПроКредит Банк».

27.12.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 26.01.2023 року.

У зв`язку з першою неявкою Відповідача в судове засідання 26.01.2023 року, розгляд справи по суті відкладено на 16.02.2023 року.

В судовому засіданні 16.02.2023 року оголошено перерву до 21.02.2023 року згідно ст. 216 ГПК України.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 21.03.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Обставини справи які визнаються судом встановленими

Як убачається з матеріалів справи, 28.08.2014 року між ТОВ «Юань» (Позичальник, Відповідач) та АТ «ПроКредит Банк» (Кредитор, Третя особа) була укладена Рамкова угода № FW1501.587, за якою Кредитор на підставі Угоди зобов`язався здійснити кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов`язався належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно погашати грошові зобов`язання, а також, належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

Відповідно до умов Рамкової угоди, в редакції договору про внесення змін № 1, Банком встановлено для Позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна суму 10 000 000,00 грн., максимальний строк 120 місяців, максимальний розмір процентів 40% річних.

В межах зазначеної угоди між Відповідачем та Кредитором були укладені Договори про надання траншу № 1501.46536 (FW1501.587) від 26.01.2018, № 15.01.46567 (FW1501.587) від 02.02.2018, № 1501.46763 (FW1501.587) від 31.05.2018, № 15.01.47074 (FW1501.587) від 04.12.2018.

З метою забезпечення виконання Відповідачем своїх зобов`язань перед Кредитором (Третьою особою), що виникають чи будуть виникати протягом усього часу діє Рамкової угоди № FW1501.587 на підставі діючих, чи які будуть укладені в майбутньому Кредитних договорів, а також зобов`язань, які виникли у зв`язку з порушенням умов Кредитних договорів, між ТОВ «Мета-Імпекс» (Іпотекодавець, Позивач) та ПАТ «ПроКредит Банк» (Іпотекодержатель, Третя особа) був укладений Договір іпотеки № 335883-ІД1 від 28.08.2014 року.

За змістом п. 2.2. Договору № 335883-ІД1 від 28.08.2014 року, предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань Позичальника, є належне Позивачу на праві власності нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення площею 391,7 кв.м., що розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 120.

Відповідно до умов Договору іпотеки, встановлена станом на дату укладення Договору загальна заставна вартість предмета іпотеки, складає 2 502 160,00 грн.

Пунктом 6.1. Договору іпотеки сторони передбачили, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення Позичальником та/або Іпотекодавцем умов Кредитних договорів чи Договору та в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом умов п. 7.1. Договору іпотеки, сторони домовилися, що Іпотекодержатель у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки, в тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

25.04.2019 року АТ «ПроКредит Банк» звернулось до ТОВ «Мета-Імпекс» із вимогою про усунення порушень кредитних зобов`язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання даної вимоги.

За змістом зазначеної вимоги, Кредитор (Іпотекодержатель) повідомив, що у ТОВ «Юань» діють невиконані зобов`язання позичальника перед АТ «ПроКредит Банк» , що випливають з умов Рамкової угоди № FW1501.587 від 28.08.2014 та Договорів про надання траншу № 1501.46536 (FW1501.587) від 26.01.2018, № 15.01.46567 (FW1501.587) від 02.02.2018, № 1501.46763 (FW1501.587) від 31.05.2018, № 15.01.47074 (FW1501.587) від 04.12.2018, виконання яких забезпечено Договором іпотеки № 335883-ІД1 від 28.08.2014 року, укладеним між ТОВ «Мета-Імпекс» та АТ «ПроКредит Банк».

За вказаним повідомленням, загальний розмір заборгованості Позичальника перед Баком, станом на 24.04.2019 року склав суму 4 789 435,81 грн.

З урахуванням наведеного, АТ «ПроКредит Банк» вимагало від ТОВ «Мета-Імпекс» погашення заборгованості ТОВ «Юань» в розмірі 4 789 435,81 грн. протягом 30 днів, а саме до 26.05.2019 року. В разі якщо протягом зазначеного терміну не буде проведене повне погашення загальної суми заборгованості, Банк повідомив, що буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем (Позичальником) та Позивачем, як його майновим поручителем вимог Кредитора у визначений термін, останній, як іпотекодержатель за договором іпотеки № 335883-ІД1 від 28.08.2014 року, звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття 08.07.2019 року права власності на іпотечне майно, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наданими у справу доказами (а.с. 39, 104), вартість, за якою предмет іпотеки перейшов у власність Іпотекодержателя, становить 2 720 300,00 грн.

Оцінка аргументів сторін

Як убачається зі змісту позовної заяви, звертаючись з вимогою про стягнення з Відповідача в порядку регресу грошової суми в розмірі 2 720 300,00 грн., Позивач зазначає, що у зв`язку з частковим виконанням ним як майновим поручителем свого акцесорного зобов`язання, яким було частково забезпечене основне зобов`язання, до майнового поручителя перейшло право вимоги до боржника в тому обсязі, в якому він виконав свій обов`язок перед кредитором відповідно до умов договору іпотеки.

Оцінюючи зазначені доводи Позивача, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статей 572, 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (частини перша і друга статті 7 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями частини 1 статті 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (ч. 2 ст. 11 Закону).

Положеннями частини 1 статті 35 вказаного Закону внормовано, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 42 наведеного Закону, боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.

Частиною третьою цієї статті визначено, зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

З наведених положень Закону України «Про іпотеку» вбачається, що в разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Аналіз положень статей 11 та 42 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що ці норми визначають правові наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку») і добровільного повного, або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (стаття 42 Закону України «Про іпотеку»).

Тобто, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання, і при цьому не відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати стягнення з боржника раніше сплаченої суми, це право виникає в силу статті 42 Закону України «Про іпотеку», і його правова природа є регресною.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, в останньому випадку заміна сторони в зобов`язанні (суброгація) виникає лише в разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі. Часткове виконання за рахунок предмета іпотеки зобов`язання позичальника (боржника) за кредитним договором не породжує суброгації, тобто заміни кредитора в основному зобов`язанні.

Аналогічні правові позиція викладені в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 року по справі № 910/22722/17 та від 05.04.2018 по справі № 910/9256/17, від 16.12.2021 року по справі № 922/5022/15

Матеріалами справи встановлено, що у спірних правовідносинах мало місце звернення стягнення на предмет іпотеки, а не добровільне виконання майновим поручителем забезпеченого зобов`язання, при цьому, за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно, відбулося лише часткове задоволення вимог іпотекодержателя.

За викладених обставин, враховуючи наведені вище правові позицій Верховного Суду, у спірних правовідносинах не відбулась, а ні заміни кредитора в зобов`язанні (суброгація), а ні виникли регресні зобов`язання.

Разом із тим, неправильне визначення правових підстав заявленого позову, не може бути підставою для відмови Позивачу в праві на компенсацію вартості майна, право власності на яке він втратив внаслідок звернення Банком стягнення на зазначене майно, адже така відмова призведе до порушення таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість та розумність. З урахуванням наведеного суд вважає, що вимога Позивача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 720 300,00 грн. підлягає задоволенню, як вимога про відшкодування вартості втраченого майна.

Щодо вимог в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як убачається зі змісту позовної заяви, Позивач, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України стверджує, що з моменту виникненням в нього права вимоги до Відповідача про відшкодування суми грошових коштів у розмірі 2 720 300,00 грн., останній зобов`язаний сплатити відповідну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, в зв`язку із чим, Позивач здійснив відповідні нарахування за період прострочення з 09.07.2019 року по 23.02.2022 року.

Як вище встановлено судом з моменту звернення Банком стягнення на предмет іпотеки, та погашення за його рахунок частини заборгованості Відповідача перед Банком, у Позивача виникло право вимагати від Відповідача компенсації вартості зазначеного майна.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною другою названої статті Кодексу визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки для зобов`язань з відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна законом не встановлено строк (термін) їх виконання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо обов`язку відповідача сплатити відповідну суму в семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача.

Позивач реалізував свої право на отримання суми коштів у розмірі 2 720 300,00 грн. лише 23.09.2022 року шляхом звернення з позовом до суду. До відповідного звернення Позивач не пред`являв Відповідачу вимогу про сплату спірної суми, а відтак підстави для висновку щодо прострочення Відповідачем сплати зазначеної суми в період з 09.07.2019 по 23.02.2022, у суду відсутні.

Заперечення Відповідача з посиланням на пропуску Позивачем строку позовної давності та необхідності застосування наслідків його спливу у вигляді відмови в задоволення заявлених вимог, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як вище встановлено судом, право Позивача на пред`явлення вимоги про відшкодування вартості втраченого майна виникло 08.07.2019 року, а отже, з урахування встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності у три роки, Позивач мав звернутися з відповідним позовом до суду в строк до 09.07.2022 року.

Разом із тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення Позивача з позовною заявою у даній справі (23.09.2022) не закінчився.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з наведеними вимогами до суду, наразі не сплили, що виключає підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду справи

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин вимоги Позивача підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 2 720 300,00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 14, 73, 74-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАНЬ» (49600, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 156Г, оф. 1, код ЄДРПОУ 38646454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА-ІМПЕКС» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 156, код ЄДРПОУ 23373985) 2 720 300,00 грн. основного боргу, 40 804,45 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.03.2023

Суддя О.В. Ліпинський